Рішення

від 06.07.2020 по справі 420/3317/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3317/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДІА-ЛЕКС (вул. Єврейська, 3, м. Одеса, 65014) до Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради (вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Другий Приморський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Пастера, 58, м. Одеса, 65023) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ДІА-ЛЕКС (далі - ТОВ ДІА-ЛЕКС ) з адміністративним позовом (а.с.1-6, 45-51) до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Управління ДАБК), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Другий Приморський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Другий Приморський відділ ДВС), в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Управління ДАБК щодо зазначення в Постанові №071/19/540-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.12.2019 року датою набрання законної сили 17.12.2019 року;

визнати протиправними дії Управління ДАБК щодо подання заяви про примусове виконання Постанови №071/19/540-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.12.2019 року;

зобов`язати Управління ДАБК подати вимогу про повернення виконавчого документа в порядку п. 10 ч. 1 ст. 39 ЗУ Про виконавче провадження .

Представник позивача зазначив, що 06.11.2019 року Управлінням ДАБК було видано наказ №01-13/437ДАБК про проведення позапланової перевірки на об`єкті: Будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним гаражем за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 3 .

Розглянувши справу, заступником начальника Управління ДАБК була винесена постанова від 02.12.2019 року №071/19/540-вих. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а саме - абз. 2 п. 4 ч. 3 ст. 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №208/94-ВР (далі - Закон № 208/94-ВР) та накладено штраф у сумі: 742 590, 00 грн.

Відповідно до ст. 5 Закону №208/94-ВР постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.

16.12.2019 року ТОВ ДIА-ЛЕКС , без порушень строку, звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови №071/19/540-вих накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.12.2019 року, а також повідомило Управління ДАБК про оскарження вищезазначеної постанови листом від 16.12.2019 року.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого Постановою КМУ №244 від 06.04.1995 р. (далі - Порядок № 244) - оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Проте, на адресу ДIА-ЛЕКС надійшла Постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2020 року ВП:№61467570, винесена на підставі Постанови від 02.12.2019 року №071/19/540-вих про накладення штрафу, при цьому ця Постанова була оскаржена в адміністративному суді (справа № 420/7591/19).

Представник позивача вважає, такі дії Управління ДАБК протиправними, спрямовані на порушення його прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIІІ від 02.06.2016 року (далі Закон України №1404-VIІІ), у виконавчому документі також зазначається дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Державний виконавець, отримавши Постанову про накладення штрафу, повинен перевірити, чи відповідає виконавчий документ вимогам Закону України №1404-VIІІ.

В Постанові про накладення штрафу було зазначено дату набрання документу законної сили 17.12.2019 року. Але, враховуючи вищевикладене, дії Управління ДАБК щодо зазначення в постанові №072/19/539-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.12.2019 року датою набрання законної сили 17 грудня 2019 року є протиправною.

Протиправні дії Управління ДАБК ОМР призвели до того, що державний виконавець вніс відомості щодо ТОВ ДІА-ЛЕКС до Єдиного реєстру боржників. Також державний виконавець може здійснити заходи примусового виконання відносно ТОВ ДІА-ЛЕКС в порядку Закону України №1404-VIІІ.

02.04.2020 року на адресу Начальника Другого Приморського відділу ДВС Шуляченко М.Б була направлена заява про закінчення виконавчого провадження в порядку п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України №1404-VIІІ. Також у заяві від 02.04.2020 року було зазначено клопотання не здійснювати виконавчих дій відносно ТОВ ДІА-ЛЕКС ; закінчити виконавче провадження за заявою стягувача Управління ДАБК ОМР щодо Постанови від 02.12.2019 року №071/19/540-вих.

Другий Приморський відділ ДВС направив Лист №В-11/60495240 від 10.04.2020 року щодо розгляду заяви ТОВ ДІА-ЛЕКС та повідомив, що законом чітко встановлений порядок закінчення виконавчого провадження, який визначений ст. 39 Закону. Відповідно до наданих документів та матеріалів виконавчого провадження, відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження №61467570.

Позивач вважає, що у нього відсутній спосіб захисту своїх прав та інтересів, який би регламентувався нормами чинного законодавства, при цьому як вбачається з вищезазначеного Управління ДАБК ОМР своїми протиправними діями порушує права та інтереси позивача, оскільки відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 39 Закону України №1404-VIІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі: повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Окрім того, представник позивача просив стягнути з Управління ДАБК його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 765, 00 грн.

Ухвалою суду від 17.04.2020 року позов був залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позову (а.с. 30-33).

Ухвалою суду від 06.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи (а.с. 95-97).

Ухвалою суду від 21.05.2020 року відмовлено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю ДІА-ЛЕКС у задоволенні клопотання про розгляд в порядку загального позовного провадження справи №420/3317/20 (а.с. 112-114).

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов (а.с. 122-128), в якому просив відмовити у задоволенні позову, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими.

Представник відповідача зазначив, що на позивача постановою від 02.12.2019 року № 071/19/540-вих накладено штраф за порушення вимог містобудівного законодавства в розмірі 742 590 грн, яку було отримано представником позивача 02.12.2019 року, що підтверджується його підписом. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 208/94-ВР штраф підлягає сплаті у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови.

16.12.2019 року на адресу Управління ДАБК надійшло повідомлення про судове оскарження постанови. Проте, подане повідомлення не зупиняє дію постанови, та станом на 17.12.2019 року до Управління не надіслана копія завіреного банком платіжного документу, що засвідчує факт сплати штрафу.

Згідно з ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Отже, на думку представника відповідача постанова є діючим виконавчим документом та підлягає виконанню.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України №1404-VIII, представником відповідача наголошено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Тобто, у разі пропуску строку, Управління ДАБК не зможе пред`явити Постанову до примусового виконання.

Щодо судових витрат у відзиві наведена позиція Верховного суду у справі № 826/856/18 від 22.12.2018 року і наголошено на реальності та розумності розміру адвокатських витрат. Тому, Управління заперечує також щодо задоволення вимоги про компенсацію недоведених та необґрунтованих витрат на правничу допомогу.

01.06.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 145-150), у якій представник позивача наводить рішення суду 05.05.2020 року по справі №420/7591/19 року, яким визнано протиправною та скасовано постанову Управління ДАБК від 02.12.2019 року №071/19/540-вих, що лягла в основу оскаржуваних правовідносин.

Третя особа Другий Приморський відділ ДВС пояснень не надала.

Справа розглянута у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між ТОВ ДІА-ЛЕКС та Управління ДАБК виникли з приводу порядку звернення до виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до ст. 6, 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема, органами державного архітектурно-будівельного контролю, до яких відносяться виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад, шляхом, в тому числі, контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації, тощо.

Згідно п. 1 Положення про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, УДАБК державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Положення) є виконавчим органом Одеської міської ради та створено відповідно до законів України Про місцеве самоврядування в Україні , Про регулювання містобудівної діяльності , Про архітектурну діяльність та інших нормативно-правових актів з метою здійснення архітектурно-будівельного контролю на території м. Одеси.

Основними завданнями Управління ДАБК є здійснення на території м. Одеси відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності (п. 9 Положення).

При виконання своїх повноважень Управлінням ДАБК Постановою від 02.12.2019 року №071/19/540-вих на позивача накладено штраф за порушення вимог містобудівного законодавства в розмірі 742 590 грн (а.с. 12-19).

Статтею 5 Закону № 208/94-ВР встановлено, що постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той

самий строк органу, який виніс постанову.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону №208/94-ВР порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом

Міністрів України.

Частинами 2 та 3 ст.4 визначено, що постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку. Штраф підлягає сплаті у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови. У разі несплати штрафу в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку. Не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.

Постановою КМУ затверджений Порядок №244, якій визначає процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом № 208/94-ВР.

Пунктом 26 Порядку №244 встановлено, що постанова про накладення штрафу набирає законної сили після закінчення строку їх оскарження.

Відповідно пункту 28 Порядку №244 постанову про накладення штрафу відповідно до статті 5 Закону може бути оскаржено суб`єктом містобудування, щодо якого її винесено, до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс відповідну постанову.

За приписами п. 29 Порядку №244 оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до пунктів 32,34 постанова про накладення штрафу звертається до виконання органом державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс таку постанову. Не підлягає виконанню постанова про накладення штрафу, яку не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. У разі зупинення виконання постанови відповідно до п. 29 цього Порядку перебіг строку давності її виконання, визначеного статтею 4 Закону, зупиняється до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Строк, протягом якого виконання постанови про накладення штрафу було зупинено, до загального строку давності виконання такої постанови не зараховується.

Згідно з п.35 Порядку контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання постанови про накладення штрафу забезпечується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, який її виніс, відповідно до Закону України Про виконавче провадження .

16.12.2019 року позивачем до відповідача подано Повідомлення про судове оскарження постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яке отримано відповідачем того ж дня (а.с. 11).

Проте відповідачем постанова про накладення штрафу №071/19/540-вих від 02.12.2019 року датою набрання законної сили 17.12.2019 року направлена до Другого Приморського відділу ДВС листом від 25.02.2020 року (а.с.134).

05.03.2020 року Головним державним виконавцем Ковтун Л.Ю. відділу державної виконавчої служби прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2020 року ВП №61467570 (а.с. 8-9).

Таким чином, судом достовірно встановлено, що відповідач направив до Другого Приморського відділу ДВС постанову №071/19/540-вих від 02.12.2019 року про накладення штрафу на позивача з датою набрання законної сили 17.12.2019 року, у той час коли його повідомлено про оскарження вказаної постанови до суду, тобто постанова №071/19/540-вих від 02.12.2019 року станом на час звернення її до виконання не набрала законної сили.

Проте суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. При цьому суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних та фізичних осіб.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод осіб, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості.

Водночас згідно з ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа також має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, в тому числі шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Виходячи із положень ст.19 КАС України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Виходячи з наведеного, до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Наслідком задоволення в адміністративному судочинстві позовних вимог є відновлення фактично порушених прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, повинен не лише вирішити позовні вимоги у відповідності до принципів верховенства права, а й обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права.

Належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів.

Європейський Суд з прав людини у своїй усталеній практиці пов`язує визначення ефективного судового захисту саме з відповідним змістом заявлених позовних вимог, тобто з визначенням належного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів особи.

Вирішуючи спірні правовідносини суд дійшов висновку, що редакція заявлених позовних вимог позивача не свідчить про зазначення ним належного способу захисту його порушених прав, свобод та інтересів. А також обраний позивачем предмет спору та спосіб захисту не дає можливості суду обрати в даної ситуації більш ефективний засіб захисту за своєю ініціативою.

Так, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року №4-зп/1997 конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

05.10.2016 року набрав чинності Закон України Про виконавче провадження №1404-VIІІ та втратив чинність Закон України Про виконавче провадження №606-ХІV.

Правовідносини у сфері що стосуються виконавчого провадження зазнали значних змін з метою виконання рішень суду та інших рішень, які підлягають примусовому виконанню.

Вимоги позивача щодо способу захисту (визнання дій протиправними, зобов`язання подати вимогу про повернення виконавчого документа ) не можуть свідчити про належний спосіб захисту прав, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята відділом ДВС на підставі, у межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством, оскільки відкриття виконавчого провадження відбулось на підставі належним чином оформленого виконавчого документу.

Вказана позиція викладена Верховним судом у постановах від 23.09.2019 року по справі №810/1577/16, від 03.04.2019 року №826/18068/16.

Відповідно до Закону України №1404-VIІІ виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Таким чином, належним способом захисту своїх прав для позивача може бути надання клопотання у справі щодо оскарження постанови №071/19/540-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.12.2019 року про зупинення виконавчого провадження.

Вказана позиція законодавця щодо зупинення стягнення по виконавчому провадженню судом є логічно-послідовною, оскільки дії державного виконавця щодо подальшого виконання вказаної постанови залежать від вирішення судом спору щодо оскарження позивачем вказаної постанови.

Судом встановлено, що рішенням суду по справі №420/7591/19 року визнано протиправною та скасовано постанову Управління ДАБК від 02.12.2019 року №071/19/540-вих. Проте рішення суду не набрало законної сили.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

При набранні законної сили рішенням по справі №420/7591/19 виконавче провадження підлягає закінченню, в іншому випадку (скасування рішення суду першої інстанції) підлягатиме виконанню, тому судом по даній справі не може вирішуватися питання щодо зобов`язання Управління ДАБК подати вимогу про повернення виконавчого документа в порядку п. 10 ч. 1 ст. 39 ЗУ Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 72, 73, 75, 76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ДІА-ЛЕКС (вул. Єврейська, 3, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 39500300) до Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради (вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 40199728), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Другий Приморський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Пастера, 58, м. Одеса, 65023) про визнання протиправними дій та зобов`язати подати вимогу про повернення виконавчого документа в порядку пункту 10 частини 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження .

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.