Рішення

від 26.06.2020 по справі 487/2196/19

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/2196/19

Провадження № 2/487/175/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2020 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участі секретаря Полінкевич К.Г., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївелектротранс про визнання незаконними та скасування наказів та поновлення на роботі

В С Т А Н О В И В:

22.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївелектротранс про визнання незаконними та скасування наказів та поновлення на роботі .

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що з 16.08.2018 року він працював на посаді водія тролейбуса 3-го класу Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївелектротранс . Відповідно до наказу від 12.03.2019 року №123/к його було звільнено із займаної посади на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з систематичним невиконання обов`язків. Підставою звільнення в наказі зазначено рішення атестаційної комісії підприємства від 12.03.2019, протокол № 5. Крім того, 27.02.2019 року наказом №41/А від 27.02.2019 року позивач притягнутий до дисциплінарної відповідальності, йому оголошена догана та позбавлений 100% премії за лютий 2019 року. Дисциплінарне стягнення застосовано за дві події, які відбувались 11.01.2019 року та 06.02.2019 року. В наказі № 41/А від 27.02.2019 зазначено, що позивач 11.01.2019 зажав дверима тролейбуса ногу пасажирки, через що на підприємство надійшла скарга. Позивач надав пояснення з цього приводу і вважає, що його дії повністю відповідають посадовій інструкції водія тролейбуса, яка забороняє рух тролейбуса з зупинки, доки двері не зачинені. Позивач, виконуючи посадову інструкцію водія тролейбуса, почав рух після зачинення всіх дверцят. Пасажирка проходила вздовж тролейбуса, ні в перші, ні в другі відчинені двері вона не увійшла, тобто своєю поведінкою, своїми діями вона не висловлювала намір увійти у тролейбус. Коли позивач почав зачиняти двері, пасажирка раптово вирішила увійти у тролейбус, внаслідок чого її нога була зажата дверима. Але, тролейбус з місця не рухався. Належних та допустимих доказів, які б доводили порушення позивачем 11.01.2019 посадової інструкції водія відповідачем не надано, а тому його незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності за цим епізодом. Крім того, 06.02.2019 водії тролейбуса ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на кінцевій зупинці в мікрорайоні Північний допустили конфлікт між собою на очах потенційних пасажирів, чим дискредитували імідж підприємства. За порушення Посадової інструкції водія тролейбуса ОСОБА_1 оголошено догану, позбавлено 100% премії за лютий місяць 2019 року. Підстава: рішення атестаційної комісії підприємства від 26.02.2019. Із таким рішенням позивач не згоден, з тих підстав, що конфлікт між позивачем та водієм ОСОБА_4 є конфліктом між двома фізичними особами, який має вирішуватись із застосуванням компетентними органами, а не відповідачем. Правові відношення за цим епізодом не регулюються посадовою інструкцією водія тролейбуса.

З огляду на викладене, позивачем не порушувалась Посадова інструкція водія, тому застосовані до нього дисциплінарне стягнення - догана та позбавлення 100% премії є безпідставною та незаконною. З боку позивача відсутні систематичні порушення правил дорожнього руху, правил експлуатації, посадової інструкції водія тролейбуса, а тому рішення атестаційної комісії від 26.02.2019 та від 12.03.2019 виходить за межі її повноважень і є незаконними.

Крім того, позивач вважає, що його звільнення відбулося з грубим порушенням трудового законодавства України, фальсифікацією матеріалів з метою обвинувачення у невиконанні позивачем обов`язків, покладених на нього трудовим договором, незаконним застосуванням заходів дисциплінарного стягнення з метою подальшого звільнення нібито за систематичне невиконання своїх обов`язків. При виконанні службових обов`язків з боку позивача відсутні будь-яких порушення трудової дисципліни та посадової інструкції водія, а застосовані до нього дисциплінарне стягнення - догана та позбавлення 100% премії є безпідставною та незаконною. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва Гаврасієнко В.О. від 27.03.2019 року позовну заяву прийнято, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва Гаврасієнко В.О. від 04.09.2019 року підготовче провадження пор справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що 26.02.2019 року була проведена атестаційна комісія, на засіданні якої розглядалось питання порушення 11.01.2019 року водієм ОСОБА_1 Правил експлуатації трамвая та тролейбуса, посадової інструкції водія тролейбусу, Правил дорожнього руху, що призвело до затискання дверима тролейбуса пасажира та рішенням атестаційної комісії 26.02.2019 року було рекомендовано керівнику підприємства притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності та оголосити йому догану та позбавити на 100% премії за лютий 2019 року. Проте позивача не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за цей проступок, керівництво підприємства обмежилось профілактичною бесідою із позивачем. Крім того, 06.02.2019 року водії тролейбусів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на кінцевій зупинці в мікрорайоні Північний в м. Миколаєві допустили конфлікт між собою в присутності пасажирів, чим дискредитували імідж підприємства та його працівників. Рішенням атестаційної комісії підприємства від 26.02.2019 року було рекомендовано керівнику підприємства за порушення трудової дисципліни, Правил експлуатації трамвая та тролейбуса, Посадової інструкції водія тролейбусів притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності та оголосити йому догану та позбавити на 100 % премії за лютий 2019 року. За порушення трудової дисципліни водіям тролейбусів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 наказом № 41/А від 27.02.2019 року було оголошено догани та позбавлено 100 % премії за лютий місяць 2019 року. Також 11.03.2019 року позивач в порушення вимог пунктів 4.1.1., 4.1.2., 4.1.5 абз. 3 п. 4.4.1.2. правил експлуатації трамвая та тролейбуса та пункту 2.1.1. Посадової інструкції водія тролейбуса п. 5.2 розділу 5 Робочий час та його використання Правил внутрішнього трудового розпорядку зірвав випуск тролейбусу на лінію через те, що без поважних причин відмовився від керування запропонованих йому тролейбусів. 12.03.2019 року була проведена атестаційна комісія, на засіданні якої розглядалось питання відмови позивача від виконання посадових обов`язків водія тролейбуса та виходу на лінію згідно графіку. Рішенням атестаційної комісії підприємства від 12.03.2019 року №5 було рекомендовано керівнику підприємства за систематичне невиконання позивачем без поважних причин обов`язків покладених на нього трудовим договором звільнити позивача з підприємства на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України. Наказом №123/к від 12.03.2019 року позивача за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України було звільнено з підприємства. Твердження позивача, що його незаконне звільнення відбулось через порушення керівником підприємства трудового законодавства не відповідають дійсності, оскільки на підприємстві за заявою ОСОБА_1 Управлінням Державної інспекції України з питань праці у Миколаївській області в період з 09.04.2019 року по 15.04.2019 року була проведена перевірка дотримання норм трудового законодавства та за результатами перевірки фактів порушень не виявлено. Системний характер невиконання позивачем без поважних причин обов`язків покладених на нього трудовим договором протягом всього періоду роботи на підприємстві підтверджується наданими письмовими доказами.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги позову та просили задовольнити з викладених у ньому підстав. Надали пояснення аналогічні змісту позовної заяви.

В судовому засіданні представник відповідача надала пояснення аналогічні пояснення викладеним у відзиві, просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві. Наголошувала, що звільнення позивача було проведено з дотриманням вимог законодавства, а позивач до звільнення багато разів притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , згідно запису №25 від 16.08.2016 року ОСОБА_1 прийнято на посаду водія тролейбуса 3 класу.

Згідно запису № 26 від 12.03.2019 року - звільнено за ст. 40 п. 3 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором (на підставі наказу №123/к від 12.03.2019 року).

Відповідно до п. 2 Наказу в.о. директора підприємства ОСОБА_5 від 27.02.2019 року №41/А ОСОБА_1 водій тролейбуса, 11.01.2019 року зажав дверима тролейбуса пасажирці ногу, через що на підприємство надійшла скарга, 19.02.2019 року не прийшов на атестаційну комісію. 06.02.2019 року водії тролейбуса ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на кінцевій зупинці в мікрорайоні Північний допустили конфлікт між собою на очах потенційних пасажирів, чим дискредитували імідж підприємства. а порушення ПІВ водіям тролейбуса ОСОБА_1 та ОСОБА_4 оголосити по догані, позбавити кожного 100% премії за лютий місяць 2019 року. Підстава: Рішення атестаційної комісії підприємства від 26.02.2019 року. пояснювальні записки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Згідно журналів реєстрації наказів КП ММР Миколаївелектротранс 07.09.2017 зареєстровано наказ №153/а, яким винесено догану водію тролейбуса Міхненко, 22.02.2018 року зареєстровано наказ №52/а, яким винесено догану і деприміювання водію тролейбуса Міхненко, 13.06.2018 року зареєстровано наказ №108/а, яким винесено догану і позбавлення премії водію тролейбуса Міхненко, 27.04.2018 року зареєстровано наказ №134/а, яким винесено догану і позбавлення премії водію тролейбуса ОСОБА_6 . Також у книзі обліку наказів з персоналу КП ММР Миколаївелектротранс 27.02.2019 зареєстровано наказ №41/а, яким винесено догану і позбавлення премії водію тролейбуса ОСОБА_6 .

Згідно особової картки водія тролейбуса, трамвая ОСОБА_1 30.01.2017 накладено стягнення у вигляді догани за те, що 13.01.2017 року провіз у кабіні водія стороннього. 22.03.2018 року накладено стягнення у вигляді відрахування 100% премії за те, що 14.03.2018 року самовільно пішов з роботи (прогул). 13.06.2018 року накладено стягнення у вигляді відрахування 50 % премії за запізнення на роботу на 1 годину 20 хвилин 12.06.2018 року. 24.07.2018 року накладено стягнення у вигляді відрахування 50 % премії за створення конфліктної ситуації на зупинці з водієм автомобілю, 50 хвилин простою 07.07.2018 року. 27.02.2019 у вигляді відрахування 100% премії 06.02.2019 року атестаційна комісія (конфлікт).

Таким чином, судом встановлено, що частина наказів відносно ОСОБА_1 , які є в журналах реєстрації наказів, до особової картки ОСОБА_1 не внесені.

Згідно з наказом №123/к від 12.03.2019 року про припинення трудового договору (контракту) звільнити 12.03.2019 року ОСОБА_1 тролейбусне депо водій тролейбуса 3-го класу ст. 40 п.3 КЗпП за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором. Підстава: рішення атестаційної комісії підприємства від 12.03.2019, протокол №5.

Відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку робітників комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївелектротранс , затвердженого конференцією трудового колективу КП ММР Миколаївелектротранс протокол №1 від 24.03.2017 року п.3 Працівники підприємства зобов`язані:

а) працювати чесно і сумлінно, дотримуватись дисципліни праці основи порядку на виробництві, своєчасно і точно виконувати

розпорядження адміністрації, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, стримуватися від дій, що заважають іншим працівникам виконувати їх трудові обов`язки;

б) підвищувати продуктивність праці, своєчасно і ретельно виконувати роботи згідно нарядів і завдань;

в) поліпшувати якість робіт і продукції, не допускати упущень і браку в роботі, дотримуватись технологічної дисципліни;

г) дотримуватись вимог з охорони праці, техніки безпеки,

виробничої санітарії/гігієни праці, протипожежної охорони та техногенно-екологічної безпеки, передбачених відповідними

нормативними документами, правилами і інструкціями; працювати у відповідному спецодягу, користуватися необхідними засобами індивідуального захисту;

д) вживати заходів щодо негайного усунення причин і умов, перешкоджаючих або затримуючих нормальну роботу працівника (простій, аварія) і негайно повідомляти про те що трапилось - адміністрації;

е) утримувати своє робоче місце, обладнання і пристосування та

передавати працівнику, який міняє по зміні, в порядку, чистоті і справному стані, а також дотримуватись чистоти на робочому місці, в цеху (відділі) на території підприємства,

дотримуватися встановленого порядку зберігання матеріальних цінностей та документів;

ж) зберігати власність підприємства, ефективно використовувати машини, станки і інше обладнання, дбайливо відноситися до інструментів, вимірювальних приладів, спецодягу і інших предметів, що видаються в користування працівникам, економно і раціонально витрачати сировину, / матеріали, енергію, паливо , і інші матеріальні ресурси;

з) поводитися гідно, бути взаємо-ввічливими в зверненні один до одного і до присутніх.

п.7 відповідальність за порушення трудової дисципліни: 7.1. порушення трудової дисципліни, тобто невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, спричиняє за собою застосування заходів дисциплінарного або суспільного впливу. 7.2. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне з наступних заходів стягнення: а) догана; б) звільнення з роботи. Звільнення з роботи, як дисциплінарне стягнення, може бути застосоване за систематичне невиконання робітником або службовцем без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до робітника або службовця раніше застосувалися заходи дисциплінарного стягнення, за прогули (в робочого дня) без поважних причин, а також за появу на роботі у нетверезому стані.

Відповідно до п.4.1 Положення про атестаційну комісію підприємств міського електротранспорту з визначення кваліфікації водіїв трамвая та тролейбуса, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України 31.03.2004 за № 70 атестаційна комісія здійснює розгляд порушень транспортної дисципліни та недоліків у роботі водіїв та працівників, що мають посвідчення водія трамвая (тролейбуса).

Атестаційна комісія може ухвалити одне з таких рішень:

- підтвердити клас кваліфікації водія трамвая (тролейбуса);

- понизити клас кваліфікації водія або рекомендувати перевести на ІНШУ роботу в разі, якщо професійні якості водія не відповідають вимогам відповідної кваліфікаційної характеристики або він має систематичні порушення Правил дорожнього руху, Правил експлуатації, інструкції;

- рекомендувати преміювати або депреміювати, згідно положень колективного договору та інших положень, які діють на підприємстві;

- обмежитися розбором ситуації, провести роз`яснювальну роботу та винести попередження;

- рекомендувати оголосити догану та клопотати перед керівництвом підприємства щодо звільнення водія електротранспорту з підстав передбачених КЗпП (п.4.2 Положення).

Таким чином, до повноважень Атестаційної комісії не належить рекомендувати: звільнити працівника з роботи.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, він працює на КП ММР Миколаївелектротранс та знає позивача, він працював на даному підприємстві водієм тролейбусу та неодноразово відносно нього заслуховували на засіданні атестаційної комісії з приводу порушень дисципліни. Останній конфлікт позивача відбувся із ОСОБА_8 , була бійка, взагалі на позивача було багато скарг від пасажирів. Крім того, позивач відмовлявся виїздити на маршрут, посилаючись на несправність тролейбуса.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що працює у КП ММР Миколаївелектротранс у березні 2019 року вона працювала приймальником-відправником тролейбусів. Позивач прийшов на роботу та вона йому сказала, що його тролейбус на ремонті та запропонувала йому інший тролейбус. Позивач перевірив тролейбуси але йому жодний не сподобався,так як були несправні тому він відмовився виїжджати на лінію. Однак всі тролейбуси були перевірені та були справні. вказує, що позивач сама потребувала методичної допомоги і ніяк не могла бути методистом, вона не проводила методичних заходів, методична робота між відділами не координувалась. Учні позивача не приймали участі в концертах.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що працює головним інженером КП ММР Миколаївелектротранс з травня 2018 року. Позивач неодноразово хотів внести зміни до технічного стану тролейбуса, яким він керував та шукав причини, щоб не виїзджати на лінію. Після звернень ОСОБА_1 на підприємстві проводились перевірки. В березні 2018 року позивач відмовився виїжджати на лінію, а інший водій в цей же день перевірив цей же тролейбус та визнав справним та вийшов на лінію.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що він працює інженером відділу експлуатації КП ММР Миколаївелектротранс з 2000 року. З 2016 року на підприємстві працював позивач на посаді водія тролейбусу. Позивач дуже часто порушував порядок, конфліктував з пасажирами, керівництвом. На позивача були скарги пасажирів, відмовлявся від ознайомлення з будь-якими наказами.

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом . Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:

1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;

2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 (з наступними змінами) Про практику розгляду судами трудових спорів , при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевірити їх відповідність законові.

Згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно положень ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно положень ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06.11.92 р., за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов:

- порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;

- невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;

- невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним;

- враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;

- з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.

Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше (постанова ВС від 19.12.2018 у справі № 700/63/18, постанова ВС від 03.04.2019 у справі № 520/3689/16-ц).

Важливим є те, що при звільненні працівника відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України підприємство повинно навести у наказі конкретні факти допущеного працівником невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

В наказі № 123/к від 12.03.2019 не зазначено, в чому полягає систематичне невиконання Позивачем обов`язків, покладених на нього трудовим договором.

Також, у наказі №123/к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади, зазначено, підставою рішення атестаційної комісії підприємства від 12.03.2019 року, протокол №5.

Згідно протоколу №5 засідання атестаційної з розгляду порушень Правил дорожнього руху, правил експлуатації трамвая та тролейбуса та інших недоліків в роботі водіїв міського електротранспорту від 12.03.2019 року атестаційна комісія провела розгляд порушень ПДР, ПТТЕ та інших недоліків водіїв трамвая та тролейбуса відносно ОСОБА_1 : 1. 06.03.19 скарга на водія від приймальника-відправника ОСОБА_9 2. 11.03.19 відмова від виїзду на лінію на запропонованих п`яти машинах. Від надання письмового пояснення відмовився. Рішення комісії: надати подання на ім`я директора щодо звільнення за ст. 40 п.3 КЗпП (за систематичне невиконання працівником покладених обов`язків без поважних причин).

Проте у положення про атестаційну комісію підприємств міського електротранспорту з визначення кваліфікації водіїв трамвая та тролейбуса, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України 31.03.2004 за № 70 відсутні повноваження комісії надавати подання на ім`я директора підприємства щодо звільнення.

Відповідно до позиції Верховного Суду при оскарженні до суду наказу про звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, суд зобов`язаний перевірити правильність накладення дисциплінарного стягнення, які враховані при звільненні, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установлений законом строк (Постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 714/395/17).

Із матеріалів справи вбачається, що накладення стягнення, яке передувало звільненню, здійснено наказом №41/а від 27.02.2019, яким винесено догану і позбавлено 100% премії водію тролейбуса ОСОБА_6 .

З матеріалів справи вбачається, що усі доповідні записки щодо невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків, передують Наказу №41/а від 27.02.2019 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - догани і позбавлення 100% премії.

Також в матеріалах справи наявні численні письмові звернення позивача щодо незадовільного технічного стану тролейбусів на підприємстві, неналежного виконання своїх обов`язків працівниками підприємства та незадовільних умов праці, дисципліни, безпеки дорожнього руху.

З наявних у справі доказів, суд не знаходить належних підстав для накладення на ОСОБА_1 стягнення у вигляді догани, позбавлення премії 100% оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Інші доводи відповідача фактично зводяться до неправильного, на його думку, поводження позивача в колективі та намагання досягти задовільного технічного стану тролейбусів на підприємстві, належного виконання своїх обов`язків працівниками підприємства та задовільних умов праці, дисципліни, безпеки дорожнього руху, що підтверджується вищезгаданими численними зверненнями позивача до різних інстанцій.

Також відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Згідно положень ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

В матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження дотримання відповідачем зазначеної процедури, а також належного повідомлення ОСОБА_1 про застосування до нього догани і позбавлення премії.

Таким чином, відповідачем був порушений порядок накладення дисциплінарного стягнення, порядок його винесення та ознайомлення з ним позивача. Такі порушення безпосередньо тягнуть за собою як наслідок - скасування відповідних стягнень. На підставі зазначеного, суд вважає, що наказ №41/А від 27.02.2019 в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення премії 100% на ОСОБА_1 , наказ Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївелектротранс №123/к від 12.03.2019 року підлягають скасуванню.

Також суд зазначає, що поняття поважності причин, за яких працівник систематично не виконує обов`язків згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України, та які причини належать до поважних, а які - ні, не визначені в трудовому законодавстві, а належить до категорії оціночних понять, а тому питання визначення поважності тієї чи іншої причини невиконання обов`язків працівником належить до того органу, який приймає рішення про звільнення працівника, а у випадку трудового спору - до суду.

Отже, суд встановив відсутність доказів, що позивачем систематично без поважної причини не виконувалися посадові обов`язки.

Враховуючи вищевикладене, а саме відсутність такої обов`язкової умови для застосування п. 3 ст. 40 КЗпП України, як систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, - тягне за собою визнання протиправним та скасування наказу №123/к, яким було звільнено позивачку на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Отже, суд встановив доведеність незаконного звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, а отже, ОСОБА_1 має бути поновлений на посаді водія тролейбуса 3-го класу , а наказ №123/к КП ММР Миколаївелектротранс від 12.03.2019 року підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд приходить до наступного.

Згідно з п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Виходячи з положень ст. 137 ЦПК України до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Беручи до уваги, що позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу не надано жодних квитанцій, розрахунків та обґрунтування даних витрат, суд вважає, що у їх стягненні слід відмовити за необґрунтованістю.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу, суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV зазначеного Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Згідно з Довідкою про середньомісячну заробітну плату, виданою на ім`я ОСОБА_1 , за січень та лютий нарахована заробітна плата за січень 2019 року становить 7427,86 грн., за лютий 2019 року становить 7898,29 грн., та середньоденна заробітна плата за ці місяці становить 414,22 грн.

Відповідно до ч. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 (з наступними змінами) Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Таким чином, слід стягнути із КП ММР Миколаївелектротранс на користь ОСОБА_1 суму середньомісячного за весь час вимушеного прогулу, яка вираховується наступним чином.

З 12 березня 2019 року по 25 червня 2020 року пройшло 322 робочих дні. Таким чином, підлягає стягненню середній заробіток у розмірі (322 х 414,22 грн.) = 133378,84 грн. - без врахування обов`язкових зборів , податків та платежів.

При цьому суд враховує, що за положеннями ч.2 ст. 235 КЗпП України, суд виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, оскільки заява про поновлення на роботі розглядалася більше одного року, не з вини працівника, а в тому числі судові засідання відкладалися за клопотаннями представників відповідача.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Щодо інших доводів сторін, то Європейський суд з прав людини неодноразово зазначає (Рішенням ЄСПЛ у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 (заява № 4909/04, п. 58 Рішення)), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, п. 29).

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме необхідно визнати неправомірними та скасувати рішення атестаційної комісії від 26.02.2019 року відносно ОСОБА_1 , наказ №41/А від 27.02.2019 в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення премії 100% на ОСОБА_1 , наказ Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївелектротранс №123/к від 12.03.2019 року Про припинення трудового договору (контракту) , поновити ОСОБА_1 на посаді водія тролейбуса 3-го класу Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївелектротранс з 12.03.2019 року та стягнути з Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївелектротранс на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 12.03.2019 року по 25.06.2020 року в розмірі 133378,84 грн.

Керуючись ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді водія тролейбуса 3-го класу Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївелектротранс та стягнення середнього заробітку за один місяць суд допускає до негайного виконання.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за категорією спорів про поновлення на роботі, то з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі (768,40 х 2) = 1536,80 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12,81, 141, 259-265, 430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково .

Визнати неправомірними та скасувати рішення атестаційної комісії від 26.02.2019 року відносно ОСОБА_1 , наказ №41/А від 27.02.2019 в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення премії 100% на ОСОБА_1 , наказ Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївелектротранс №123/к від 12.03.2019 року Про припинення трудового договору (контракту) .

Поновити ОСОБА_1 на посаді водія тролейбуса 3-го класу Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївелектротранс з 12.03.2019 року.

Стягнути з Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївелектротранс на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 12.03.2019 року по 25.06.2020 року в розмірі 133378,84 (сто тридцять три тисячі триста сімдесят вісім) грн. 84 коп. без врахування обов`язкових зборів, податків та платежів

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.

Стягнути з Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївелектротранс на користь держави 1536,80 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївелектротранс , місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Андрєєва-Палагнюка, 17, ЄДРПОУ 03328468.

Повний текст рішення складений 06.07.2020 року.

Суддя (підпис) Гаврасієнко В.О.

З оригіналом згідно.

Суддя Гаврасієнко В.О.