Ухвала

від 07.07.2020 по справі 290/853/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

0 7 липня 2020 року

м. Київ

справа № 290/853/19

провадження № 61-9671ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 17 січня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 17 січня

2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Усунуто ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування зазначеною квартирою.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 17 січня

2020 року в частині розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій часині нове судове рішення, яким компенсовано ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 768,40 грн, сплачений ним за подання позовної заяви, за рахунок держави у порядку встановленому кабінетом Міністрів України.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У липні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 у якій він просив рішення Романівського районного суду Житомирської області від 17 січня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року скасувати, та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона подана з порушенням пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обгрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обгрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи , якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги встановлено статтею 392 ЦПК України.

За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено визначені статтею 389 ЦПК України підставу (підстави) на якій (яких) подається касаційна скарга.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вимогам закону, оскільки посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник не зазначив виключних випадків, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення підлягають касаційному оскарженню.

Ураховуючи наведене, заявнику необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції із зазначенням обов`язкових підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до вимог частини другої статті 389 та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

За змістом пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України за подання касаційної скарги не сплачено судовий збір.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що звільнений від сплати судового збору на підставі положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір .

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від

22 жовтня 1993 року № 3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту . У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Аналізуючи наведене, положення частини другої статті 22, статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту не застосовуються до вимог, які не стосуються порушення прав заявника, як учасника бойових дій.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від

09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 12 лютого 2020 року у справі 545/1149/17.

Предметом спору у даній справі є вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, що згідно з положеннями частини другої статті 22, статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 17 січня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України

Про судовий збір (у редакції чинній на момент подання позову) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн).

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Таким чином, за подання касаційної скарги, заявнику необхідно сплатити судовий збір у сумі 1 536,80 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055).

На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати оригінал квитанції, або надати документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до вимог закону.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 17 січня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 03 серпня

2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик