Постанова

від 08.07.2020 по справі 916/2459/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2459/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

За участю представників учасників справи:

від ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» - адвокат Денисенко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2019

у справі №916/2459/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський сервіс України»

до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

про стягнення 281068,46 грн.

ВСТАНОВИВ

У серпні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський сервіс України» (далі - ТОВ «Морський сервіс України» ) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (далі - ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» ) в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 281 068,46 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору з ремонту баржі та додаткової угоди до нього.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.12.2019 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 262987,20 грн заборгованості за договором, 4647,31 грн - 3% річних та 4465,70 грн інфляційних втра, в решті позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем на виконання умов укладеного між сторонами були виконані ремонтні роботи корпусу з заміною обшивки і набору баржі в обсязі переробленого металу 16575 кг на загальну суму 556920,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом про здачу виконаних послуг, який підписаний та скріплений печатками відповідних осіб, без будь-яких зауважень. Натомість, відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України неналежно виконав умови укладеного договору, в зв`язку з чим на момент розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість за фактично виконані ремонтні роботи за договором у розмірі 262987,20 грн.

З приводу заявлених до стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд першої інстанції встановив, що наданий позивачем розрахунок є помилковим, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок за яким 3% річних складають 4647,31 грн, а інфляційні втрати 4465,70 грн.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулося ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2019 р. по справі № 916/2459/19 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково на суму 176 958,10 грн., з яких 171 017,95 сума основного боргу, 2 904,00 грн. - інфляційні, 3036,15 грн. - 3% річних.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, виходячи з наступного.

Так апелянт зазначає, що виходячи з умов укладеного між сторонами договору ремонту баржі, для підтвердження обсягу затраченого металу на виконані послуги по заміні металу, сторони за договором повинні мати та складати: акт дефектації, уточнений обсяг послуг та акт приймання-передачі наданих послуг. Виконавець за договором (позивач) надає відповідний документ (акти відділу технічного контролю, акти наданих послуг, тощо) та надає Акт ВТК на підтвердження обсягів та використання металу. Проте, як стверджує апелянт, відповідних документів на підтвердження виконання обсягів послуг по обшивці металу позивачем до матеріалів справи не надано, які могли б визначити/підтвердити справжню кількість металу, які було фактично замінено. За твердженням апелянта, у нього такі документи відсутні і для дослідження даного питання, ним було подано клопотання про витребування доказів по справі, проте судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні даного клопотання.

Як стверджує апелянт, баржа є власністю ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» , для ремонту якої товариство уклало генеральний договір з госпрозрахунковим відокремленим структурним підрозділом «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод» , який не є юридичною особою і є структурним підрозділом ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» . У відповідності до актів дефектації до даного генерального договору, заміна (обшивка) металу баржі склала 13 595,74 кг. металу. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору з ремонту корпусу баржі, вартість послуг складає 28.00 грн з переробки 1 кг. металу без ПДВ, з ПДВ загальна сума за кг. складає 33,60 грн. Відтак, на думку апелянта, сума виконаних робіт за договором з ремонту корпусу баржі, виходячи з загальної кількості металу 13 595,74 кг. помноженої на 33,60 грн. за 1 кг, становить 456 816,87 грн,, а не 556 920 грн, як зазначено у додатковій угоді до договору. Виходячи з наведеного та враховуючи часткову оплату заборгованості за договором, скаржник вважає, що заборгованість за договором перед позивачем складає 171 017,95 грн виходячи з фактично наданих послуг. Виходячи із даної суми заборгованості, відповідачем здійснено розрахунок штрафних санкцій, у відповідності до якого інфляційні витрати складають 2904,00 грн та три проценти річних - 3036,15 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №916/2459/19 за апеляційною скаргою ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2019

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 призначено справу до розгляду на 07.04.2020.

05.03.2020 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Морський сервіс України» в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а оскаржуване рішення залишити в силі.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що сторонами в умовах укладеного договору визначено, що остаточна ціна договору визначається відповідно до уточненого обсягу послуг і відображається в акті приймання-передачі наданих послуг. Так, у зв`язку із збільшенням обсягу металу переробленого в процесі ремонту баржі, між сторонами була складена та підписана додаткова угода до договору, а також підписано акт про здачу виконаних робіт у відповідності до якого вартість робіт погоджена сторонами складає 556 920 грн. Вподальшому, відповідачем було частково сплачено існуючу заборгованість, проте у повному обсязі розрахунки проведені не були, непогашеною залишилася заборгованість у розмірі 262 987,20 грн.

Позивач відзначає, що сторонами, у тому числі посадовими особами відповідача, було складено та підписано акт звіряння взаєморозрахунків, що свідчить про визнання розміру заборгованості, до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 по справі №916/2403/18.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи №916/2459/19 не відбудеться 07.04.2020 р. у зв`язку запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу « COVID-19» та зазначено, що про дату та час розгляду справи учасників справи буде повідомлено додатково відповідною ухвалою.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 призначено розгляд справи на 08.07.2020.

Під час судового засідання від 08.07.2020 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою на наполягав на її задоволенні.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2018 між ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» (замовник) та ТОВ «Морський сервіс України» (виконавець) укладено договір з ремонту корпусу баржі UDP-SL-007-УДП №КСБСРЗ/203т, згідно з яким в порядку та на умовах визначених цим договором виконавець зобов`язався надати послуги з ремонту корпусу з заміною обшивки і набору баржі UDP-SL-007-УДП, а замовник зобов`язався прийняти такі послуги та оплатити їх.

Відповідно до п. 1.3 договору, попередній обсяг послуг за даним договором визначається в попередньому акті дефектації та становить 14580 кг металу, який буде перероблений в процесі ремонту баржі.

Пунктом 2.1. договору визначено, що попередня ціна цього договору становить 489 888 грн.

За умовами п. 2.2 договору, сторони дійшли згоди, що вартість послуг з переробки 1 кг металу становить 28,00 грн. без урахування ПДВ, яка включає всі витрати виконавця, пов`язані з наданням послуг.

Положеннями п. 2.3 договору визначено, що остаточна ціна даного договору визначається відповідно до уточненого обсягу послуг і відображається в акті приймання-передачі наданих послуг.

У відповідності до п.2.4 договору, остаточний розрахунок за вирахуванням сплачених замовником за цим договором платежів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг згідно фактично виконаному обсягу послуг, зареєстрованої виконавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та виданої в установленому законодавством порядку замовнику, згідно виставленого виконавцем рахунку протягом 30 днів з дня підписання акту приймання-передачі наданих послуг та отримання від виконавця належним чином оформленого рахунку.

Пунктом 2.5. договору визначено, що у разі ненадання виконавцем податкової накладної, оформленої і зареєстрованої в ЄРПН у відповідності з Податковим кодексом України або надання податкової накладної оформленої і зареєстрованої в ЄРПН з порушенням Податкового кодексу України, замовник має право сплатити вартість послуг без урахування суми ПДВ, і зобов`язання замовника з оплати вартості послуг в такому випадку вважається виконаними у повному обсязі належним чином.

У п. 3.1 договору визначено обов`язок виконавця надати послуги за даним договором протягом 45 календарних днів з дати підписання даного договору.

Згідно п. 3.7 договору, здавання наданих послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який готується виконавцем та підписується повноважними представниками сторін протягом 5 днів після фактичного надання послуг.

За умовами п. 3.8 договору, у разі виявлення недоліків під час приймання результатів наданих послуг замовник має право відмовитися від підписання акта приймання-передачі наданих послуг та скласти акт із вказівкою недоліків і строків їх усунення. Зазначений акт складається у двох екземплярах та надається на погодження виконавцю, який у разі згоди із змістом цього акту підписує його, скріплює печаткою та усуває всі недоліки у визначений цим актом строк. У разі незгоди виконавця із змістом цього акту спір вирішується в порядку, встановленому договором.

Положеннями п. 5.1 договору визначено, що всі права та обов`язки замовника (в т.ч. ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, тощо), які передбачені цим договором, виконуються госпрозрахунком відокремленим структурним підрозділом «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод» ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» .

Умовами п. 5.2 договору визначено обов`язок замовника своєчасно та в повному обсязі сплатити вартість послуг на умовах і в розмірі, які встановлені у цьому договорі, а також прийняти надані послуги, згідно з актом приймання-передачі наданих послуг, якщо надані послуги відповідають умовам договору.

У п. 5.4 договору встановлено, що виконавець зобов`язаний, зокрема, н6адати послуги у строки визначені цим договором, після надання послуг надати замовнику акт приймання-передачі наданих послуг, на дату підписання акту приймання-передачі наданих послуг надати акти ВТК, які підтверджують обсяг наданих послуг та які підтверджують обсяг використаних матеріалів, зареєструвати податкову накладну та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН (для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця) - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені (для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладених, складених з 16 по останній календарний день (включено) календарного місяця) - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У відповідності до п. 6.1. договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, винна сторона несе відповідальність перед іншою стороною на умовах, викладених у цьому договорі.

За умовами п. 8.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2018 року, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Зміни та доповнення до договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, що оформлюється додатковими угодами до цього договору, які є його невід`ємною частиною (п.10.1).

17.12.2018 року, між сторонами було укладено додаткову угоду до договору №КСБСРЗ/203 від 30.10.2018 згідно якої сторонами було внесено зміни у п.2.3 договору та викладено його в новій редакції: « 2.3. Остаточна ціна даного договору визначена відповідно до уточненого обсягу послуг, який становить 16575 кг переробленого металу в процесі ремонту баржі, та складає 556920,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 92820,00 грн» (т.1, а.с. 41).

17.12.2018 сторонами складено та підписано акт про здачу виконаних послуг у відповідності до якого, згідно умов договору про надання послуг №КСБСРЗ/203 від 30.10.2018 виконавець надав, а замовник прийняв послуги з ремонту корпусу з заміною обшивки і набору баржі UDP-SL-007-УДП в обсязі переробленого металу 16 575 кг. Вартість послуг становить 556 920 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 92 820 грн. Послуги виконані повністю, сторони претензій одна до одної не мають (т.1, а.с. 42).

02.01.2019, 11.02.2019, 01.07.2019 між сторонами складено та підписано акти звіряння взаєморозрахунків у відповідності до останнього з яких, заборгованість ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» перед ТОВ «Морський сервіс України» складає 262 987,20 грн (т.1, а.с. 43-45).

У відповідності до наявних у матеріалах справи виписок до рахунку ТОВ «Морський сервіс України» наданих ПАТ МТБ Банк , ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» було здійснено часткову оплату наданих за договором послуг у розмірі 293 932,80 грн (т.1, а.с. 49-50).

01.07.2019 та 17.07.2019 ТОВ «Морський сервіс України» зверталося до відповідача з претензіями в якій просило погасити існуючу заборгованість у розмірі 262 987,20 грн (т.1, а.с. 46-47).

Відповіді на дані претензії відповідач не надав та існуючу перед позивачем заборгованість не погасив, що стало підставою для звернення ТОВ «Морський сервіс України» із відповідним позовом до суду.

За невчасне виконання своїх зобов`язань за договором позивач також нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, проте задовольнив їх частково, у зв`язку із невірним розрахунком позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 14 ЦК України визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так наявними матеріалами справи, а саме актом про здачу виконаних послуг від 17.12.2018 підтверджується, що виконавець надав, а замовник прийняв послуги з ремонту корпусу з заміною обшивки і набору баржі UDP-SL-007-УДП в обсязі переробленого металу 16 575 кг. Вартість послуг становить 556 920 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 92 820 грн. Послуги виконані повністю, сторони претензій одна до одної не мають (т.1, а.с. 42).

При цьому, колегія суддів зауважує, що означений акт підписаний обома сторонами без будь-яких зауважень та скріплено печатками підприємств.

Між тим, як свідчать наявні матеріали справи, ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» було здійснено лише часткову оплату наданих за договором послуг у розмірі 293 932,80 грн (т.1, а.с. 49-50).

Доказів сплати решти вартості наданих послуг у розмірі 262987,20 грн наявні матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором ремонту корпусу баржі UDP-SL-007-УДП №КСБСРЗ/203т.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта з приводу того, що заміна (обшивка) металу баржі склала 13 595,74 кг металу, а не 16575 кг, як зазначає позивач, з огляду на таке.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так сторонами у п. п. 2.3 договору визначено, що остаточна ціна даного договору визначається відповідно до уточненого обсягу послуг і відображається в акті приймання-передачі наданих послуг.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 25.03.2020 у справі № 756/1381/17-ц, в якій застосовано принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party)".

Отже, сторони на власний розсуд визначили у договорі, що остаточна ціна даного договору визначається відповідно до уточненого обсягу послуг і відображається в акті приймання-передачі наданих послуг, та відповідач з такими умовами погодився підписавши такий договір.

Так сторонами у акті про здачу виконаних послуг від 17.12.2018 відображено як обсяг переробленого металу - 16 575 кг, так й вартість послуг - 556 920 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 92 820 грн (т.1, а.с. 42).

Колегія суддів також зазначає, що сторонами у п. 3.8 договору визначено, що у разі виявлення недоліків під час приймання результатів наданих послуг замовник має право відмовитися від підписання акта приймання-передачі наданих послуг та скласти акт із вказівкою недоліків і строків їх усунення.

Проте, акт про здачу виконаних послуг від 17.12.2018 підписано ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» без будь-яких зауважень, жодних актів із вказівкою недоліків і строків їх усунення ПАТ «Українське Дунайське пароплавство» не складало.

Слід також відзначити, що у п. 10.1. договору сторони погодили, що зміни та доповнення до договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, що оформлюється додатковими угодами до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

У додатковій угоді від 17.12.2018 сторонами визначено статочну ціну договору у розмірі 556920,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 92820,00 грн обсягу послуг, який становить 16575 кг переробленого металу в процесі ремонту баржі (т.1, а.с. 41).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на наявні у матеріалах справи акти дефектації (т.1, а.с. 116-130), оскільки зі змісту даних актів вбачається, що вони були складені на виконання умов іншого договору, а саме договору про організацію ремонту флоту господарським способом №047/82/871ТС від 12.12.2017 (т.1, а.с. 102-106) та додаткової угоди до нього №38 від 18.10.2018 (т.1, а.с. 107). При цьому, ТОВ «Морський сервіс України» не є стороною даного договору та останній не містить жодних посилань на укладений між позивачем та відповідачем договір ремонту корпусу баржі UDP-SL-007-УДП №КСБСРЗ/203т. До того ж, дати деяких з наявних актів дефектації передують даті укладення між сторонами договору ремонту корпусу баржі UDP-SL-007-УДП №КСБСРЗ/203т.

З приводу заявлених до стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-67р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ " визначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується ні на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, в зв`язку з чим умовно слід вважати, що сума, внесена у період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Крім того, оскільки, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари послуги, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом за період прострочки.

Колегією суддів перевірено здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних у межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням дати виникнення заборгованості у відповідача, з 18.01.2019 до 21.08.2019 та суми заборгованості на яку позивач нараховує відповідні нарахування та встановлено, що загальна сума інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача становить 4465,70 грн, а не 13412,34 грн, як помилково розраховано та заявлено до стягнення позивачем.

Перевіривши розрахунок позивача, щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4668,92 грн., нарахованих з 17.01.2019 по 20.08.2019, колегія суддів погоджується із твердженням місцевого господарського суду про його помилковість, оскільки позивачем невірно визначено правомірний період нарахування відповідних відсотків річних. Так, за період з 18.01.2019 до 20.08.2019 загальна сума 3% річних становить 4647,31 грн.

Відтак, з відповідача підлягає стягненню три відсотки річних у розмірі 4647,31 грн та 4465,70 грн інфляційних втрат.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2019 відсутні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2019 по справі №916/2459/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.07.2020.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Філінюк І.Г.