Постанова

від 06.07.2020 по справі 913/530/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2020 р. Справа №913/530/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - Муха Р.А., посвідчення №1489 від 17.08.2018 року, ордер ДП№2372/023 від 15.03.2020 року;

відповідача - Мельник В.А., посвідчення №01969 від 02.02.2016 року, наказ №3-к від 20.02.2018 року, довіреність №1/19-225/1 від 29.04.2020 року, посадова інструкція від 18.11.2019 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, (вх.№154Л1-40) на рішення Господарського суду Луганської області від 25.11.2019 року по справі №913/530/19,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтаж Плюс , м.Дніпро,

до Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації, м.Сєвєродонецьк, Луганська область,

про стягнення 696732,67 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будмонтаж Плюс звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості за договором від 10.07.2018 року №17/2018 на виконання проектних робіт у сумі 516457,25 грн., 3% річних у сумі 13201,50 грн., інфляційних втрат у сумі 36668,47 грн., пені у сумі 94253,45 грн., штрафу в сумі 36152,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору від 10.07.2018 року №17/2018 на виконання проектних робіт в частині своєчасної оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим позивачем з посиланням на приписи ст.625 Цивільного кодексу України, ст.ст.231, 232 Господарського кодексу України нараховані 3% річних, інфляційні втрати, пеню та штраф у розмірі 7%.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 25.11.2019 року у справі №913/530/19 (суддя Смола С.В., повний текст рішення складено 05.12.2019 року) задоволено частково.

Стягнуто з Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтаж Плюс заборгованість у сумі 516457,25 грн., 3% річних у сумі 13201,50 грн., інфляційні втрати в сумі 29024,91 грн., судовий збір у сумі 8380,25 грн.

У решті позову відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 25.11.2019 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до п.4.3.3. договору підрядник зобов`язаний передати замовнику в терміни, передбачені договором, проектну документацію та позитивний експертний звіт. Під час перевірки наданих підрядником проектів виявлено відсутність у ньому розділів з питань екології, пожежної безпеки, наявність яких є необхідною для проведення обов`язкової комплексної експертизи проектів будівництва об`єктів. На момент підписання актів здачі-прийняття робіт проекти не відповідали нормативам зі складання проектно-кошторисної документації, також була відсутня експертиза проектно-кошторисної документації, але замовником в особі на той час в.о. начальника управління Романенко А.С. всупереч вимог законодавства та умов договору було підписано акт здачі-приймання робіт №17/2018 від 04.10.2019 року. Виконання обов`язків начальника управління Романенко А.С. було припинено 08.10.2019 року. 10.10.2018 року на адресу ТОВ Будмонтаж Плюс управлінням було надіслано претензію про відкликання підпису з акту здачі-прийняття виконаних робіт у зв`язку з невідповідністю проекту вимогам законодавства та невиконанням підрядником інших умов договору.

Скаржник вказує, що в порушення умов договору підрядник не узгодив із замовником вартість експертизи проектно-кошторисної документації, не надав в терміни, передбачені договором позитивний експертний звіт, не усунув за свій рахунок недоліки, виявлені замовником при прийнятті проектних робіт та у ході проведення експертизи, тобто в односторонньому порядку вийшов за межі договірних умов.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що слідчим управлінням ГУНП в Луганській області порушено кримінальне провадження №12018130000000353 від 11.12.2018 року за ч.3 ст. 191 Кримінального кодексу України за фактом розтрати державних коштів посадовими особами управління за змовою з посадовими особами ТОВ Будмонтаж Плюс під час укладання та виконання договору.

Відповідач наполягає, що ним не укладалась додаткова угода від 19.07.2018 року, якою нібито сторонами в добровільному порядку виключено з договору умову щодо обов`язку підрядника передати замовнику позитивний експертний звіт. Така додаткова угода від 19.07.2018 року є підробленою за невідомих відповідачу обставин, не має номеру, не оприлюднювалась замовником через авторизовані електронні майданчики на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та Законом України Про публічні закупівлі . Апелянт посилається на те, що додаткова угода від 19.07.2018 року без номеру є сфальсифікованою і в нього примірник такої додаткової угоди від 19.07.2018 року відсутній. Таким чином, на думку скаржника, судом в якості доказу прийнято документ, який є підробленим, у зв`язку з чим винесено рішення на підставі сфальсифікованого доказу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача; встановлено строк на протязі якого позивач має право подати відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своєї позиції по справі та призначено справу до розгляду в судове засідання.

02.03.2020 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2084), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач вказує, що відповідно до пункту 3.3 договору, відповідачем протягом 5 днів з моменту отримання проектної документації не надано зауважень щодо проектної документації, у зв`язку з чим остання вважається прийнятою без зауважень. У свою чергу проведення експертизи проектної документації та відправлення додаткових документів мають позадоговірний характер, так як, згідно пункту 2.3 договору, вартість експертизи проектно-кошторисної документації у ціну договору не включено. При цьому, зауваження відповідача щодо відсутності томів з екології, пожежної безпеки, тощо не підтверджені доказами.

Сумнівними вважає позивач доводи відповідача щодо необхідності проведення експертизи проектів будівництва перед схваленням та затвердженням таких проектів згідно вимог п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року №560, так як згідно пункту 2.3 договору, вартість експертизи проектно-кошторисної документації у ціну договору не включено. Крім того, схвалення та затвердження проектів не тотожне поняттю здачі-прийманню виконаних проектних робіт , передбачених пунктом 3.3. договору.

Позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що 10.06.2019 року Інститутом НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ складено експертний звіт №248/е/19 за результатом розгляду проектної документації за робочим проектом Капітальний ремонт автомобільної дороги О131606 (КПП Красна Талівка - Луганськ - ст Вільхова на ділянці км 2+500 - км 2+500 - км 5+400 по договору, згідно якого: документація розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо додержання нормативів з питань створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, пожежної та техногенної безпеки, кошторисної частини проекту будівництва і може бути затверджена в установленому порядку .

12.03.2020 року відповідач надав через канцелярію суду заяву про долучення до матеріалів справи доказів (вх.№2471), а саме документів, що стосуються кримінального провадження №12018130000000353 від 11.12.2018 року.

У судовому засіданні 16.03.2020 року відповідно до ч.2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.04.2020 року.

У подальшому, ухвалами суду від 08.04.2020 року, від 29.04.2020 року, від 20.05.2020 року, від 15.06.2020 року, від 22.06.2020 року задовольнялись клопотання учасників справи та розгляд справи відкладався. При цьому, суд ухвалював позивачу вчинити дії направленні на надання в судове засідання для огляду оригіналів документів, що покладені в основу позовної заяви.

У судовому засіданні 06.07.2020 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.

Представник позивача проти позиції апелянта заперечував та на виконання вимог ухвал надав суду оригінали документів для огляду.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

10.07.2018 року між Управлінням розвитку та утримання мережі автомобільних доріг Луганської обласної державної адміністрації (замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будмонтаж Плюс (підрядник, позивач у справі) укладено договір на виконання проектних робіт №17/2018, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами за рахунок замовника виконати вказані в п.1.2 проектні роботи, а замовник зобов`язується прийняти результат цих робіт і сплатити підряднику вартість виконаних робіт (п.1.1 договору).

Найменування проектних робіт: Виконання проектно-вишукувальних робіт на капітальний ремонт по об`єкту: Капітальний ремонт автомобільної дороги О131606 (КПП Красна Талівка - Луганськ) - ст.Вільхова на ділянці км 2+500 - км 5+400 (архітектурні, інженерні та планувальні послуги), згідно з ДК 021:2015:71240000-2 (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 ціна предмету договору визначається на підставі договірної ціни, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1), розрахованої відповідно до вимог ДСТУ Б.Д.1.1.-7:2013 (зі змінами). Договірна ціна є твердою і складає 737796,07 грн.

Згідно з п.2.2 договору розрахунки за виконану роботу здійснюються замовником згідно актів здачі-приймання виконаних проектних робіт по цьому договору, які підписані замовником і підрядником відповідно до умов цього договору. Плата за виконану роботу робиться по мірі надходження грошових коштів з відповідного бюджету на розрахунковий рахунок замовника після реєстрації фінансових зобов`язань в Державному казначействі.

У п.2.3 договору сторони передбачили, що підрядник зобов`язується надати послуги замовнику по збору вихідних даних на проектування та виконати експертизу проектно-кошторисної документації. Вартість експертизи проектно-кошторисної документації в ціну договору не включено та буде визначено окремою додатковою угодою.

Оплата здійснюється за безготівковим розрахунком шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника в два етапи: 1 етап - перерахування авансового платежу в розмірі до 50% від суми договору, а саме 368898,03 грн. на строк до 3 місяців; 2 етап - остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (п.2.4 договору).

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 договору термін виконання робіт за договором - жовтень 2018 року, з правом дострокового виконання робіт.

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами усіх зобов`язань за цим договором (п.9.1 договору).

У п.9.2 договору сторони передбачили, що керуючись ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що всі умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли між сторонами до його укладення, а саме з 10.07.2018 року.

Матеріали справи свідчать і не заперечується сторонами, що договір підписаний представниками сторін і скріплений печатками підприємств.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду, до яких відноситься і договір від 10.07.2018 року 0№17/2018, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частинами 1-3 ст.844 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 1 ст.854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як свідчать матеріали справи, 04.10.2018 року між сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №17/2018 на суму 737796,07 грн. При цьому такий акт підписано без будь-яких зауважень.

Натомість відповідач за виконані позивачем проектні роботи в порушення умов договору від 10.07.2018 року №17/2018 оплату не здійснив, що стало підставою для звернення ТОВ Будмонтаж Плюс з позовом у даній справі.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалося, згідно з п.2.4 договору оплата здійснюється за безготівковим розрахунком шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника в два етапи: 1 етап - перерахування авансового платежу в розмірі до 50% від суми договору, а саме 368898,03 грн. на строк до 3 місяців; 2 етап - остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Факт виконання позивачем проектних робіт за договором від 10.07.2018 року №17/2018 підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.10.2018 року №17/2018 на суму 737796,07 грн. (т.1, а.с.35), що складений без зауважень.

Відповідач в обумовлений п.2.4 договору строк оплату виконаних позивачем проектних робіт здійснив частково у сумі 221338,82 грн., заборгованість складає 516457,25 грн.

Крім того, позивач звертався до відповідача з вимогою від 13.11.2018 року №1311-1 (т.1, а.с.45-46), у якій вимагав здійснити оплату виконаних проектних робіт.

Листом від 12.12.2018 року №1/19-626 Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області на лист позивача від 13.11.2018 року №1311-1 повідомило, що об`єкт, по якому проводились проектно-вишукувальні роботи за класом наслідків належить до об`єктів із середніми наслідками (СС2) і що в порушенням вимог законодавства та умов договору в наданих підрядником проектах відсутні томи (розділи) з питань екології, пожежної безпеки, тощо, наявність яких є необхідною для проведення обов`язкової комплексної експертизи проектів будівництва об`єктів.

У листі від 18.01.2019 року (т.1, а.с.51) позивач зазначив, що акт здачі-приймання робіт від 04.10.2018 року №17/2018 підписаний Управлінням розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області без зауважень, але оплата виконаних робіт прострочена більш ніж на три місяці.

У листі від 18.01.2019 року (т.1, а.с.53) ТОВ Будмонтаж Плюс з посиланням на умови п.2.3 договору зазначило, що вартість експертизи у ціну договору не входить і її проведення є окремою домовленістю.

У листі від 11.02.2019 року (т.1, а.с.55) ТОВ Будмонтаж Плюс просило Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації провести виконання експертизи розробленої проектної документації.

У листі від 18.02.2019 року №1/19-154 (т.1, а.с.58) Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області повідомило позивача, що на даний час у зв`язку з укладенням договорів від 10.07.2018 року №16/2018, №17/2018, №19/2018, №22/2018 правоохоронними органами проводиться досудове розслідування.

У листі від 25.02.2019 року (т.1, а.с.60) позивач повідомив відповідача про те, що ним були укладені договори від 25.02.2019 року №248/е/19, №249/е/19, №250/е/19, №251/е/19 з Державним підприємством Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІПРОЕКТКОНСТРУКЦІЯ на виконання експертизи проектної документації.

Листом від 21.08.2019 року №2108/2 (т.1, а.с.61) ТОВ Будмонтаж Плюс направило Управлінню розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області експертний звіт інституту НДІПРОЕКТКОНСТРУКЦІЯ .

У листі від 03.09.2019 року №0309-2 ТОВ Будмонтаж Плюс просило Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області розрахуватись за виконані роботи у сумі 516457,25 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначав, що ним 10.10.2018 року надсилалась позивачу претензія про відкликання підпису з акту здачі-прийняття робіт.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем всупереч ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу не доведено належним чином свою позиції, зокрема, не надано ані претензії від 10.10.2018 року, ані доказів її надсилання позивачу.

Правомірно судом першої інстанції відхилено доводи відповідача про те, що слідчим управлінням ГУНП в Луганській області порушено кримінальне провадження за фактом розтрати державних коштів посадовими особами управління, оскільки, по-перше, станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції будь-яких доказів на підтвердження цієї обставини відповідачем суду не надано, а надано тільки до суду апеляційної інстанції.

По-друге, факт відкриття кримінального провадження не є тією істотною обставиною, що впливає на розгляд даної справи. Елементом доказування є вирок суду по кримінальній справі, який набрав законної сили і факти, які були ним встановлені. Наразі вирок відсутній.

Щодо посилання на експертний висновок вчинений в межах кримінального провадження, то колегія суддів його також відхиляє в вищевикладених обставин.

Акт здачі-приймання робіт від 04.10.2018 року №17/2018 підписаний Управлінням розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області без заперечень чи зауважень, за накладною від 04.10.2018 року відповідачу передано проектну документацію у 5-ти екземплярах: 4 - у друкарському вигляді, 1 - в електронному.

Так, умовами договору прямо передбачено та узгоджено сторонами, що у відповідача виникає обов`язок по остаточному розрахунку протягом 10 календарних дні саме з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Отже, відповідно до умов п.2.4 договору відповідач повинен був оплати виконані проектні роботи у строк до 15.10.2018 року включно, враховуючи приписи ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, оскільки 14.10.2018 року був святковим днем, але не зробив цього.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов`язання по сплаті за договором на виконання проектних робіт №17/2018 від 10.07.2018 року у належні строки та розмірі. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що позовні вимоги про стягнення 516457,25 грн. заборгованості є обґрунтованими, підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо посилань апелянта, що ним не укладалась додаткова угода від 19.07.2018 року, якою нібито сторонами в добровільному порядку виключено з договору умову щодо обов`язку підрядника передати замовнику позитивний експертний звіт і така додаткова угода є підробленою, колегія суддів зазначає наступне.

Додатковою угодою б/н від 19.07.2018 року внесено зміни до пункту 3.6, підпункту 4.3.3. пункту 4.3, підпункту 4.3.5. пункту 4.3. договору №17/2018 від 10.07.2018 року.

Зокрема, підпункт 4.3.3. пункту 4.3 викладено в такій редакції: Підрядник зобов`язаний передати замовнику в терміни, передбачені договором проектну документацію . Тобто виключено вимогу про обов`язок передати позитивний експертний звіт.

Так, у судовому засіданні 06.07.2020 року колегією оглянуто оригінал додаткової угоди і встановлено, що на оригіналі, на відміну від копії наявної в матеріалах справи, відсутній відтиск печатки з боку замовника. Також відсутні відомості щодо її номера, оприлюднення через авторизовані електронні майданчики на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та Законом України Про публічні закупівлі . Вказана додаткова угода викликає сумніви у її належності і допустимості.

Разом з тим, розглядаючи справу по суті колегія суддів враховує, що у розділі 3 договору Порядок виконання і здачі робіт у пункті 3.3. сторони погодили, що передача проектно-кошторисної документації здійснюється за накладною. Замовник розглядає проектну документацію протягом 5-ти робочих днів з дня її отримання після чого підписує акт здачі-приймання виконаних проектних робіт, або надає обґрунтовані причини відмови від його підписання.

Як вже зазначалось, обов`язок по остаточному розрахунку протягом 10 календарних дні виникає саме з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, а не з моменту проведення експертизи, або передання експертного висновку.

У пункті 2.3. договору сторони погодили, що підрядник зобов`язується надати послуги замовнику по збору вихідних даних на проектування та виконати експертизу проектно-кошторисної документації. Однак, вартість експертизи проектно-кошторисною документацією в ціну договору не включено, а навпаки зазначено, що це буде визначено окремою додатковою угодою.

Будь-яких інших посилань щодо експертизи умови договору не містять, як і відсутні додаткова угода, якою врегульовувалось питання щодо експертизи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що якщо припустити факт фальсифікації додаткової угоди б/н від 19.07.2018 року, то все одно питання проведення експертизи умовами договору не погоджено, а обов`язок проведення остаточного розрахунку виникає у зв`язку з підписанням акту приймання-передачі виконаних робіт, який складено і підписано наразі без зауважень.

Позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за період з 15.10.2018 року по 15.04.2019 року у сумі 94253,45 грн. та штраф у розмірі 7% у сумі 36152,00 грн., посилаючись на приписи ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань організаційно-правова форма Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації визначена як орган державної влади, а виконання договору від 10.07.2018 року №17/2018 в частині оплати замовником виконаних підрядних робіт фінансується за рахунок державного бюджету України.

Суд першої інстанції, посилаючись на правову позиції Верховного Суду України, викладену у постановах від 06.12.2010 року у справі № 3-4гс10, від 20.12.2010 року у справі № 3-41гс10, від 28.02.2011 року у справі № 3-11гс11, від 04.02.2014 року у справі №3-1гс/14, дійшов висновку, що відповідач допустив порушення грошового зобов`язання за договором від 10.07.2018 №17/2018 в частині несвоєчасної оплати виконаних проектних робіт, що виключає застосування до спірних правовідносин приписів абз.3 ч.2 ст.231 Господарського кодексу України. Таким чином, місцевий господарський суд, з яким погоджується колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, дійшов правомірного висновку про відмову в задоволені позовних вимог про стягнення пені за період з 15.10.2018 року по 15.04.2019 року у сумі 94253,45 грн. та штрафу в розмірі 7% у сумі 36152,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевказаної норми Закону позивачем зроблений розрахунок та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 13201,50 грн. за період з 15.10.2018 року по 22.08.2019 року та інфляційні втрати у розмірі 36668,47 грн. за період з жовтня 2018 року по липень 2019 року включно.

Відповідно до п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період, дійшов висновку, що останній є невірним, на підставі чого зробив власний розрахунок і встановив, що розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 29024,91 грн., а 3% річних 13201,50 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача, здійснивши власний розрахунок, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про стягнення інфляційних втрат у сумі 29024,91 грн. та 3% річних у розмірі 13201,50 грн., оскільки такий розрахунок є вірним, а вимоги обґрунтованими та доведеними.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч приписів ст. 73 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження належного виконання ним умов договору на виконання проектних робіт №17/2018 від 10.07.2018 року щодо своєчасного розрахунку у встановленому порядку та розмірі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване на рішення Господарського суду Луганської області від 25.11.2019 року по справі №913/530/19 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 25.11.2019 року по справі №913/530/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08 липня 2020 року

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.В. Россолов