Рішення

від 23.06.2020 по справі 907/806/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.06.2020 м. Ужгород Справа № 907/806/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача Приватного підприємства «Європартнер» , м. Ужгород

про стягнення 158999,22 грн.

секретар судового засідання - Штундер Д.Л.

За участю представників сторін:

від позивача -

від відповідача -

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

Позивач звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартнер» з вимогою про стягнення 158999,22 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, покликаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить і складається зі 2385,00 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначено підготовче засідання.

В ході проведення підготовчого провадження, строк якого ухвалою суду від 01.04.2020 було продовжено на тридцять днів, відповідач подав відзив на позов.

Ухвалою суду від 26.05.2020 за наслідками проведення підготовчого провадження за спільним клопотанням про закриття підготовчого провадження та призначення справи по суті, справу призначено до судового розгляду по суті.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих учасниками справи.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач користується земельною ділянкою під належним йому нерухомим майном по вул. Проектній, 3 А , без правовстановлюючих документів, внаслідок чого територіальна громада як розпорядник землі позбавлена права отримати плату за її використання. Оскільки площа землі, що перебуває в користуванні відповідача і знаходиться під будівлями та спорудами, що належать йому на праві приватної власності складає 1931,3кв. м, тобто саме така площа земельної ділянки ним безспірно використовується без документів, позивач шляхом застосування трьох відсоткового розміру від нормативної грошової оціни земель за період 01.09.2015 до 31.11.2019 визначив розмір річної орендної плати. При цьому, така 3-х відсоткова ставка орендної плати за землю була затверджена рішенням Ужгородської міської ради від 19.02.2015 року № 1651 Про Порядок встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради , з урахуванням рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 року № 1398 Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради .

Посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України, стверджуючи про те, що жодних платежів за період 2016-2019 роки від відповідача до бюджету не надходило, позивач просить стягнути з відповідача кошти в розмірі 158999,22 грн.

Заперечення відповідача.

Відповідач вважає, що жодного збереження коштів без достатньої правової підстави в підприємства та його діях не виникало, а відносини, що мали місце між сторонами, в т. ч. спірні з приводу стягнення плати за землю можуть бути виключно предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, і ні в якому разі не в порядку господарського судочинства.

Також звертає увагу на той факт, що ст. 377 Цивільного кодексу України не містить будь-яких додаткових застережень, що вказують на те, що при набутті права власності на об`єкт нерухомого майна до такого власника автоматично переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, тобто в даній конкретній справі площа земельної ділянки 1391,3 кв.м. під належними підприємству будівлями та спорудами по вул. Проектній, 3 А в м. Ужгороді є гарантованою площею законного землекористування на підставі прямої норми закону, і таке землекористування не залежить від наявності чи відсутності договору оренди такої земельної ділянки, тобто в даній площі земельної ділянки ПП „Європартнер" є законним землекористувачем і дана земельна ділянка з користування його вилучена бути не може, як і передана в користування третім особам, тобто таким землекористуванням представницькі повноваження позивача як представника інтересів територіальної громади, не обмежуються, не порушуються і стосовно даної земельної ділянки такі повноваження як виключно надання земельної ділянки в користування або її продаж власнику будівель, реалізовані бути не можуть.

Наголосив, що починаючи з 02.08.2015 року підприємство зверталось до Ужгородської міської ради з питаннями щодо внесення змін до його землекористування в силу як відчуження частини об`єкта нерухомого майна третій особі, так і в силу скрутного фінансового становища, однак, 31.10.2019 радою прийнято з користування вказану земельну ділянку. З огляду на це, вважає заявлений період (до 31.10.2019) договірним. Підтвердженням цього є також відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (витяг з якого долучений до позовної заяви позивачем), відповідно до яких станом на 01.11.2019 року речове право оренди вищевказаної земельної ділянки було зареєстроване за ПП „Європартнер" та не припинене. Відповідно до положень ч.5. ст. 12 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у cпopi з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом. Наведене унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України/

Відсутність будь-яких змін в Договорі оренди земельної ділянки, включно по 01.11.2019 року стосовно розміру орендної плати не дає можливості заявляти вимогу про сплату суми орендної плати (безпідставно збережених грошових коштів) більшої, ніж визначено договором.

Зважаючи на період нарахування ( з 01.09.2015 до 30.11.2019) відповідачем зроблено заяву про застосування до заявлених вимог строку позовної давності, оскільки рада звернулася з позовом 26.12.2019.

Щодо вихідних даних для розрахунку сум: площа забудови визначається виключно на підставі топографо-геодезичної діяльності та її результатів, проведеної відповідно до вимог Закону України „Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", однак, матеріали справи не містять таких даних. Не містять матеріали справи і витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, яким би підтверджувалась нормативна грошова оцінка за земельну ділянку площею 1391,3 кв.м. під будівлями та спорудами підприємства-відповідача в розрізі за кожен рік з відображенням коефіцієнтів, які характеризують функціональне використання земельної ділянки, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 № 489.

Не оформлення договору оренди земельної ділянки з сторони підприємства та внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не є результатом ухилення підприємства від виконання такого обов`язку, а є результатом сукупності дій міської ради та її виконавчого комітету, в силу яких оформлення права оренди є неможливим.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

В період з 21.03.2007 до 02.08.2015 сторони перебували у договірних відносинах щодо земельної ділянки площею 0,4261 га по вул. Проектній, 3 А у м. Ужгороді кадастровий номер 2110100000:64:001:0045. Вказаний факт встановлено рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2015 № 907/596/15.

19.02.2014 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесені відомості щодо земельної ділянки площею 0,4261 га як об`єкту цивільних прав, з занесенням запису про інше речове право за ПП Європартнер : право оренди земельної ділянки зі строком дії: до 02.08.2015.

Після закінчення строку дії договору в установленому законом порядку шляхом підписання акту приймання-передачі вказана земельна ділянка орендодавцем прийнята не була.

Акт прийняття земельної ділянки площею 0,4261 га було підписано сторонами у спорі 31 жовтня 2019 року.

Разом з тим, доказів оформлення права користування частиною земельної ділянки під належними відповідачу об`єктами нерухомого майна площею 0,1391,3 м 2 матеріали справи містять.

Комісією Ужгородської міської ради 21.10.2019 здійснено обстеження умов використання земельної ділянки загальною площею 0,4261 га за адресою: вул. Проектна, 3 А, м. Ужгород, за результатами якого складено відповідний акт. Так, комісією було встановлено, що на вказаній земельній ділянці наявні об`єкти нерухомого майна, належність яких ПП Європартнер підтверджується виписками з Державного реєстру речових прав. Загальна площа земельної ділянки під плямою забудови складає 0,1391,3 м 2 .

З огляду на відсутність договірних відносин та невнесення ані орендної плати, ані плати за землю у вигляді податку, позивач стверджує про недоотримання територіальною громадою міста Ужгорода доходу від користування земельною ділянкою площею 1391,3 м2 під належними відповідачу об`єктами нерухомості, в зв`язку з чим ним заявлено вимогу про повернення(сплату) безпідставно збережених коштів за період з 01.09.2015 до 31.11.2019 на суму 158999,22 грн.

При цьому, розмір безпідставно збережених коштів розрахований відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки за вказаний період із застосуванням 3-х відсоткової ставки орендної плати за землю, що затверджена рішенням Ужгородської міської ради від 19.02.2015 року № 1651 Про Порядок встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради .

В добровільному порядку (на вимогу від 04.11.2019 №32.01-12/2246) відповідач нараховані йому до сплати кошти не відшкодував, що стало підставою для звернення Ужгородської міської ради до суду з відповідним позовом про їх стягнення в примусовому порядку.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними у статті 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Позивач - Ужгородська міська рада звернувся до ПП Європартнер з позовом, посилаючись на відсутність у нього оформленого права користування земельною ділянкою під належним йому нерухомим майном.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, по вул. Проектна, 3 А в м. Ужгороді розміщено об`єкти нерухомого майна, котрі перебувають у власності Відповідача, а саме: гараж літ. В (одноповерховий) загальною площею 1024,7 м 2 , адмінбудинок літ. Б,Б',Б" (2-поверховий з мансардою) загальною площею 864,0 м 2 (площа забудови під плямою першого поверху складає 323 м 2 ); оглядова яма, а також окрема будівля літ. А (одноповерхова будівля), зокрема: частини приміщень поз. 1-5 загальною площею 43,6 м 2 .

Факт використання саме такої площі земельної ділянки в розмірі 1391,3 м 2 не заперечує відповідач.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником нерухомого майна права користування земельною ділянкою, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Ужгородською міською радою та державної реєстрації такого права.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. (Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 лютого 2019 року у справі № 922/391/18).

Таким чином, у випадку сплати орендної плати відносини між сторонами є господарськими, а це свідчить про господарську юрисдикцію таких спорів, з огляду на що, твердження відповідача про підвідомчість спору адміністративному суду є помилковим.

За змістом частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України закріплено загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

За цими нормами, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Втім, право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомістю належним чином відповідачем не оформлено.

Погоджуючись з твердженням відповідача про відсутність у статті 377 Цивільного кодексу України будь-яких додаткових застережень, що вказують на те, що при набутті права власності на об`єкт нерухомого майна до такого власника автоматично переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, тобто в даній конкретній справі площа земельної ділянки 1391,3 кв.м. під належними підприємству будівлями та спорудами по вул. Проектній, 3 А в м. Ужгороді є гарантованою площею законного землекористування на підставі прямої норми закону, не спростовує наведених вище висновків суду щодо обов`язку здійснювати плату за користування такою землею, оскільки вона є комунальною власністю, і така плата в загальному порядку здійснюється на підставі укладених договорів оренди.

Стосовно ж інших заперечень відповідача (звернення до ради про поділ земельної ділянки), то такі виходять за межі дослідження судом обставин предмету заявленого позову.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Оскільки для висновку про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна (коштів) за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала, беручи до уваги встановлення судом факту використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності загальною площею 1391,3 м 2 (під належним йому майном) без правових підстав, суд дійшов висновку про підставність заявленої вимоги.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15).

Отже, в період з 01.09.2015 до 31.10.2019 за відсутності договору оренди земельної ділянки відповідач не сплачував за користування земельною ділянкою, а тому безпідставно зберіг кошти за рахунок позивача, які зобов`язаний повернути на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Твердження відповідача про неприпинене речове право оренди підприємства - відповідача не відповідає дійсності, оскільки в наявній у справі Інформаційній довідці №187176699 чітко вказано, що строк дії такого речового права обмежується/закінчується 02.08.2015.

Щодо розрахунку

Заявлений до стягнення розмір безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав, обрахований позивачем у вигляді орендної плати за період 01.09.2015 до 31.11.2019.

Зі змісту статей 14, 288 Податкового кодексу України вбачається, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років (частини перша та друга статті 18 Закону України Про оцінку земель ).

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина друга статті 20 Закону України Про оцінку земель ).

Відповідно до наведених вище положень чинного законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України (відповідна правова позиція Верховного Суду України викладена в постановах від 02.03.2016 у справі № 922/538/14 та від 18.05.2016 р. у справі №6-325цс16).

З огляду на вказані приписи законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість визначення розміру неодержаної плати за земельну ділянку на підставі нормативної грошової оцінки.

Зауваження відповідача щодо застосування договірного розміру орендної плати, який в установленому порядку не змінювався, судом відхиляються, оскільки, по-перше, кошти, які є предметом спору не є фактичною орендною платою, по-друге, строк дії договору оренди закінчився 02.08.2015, відтак, відносини між сторонами не можуть регулюватися його положеннями.

Позивачем надано до суду витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки по вул. Проектна, 3 А у місті Ужгороді за заявлені періоди. При здійсненні розрахунку ним застосовано 3 відсотковий розмір ставки річної орендної плати за землю, затвердженої рішенням XXVII сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 19.02.2015 року № 1651 Про Порядок встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради . Не дивлячись на те, що межі земельної ділянки площею 0,4261 га внесено до Державного земельного кадастру, в т. ч. у зв`язку з її формуванням як об`єкта цивільних прав у порядку, що визначений статтею 79 -1 Земельного кодексу України та зареєстрованою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Ужгородською міською радою, позивачем заявлено вимогу про сплату за користування лише тією частиною земельної ділянки, яка знаходиться під плямою забудови. Такий розмір - 1391,3 м 2 - визначений на підставі інформації про об`єкти нерухомого майна, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно, акту від 21.10.2019 та не заперечується і самим відповідачем.

Зважаючи на факт повернення земельної ділянки по Акту від 31.10.2019, суд вважає помилковим нарахування позивачем плати за землю за листопад 2019 року. Тому, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми (за виключенням останнього місяця) належна до відшкодування сума коштів складає 155751,30 грн.

В решті, з огляду на викладене вище, проведені нарахування знайшли своє правове підгрунтя.

Поряд з цим, представником відповідача подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами ст. 261 ЦК України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Отже, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Судом встановлено, що позивач звернувся із зазначеним позовом 26.12.2019, а тому початок перебіг строку позовної давності починається з 26.12.2016.

Проаналізувавши проведені позивачем нарахування, частину яких відповідач вважає такими, що заявлені зі спливом строку позовної давності, про що ним у встановленому порядку зроблено відповідну заяву, суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності щодо заявлених вимог за період з 01.09.2015 до 25.12.2016 на суму 44728,97 грн., відтак, в їх задоволенні слід відмовити.

В решті ж позовні вимоги підлягають до задоволення.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судові витрати у вигляді 1665,34 грн. сплаченого судового збору слід віднести на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 81, 129, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Європартнер" (88000. Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Проектна, 3 А, код ЄДРПОУ 22108718) на користь Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ - 33868924) суму безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки площею 1391,3 м2 по вул. Проектній, 3 "А" в м. Ужгороді в розмірі 111022,33 грн (сто одинадцять тисяч двадцять дві гривні 33 коп), а також 1665,34 грн (Одна тисяча шістсот шістдесят п`ять гривень 34 коп) витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Встановлені процесуальні строки обчислюються з врахуванням п. 3 ч. 11 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , тобто продовжуються на строк дії такого карантину.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/sud5008/

Повний текст рішення складено та підписано 06.07.2020

Суддя Андрейчук Л.В.