Рішення

від 23.06.2020 по справі 908/1019/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/76/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2020 Справа № 908/1019/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1019/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагротех" (70600, Запорізька область, м. Пологи, провулок Водопровідний, буд. 9)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗУМІВСЬКЕ АГРО" (70424, Запорізька область, с. Розумівка, вул. Радянська, буд. 1-Б)

про стягнення 646 439,69 грн.

за участю представників:

від позивача: Кравченко С.І., ордер серія АР № 1009552 від 24.02.2020

від відповідача: не з`явився

Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 01.06.2020 та 23.06.2020 здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу - комплексу Акорд .

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інагротех" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. №15/04-1 від 15.04.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗУМІВСЬКЕ АГРО" про стягнення 646 439,69 грн., з яких 409478,56 грн. - основний борг, 155843,57 грн. - штраф, 73173,75 грн. - пеня та 7 943,81 грн. - три відсотка річних за договором поставки товару № 17/04-19/5 від 17.04.2019.

При цьому в тексті поданої позовної заяви позивач зазначив, що орієнтовний розрахунок судових витрат становить 9696,60 грн. сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу, обсяг яких буде уточнено під час судового розгляду. В пункті 3 прохальної частини позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі сплаченого судового збору 9696,60 грн. та витрати на правову допомогу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2020 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 27.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1019/20, присвоєно справі номер провадження 12/76/20, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1019/20, а також запропоновано відповідачу не пізніше п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, проте не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.

13.05.2020 на адресу суду від відповідача у справі надійшло заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якому останній просить справу № 908/1019/20 розглядати за правилами загального позовного провадження. Вказана заява мотивована тим, що сума позову становить 646439,69 грн., що перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб більш ніж в 100 разів. При цьому відповідач не погоджується з нарахуванням пені, штрафу та трьох відсотків річних. Вважає, що для всебічного та повного дослідження обставин справи, забезпечення принципу рівності та змагальності сторін, розгляд справи даної справи має бути проведеним в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.05.2020 заяву відповідача про розгляд справи № 908/1019/20 в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення, ухвалено перейти до розгляду справи № 908/1019/20 за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 01.06.2020 о 14:15.

21.05.2020 на адресу суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- стягнення з відповідача одночасно пені, штрафу та відсотків річних за порушення однієї умови договору є незаконним;

- пеня згідно ст. 549 ЦК України є самостійним способом забезпечення виконання зобов`язань і водночас способом захисту цивільних прав, між тим неустойка має дві форми: пеню і штраф, отже, пеня, виступаючи однією з форм неустойки, не може мати іншої форми, зокрема, форми штрафу або трьох відсотків річних;

- пеня, штраф та відсотки річних є самостійними способами захисту майнових прав (а відтак і заходів відповідальності), відтак разом (в сукупності) ці два заходи відповідальності застосовуватися за одне правопорушення не можуть, так як це суперечитиме ст. 61 Конституції;

- штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань говорить саме про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те ж саме порушення;

- штраф, пеню та відсотки річних можливо стягувати разом лише за різні порушення умов договору, з чого вбачається незаконність вимог позивача щодо одночасного стягнення пені, штрафу та трьох відсотків річних;

- вважає не можливе зменшити розмір санкцій на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України;

- вказує, що заборгованість перед позивачем виникла внаслідок того, що відбулось падіння цін на сільськогосподарську продукцію в 2019 році, яке неможливо було спрогнозувати при укладанні договору з позивачем;

- станом на початок травня 2020 року фактичне здійснення господарської діяльності ТОВ "РОЗУМІВСЬКЕ АГРО" призупинено внаслідок дії карантину, наявних оборотних засобів у відповідача не вистачає для проведення весняно-польових робіт;

- до того ж ТОВ "РОЗУМІВСЬКЕ АГРО" не має товарних залишків сільськогосподарської продукції для реалізації, реалізація продукції стане можлива з моменту збору врожаю 2020, тобто з липня 2020;

- станом на 20.05.2020 на рахунку відповідача відсутня достатня кількість грошових коштів, що підтверджується довідкою АТ МетаБанк ;

- зазначене свідчить про неможливість негайного виконання позовних вимог ТОВ Інагротех , проте відповідач в жодному разі не уникає своїх обов`язків та при появі можливості виконає їх в повному обсязі;

- водночас заявлена позивачем сума штрафних санкцій є надмірно великою і становить більш ніж 50 % від суми заборгованості, а тому є очевидним, що стягнення заявлених штрафних санкцій суперечить критерію справедливості і позивач, заявляючи до стягнення таку суму штрафних санкцій, порушує принцип добросовісності, зловживаючи своїм правом, завдаючи шкоду відповідачу, оскільки останній з причин, що не залежали від нього не має об`єктивної можливості сплатити заборгованість у встановлений договором строк;

- стягнення з відповідача заявленого розміру штрафних санкцій унеможливить виконання відповідачем зобов`язань з виплати заробітної плати, значно ускладнить подальше ведення господарської діяльності;

- звертає увагу суду на те, що позивач не вказує та не подає суду доказів на підтвердження наявності будь-яких збитків, спричинених затримкою в розрахунках;

- вказує, що відповідачем не пропущено строк на подання до суду відзиву з огляду на норми Закону України № 540-IX від 30.03.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) . Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 155843,57 грн. штрафу, 73173,75 грн. пені та 7943,81 грн. трьох відсотків річних, а також зменшити розмір штрафу та пені, що заявляється позивачем до стягнення.

Ухвалою суду від 01.06.2020 відкладений розгляд справи на 23.06.2020 о 14:15, явка у судове засідання уповноважених представників сторін визнана не обов`язковою.

22.06.2020 на електронну адресу суду з електронним цифровим підписом від позивача надійшли пояснення за вих. № 22/06-1 від 22.06.2020, в яких останній зазначає, що постановою Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 917/194/18 зазначено, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17). При цьому зазначає, що відповідач до цього часу не оплатив отриманий товар та продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань, у зв`язку з чим ТОВ Інагротех має значні збитки, оскільки також зобов`язане оплатити товар, який підприємство поставило на адресу відповідача. Вказує, що враховуючи те, що відповідач незважаючи на значний термін заборгованості та наявність судового спору не вчинив жодних дій по сплаті своєї заборгованості, хоча б частково, вказане до цього часу наносить збитки підприємству, оскільки у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті поставленого товару, ТОВ Інагротех вимушене користуватись кредитними коштами для здійснення господарської діяльності. Вважає безпідставною вимогу відповідача про зменшення нарахованої суми пені.

22.06.2020 на електронну адресу суду з електронним цифровим підписом від позивача надійшов попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який станом на 22.06.2020 становить: витрати на сплату судового збору - 9696,60 грн., витрати на поштові відправлення - 57,50 грн. (відправка претензії 17,0 грн., відправка позову відповідачу 19,0 грн., відправка позову в суд 21,50 грн.), витрати на правову допомогу - 5% від суми задоволеного позову, але не менше 10000,00 грн., всього - 19754,10 грн. До вказаного розрахунку позивач надав копію договору № 24/02-2020 від 24.02.2020, копію акту наданих послуг від 12.06.2020 та копію платіжного доручення № 1657 від 17.06.2020.

В судове засідання 23.06.2020 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 23.06.2020 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу ухвали від 01.06.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання 23.06.2020 представника відповідача, належним чином повідомленого про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без його участі.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, враховуючи позицію представника позивача, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що 17.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інагротех", далі Постачальник (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "РОЗУМІВСЬКЕ АГРО", далі Покупець, був укладений договір поставки товару № 17/04-19/5, далі Договір, відповідно до п. п. 1.1., 1.2. якого Постачальник зобов`язується на умовах дійсного Договору передати (поставити) у власність Покупця засоби захисту рослин, надалі ЗЗР або Товар, та/або насіння, надалі Насіння або Товар, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити Товар по цінам, в кількості і асортименті, визначених умовами даного Договору, на суму згідно Специфікацій до даного Договору та видаткових накладних в цінах, визначених на момент поставки Товару. Найменування (асортимент) Товару, його кількість та ціна вказуються в Специфікаціях до Договору або накладних, які є невід`ємними додатками даного Договору.

Згідно із п. 2.1., 2.2. Договору конкретний асортимент, кількість, дата поставки Товару наведені в Специфікаціях або накладній на поставку товару. Усі підписані представниками сторін у період дії цього Договору Специфікації та накладні з поставки (відпуску) Покупцю засобів захисту рослин, та/або насіння, є невід`ємними частинами цього Договору, навіть якщо в них немає посилання на реквізити цього Договору. Умови поставок, оплати Товару за ними та відповідальність Покупця за прострочення оплати товару регулюються цим Договором.

Умовами п. 4.1., 4.2., 4.10. Договору сторони узгодили, що поставлений Покупцю Товар на умовах його оплати з відстроченням або розстроченням платежу (тобто з оплатою повної вартості Товару після поставки), сторони вважають Товаром, що поставлений Покупцю на умовах товарного кредиту. Розмір товарного кредиту становить вартість отриманого та неоплаченого Покупцем товару (його частини), зазначеного в Специфікації в гривнях на день укладення специфікації. Товарний кредит з відстрочкою платежу по даному Договору надається на умовах сплати 0,1 (одна десята) відсотка за кожен день за користування Товарний кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати Товару по специфікації до Договору. Оплата Товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Товар вважається оплаченим Покупцем у момент надходження грошей на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до п. 5.1., 5.3., 5.4. Договору поставка товару здійснюється на умовах EXW (згідно із Інкотермс у редакції 2010 року) - склад Постачальника, якщо інше не буде визначено у Специфікаціях. Дата (термін, строк) поставки товару вказується в Специфікаціях. Якщо їх не вказано, то Товар постачається Покупцю за його письмовими заявками по мірі необхідності Покупця в ньому, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання Постачальником заявки про поставку товару. Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар у строки, зумовлені сторонами, тільки за умови надходження на його поточний рахунок у строки, визначені в Специфікаціях, повністю суми попередньої оплати або авансових платежів, якщо такі умови оплати товару були передбачені Специфікаціями. Вказані платежі повинні бути проіндексовані відповідно до умов Договору. Під авансовими платежами сторони розуміють платежі, які повинні бути здійснені до дати передачі товару.

Пунктом 5.6. Договору сторони визначили, що приймання товару за кількістю та якістю проводиться Покупцем у момент одержання його від Постачальника. Усі претензії повинні бути заявлені до закінчення приймання і підписання накладної. Наявність недоліків товару (у т.ч. йог упаковки) оформлюється двостороннім актом, який підписується сторонами. Після підписання Покупцем накладної (при відсутності підписаного Постачальником акту про недоліки/недостачу товару) приймання товару вважається таким, що відбулося, і претензії Покупця не приймаються. Підписання Покупцем накладної засвідчує факт передачі йому разом із товаром усієї необхідної документації, що його стосується, у тому числі документів про якість товару, інструкції з його використання та зберігання. Датою поставки (передачі) товару є дата, яка вказана в накладній. Право власності на товар (у т.ч. на тару та пакувальні матеріали) та всі ризики переходять до Покупця в момент передачі йому товару.

Згідно із п. 9.1. Договору він набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків, нарахування процентів та відповідальності - до повного виконання Покупцем своїх зобов`язань за цим Договором.

До вказаного Договору між сторонами була укладена та підписана Специфікація № 1 від 17.04.2019, за змістом якої загальна сума Специфікації складає 519478,56 грн. Умовами п. 1.1., 1.2. вказаної специфікації передбачено, що Постачальник зобов`язується здійснити поставку замовленої партії товару не пізніше 30 квітня 2019 року. Оплата поставленої партії Товару здійснюється з розстроченням платежу (тобто з оплатою повної вартості Товару після поставки) на умовах товарного кредиту, визначених Договором, в наступні терміни:

- Покупець зобов`язується оплатити 20% від вартості замовленої партії товару, що становить 103895,72 грн. (сто три тисячі вісімсот дев`яносто п`ять гривень 71 копійка), (валютний еквівалент на момент укладення специфікації 3876,71 доларів США), не пізніше 30 квітня 2019 року.

- Покупець зобов`язується оплатити 40% від вартості замовленої партії товару, що становить 207791,42 грн. (двісті сім тисяч сімсот дев`яносто одна гривня 42 копійки), (валютний еквівалент на момент укладення специфікації 7753,41 долара США), не пізніше 01 вересня 2019 року.

- Остаточну оплату поставленого товару, 40% від вартості замовленої партії товару, що становить 207791,42 грн. (двісті сім тисяч сімсот дев`яносто одна гривня 42 копійки), (валютний еквівалент на момент укладення специфікації 7753,41 долара США), не пізніше 15 жовтня 2019 року. У випадку порушення строків оплати, обумовлених Специфікацією, визначена сума, яка підлягала оплаті, є заборгованістю Покупця перед Постачальником.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення досягнутої домовленості оплату отриманого товару своєчасно не здійснив у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 409478,56 грн.

Матеріали справи свідчать, що Постачальником (позивачем) був виписаний рахунок № 197 від 17.04.2019 на оплату товару за договором № 17/04-19/5 від 17.04.2019 на суму 519478,56 грн.

Так, на виконання умов укладеного Договору Постачальник поставив, а Покупець прийняв товар на загальну суму 519478,56 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними, копії яких містяться у справі (а.с. 29,30):

- видатковою накладною № 268 від 26.04.2019 на суму 179016,48 грн.;

- видатковою накладною № 323 від 13.05.2019 на суму 340462,08 грн.

Вказаний товар був прийнятий уповноваженим представником Покупця - генеральним директором Корженевським М.О.

Докази у справі свідчать, що відповідачем була здійснена часткова оплата за отриманий товар на загальну суму 110000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 31-33), а саме:

- платіжним дорученням № 376 від 05.08.2019 на суму 50000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 521 від 16.09.2019 на суму 50000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 534 від 17.09.2019 на суму 10000,00 грн.

У зв`язку з нездійсненням відповідачем оплати поставленого товару в повному обсязі позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 409478,56 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивач надіслав на адресу відповідача вимогу за вих. № 24/02/1 від 24.02.2020, в якій просив терміново сплатити заборгованість за договором поставки товару № 17/04-19/5 від 17.04.2019, відсотки, підвищені відсотки, пеню, штраф та три відсотка річних (а.с. 34-36). На підтвердження факту надіслання вказаної вимоги позивач надав копію фіскального чеку від 03.03.2020.

У відповідь на вказану вимогу відповідач листом № 31/03/20 від 31.03.2020 повідомив, що станом на кінець березня 2020 фактичне здійснення господарської діяльності ТОВ Розумівське Агро призупинено, наявних оборотних засобів не вистачає для проведення весняно-польових робіт, а також товариство не має товарних залишків сільськогосподарської продукції для реалізації, реалізація стане можлива з моменту збору врожаю 2020, тобто з липня 2020. Вказує, що це об`єктивно робить неможливим негайне виконання вимоги ТОВ Інагротех № 24/02/1 від 24.02.2020 до моменту реалізації ТОВ Розумівське Агро своєї продукції в 2020 році.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 01.05.2019 по 15.04.2020 в сумі 73173,75 грн. на підставі п. 6.2. Договору. Так, вказаним пунктом договору визначено, що у разі порушення термінів оплати поставленого товару та процентів за користування товарним кредитом, визначених умовами даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент існування заборгованості.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, позивач намагається стягнути з відповідача штраф в розмірі 155843,57 грн. на підставі п. 6.4. Договору. Так, вказаним пунктом договору визначено, що при простроченні оплати за поставлений товар та процентів за користування товарним кредитом, по термінах визначених умовами даного Договору, більш ніж на 10 (десять) днів, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 30 (тридцяти) відсотків від суми заборгованості з указаним терміном.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов`язання з боку відповідача, в зв`язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за період з 01.05.2019 по 15.04.2020 в сумі 7943,81 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, умови передачі товару, порядок та терміни проведення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.

Відповідач товар прийняв (про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані з боку відповідача видаткові накладні № 268 від 26.04.2019 та № 323 від 13.05.2019), його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами договору.

Порядок здійснення оплати за товар між сторонами узгоджено в розділі 4 Договору.

Разом з тим в п. 1.2. Специфікації № 1 від 17.04.2019 до Договору зазначені умови оплати: оплата поставленої партії Товару здійснюється з розстроченням платежу (тобто з оплатою повної вартості Товару після поставки) на умовах товарного кредиту, визначених Договором, в наступні терміни:

- Покупець зобов`язується оплатити 20% від вартості замовленої партії товару, що становить 103895,72 грн. не пізніше 30 квітня 2019 року.

- Покупець зобов`язується оплатити 40% від вартості замовленої партії товару, що становить 207791,42 грн. не пізніше 01 вересня 2019 року.

- Остаточну оплату поставленого товару, 40% від вартості замовленої партії товару, що становить 207791,42 грн. не пізніше 15 жовтня 2019 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, остаточна оплата поставленого товару повинна бути проведена відповідачем не пізніше 15.10.2019.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що позивач виконав належним чином свої зобов`язання, а саме поставив товар відповідачу на загальну суму 519478,56 грн. що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 268 від 26.04.2019 та № 323 від 13.05.2019, які засвідчують факт одержання товару Покупцем згідно із п. 5.6. Договору.

Докази у справі свідчать, що відповідачем була здійснена часткова оплата за отриманий товар на загальну суму 110000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 31-33), а саме:

- платіжним дорученням № 376 від 05.08.2019 на суму 50000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 521 від 16.09.2019 на суму 50000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 534 від 17.09.2019 на суму 10000,00 грн.

Втім, відповідач не розрахувався з позивачем у встановлений Договором строк за поставлений згідно його умов товар на суму 409478,56 грн.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором щодо не здійснення в повному обсязі оплати за поставлений товар, а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами Договору, а наявність заборгованості в розмірі 409478,56 грн. підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 268 від 26.04.2019 та № 323 від 13.05.2019 з урахуванням часткових оплат боргу відповідачем. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагротех" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗУМІВСЬКЕ АГРО" заборгованості в сумі 409478,56 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов`язання з оплати поставленої продукції з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором поставки нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати товару на підставі п. 6.2. Договору за загальний період з 01.05.2019 по 15.04.2020 в сумі 73173,75 грн.

Так, умовами п. 6.6. Договору сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов`язаннями сторонами згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до 3 (трьох) років.

Дослідивши розрахунок пені, виконаний позивачем, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем допущена описка при зазначенні загального розміру нарахованої ним пені за період з 02.09.2019 по 15.04.2020 на заборгованість - 207791,42 грн. Зокрема позивач зазначив що розмір пені складає 34478,47 грн., а фактично розмір пені складає 37036,15 грн. Крім того, позивач не врахував, що строк оплати товару на суму 207791,42 грн. (40% від вартості товару) припадає на 01.09.2019, втім це вихідний день, відтак в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, строк оплати настав 02.09.2019, а прострочка виникає з 03.09.2019. Разом з тим позивач не врахував що останню часткову оплату товару відповідач здійснив 17.09.2019 в сумі 10000,00 грн . Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок пені за допомогою програми "Законодавство".

Пеня розрахована наступним чином:

1) строк оплати товару на суму 103895,72 грн. настав 30.04.2019, прострочка виникла з 01.05.2019, враховуючи часткові оплати боргу: 05.08.2019 на суму 50000,00 грн., 16.09.2019 на суму 50000,00 грн. та 17.09.2019 на суму 10000,00 грн.

- за період з 01.05.2019 по 04.08.2019 (96 днів прострочення) від суми 103895,72 грн. (подвійна облікова ставка НБУ) пеня складає 9515,71 грн.;

- за період з 05.08.2019 по 15.09.2019 (42 дні прострочення) від суми боргу 53895,72 грн. (подвійна облікова ставка НБУ) пеня складає 2093,81 грн.;

- за 16.09.2019 (1 день прострочення) від боргу 3895,72 грн. (подвійна облікова ставка НБУ) пеня складає 3,52 грн.;

2) строк оплати товару на суму 207791,42 грн. настав 01.09.2019, втім це вихідний день, відтак в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, строк настав 02.09.2019, а прострочка виникає з 03.09.2019, враховуючи часткову оплату боргу 17.09.2019 в сумі 10000,00 грн. (залишок оплати - 6104,28 грн.)

- за період з 03.09.2019 по 16.09.2019 (14 днів прострочення) від боргу 207791,42 грн. (подвійна облікова ставка НБУ) пеня складає 2647,21 грн.;

- за період з 17.09.2019 по 15.04.2020 (212 днів прострочення) від залишку боргу 201687,14 грн. (подвійна облікова ставка НБУ) пеня складає 31834,62 грн.;

3) строк оплати товару на суму 207791,42 грн. настав 15.10.2019, прострочка виникла з 16.10.2019

- за період з 16.10.2019 по 15.04.2020 (183 дні прострочення) від суми боргу 207791,42 грн. (подвійна облікова ставка НБУ) пеня складає 27350,01 грн., втім оскільки згідно із ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак суд визнає розрахунок пені позивача за вказаний період в сумі 26976,56 грн. вірним.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума пені за прострочення оплати вартості поставленого товару становить 73071,43 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагротех" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗУМІВСЬКЕ АГРО" пені підлягають задоволенню частково в сумі 73071,43 грн.

Разом з тим за порушення відповідачем строку оплати Товару позивач з посиланням на п. 6.4. Договору просить стягнути з відповідача штраф в сумі 155843,57 грн.

За умовами п. 6.4. Договору сторони дійшли згоди про те, що при простроченні оплати за поставлений товар та процентів за користування товарним кредитом, по термінах визначених умовами даного Договору, більш ніж на 10 (десять) днів, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 30 (тридцяти) відсотків від суми заборгованості з указаним терміном.

Оскільки відповідачем прострочено терміни оплати, вказані в п. 1.2. Специфікації № 1 від 17.04.2019, вартості поставленого йому товару на загальну суму 519478,56 грн. більше ніж на 10 днів, відтак позивач правомірно нарахував штраф на підставі п. 6.4. Договору в сумі 155843,57 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагротех" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗУМІВСЬКЕ АГРО" штрафу в розмірі 155843,57 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу, мотиви звернення з ним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту наведених норм вбачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

Відповідно до абзацу 1 п. 3.17.4. чинної постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 … вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання , причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання , наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, до обставин, що ускладнюють виконання рішення відповідач відносить падіння цін на сільськогосподарську продукцію у 2019 році, фактичне призупинення здійснення ним господарської діяльності внаслідок дії карантину, відсутність товарних залишків сільськогосподарської продукції для реалізації, відсутність достатньої кількості грошових коштів на рахунку станом на 20.05.2020.

Проте слід зазначити, що сам по собі тяжкий фінансовий стан підприємства не може вважатися безумовною підставою для застосування положень ст. 233 ГК України, адже, враховуючи положення ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач прострочив виконання обов`язку з оплати вартості поставленого товару за Договором (згідно п. 1.2. Специфікації № 1 від 17.04.2019), не виконав обов`язок з оплати за поставлений товар в повному обсязі, непогашена частина боргу складає 409478,56 грн. Строк виконання обов`язку з остаточної оплати товару за умовами Договору настав 15.10.2019. Відповідач здійснив лише часткові оплати за товар 05.08.2019, 16.09.2019 та 17.09.2019 на загальну суму 110000,00 грн.

При цьому під час розгляду даної справи судом відповідач не надав доказів здійснення часткових оплат боргу за поставлений товар.

В свою чергу, нараховані позивачем пеня та штраф базуються на умовах договору поставки товару № 17/04-19/5 від 17.04.2019, які в силу закону є обов`язковими для виконання, у тому числі для відповідача. Укладаючи вказаний договір, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови, в тому числі і щодо нарахування пені та штрафу за порушення термінів оплати поставленого товару. Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Крім того, судом враховано, що стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

При цьому відповідачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування зменшення пені та штрафу.

Довідка АТ МетаБанк , яку відповідач додав до відзиву, свідчить лише про розмір коштів на вказаному в ній банківському рахунку. Проте у відповідача можуть існувати відкриті рахунки в інших банках.

Отже, оцінивши співвідношення розміру заявленої пені та штрафу, із розміром завданих позивачу збитків, врахувавши інтереси обох сторін, суд не вбачає підстав для зменшення пені та штрафу, оскільки їх розмір не є значним порівняно із сумою збитків, тому в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити як безпідставного та необґрунтовано заявленого.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 01.05.2019 по 15.04.2020 в сумі 7943,81 грн.

Дослідивши розрахунок трьох процентів річних суд дійшов висновку про їх перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки, а саме не враховано, що строк оплати товару на суму 207791,42 грн. (40% від вартості товару) припадає на 01.09.2019, втім це вихідний день, відтак в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, строк настав 02.09.2019, а прострочка виникає з 03.09.2019. Разом з тим позивач не врахував що останню часткову оплату товару в сумі 10000,00 грн. відповідач здійснив 17.09.2019 . Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми "Законодавство".

Три проценти річних розраховані наступним чином:

1) строк оплати товару на суму 103895,72 грн. настав 30.04.2019, прострочка виникла з 01.05.2019, враховуючи часткові оплати боргу: 05.08.2019 на суму 50000,00 грн., 16.09.2019 на суму 50000,00 грн. та 17.09.2019 на суму 10000,00 грн.

- за період з 01.05.2019 по 04.08.2019 (96 днів прострочення) від суми 103895,72 грн. три відсотка річних складають 819,78 грн.;

- за період з 05.08.2019 по 15.09.2019 (42 дні прострочення) від суми боргу 53895,72 грн. три відсотка річних складають 186,05 грн.;

- за 16.09.2019 (1 день прострочення) від боргу 3895,72 грн. три відсотка річних складають 0,32 грн.;

2) строк оплати товару на суму 207791,42 грн. настав 01.09.2019, втім це вихідний день, відтак в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, строк настав 02.09.2019, а прострочка виникає з 03.09.2019, враховуючи часткову оплату боргу 17.09.2019 в сумі 10000,00 грн. (залишок оплати - 6104,28 грн.)

- за період з 03.09.2019 по 16.09.2019 (14 днів прострочення) від боргу 207791,42 грн. три відсотка річних складають 239,10 грн.;

- за період з 17.09.2019 по 15.04.2020 (212 днів прострочення) від залишку боргу 201687,14 грн. три відсотка річних складають 3509,53 грн.;

3) строк оплати товару на суму 207791,42 грн. настав 15.10.2019, прострочка виникла з 16.10.2019

- за період з 16.10.2019 по 15.04.2020 (183 дні прострочення) від суми боргу 207791,42 грн. три відсотка річних складають 3120,46 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума трьох відсотків річних за прострочення оплати вартості поставленого товару становить 7875,24 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагротех" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗУМІВСЬКЕ АГРО" трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 7875,24 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Стосовно заперечень відповідача щодо стягнення пені та штрафу одночасно суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Вказана правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 917/194/18.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката , необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт ;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав копію договору про надання правової допомоги № 24/02-2020 від 24.02.2020, укладеного між адвокатом Кравченко Сергієм Івановичем (надалі Адвокат) та ТОВ Інагротех , далі Клієнт.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. А саме, претензійна робота, підготовка та подання позову та представництво інтересів замовника в господарському суді по стягненню заборгованості у вигляді основної суми боргу та передбачених законодавством і договором штрафних санкцій та збитків з боржника ТОВ Розумівське Агро по договору поставки товару № 17/04-19/5 від 17.04.2019. Вартість послуг, які сплачуються Замовником визначаються за домовленістю сторін окремим додатком до та становить 5% від суми задоволеного позову, але не менше 10000,00 грн. та сплачуються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Виконавця.

До вказаного договору позивач надав підписаний ним з Адвокатом акт наданих послуг від 12.06.2020, за яким вартість наданих послуг Адвоката склала 10000,00 грн. У вказаному акті зазначений розрахунковий рахунок Адвоката р/р НОМЕР_1 ЗРУ Приватбанку, МФО 313399.

В якості підтвердження оплати адвокату 10000,00 грн. позивач надав копію платіжного доручення № 1657 від 17.06.2020, за яким позивачем оплачені кошти в сумі 20000,00 грн.

При цьому, судом враховано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до предмету позову в даній справі позивачем було заявлено до стягнення з відповідача заборгованість в сумі 409478,56 грн., пеня в сумі 73173,75 грн., штраф в розмірі 155843,57 грн., три відсотка річних в сумі 7943,81 грн.

З огляду на обставини справи (стягнення боргу за договором поставки, предмет позову складається з суми боргу за двома видатковими накладними в розмірі 409478,56 грн., пені в сумі 73173,75 грн., штрафу в розмірі 155843,57 грн., трьох відсотків річних в сумі 7943,81 грн., нарахованих за порушення строку оплати товару за цими накладними) справа є не складною, і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. Розгляд справи не був тривалим, рішення прийняте у другому судовому засіданні. Тому суд дійшов висновку, що витрати порівняно з ціною позову та складністю справи є не співрозмірними та достатньо завищеними.

Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті за послуги адвоката, та стягнути з відповідача на користь позивача розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 7000,00 грн.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ч. 2 ст. 128 ГПК України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

При поданні попереднього розрахунку суми судових витрат ТОВ "Інагротех" зазначив, що до суми понесених ним витрат входять витрати на поштові відправлення в загальній сумі 57,50 грн. (відправка претензії 17,0 грн., відправка позову відповідачу 19,0 грн., відправка позову в суд 21,50 грн.).

Поштові витрати позивача на відправлення позову відповідачу та відправлення претензії (вимоги) відповідачу підтверджуються фіскальним чеком від 17.04.2020 на суму 19,48 грн. та накладною № 6900507552717 від 17.04.2020, а також фіскальним чеком від 03.03.2020 на суму 17,00 грн.

Проте, докази на підтвердження понесення позивачем витрат на відправку позову в суд в сумі 21,50 грн. позивачем не надані, відтак у стягненні цих витрат суд відмовляє позивачу.

Таким чином, надані докази підтверджують понесені позивачем витрати на відправлення поштової кореспонденції, пов`язаної з розглядом справи, в сумі 36,48 грн.

Враховуючи викладене, в тому числі часткове задоволення позовних вимог в даній справі, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати на відправлення поштової кореспонденції в сумі 36,00 грн.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.06.2020 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагротех" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗУМІВСЬКЕ АГРО" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗУМІВСЬКЕ АГРО", 70424, Запорізька область, с. Розумівка, вул. Радянська, буд. 1-Б, ідентифікаційний код 31429619, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагротех", 70600, Запорізька область, м. Пологи, провулок Водопровідний, буд. 9, ідентифікаційний код 40635925, основний борг в сумі 409478 (чотириста дев`ять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 56 коп., пеню в сумі 73071 (сімдесят три тисячі сімдесят одна) грн. 43 коп., три відсотка річних в сумі 7875 (сім тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн. 24 коп., штраф в сумі 155843 (сто п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот сорок три) грн. 57 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 9694 (дев`ять тисяч шістсот дев`яносто чотири) грн. 04 грн., витрати на правову допомогу в сумі 7000 (сім тисяч) грн. 00 грн., витрати на відправлення поштової кореспонденції в сумі 36 (тридцять шість) грн. 00 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагротех" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗУМІВСЬКЕ АГРО" відмовити.

Повне рішення складено - 30.06.2020 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.