Рішення

від 16.06.2020 по справі 910/805/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2020Справа № 910/805/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства Кременчуцький завод дорожніх машин

до 1) Національного банку України

2) Державної казначейської служби України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Хрещатик

про відшкодування шкоди

за участю представників сторін:

від позивача Кравець Р.Ю. (адвокат за ордером)

від відповідача-1 Сидоренко Р.В. (за довіреністю)

від відповідача-2 Карпенко Н.В. (за довіреністю)

від третьої особи Поляков Т.Ю. (адвокат за ордером)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2020 року Приватне акціонерне товариство Кременчуцький завод дорожніх машин (далі - ПрАТ Кременчуцький завод дорожніх машин , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - Нацбанк України, відповідач) про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 04.07.2016 залишок грошових коштів позивача, розміщених на депозитному банківському рахунку, відкритому у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк Хрещатик на підставі договору № 05/ДЮВ/2015 від 05.01.2016, склав 150 000 доларів США.

03.06.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення Про початок процедури ліквідації ПАТ Комерційний банк Хрещатик та делегування повноважень ліквідатора банку , у зв`язку з чим позивачу не були повернуті вищевказані грошові кошти, розміщені на депозитному банківському рахунку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2017 у справі № 826/15685/16 визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників та кредиторів щодо збереження коштів на банківських рахунках Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик , невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасного рішення про застосування заходу впливу до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик .

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив суд стягнути з відповідача майнову шкоду в сумі 150 000,00 доларів США в еквіваленті в гривні за офіційним курсом станом на день винесення рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/805/20 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.02.2020.

13.02.2020 до суду надійшов поданий відповідачем (Нацбанком України) відзив на позовну заяву, в якому останній вказав, що порушення права позивача щодо отримання ним коштів, розміщених на рахунках у ПАТ КБ Хрещатик , не відбулося, оскільки на даний момент триває процедура ліквідації ПАТ КБ Хрещатик , здійснюється продаж активів банку, а за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку здійснюється задоволення вимог кредиторів у черговості, визначеній статтею 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Відповідач вважав, що посилання позивача на судові рішення в адміністративних справах № 826/9802/17 та № 826/15685/16, як доказ порушення Національним банком України його права на отримання коштів, розміщених на рахунках у ПАТ КБ Хрещатик , є безпідставними, оскільки в постановах Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2017 у справі № 826/15685/16 та від 28.11.2018 у справі № 826/9802/17, на які посилається позивач, не міститься жодного висновку про те, що внаслідок дій або бездіяльності Національного банку України було порушено право позивача на отримання коштів за договором банківського вкладу.

Крім того, відповідач вказував, що Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, самостійним у своїй діяльності від органів державної влади, тобто не є суб`єктом відповідальності в розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, відповідач вважав заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, просив суд у задоволенні позову відмовити.

21.02.2020 до суду надійшла подана позивачем відповідь на відзив, у якій позивач вказував, що сума акцептованих вимог кредиторів ПАТ КБ Хрещатик значно перевищує вартість активів Банку, що включені до ліквідаційної маси, що свідчить про їх недостатність для виплати коштів всім кредиторам, тим більше для вкладників, включених до 7 черги, адже розмір вимог кредиторів 3 черги значно перевищує розмір ліквідаційної маси банку. Тому позивач вважав, що можна стверджувати про відсутність можливості задоволення усіх кредиторських вимог за рахунок активів ПАТ КБ Хрещатик у порядку, передбаченому Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , та наявність збитків.

Позивач зазначив, що Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб дійсно є спеціальним законом щодо регулювання діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Однак, даний Закон жодним чином не виключає можливість відшкодування матеріальної шкоди особою, що її заподіяла. Підставою даного позову є встановлена судовим рішенням бездіяльність Національного банку України, що призвела до заподіяння позивачу збитків у вигляді неповернутих грошових коштів. Зважаючи на це, позивач вважав, що в даному спорі необхідно керуватись саме нормами ст. 1173 Цивільного кодексу України. Поряд з цим позивач зазначав, що відшкодування відповідачем шкоди, яка настала в результаті його протиправної бездіяльності, не може вважатись задоволенням кредиторських вимог, оскільки це абсолютно різні правовідносини, які регулюються різними нормами законодавства, та які виникають з різних обставин за участю різних сторін.

У поданій ним відповіді на відзив позивач також вказав, що під органами державної влади розуміють не тільки органи законодавчої, виконавчої та судової влади, а й інші державні органи. Аналіз чинного законодавства та юридичної літератури дає підстави для висновку про те, що органи державної влади є складовою частиною апарату (механізму) держави, уповноважені на здійснення завдань і функцій держави, наділені повноваженнями від імені держави (державно-владними повноваженнями). Наявність державно-владних повноважень є найбільш важливою характеристикою органів державної влади, а також ознакою, що дозволяє відмежувати органи державної влади від інших суб`єктів. Тому Національний банк України як суб`єкт, наділений державно-владними повноваженнями в грошово-кредитній і банківській сферах, є органом державного управління, а як орган державної влади є суб`єктом відповідальності за нормою ст. 1173 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 відкладено підготовче засідання на 19.03.2020, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Хрещатик (далі - ПАТ КБ Хрещатик , третя особа-1) та Державну казначейську службу України (далі - третя особа-2).

12.03.2020 позивач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення копії позовної заяви з додатками та відповіді на відзив третім особам.

13.03.2020 до суду надійшло клопотання позивача про залучення до участі у справі Державної казначейської служби України як співвідповідача.

17.03.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 задоволено клопотання позивача та відкладено підготовче засідання на 14.04.2020, а також залучено Державну казначейську службу України, як відповідача-2, виключивши дану особу зі складу третіх осіб.

06.04.2020 до суду надійшло клопотання відповідача-2 про відкладення підготовчого засідання.

08.04.2020 до суду надійшли клопотання відповідача-2 про продовження строку на подання відзиву на позов та розгляд справи спочатку, подане в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України.

13.04.2020 до суду надійшло клопотання позивача про перенесення розгляду справи.

14.04.2020 до суду надійшло клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи.

16.04.2020 до суду надійшов поданий відповідачем-2 відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 вказав, що позовна заява та додані до неї документи не містять жодного доказу, який би підтверджував визнання позивача кредитором Банку, а також розмір його кредиторських вимог.

Крім того, відповідач-2 вважав посилання позивача на необхідність застосування ст. 1173 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода відшкодовується державою, безпідставними, оскільки Національний банк України не суб`єктом відповідальності в розумінні вказаної статті. На переконання відповідача-2, застосуванню до спірних правовідносин підлягає норма ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка визначає загальні підстави та порядок відшкодування завданих збитків.

Щодо посилань позивача на рішення судів у справах № 826/15685/16 та № 826/9802/17 відповідач-2 зазначив, що вказані рішення судів не містять жодного висновку про те, що внаслідок дій або бездіяльності Національного банку України було порушено право позивача на отримання грошових коштів, розміщених у ПАТ КБ Хрещатик за договором № 05/ДЮВ/2015 від 03.07.2015, адже віднесення Банку до категорії неплатоспроможних та запровадження процедури ліквідації Банку не має наслідком припинення зобов`язання між Банком і Товариством та не свідчить про втрату позивачем права на грошові кошти, розміщені у Банку.

Відповідач-2 вказував, що оскільки процедура ліквідації банку триває, а кошти, одержані від продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на задоволення вимог кредиторів у черговості, визначеній ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , факт порушення права позивача на отримання ним коштів, розміщених на депозитному рахунку Банку, відсутній. До того ж необхідно враховувати, що задоволення вимог окремого кредитора, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, в тому числі, на підставі судового рішення, не допускається.

Крім того, відповідач-2 зазначив, що за приписами ч. 3 ст. 5 Закону України Про банки і банківську діяльність Національний банк не відповідає за зобов`язаннями банків, а банки не відповідають за зобов`язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.

Враховуючи викладене, відповідач-2 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підготовче засідання, призначене на 14.04.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Удалової О.Г. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2020 учасників справи викликано у наступне підготовче засідання, призначене на 14.05.2020.

14.05.2020 у підготовчому засіданні судом протокольно ухвалено допустити до участі у справі Сидоренка Р.В. як представника відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 задоволено клопотання відповідача-1 та ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/805/20 спочатку, відкладено підготовче засідання на 09.06.2020.

27.05.2020 до суду надійшла подана позивачем відповідь на відзив, у якій позивач підтримав раніше викладену ним правову позицію. Крім того, позивач навів заперечення щодо наявності у представника Державної казначейської служби України права представляти інтереси відповідача-2 та подавати від його імені відзив з огляду на відсутність у вказаного представника права здійснювати адвокатську діяльність.

05.06.2020 до суду надійшли заперечення позивача на клопотання про долучення доказів.

09.06.2020 відповідач-2 подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення копії відзиву на позовну заяву позивачу.

Позивач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме судової практики.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16.06.2020

У судовому засіданні 16.06.2020 представник позивача заявлені ним позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, подав розрахунок витрат на правову допомогу.

Представники відповідачів-1,2 та третьої особи проти задоволення позову заперечували, вважали позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, просили суд у задоволенні позову відмовити.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору, суд вважав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.06.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

03.07.2015 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Хрещатик (банк за договором) та Публічним акціонерним товариством Кременчуцький завод дорожніх машин , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Кременчуцький завод дорожніх машин (вкладник за договором), був укладений договір про розміщення коштів суб`єктів господарювання на депозит банку № 05/ДЮВ/2015 (далі - депозитний договір).

Пунктом 1.1 депозитного договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 05.01.2016) передбачено, що вкладник розміщує у банку депозит у сумі 150 000,00 дол. США на термін з 05.01.2016 по 05.04.2016 на умовах вкладу Стабільний .

Банк нараховує на суму депозиту 7,5% річних. Нарахування процентів на вклад починається з дня розміщення коштів на депозитному рахунку і закінчується у день, який передує списанню грошових коштів, виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році (метод факт/факт ) (п. 1.2 депозитного договору в редакції додаткової угоди № 4 від 05.01.2016).

У п. 3.1.1 та 3.1.3 депозитного договору сторони погодили, що вкладник має право на отримання вкладу та процентів по вкладу згідно з умовами цього Договору, а також на дострокове одноразове отримання частини або всієї суми вкладу, повідомивши банк шляхом подання листа не пізніше ніж за 3 (три) банківські дні до дати отримання коштів.

Положеннями п. 3.4.5 депозитного договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 05.01.2016) на банк покладений обов`язок перерахувати вкладнику суму депозиту не пізніше 05.04.2016 на поточний рахунок вкладника. Якщо цей день припадає на святковий, неробочий або вихідний день кошти перераховуються на наступний робочий день.

Розміщення позивачем грошових коштів в загальній сумі 150 000,00 дол. США на депозитному рахунку, відкритому у ПАТ КБ Хрещатик , підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 37 від 03.07.2015 та № 39 від 15.07.2015.

Крім того, згідно з відомостями, наведеними у банківській виписці по рахунку позивача, станом на 04.07.2016 на рахунку останнього були наявні грошові кошти в сумі 150 000,00 дол. США.

На підставі постанови Правління Національного банку України № 234 від 05.04.2016 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 463 від 05.04.2016 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ Хрещатик та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку , згідно з яким розпочато процедуру виведення ПАТ КБ Хрещатик з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05.04.2016 до 04.05.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ Хрещатик , визначені статтями 37-39 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку Ігорю Івановичу строком на один місяць з 05.04.2016 до 04.05.2016 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 560 від 21.04.2016 продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ КБ Хрещатик з 05.05.2016 до 04.06.2016 включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України № 46-рш від 02.06.2016 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію КБ Хрещатик виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 913 від 03.06.2016 Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ ХРЕЩАТИК та делегування повноважень ліквідатора банку , згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ Хрещатик з 06.06.2016 до 05.06.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ КБ ХРЕЩАТИК , визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Костенку Ігорю Івановичу на два роки з 06.06.2016 до 05.06.2018 включно.

У подальшому на підставі п. 2 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 35, ч. 5 ст. 44, ч. 3 ст. 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 1452 від 24.05.2018 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ КБ Хрещатик строком на два роки з 06.06.2018 до 05.06.2020 включно.

Однак, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2017 у справі № 826/15685/16 (залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.12.2017) визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик , невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2018 у справі № 826/3021/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2019, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.04.2016 № 463 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ Хрещатик та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку ; визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.04.2016 № 560 Про продовження строків тимчасової адміністрації в ПАТ КБ Хрещатик ; визнано протиправним та скасовано рішення Правління Національного банку України від 02.06.2016 № 46-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик ; зобов`язано Національний банк України повернути Публічному акціонерному товариству Комерційний банк Хрещатик банківську ліцензію від 11.10.2011 № 158 та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій (з додатками) від 11.10.2011 № 158; визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.06.2016 № 913 Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ Хрещатик та делегування повноважень ліквідатора банку ; зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернути Публічному акціонерному товариству Комерційний банк Хрещатик свідоцтво учасника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.10.2012 № 019; скасовано відповідні реєстраційні дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що вищезазначеними судовими рішеннями встановлено факт порушення Національним банком України прав вкладників ПАТ КБ Хрещатик , дії якого призвели до завдання матеріальної шкоди вкладникам, у тому числі, й позивачу, а саме, позбавили вкладників можливості користуватися своїми грошовими коштами, що розміщені на банківських рахунках, відкритих у ПАТ КБ Хрещатик .

З огляду на наведене, посилаючись на приписи ст.ст. 1166, 1173 Цивільного кодексу України, позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з Національного банку України збитків у сумі 150 000,00 дол. США.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідачів, суд керувався таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди встановлено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідальність особи у вигляді обов`язку відшкодувати шкоду наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв`язку між поведінкою і шкодою, вини.

Такий елемент, як наявність шкоди, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України передбачає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини заподіювача шкоди - суб`єкта владних повноважень за наявності трьох елементів складу правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками).

Суб`єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України, є органи державної влади або місцевого самоврядування, в яких реалізується їх деліктність. Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органами місцевого самоврядування відповідно до ст. 140 Конституції України є сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про Національний банк України Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління.

Також особливий статус Національного банку України визначений в рішенні Конституційного Суду України від 26.02.2009 № 6-рп/2009, відповідно до пункту 3.1 якого Конституція України визначила правовий статус Національного банку України як центрального банку держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України (ст. 99). Особливість юридичного статусу Національного банку України полягає в тому, що, з однієї сторони, він має публічно-правовий статус особливого центрального органу державного управління, самостійного у своїй діяльності від органів державної влади (ст. 6, 7, 24, 25, 53 Закону України Про Національний банк України ), а з іншого - цивільно-правовий статус як юридичної особи, яка має відокремлене майно, що є об`єктом права державної власності і перебуває в його повному господарському віданні, та може вчиняти певні цивільно-правові правочини з комерційними банками, державою (ст.ст. 4, 29, 31, 42 Закону України Про Національний банк України ).

Отже, Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, самостійним у своїй діяльності від органів державної влади, тобто не є суб`єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного, позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди, має довести наявність всіх чотирьох елементів господарського правопорушення, в тому числі і вини.

У межах даного спору, позивач також повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, яка заподіяна.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує її інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Позивачем був долучений до матеріалів справи лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 27-10574/18 від 18.05.2018, в якому Фонд повідомляв, що сума затверджених акцептованих вимог кредиторів становить 6 163 646,90 тис. грн.

Звертаючись до суду з даним позовом та стверджуючи про понесення ним збитків, позивач однак не надав суду доказів на підтвердження того, що йому відмовлено (повністю або частково) у визнанні його кредиторських вимог до ПАТ КБ Хрещатик та поверненні грошових коштів позивача, розміщених у вказаному банку за договором банківського вкладу. Натомість позивач стверджував лише про недостатність ліквідаційної маси банку для погашення вимог кредиторів сьомої черги. Поряд з цим, за загальним правилом, встановленим приписами ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору.

Суд зазначає, що згідно з правовими нормами ст. 609 Цивільного кодексу України до моменту ліквідації банку його зобов`язання по договору банківського вкладу не припиняються, а тому твердження позивача про понесення ним збитків, а також визначення їх розміру, на момент розгляду та вирішення даного господарського спору (коли ліквідація ПАТ КБ Хрещатик не завершена) є передчасними.

Крім того, суд вказує, що оскільки ПАТ КБ Хрещатик перебуває у процедурі ліквідації, норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальними правовими нормами, що регулюють спірні правовідносини. Положеннями вказаного Закону встановлено спеціальний порядок звернення кредиторів до банку з їх вимогами, визнання або відхилення таких вимог, оскарження відмов у визнанні вимог кредиторів, а також погашення акцептованих вимог кредиторів в порядку визначеної Законом черговості, відповідно, задоволення вимог кредиторів поза межами процедури ліквідації не дозволяється.

Судом враховано, що судовими рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 826/15685/16 дійсно визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ КБ Хрещатик , невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ КБ Хрещатик . Однак, наявність вказаних рішень не зобов`язує Національний банк України відшкодувати за вимогою позивача певну суму, яку останній визначає як збитки.

Долучена позивачем до матеріалів справи постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.10.2019 по справі № 826/9802/17, також не встановлює обов`язку Національного банку України відшкодувати вкладникам шкоду відповідно до приписів ст. 1173 Цивільного кодексу України.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги наведені приписи чинного законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 08.07.2020.

Суддя О.Г. Удалова