Рішення

від 02.07.2020 по справі 910/4056/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2020Справа № 910/4056/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ТЕКНОЛОДЖІ ГРУП"

про стягнення 380913,27 грн

представники сторін:

від позивача: Становова Ю.В .

від відповідача: Тимошенко П.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ТЕКНОЛОДЖІ ГРУП" про стягнення 380913,27 грн, з яких: 51648,27 грн - пеня, 329265,00 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № ЦЗВ-01-00819-01 від 13.06.2018 щодо своєчасності оплати поставленого товару, в зв`язку з чим нараховано штрафні санкції..

Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.03.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 30.04.2020.

30.04.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 30.04.2020 суд відклав підготовче судове засідання на 21.05.2020.

14.05.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 21.05.2020 представники сторін не з`явилися.

Протокольною ухвалою від 21.05.2020 суд відклав підготовче судове засідання на 04.06.2020, направив сторонам повідомлення про підготовче засідання, призначене на 04.06.2020.

26.05.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем рознарядки, що ставить під сумнів правомірність визначення кінцевої дати постачання продукції відповідно до умов договору та відповідно нарахування штрафних санкцій. Відповідач зазначає, що оскільки у договорі поставки немає чіткого визначення дати, від якої повинно бути виконане зобов`язання, а також позивачем не надані докази надсилання рознарядки електронною поштою та/або належного (з рекомендованим повідомленням про вручення) надсилання засобами поштового зв`язку, то датою отримання рознарядки, на переконання відповідача, слід вважати дату, вказану у поштовому відправленні. Окрім того, у відзиві на позов відповідач зазначає, що у разі задоволення позовних вимог, позивач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, а саме пені до 5164,82 грн та штрафу до 329256,50 грн. Також у відзиві на позов відповідач просить суд поновити строк на подання відзиву та врахувати його під час розгляду справи по суті.

04.06.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, до якої позивачем додано докази рознарядки від 17.07.2019. Позивач у відповіді на відзив заперечив щодо заявленого відповідачем у відзиві клопотання про зменшення штрафних санкцій.

У підготовчому засіданні 04.06.2020 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.07.2020.

22.06.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 02.07.2020 представник позивача надав суду пояснення по суті позову, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті своїх заперечень, проти позову заперечив, а також підтримав заявлене у відзиві клопотання про зменшення штрафних санкцій.

У судовому засіданні 02.07.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.06.2019 між Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ТЕКНОЛОДЖІ ГРУП" (далі - постачальник) укладено договір поставки №ЦЗВ-01-00819-01 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Пунктом 1.2. договору визначено найменування продукції: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (колодка гальмівна).

Згідно з пунктом 4.1. договору ціна визначається даним договором і приймається сторонами: в національній валюті України - гривні, на умовах СРТ (перевезення оплачено до…) пункт призначення відділ матеріальних ресурсів м. Фастів філії "ЦЗВ" АТ "Укразалізниця", Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48.

Поставка здійснюється за цінами, передбаченими у Специфікації до даного договору. Ціна продукції, узгоджена у Специфікації до даного договору, включає: вартість продукції, тари, всі подати і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати постачальника згідно п. 5.1.

За змістом пункту 4.3. договору, сума договору на момент його підписання складає - 2796720,00 грн, крім того ПДВ 20 % - 559344,00 грн, що разом становить - 3356064,00 грн.

У пункті 5.2. договору сторонами погоджено, що поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник.

Рознарядка надається постачальнику в оригіналі шляхом направлення засобами поштового зв`язку (Укрпошта) цінного листа з описом вкладення та/або направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (E-mail).

Сторони погоджують, що рознарядка вважається отриманою постачальником з дня її відправлення замовником засобами поштового зв`язку (Укрпошта) та/або електронною поштою (Е-mail).

Кожна партія продукції постачається протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Матеріальні витрати, що виникли при поверненні продукції, яка не була письмово заявлена (або щодо якої замовник не надав рознарядку), покладаються на постачальника.

Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника.

За необхідності, рознарядка може бути відкоригована замовником, про що обов`язково повідомляється постачальнику.

Відповідно до пункту 6.1. договору оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 10-ти (десяти) банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію продукції, обумовлену згідно з п.5.2. при наявності документів, зазначених в п.7.1. цього договору.

Згідно із п.6.2. договору визначено, що датою оплати вважається дата відправлення коштів замовником за банківськими реквізитами постачальника.

За умовами пункту 7.1 договору поставки, приймання продукції замовником здійснюється на підставі підтвердження наступних рахунків: рахунку-фактури; видаткової накладної або акту прийому-передачі, підписаного представником постачальника, який замовник повинен підписати після прийняття продукції; податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України; товарно-транспортної накладної або накладної (залізничної); документів, що підтверджують якість продукції; пакувальних аркушів. Відвантажувальні і платіжні документи повинні надаватись замовнику протягом 5 днів з моменту відвантаження продукції, але не пізніше другого числа місяця, наступного за місяцем, в якому проводилось відвантаження продукції. Постачальник відшкодовує замовнику всі збитки, понесені останнім у зв`язку з несвоєчасним представленням вищезазначених документів, або з приводу їх неправильного оформлення.

Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2019, а в частині оплати - до повного виконання сторонами зобов`язань та в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника, - до повного виконання (пункт 13.7. договору).

Специфікацією № 1 до договору сторонами визначено найменування продукції, кількість, ціна та загальна сума з ПДВ, яка становить 3356064,00 грн.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що на виконання умов п. 5.2. договору позивач направив на адресу відповідача рознарядку від 17.07.2019 №ЦЗВ-20/2033 на відвантаження продукції на загальну суму 3356064,00 грн. На підтвердження направлення вказаної рознарядки позивач надав до матеріалів справи копії опису вкладення у цінний лист №0304905181237, фіскального чеку від 18.07.2019 та накладної №0304905181237.

Позивач зазначає, що продукція згідно рознарядки від 17.07.2019 №ЦЗВ-20/2033 на суму 3356064,00 грн була поставлена відповідачем з простроченням строку поставки. Так, відповідач поставив продукцію 19.08.2019 на суму 1160964,00 грн згідно із видатковою накладною №5 від 19.08.2019 та 10.09.2019 на суму 2195100,00 грн згідно із видатковою накладною №6 від 10.09.2019.

У зв`язку із порушенням відповідачем строку поставки за договором позивачем на підставі 10.1. нараховано пеню у розмірі 51648,27 грн та штраф у сумі 329265,00 грн.

Позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № ЦЗВ-20/4228 від 05.12.2019, у якій вимагав сплатити штрафні санкції, нараховані за прострочення поставки. Оскільки відповідач сплату нарахованих позивачем штрафних санкцій не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 51648,27 грн - пені та 329265,00 грн - штрафу.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом, права та обов`язки сторін у даній справи виникли на підставі договору поставки №ЦЗВ-01-00819-01 від 13.06.2019.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У пункті 5.2. договору сторонами погоджено, що продукція постачається протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки позивача, якщо інше не вказано у рознарядці.

У матеріалах справи наявна рознарядка від 17.07.2019 №ЦЗВ-20/2033 на відвантаження продукції на загальну суму 3356064,00 грн. Строків поставки зазначена рознарядка не містить.

За доводами відповідача початок строку на поставку продукції слід рахувати з дати отримання рознарядки.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку аргументам сторін щодо початку відліку строку поставки продукції, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про наступне.

Так, у відповідності до п.5.2. укладеного між сторонами договору, кожна партія продукції постачається протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Водночас, вказаним пунктом передбачено, що рознарядка надається постачальнику (відповідачу) в оригіналі шляхом направлення засобами поштового зв`язку (Укрпошта) цінного листа з описом вкладення та/або направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (E-mail).

На підтвердження направлення вказаної рознарядки рознарядку від 17.07.2019 №ЦЗВ-20/2033 позивач надав до матеріалів справи копії опису вкладення у цінний лист №0304905181237, фіскального чеку від 18.07.2019 та накладної №0304905181237, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0304905181237, а також копію скріншоту електронної переписки про направлення відповідачу сканкопії рознарядки.

З наданих позивачем опису вкладення у цінний лист №0304905181237, фіскального чеку від 18.07.2019 та накладної №0304905181237, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0304905181237 судом встановлено, що рознарядку від 17.07.2019 №ЦЗВ-20/2033 на відвантаження продукції на загальну суму 3356064,00 грн позивач направив відповідачу 18.07.2020.

У судовому засіданні 02.07.2020 суд оглянув оригінал поштового відправлення №0304905181237 про направлення рознарядки на адресу відповідача, що повернулося на адресу позивача поштовим відділенням зв`язку, у зв`язку із неотриманням його відповідачем.

Судом встановлено, що у пункті 5.2. договору сторонами погоджено, що рознарядка вважається отриманою постачальником (відповідачем) з дня її відправлення замовником (позивачем) засобами поштового зв`язку (Укрпошта) та/або електронною поштою (Е-mail).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, з огляду на погоджені сторонами умови договору та загальні засади цивільного законодавства, встановлені ст. 3 ЦК України: справедливість, добросовісність та розумність, саме отримання постачальником рознарядки замовника у день її підписання та відправлення дозволяє покласти на постачальника обов`язок поставки продукції протягом 30-ти календарних днів саме "з дати письмової рознарядки", в іншому разі - початок строку поставки продукції необхідно обчислювати з фактичної дати отримання постачальником рознарядки, що як погоджено сторонами у договорі, днем отримання рознарядки замовником є день її відправлення засобами поштового зв`язку (Укрпошта) та/або електронною поштою (Е-mail).

Наведене кореспондується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 23.08.2019 по справі №904/4582/18.

З урахуванням наведеного, з огляду на наведені приписи ст. 3, 6, 626, 627, 628 ЦК України, суд зазначає, що сторонами на власний розсуд з урахуванням встановленої цивільним законодавством свободи договору встановлено дату отримання рознарядки відповідачем, а саме: з дня її відправлення позивачем засобами поштового зв`язку (Укрпошта) та/або електронною поштою (Е-mail).

Оскільки, позивачем належними та достатніми доказами підтверджено факт направлення засобами поштового зв`язку (Укрпошта) рознарядки від 17.07.2019 №ЦЗВ-20/2033 на відвантаження продукції на загальну суму 3356064,00 грн на адресу відповідача 18.07.2019, то у відповідності до п.5.2 договору, саме з 19.07.2019 (наступний день після 18.07.2019 - дати відправлення рознарядки) слід здійснювати відлік строку на поставку продукції зазначеної у вказаній рознарядці.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 11.09.2018 у справі 910/22712/17, від 25.10.2019 у справі №904/4693/18 суд не приймає до уваги, оскільки як вбачається із зазначених постанов умовами договорів, укладених між сторонами вказаних справ не було погоджено конкретної події, від настання якої залежить дата отримання рознарядки постачальником, як це передбачено у справі, що розглядається судом.

Водночас суд не приймає як доказ надану позивачем роздруківку електронного листування, оскільки зазначений документ у розумінні ч.1, 3 ст.91, ч.1-3 ст.96 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" не вважається електронним документом (копією електронного документу), у зв`язку із чим не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ по справі.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст.253 ЦК України).

Згідно із ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, відповідач повинен був здійснити поставку продукції у строк до 19.08.2019 включно (перший робочий день після 17.08.2019 - дня закінчення 30-денного строку).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно із матеріалами справи, відповідач поставив позивачу продукцію 19.08.2019 на суму 1160964,00 грн згідно із видатковою накладною №5 від 19.08.2019 та 10.09.2019 на суму 2195100,00 грн згідно із видатковою накладною №6 від 10.09.2019.

Отже, відповідач виконав свої обов`язки з поставки товару у повному обсязі, але з порушенням встановленого договором строку.

Факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання за договором поставки №ЦЗВ-01-00819-01 від 13.06.2018 щодо постачання товару у строки встановлені договором належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.

Позивачем здійснено нарахування пені у сумі 51648,27 грн (за 18.08.2019 на суму 3356064,00 грн, з 19.08.2019 по 09.09.2019 на суму 2195100,00 грн) та штрафу у сумі 329265,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Пунктом 10.1. договору сторони погодили, що за порушення строків постачання постачальник оплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції, на умовах передбачених п. 5.2. даного договору, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції.

Оскільки судом встановлено, що останнім днем поставки продукції є 19.08.2019, то нарахування штрафних санкцій слід здійснювати з 20.08.2019.

У зв`язку із чим, нарахування позивачем за 18.08.2019 на суму 3356064,00 грн та за 19.08.2019 на суму 2195100,00 грн є неправомірним.

Здійснивши перерахунок пені за період з 20.08.2019 по 09.09.2019 на суму 2195100,00 грн, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 46097,10 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Розрахунок штрафу у розмірі 15% у сумі 329265,00 грн є обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договору та вимогам законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 329265,00 грн суд задовольняє повністю.

Водночас відповідачем заявлено про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме пені до 5164,82 грн та штрафу до 329256,50 грн. відповідне клопотання обґрунтоване тим, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність будь-яких збитків у позивача, спричинених простроченням поставки або погіршення фінансового стану; натомість відповідачем виконано зобов`язання за договором та здійснено поставку продукції у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Зазначену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд зазначає, що у даному випадку розмір штрафних санкцій попередньо узгоджений сторонами у окремому пункті 10.1. договору, сума штрафних санкцій нарахована згідно з умовами укладеного між сторонами договору, та з огляду на вартість поставленого товару в розмірі 3356064,00 грн, штрафні санкції не є значно чи надмірно великими.

Згідно зі ст. 219 ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов`язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Засновники суб`єкта господарювання не відповідають за зобов`язаннями цього суб`єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб`єкта. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов`язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності, у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідач не довів наявність обставин, передбачених ст. 219 ГК України, для зменшення розміру його відповідальності.

Ураховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, нарахованих за договором.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ТЕКНОЛОДЖІ ГРУП" (03186, м.Київ, ПРОСПЕКТ ВПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, БУДИНОК 38, ПРИМІЩЕННЯ 17, ідентифікаційний код 42811480) на користь Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03150, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, БУДИНОК 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "ЦЕНТР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03049, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 11/15, ідентифікаційний код 40081347) пеню у сумі 46097,10 грн, штраф у сумі 329265,00 грн та судовий збір у розмірі 5630,43 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 08.07.2020.

Суддя С. О. Турчин