Рішення

від 01.07.2020 по справі 921/174/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 липня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/174/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Курмило В.М.

розглянув справу

за позовом Державного підприємства "Зал офіційних делегацій", Аеропорт, м. Бориспіль, Київська область, 08307

до відповідача Державного підприємства "Санаторій "Збруч", вул. Санаторна, 10, смт. Гусятин, Тернопільська область, 48201

про стягнення заборгованості у розмірі 500 000 грн.

представники сторін не прибули

Суть справи:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходиться справа за позовом Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" до Державного підприємства "Санаторій "Збруч" про стягнення заборгованості у розмірі 500 000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання його контрагентом умов договору №10 від 25.03.2011 в частині повернення фінансової допомоги, зважаючи на що у відповідача виникла заборгованість, сума якої заявлена до стягнення у судовому порядку.

Ухвалою від 11.03.2020 судом відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Представник позивача у засідання не прибув, проте державним підприємством направлено на адресу суду докази перерахування коштів ДП "Санаторій "Збруч" на умовах договору №10 від 25.03.2011 та заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач не забезпечив прибуття повноважного представника у судове засідання, відзиву на позов не подав, але долучив клопотання №33 від 15.06.2020 (вх. №3824 від 19.06.2020), згідно якого державне підприємство просить суд розглянути даний спір без його участі та прийняти рішення за наявними документами.

Враховуючи наявність відомостей про обізнаність сторін про судовий розгляд спору, надходження від позивача та відповідача клопотань про розгляд справи без їх участі за наявними документами, зважаючи на статтю 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії" суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності представників сторін, за наявними у ній документами.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

25.03.2011 між Державним підприємством "Зал офіційних делегацій" (Виконавець) та Державним підприємством "Санаторій "Збруч" (Замовник) був укладений договір №10 про поворотну фінансову допомогу, предметом якого є фінансова допомога Замовнику для належної роботи інфраструктурних об`єктів у зимовий період в сумі 500 000 грн. Термін повернення фінансової допомоги до 30 листопада 2011 року. Фінансова допомога, що надається, є безвідсотковою, тобто за користування нею відсотки (плата) не стягуються (пункти 1.1.- 1.3. Договору).

Відповідно до розділу 2 правочину, Виконавець надає грошові кошти Замовнику після підписання цього Договору обома сторонами, але не пізніше 28.03.2011. Фінансова допомога надається в безвідсотковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок Замовника.

Замовник зобов`язується повернути суму фінансової допомоги Виконавцю протягом 3 (трьох) банківських днів із дня закінчення терміну надання фінансової допомоги. Замовник на власний розсуд може повернути суму фінансової допомоги достроково попередивши про це Виконавця. Сума фінансової допомоги повертається Замовнику платіжним дорученням шляхом перерахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок Виконавця.

У п. 5.1цієї угоди сторони погодили, що вона набирає чинності з моменту підписання і діє до виконання сторонами своїх обов`язків у повному обсязі.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, а саме 25.03.2011 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 500 000 грн поворотної фінансової допомоги, що підтверджується банківською випискою за особовим рахунком позивача від 24.06.2020.

В подальшому контрагентами було укладено додаткові угоди №1 від 30.11.2012, №2 від 01.12.2012, №3 від 01.12.2013, №4 від 01.01.2015, №5 від 31.12.2015, №6 від 07.03.2017, №6/1 від 31.12.2017, №7 від 19.02.2019. Вказаними правочинами сторони вносили зміни в п.1.2 Договору, а саме продовжували термін повернення фінансової допомоги, востаннє до 31.12.2019.

Відповідач, за твердженням ДП "Зал офіційних делегацій", свої договірні зобов`язання з повернення фінансової допомоги не виконав, що слугувало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступних міркувань.

У відповідності до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором позики.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до змісту ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, з огляду на умови п.2.2 договору та положення Додаткової угоди №7 від 19.02.2019, суд констатує, що термін повернення фінансової допомоги Позичальником закінчився 31.12.2019. Як наслідок, Державне підприємство "Санаторій "Збруч" було зобов`язане протягом трьох банківських днів із дня закінчення цього терміну повернути визначену суму коштів своєму контрагенту, а саме 500 000 грн.

Всупереч цьому, відповідачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували часткову або повну сплату цієї суми позикодавцю на час судового розгляду даного спору.

При таких обставинах, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

В силу ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 126, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Санаторій "Збруч" (вул. Санаторна, 10, смт. Гусятин, Тернопільська область, 48201, іден. код 03562201) на користь Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" (Аеропорт, м. Бориспіль, Київська область, 08307, ідент. код 26191463) заборгованість у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн та 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн в рахунок повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 08.07.2020.

Суддя О.В. Руденко