Рішення

від 17.06.2020 по справі 460/463/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2020 року м. Рівне №460/463/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання І.М. Демчук та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Волошин І.В.,

відповідача: представник Юхименко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області форми Ф від 09.10.2019 № 339775-5005-1716 в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 12831,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Рівненської міської ради від 21.02.2019 передано позивачу в оренду строком на сорок дев`ять років земельну ділянку у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Відповідно до пункту 5 цього рішення міської ради право оренди виникає з моменту державної реєстрації цього права. Зазначає, що відповідний договір оренди землі було укладено 30.10.2019 та зареєстровано 31.10.2019. Позивач стверджує, що за умовами укладеного договору оренди орендар має право приступити до використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення після набрання чинності договором, тобто після його підписання сторонами та державної реєстрації. Тому, нарахування орендної плати до виникнення права оренди, тобто державної реєстрації договору оренди, на думку позивача є безпідставним. Такі висновки позивач обгрунтовує положенями ПК України, відповідно до пункту 287.1 статті 287 якого землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права користування земельною ділянкою, яким є день державної реєстрації права оренди, тобто відповідного договору у встановленому порядку. Позивач стверджує, що вказане узгоджується з положеннями Законів України Про оренду землі , Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжнень , а також зі статтею 125 ЗК України, відповідно до якої право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації. Отже, позивач переконаний, що землекористувачі сплачують орендну плату з дати державної реєстрації відповідного договору оренди земельної ділянки, відтак, відповідне право користування земельною ділянкою виникло у позивача не з моменту прийняття рішення міською радою від 21.02.2019, а з моменту державної реєстрації 31.10.2019 договору оренди. Вказане на думку позивача свідчить про те, що у період з 21.02.2019 по 30.10.2019 земельна ділянка не була об`єктом оподаткування орендною платою, тому спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування позивачу орендної плати за вказаний період в сумі 12831,84 грн є протиправним.

Ухвалою від 31.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 18.02.2020.

Ухвалою суду від 24.02.2020 судовий розгляд відкладено на 11.03.2020.

У судовому засіданні суд ухвалою без виходу до нарадчої кімнати постановив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненської міської ради. У судовому засіданні 11.03.2020 оголошено перерву до 25.03.2020.

Ухвалою суду від 06.04.2020 судове засідання відкладено до 29.04.2020; ухвалою від 29.04.2020 відкладено до 27.05.2020; ухвалою від 01.06.2020 судове засідання відкладено до 17.06.2020.

Відповідач позовні вимоги не визнав, подав відзив на позовну заяву (а.с.41-43), у якому зазначив про безпідставність доводів позовної заяви з огляду на те, що згідно з інформацією, наданою управлінням земельних відносин Виконавчого комітету Рівненської міської ради позивачу з 21.02.2019 надано в оренду земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0365 га з визначеним розміром орендної плати у сумі 18585,55 грн, яка за період з 21.02.2019 по 31.12.2019 склала 15988,66 грн. Відзначає, що відповідно до норм ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, що узгоджується з положеннями Закону України Про оренду землі та ЗК України, згідно з якими саме у договоріу оренди землі визначається орендна плата за землю та порядок її внесення. Оскільки положеннями пункту 9 укладеного з позивачем договору оренди землі від 30.10.2019 передбачено справляння орендної плати за землю з моменту прийняття рішення Рівненською міською радою від 21.02.2019 № 5692, стверджує, що норми ПК України не забороняють визначати умови внесення орендної плати за згодою сторін, відтак позовні вимоги про незаконність нарахування податку за спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставними. Тому просить суд відмовити в позові повністю.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала за безпідставністю позовних вимог та просила суд відмовити у позові повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін по суті спору, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

21.02.2019 рішенням № 5692 Про затвердження проекту землеустрою, припинення права оренди земельної ділянки, розірвання договору оренди землі та передачу громадянинові ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок на АДРЕСА_1 , на яких знаходиться об`єкт нерухомого майна (а.с.8) Рівненська міська рада затвердила проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 громадянинові ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в оренду на сорок дев`ять років для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (для реконструкції будівлі кафе під адміністративну) (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 4 рішення на підставі договору купівлі-продажу від 12 квітня 2010 року (р. № 908) та договору міни від 26 лютого 2016 року (р. № 270) вирішено передати громадянинові ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в оренду на сорок дев`ять років для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (для реконструкції будівлі кафе під адміністративну), у тому числі: земельну ділянку № 2 площею 365 м2 з кадастровим номером 5610100000:01:024:0345 - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади міста Рівного.

Відповідно до пункту 5 рішення право оренди земельних ділянок виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Згідно з пунктом 6 цього ж рішення міської ради землекористувача зобов`язано у тримісячний строк виготовити та отримати документ, що посвідчує право оренди земельних ділянок.

30.10.2019 між позивачем як орендарем та Рівненською міською радою як орендодавцем укладений договір оренди землі (а.с.9-12).

Згідно з пунктом 1 договору оренди землі від 30.10.2019 орендодавець на підставі рішення Рівненської міської ради від 21 лютого 2019 року № 5692 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (для реконструкції будівлі кафе під адміністративну), з кадастровим номером 5610100000:01:024:0345, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Пунктом 2 договору оренди землі передбачено, що в оренду передається земельна дідянка площею 365 квадратних метрів. Категорія земель- землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до пункту 5 договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 15 травня 2019 року становить 161613,49 грн згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 2405 від 15 травня 2019 року, виконаного Відділом у м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.

Пунктом 9 договору оренди землі встановлено справляння орендарем орендної плати за оренду земельної ділянки виключно у грошовій формі.

Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 18585,55 грн (вісімнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять грн 55 коп.), що становить 11,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку № 03-04/99, виданий Управлінням земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради, відповідно до протоколу № 19 від 05.06.2019 засідання контрольної комісії Рівненської міської ради з питань встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки.

Сторони погоджуються, що орендна плата за землю справляється з моменту прийняття рішення Рівненської міської ради від 21 лютого 2019 року № 5692.

Згідно з пунктом 11 договору оренди землі орендна плата сплачується орендарем щомісячно, протягом 30 календарних днів, що наступають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця за відповідними реквізитами. Зміна отримувача орендної плати та його банківських реквізитів може здійснюватися орендодавцем в односторонньому порядку і не потребує внесення змін до цього договору. Орендар зобов`язується уточнювати платіжні реквізити і назву отримувача орендної плати.

Відповідно до пункту 27 цього ж договору орендар має право приступити до використання земельної ділянки, відповідно її цільового призначення, після набрання чинності цим договором.

Згідно з пунктом 38 договору оренди землі цей договір набирає чинності після підписання сторонами та підлягає обов`язковій його державній реєстрації.

Згідно з Розрахунком розміру орендної плати за земельну ділянку на АДРЕСА_1 (а.с.13), розмір орендної плати за вказану земельну ділянку становить 11,50 % від нормативної грошової оцінки станом на 15.05.2019 (161613,49 грн) та склав 18585,55 грн в рік.

Актом приймання-передачі підтверджено передання Рівненською міською радою (орендодавцем) ОСОБА_1 (орендарю) земельної ділянки площею 365 м2 на АДРЕСА_1 в оренду на підставі договру оренди землі (а.с.15).

Згідн з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 187687027 від 06.11.2019 (а.с.16-17) право оренди земельної ділянки площею 365 м2 по АДРЕСА_1 на підставі договору оренди землі від 30.10.2019 зареєстровано 31.10.2019.

09.10.2019 Головним управлінням ДПС у Рівненській області сформоване податкове повідомлення-рішення форми Ф від 09.10.2019 № 339775-5005-1716 (а.с.18), яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем Орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 15988,66 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення вручено позивачу 10.10.2019, що підтверджується доказами в матеріалах справи та не заперечується позивачем (а.с.45).

Згідно з розрахунком суми визначеного позивачу податкового зобов`язання по орендній платі за спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу нараховано 15988,66 грн орендної плати за 2019 рік, з розрахунку за 314 днів: 161613,49 грн х 11,5 % = 18585,55 грн / 365 днів х 314 днів (а.с.44).

Для уточнення розрахунку нарахованої позивачу орендної плати представником позивача адвокатом Волошиним І.В. було подано адвокатський запит на адресу відповідача від 13.01.2020 № 13/01/2020 щодо інформації про підстави здійснення нарахування ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 15988,66 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 09.10.2019 за № 339775-5005-1716 (а.с.19).

Відповіддю на вказаний запит від 16.01.2020 № 607/10/17-00-50-05 відповідач повідомив, що згідно з інформацією, наданою управлінням земельних відносин Виконавчого комітету Рівненської міської ради Наливайку С.В ОСОБА_2 з 21.02.2019 було надано в оренду земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0365 га, строк дії договору оренди - 21.02.2068, розмір орендної плати - 18585,55 грн. За наслідками наданої інформації ОСОБА_1 нараховано орендну плату за землю за період з 21.02.2019 по 31.12.2019 в сумі 15988,66 грн (а.с.20).

У ході судового розгляду суд з`ясував, що позивач погоджується з податковим повідомленням-рішенням частково а саме: за 2019 - в частині 3156,82 грн. Сума донарахування 12831,84 за період з 21.02.2019 по 30.10.2019 - є спірною.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Статтею 67 Конституції України визначений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Статтею 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до пунктів 287.1-287.2, 287.5 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Отже, землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Правові норми, що містяться у пунктах 288.1-288.3 статті 288 ПК України, визначають, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до статті 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частиною першою статті 124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Таким чином, вищенаведені положення законодавства пов`язують податковий обов`язок орендаря по сплаті орендної плати за землю з наявністю чинного договору про оренду земельної ділянки та фактичним перебуванням землі у користуванні орендаря. Рішення ж відповідного органу виконавчої влади про передачу в оренду земельної ділянки є підставою для укладення договору оренди землі.

Як свідчать обставини справи, рішення міської ради щодо передання в оренду позивачу відповідної земельної ділянки площею 365 м2 у м. Рівному по АДРЕСА_1 датовано 21.02.2019, при цьому договір щодо оренди земельної ділянки укладено сторонами 30.10.2019.

Згідно зі саттею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону № 1952 передбачено, що право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладання договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації, а договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13.06.2016 у справі № 6-643цс16, та підтримано Верховним Судом у постанові від 16.05ю.2018 у справі № 817/4268/13-а.

Отже, після державної реєстрації договору оренди землі сторони приймають на себе права та обов`язки, визначені в ньому, відтак з 21.02.2019 і до моменту державної реєстрації договору оренди землі від 30.10.2019, що мало місце 31.10.2019, позивач не зобов`язаний був вносити плату за землю, оскільки виникнення права користування земельною ділянкою і, як наслідок, зобов`язань з внесення плати за користування нею, законодавець пов`язав з моментом державної реєстрації відповідного права. Жодних інших доказів, що позивач з 21.02.2019 до 31.10.2019 фактично здійснював користування означеною земельною ділянкою матеріали справи не містять.

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Як вже зазначалось вище, відповідачем у справі не надано суду жодних доказів, які б спростували доводи викладені позивачем у позовній заяві та встановлені у ході судового розгляду обставини справи.

Аналізуючи чинне законодавство та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав свого процесуального обов`язку та не довів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 09.10.2019 № 339775-5005-1716 в частині визначення позивачу податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у сумі 12831,84 грн, тому спірне повідомлення-рішення в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, позов підлягає задоволенню повністю.

Суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.7).

Щодо судових витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

20.03.2020 представник позивача подав суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (а.с.71-73), у якій зазначив, що дана справа вимагала значних затрат сил та часу керівника адвокатського бюро, спрямованих на визначення та доведення в суді правової позиції клієнта. Зокрема, така робота передбачає ознайомлення з документами (доказами) клієнта, їх вивченння, збирання доказів, пошук нормативної бази та судової практики, складання позовної заяви, клопотань про витребування та долучення доказів, участь у судових засіданнях тощо.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката позивачем надано суду копії:

- Договору про надання правничої допомоги від 13.01.2020 (а.с.28,74), предметом якого відповідно до пункту 1.1 цього договору є надання Адвокатським Бюро усіма законними методами та способами правничої допомоги Клієнту у Рівненському окружному адміністративному суді у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. цього Договору на визначення розміру гонорару Адвокатському Бюро впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правничої допомоги враховується при визначенні обгрунтованого розміру гонорару.

Гонарар Адвокатського Бюро за правничу допомогу, що надається Клієнту, сплачується в розмірі, визначеному Сторонами в Додаткових угодах до Договору.

- Додаткової угоди № 1 від 13.01.2020 (а.с.75) до Договору про надання правничої допомоги від 13.01.2020 про оплату послуг Адвокатського бюро, відповідно до якої Клієнт та Адвокатське бюро погоджуються, що Адвокатському бюро буде сплачено гонорар в сумі 5000,00 гривень за надання наступних послуг Клієнту:

підготовка до Рівненського окружного адміністративного суду позовної заяви до Головного управління ДПС у Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення форми Ф від 09.10.2019 № 339775-5005-1716;

представництво інтересів Клієнта в Рівненському окружному адміністративному суді під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми Ф від 09.10.2019 № 339775-5005-1716.

Гонорар, визначений п. 1 Додаткової угоди, Клієнт сплачує Адвокатському бюро шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро протягом 15 днів після підписання цієї Додаткової угоди.

- Рахунку на оплату № 13/01/2020 від 13.01.2020 на суму 5000,00 грн за надання правничої допомоги згідно з Договором про надання правничої допомоги від 13.01.2020 (а.с.76).

- Меморіального ордеру № 5082548SB від 28.01.2020 про сплату 5000,00 грн згідно з рахунком № 13/01/2020 від 13.01.2020 (а.с.77).

Вирішуючи питання розподілу між сторонами витрат позивача на професійну правничу допомогу суд враховує, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

30.03.2020 стороною відповідача подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (а.с.82-83), у якому зазначено, що в жодному документі на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, не зазначено розцінки вартості даних послуг. Тому, за відсутності відомостей про вартість кожної послуги, наданої адвокатом, а також відсутності відомостей погодинної вартості оплати праці адвоката фактично неможливо з`ясувати їх реальну вартість. Окрім того просить суд взяти до уваги значну суму визначених витрат на професійну правничу допомогу, наголошує на неспівмірності витрат на правничу допомогу зі складністю справи, стверджуючи, що такі витрати мають враховувати, серед іншого, витрачений адвокатом час, бути розумними, а їх розмір - обгрунтованим. З таких підстав просить суд відмовити повністю у задоволенні заяви про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом даної справи.

Суд враховує викладені доводи відповідача та зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи положення КАС України суд зазначає про відсутність поданого суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому в матеріалах справи відсутній обгрунтований розрахунок витрат на правничу допомогу, визначених Додатковою угодою № 1 від 13.01.2020 до Договору про надання правничої допомоги від 13.01.2020, що виражено загальною сумою у 5000,00 грн, що унеможливлює визначення співмірності наданих послуг та їх вартості визначеній загальній сумі гонорару адвоката.

Водночас, суд бере до уваги наявність документів, підготовлених адвокатом в матеріалах справи (а.с.64-67), а також участь представника позивача у судових засіданнях, що підтверджено протоколами засідань від 11.03.2020 (53 хв) (а.с.60-61), від 17.06.2020 (1 год. 33 хв) (а.с.111-112).

У постанові від 10.02.2020 у справі № 826/5479/18 Верховний Суд зазначив, якщо суд, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, суд має право не розподіляти витрати на професійну правничу допомогу повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, враховуючи правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, при визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу у даній справі суд бере до уваги дійсність, необхідність та розумність юридичних послуг, вартість яких заявлено позивачем до відшкодування, виходячи з конкретних обставин справи, а також докази, надані позивачем на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, виходячи із співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу із категорією даної справи та наданими позивачем доказами щодо витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню у даній справі, становить 1500,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська,12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області форми Ф від 09.10.2019 № 339775-5005-1716 в частині визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 12831,84 грн (дванадцять тисяч вісімсот тридцять одна гривня 84 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 копійок та судові витрати на правничу допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот гривень) 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 06 липня 2020 року.

Суддя Нор У.М.