Рішення

від 07.07.2020 по справі 580/664/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року справа № 580/664/20

10 годин 55 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/664/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Карман Плюс (вул. Некрасова, 14, м. Городище, Городищенський район, Черкаська область, 19502, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40648536) [представник позивача Джаловян І.А. - не прибув]

до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920) [представник відповідача Білоус В.Ю. - витяг з ЄДР]

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, прийняв рішення.

24.02.2020 ТОВ Карман Плюс (далі - позивач), звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, просить: визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 14.11.2019 № 000304507.

Ухвалою від 18.03.2020 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання 30.03.2020. Ухвалою від 30.03.2020 зупинено провадження у справі № 580/664/20. Ухвалою від 16.06.2020 поновлено провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 23.06.2020. Ухвалою від 23.06.2020 закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду по суті на 07.07.2020.

У обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на підставі акта від 24.10.2019 №66/23/23/05/40648536 про результати фактичної перевірки ТОВ Карман Плюс щодо дотримання вимог Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон № 481/95) прийнято ППР від 14.11.2019 №000304507 про застосування штрафу у сумі 250 000 грн.

Позивач зазначає, що листом Державної фіскальної служби від 30.05.2019 № 17014/7/99-99-12-01-01-17 на виконання Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним, починаючи з 12.06.2019. Головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати ліцензії суб`єктам господарювання на діяльність, починаючи з 01.07.2019. Відповідач мав право видавати ліцензії на роздрібну торгівлю пальним з 01.07.2019. Законом №481/95 чітко не врегульовано відносини щодо органу, який видає ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, а Державна фіскальна служба України лише 30.05.2019 направила лист № 17014/7/99-99-12-01-01-17 із розпорядження про видачу ліцензій головними управліннями в областях з 01.07.2019, тобто держава штучно створила для добросовісних платників перешкоди в господарюванні що призвело до накладення штрафу на позивача. Позивач зазначає, що 20.06.2019 подано необхідні документи для отримання ліцензії та отримано повідомлення від працівників ГУ ДПС у Черкаській області, що ліцензія буде готова 01.07.2019. Про те, що ліцензія датована 05.07.2019 позивач дізнався під час її отримання. Позивач посилається на підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Кодекс № 2755) згідно з яким у разі якщо норми законодавчих актів допускають неоднозначне (множинне) трактування, то правомірним вважається саме рішення платника податків, а не контролюючого органу, та пункт 56.21 статті 56 Кодексу № 2755 відповідно до якого у разі коли норма цього закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. У позові зазначено, що до 01.07.2019, Закон №481/95 не передбачав ліцензування роздрібної торгівлі паливом, редакція цього закону зі змінами та доповненнями від 23.11.2018 № 2628 Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів розширила його дію та погіршила становище позивача. Кабінет Міністрів України не визначив органи виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання, уповноважені видавати такі ліцензії. Закон №481/95 не передбачає дату, з якої має бути видана ліцензія - з дати подання заяви чи з дати її фактичної видачі . Внаслідок зазначених обставин для позивача була створена правова невизначеність та існує множинне трактування його обов`язків як платника податків. На думку позивача, неналежне виконання ТОВ Карман Плюс вимог податкового законодавства щодо своєчасності отримання ліцензії відбулось не з вини позивача, за відсутності умислу останнього, що виключає протиправність дій платника податків та притягнення до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним ППР від 14.11.2019№ 000304507. Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав, 27.03.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позов, зазначивши, що за результатами перевірки, оформленої актом 24.10.2019 №66/23/23/05/40648536 прийнято ППР від 14.11.2019 №000304507, яким застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію передбачену абзацом 9 частини 2 статті 17 Закону № 481/95 у сумі 250 000 грн за торгівлю пальним без ліцензії у період з 01.07.2019-04.07.2019.

Факт реалізації позивачем пального в період з 01.07.2019 до 04.07.2019 підтверджується Z-звітами за зазначений період та інформацією з підсистеми Виторги РРО АІС Податковий блок . Позивач в позовній заяві визнає факт реалізації пального у період з 01.07.2019 до 04.07.2019 за відсутності ліцензії. Позивачу ліцензію видано з 05.07.2019. Дата початку дії ліцензії визначається днем її реєстрації в Єдиному державному реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання оптової та роздрібної торгівлі пальним. Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Спірним у справі, що розглядається, є правомірність дій відповідача щодо застосування штрафу за здійснення діяльності з роздрібної реалізації пального 01.07.2019-04.07.2019 без ліцензії та різного тлумачення учасниками підстав застосування штрафу згідно абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР у контексті підстав несвоєчасного отримання ліцензії.

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що ТОВ Карман Плюс відповідно до ліцензії від 05.07.2019 реєстраційний № 23090314201900187 має право здійснювати роздрібну торгівлю пальним з 05.07.2019 до 05.07.2024 за адресою місця торгівлі: 19500, Черкаська область, Городищенський район, м. Городище, пров. Некрасова, буд. 14, АЗС (а.с.12). У додатку до ліцензії зазначено перелік реєстраторів розрахункових операцій на АЗС: фіскальний номер РРО №3000290467; дата реєстраційного посвідчення опломбованого РРО - 16.01.2017; заводський номер РРО TN80080658 (а.с.12).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Кодексом №2755. Згідно пункту 75.1 статті 75 Кодексу №2755 контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів (підпункт 75.1.3 пункт 75.1статті 75 Кодексу № 2755). Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 Кодексу № 2755, пунктом 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Кодексу № 2755 фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу пального. Відповідно до пункту 80.5 статті 80 Кодексу № 2755 допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Кодексу № 2755 посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Судом встановлено, що у період з 23.10.2019 до 24.10.2019 працівниками Головного управління ДПС у Черкаській області на підставі направлень на перевірку від 23.10.2019 №000182 (а.с.72) та №000183 (а.с.73) була проведена фактична перевірка ТОВ Карман Плюс з питань дотримання порядку регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за місцем фактичного провадження діяльності: 19500, Черкаська область, Городищенський район, м. Городище, пров. Некрасова, буд. 14, АЗС (а.с.7-10).

Результати перевірки оформлено актом від 24.10.2019 №66/23/23/05/40648536 у якому зафіксовано порушення вимог частини 20 та частини 33 статті 15 Закону №481/95: під час перевірки книги ОРО від 24.01.2019 та наявної інформації, що знаходиться у інформаційній системі Податковий блок встановлено, що у період з 01.07.2019 до 04.07.2019 ТОВ Карман Плюс здійснювало реалізацію газу скрапленого, що підтверджується денними звітними чеками (Z - звітами) від: 01.07.2019 № 768 у сумі 11169,70 грн; від 02.07.2019 № 769 у сумі 17585,81 грн; від 03.07.2019 № 770 у сумі 19360,01 грн; 04.07.2019 № 771 у сумі 32420,78 грн (а.с.68-71).

14.11.2019 на підставі акта перевірки від 24.10.2019 №66/23/23/05/40648536 прийнято ППР від 14.11.2019 № 000304507 із визначеним грошовим зобов`язанням про застосування до ТОВ Карман Плюс штрафної (фінансової) санкції передбаченої абзацом 9 частини 2 статті 17 Закону № 481/95 у сумі 250 000 грн (а.с.11) за порушення: роздрібна торгівля пальним без ліцензії.

За результатами розгляду скарги позивача від 02.12.2019 на ППР від 14.11.2019 № 000304507 контролюючим органом прийнято рішення від 31.01.2020 № 3931/6/99-00-0805-06-06 про залишення скарги без задоволення, а ППР без змін (а.с.20-22).

Суд зазначає, що позивачем не заперечується факт торгівлі з 01.07.2019 до 04.07.2019 пальним без ліцензії, натомість позивач доводить відсутність вини, як обов`язкової складової податкового правопорушення як підстави для відповідальності, у несвоєчасному отриманні ліцензії та відсутності умислу з боку позивача.

Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, що засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Статтею 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років. Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), що знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

Судом встановлено, що у ліцензії від 05.07.2019 № 23090314201900187 (а.с.12) зазначено термін дії з 05.07.2019 до 05.07.2024, сплачено за період з 05.07.2019 до 05.07.2024 платіжним дорученням від 20.06.2019 № 353 у сумі 2000 грн. До заяви на оотримання ліцензії додано: дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки від 18.11.2016 №380.16.71; дозвіл на експлуатацію устаткування від 18.11.2016 № 381.16.71; договір оренди на стаціонарний заправник газу від 01.06.2017; договір оренди земельної ділянки від 19.09.2016; акт пуско-налагоджувальних робіт від 04.11.2016; копія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 № 823/1449/17; договір виготовлення АГЗП.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику щодо пального - не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. Відповідно до ч.1 статті 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Згідно абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема у разі роздрібної торгівлі пальним без ліцензії у сумі 250000 гривень.

Механізм застосування фінансових санкцій визначає Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481/95-ВР, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 (далі - Порядок № 790). Відповідно до пункту 2 Порядку № 790 встановлено, що фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені статтею 17 Закону №481/95-ВР. Згідно пункту 5 Порядку № 790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб`єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов`язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції перевірок суб`єкта господарювання; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів. Пунктом 6 Порядку № 790 передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.

Ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним запроваджено з 01.07.2019 згідно положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів 23.11.2018 № 2628-VIII.

Згідно постанови КМУ від 05.08.2015 № 609 Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України органом, який здійснює ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, зберігання пального є територіальні органи ДФС . Відповідно до частини 1 статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Позивачеві з відкритої оприлюдненої інформації було відомо про регулювання діяльності з торгівлі пальним, газом.

Оцінюючи твердження позивача про відсутність вини позивача у торгівлі пальним з 01.07.2019 до 04.07.2019 без ліцензії, суд зазначає про таке.

Оскільки позивач звернувся до відповідача із документами за отриманням ліцензії 20.06.2019, а ліцензію видано та зареєстровано 05.07.2019, то відповідач не порушив 20-ти денний строк, передбачений законодавством для видачі (або відмови у видачі) ліцензії.

Ліцензію на право роздрібної торгівлі видано позивачу 05.07.2019, тобто у межах 20-ти денного строку, встановленого частиною 44 статті 15 Закону №481/95. Суд зазначає, що законодавство України не встановлює обов`язок для контролюючого органу видавати ліцензію безпосередньо з 01.07.2019.

Суд зазначає про те, що Закон України від 23.11.2018 №2628-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів, яким фактично запроваджено ліцензування діяльності із роздрібної торгівлі пальним був опублікований у офіційних виданнях до 01.01.2019 (Відомості Верховної Ради України 12.12.2018 , Голос України 12.12.2018 ), а тому відповідні суб`єкти господарювання мали змогу завчасно ознайомитись із запровадженими змінами, а також звернутися до органів ДФС з питання отримання відповідних ліцензій з 01.07.2019 та/або роз`яснень, консультацій.

З публічних джерел було відомо, що контролюючим органом завчасно вжито заходи з приведення нормативно-правових актів у відповідність до внесених змін http://www.drs.gov.ua/wp-content/uploads/2019/06/3843.pdf.

З 01.07.2019 не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) на митній території України пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками (підпункт 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу № 2755).

Відповідно до частини 2 статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Кодекс № 2755 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування , платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів , а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Суд зазначає, що абзац 9 частини 2 статті 17 Закону №481/95 станом на час перевірки 23-24.10.2019 не скасовано, не змінено та не визнано неконституційним у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим відповідач, виявивши порушення закону № 481/95 (торгівлю пальним без наявності ліцензії), був зобов`язаний прийняти оскаржуване ППР. З матеріалів справи не встановлено множинного тлумачення прав і обов`язків позивача щодо торгівлі пальним з 01.07.2019 за наявного дозвільного документа.

Правомірність здійснення платником податків діяльності без ліцензії, у разі здійснення такої діяльності, перевіряється в межах підстав і строків оскарження ППР, яким до платника податків застосована санкція.

У матеріалах справи відсутні докази щодо визнання протиправними дій/бездіяльності Головного управління ДПС у Черкаській області щодо видачі ліцензії 05.07.2019, а не 01.07.2019.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно частини 4 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Твердження позивача про відсутність вини щодо здійснення роздрібної торгівлі пальним з 01.07.2019 до 04.07.2019 без наявності ліцензії, спростовуються встановленими судом доказами і з`ясованими обставинами справи.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень передбачає, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин.

Оцінюючи обґрунтування позовних вимог позивача із врахуванням мотивації рішення у справі №580/919/20 (за станом на 07.07.2020 не набрало законної сили) про задоволення позовних вимог ТОВ Київ Інвест Груп про скасування ППР про застосування штрафу у сумі 250 000 грн, суд зазначає, що у постановах судів апеляційних інстанцій: від 28.05.2020 у справі №280/5548/19 (ЄДРСР 89954171 - Третій апеляційний адміністративний суд), від 04.06.2020 у справі 520/10405/19 (ЄДРСР 89750469 - Другий апеляційний адміністративний суд), від 11.06.2020 у справі № 540/2872/19 (ЄДРСР 89808387 - П`ятий апеляційний адміністративний суд), від 29.05.2020 у справі 580/4164/19 (ЄДРСР 89516043 - Шостий апеляційний адміністративний суд), від 17.06.2020 у справі № 120/3490/19-а (ЄДРСР 89893977 - Сьомий апеляційний адміністративний суд) сформовано висновок про правомірність застосування штрафних санкцій за торгівлю пальним за відсутності ліцензії з 01.07.2019.

Позивачем не заперечувався факт відсутності станом на 01.07.2019 - 04.07.2019 ліцензії на роздрібну торгівлю пальним та факт здійснення у зазначений період торгівлі пальним. Враховуючи, що реалізація позивачем, як суб`єктом господарювання, пального у період 01.07.2019 - 04.07.2019 за адресою 19500, Черкаська область, Городищенський район, м. Городище, пров. Некрасова, буд. 14, АЗС здійснювалась за відсутності відповідної ліцензії, суд дійшов висновку, що приймаючи рішення про застосування фінансових санкцій - ППР від 14.11.2019 № 000304507 про застосування штрафу за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну у сумі 250000 грн відповідач, діяв у межах, у спосіб та на підставі норм чинного законодавства.

Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідач, приймаючи оскаржуване ППР від 14.11.2019 № 000304507 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення у зв`язку з чим у задоволенні позову належить відмовити.

Враховуючи, що позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю Карман Плюс [вул. Некрасова, 14, м.Городище, Городищенський район, Черкаська область, 19502, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40648536];

відповідач: Головне управління ДПС у Черкаській області [вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920].

Повне судове рішення складено 07.07.2020.

Суддя Л.В. Трофімова