Постанова

від 07.07.2020 по справі 515/2051/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1038/20

Номер справи місцевого суду: 515/2051/16-ц

Головуючий у першій інстанції Семенюк Л. А.

Доповідач Гірняк Л. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2020 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів - Сегеди С.М., Цюра Т.В.,

За участю секретаря - Ющак А.Ю.

розглянула у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 липня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, третя особа: ОСОБА_1

- про визнання права власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИЛА:

ПРОЦЕДУРА та АРГУМЕНТИ СТОРІН:

09.12.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами до Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської областта просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки 4,3280 га, що розташована на території Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, кадастровий номер 5125080800:01:001:0462.

Вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку 4,3280 га, кадастровий номер 5125080800:01:001:0462, що розташована на території Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, котра належала йому на праві власності відповідно Державного акту ІІ -ОД № 027917 виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією 19 липня 2004 року та яку він успадкував після смерті свого батька ОСОБА_5 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 лютого 2015 року, зареєстровано в реєстрі за № 204.

Посилаючись на те, що він є спадкоємцем першої черги, однак правовстановлюючі документи відсутні,просив суд задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 липня 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 до Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, третьої особи - ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки - задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 , як спадкоємцем першої черги за законом, право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 4,3280 га, що розташована на території Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, кадастровий номер 5125080800:01:001:0462, яка залишилася після смерті його батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом НАМ 345801 від 11 лютого 2015 року.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та постановити нове ,яким відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема посилається на те, що Борисівська сільська рада Татарбунарського району Одеської області не є належним відповідачем по справі так як за нею визнано права власності у порядку спадкування за законом на Ѕ частину спірної земельної ділянки на яку вона зареєструвала своє право власності за рішенням Татарбунарського районного суду від 01.02.2018 року.

Одночасно посилається на позицію викладену у постанові Великої палати Верховного Суду України від 17.04.2018 року по справі № 523/9076/16-ц .

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.

В своїй заяві 3-я особа- ОСОБА_1 просить справу слухати за її відсутності.

В силу ст.372 ч.2 ЦПК України судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 5 ст.ст. 268 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

У зв`язку з цим, та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З цих підстав, датою складення цього судового рішення є 07.07.2020 року.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ та ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ:

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення з таких підстав.

Визнаючи за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 4,3280 га, що розташована на території Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, кадастровий номер 5125080800:01:001:0462,та розглядаючи його спір з Борисівською сільською радою, районний суд виходив з доведеності, що він є спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого батька ОСОБА_4 , якому вона належала на праві власності в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_5 .

Судова колегія не погоджується з таким судженням районного суду з таких міркувань.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разівтрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.1217Цивільного кодексуУкраїни спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1268 Цивільного кодексуУкраїни, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст.1297Цивільного кодексуУкраїни спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до ст. ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , котрий 21 червня 2016 року прийняв спадщину шляхом подачі заяви до приватного нотаріуса Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області ( а.с.39).

До приватного нотаріуса Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області звернулись:

-ОСОБА_9, котрий відмовився від прийняття спадщини за заповітом, відповідно до заяви від 05.-5.2016 року ( а.с.36);

- ОСОБА_1 - сестра померлого ОСОБА_4 , про прийняття спадщини віжповіжано до заяви від 05.05.2016 року;( а.с.37);

- ОСОБА_5 , про прийняття спадщини після смерті брата- ОСОБА_4 ( а.с.38).

08.10.2016 року приватним нотаріусом Татарбунарського районного нотаріального округу Монастирліу О.П. відмовлено ОСОБА_2 , у видачі свідоцтва про право на спадщину, через відсутність (ненадання) правовстановлюючого документу на спадковане майно - земельну ділянку( а.с.12).

Згідно копії свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Нововолинського міського управління юстиції Волинської області 16 вересня 2009 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінив ім`я на ОСОБА_2 , про що в книзі реєстрації зміни імені зроблено відповідний актовий запис за № 17(а.с.5).

Відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого Нововолинським МС УДМС України у Волинській області 06 грудня 2014 року та копії картки платника податків , прізвище, ім`я та по батькові позивача зазначено як ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с.3-4).

З копій повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 19.11.2014 року (а.с.6), батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_8 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,котрому відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом НАМ 345801 від 11 лютого 2015 року,

належала земельна ділянка площею 4,3280 га, що розташована на території Борисівської сільської ради Татарбунарського району (за межами населеного пункту).

Земельна ділянка належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД № 027917, виданого 19.07.2004 року Татарбунарською РДА Одеської області на підставі розпорядження №494/А-2003 від 22.12.2003 року і зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 3946 після смерті свого батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.8).

Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 33470177 від 11.02.2015 року підтверджується, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянк ( а.с.9).

Відповідно рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 01 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про визнання частково недійсним свідоцтва про спадщину, визнання права власності на 1/2 частину спадщини у вигляді земельної ділянки - задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 11.02.2015 року, зареєстроване в реєстрі за № 214, видане на імя ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 на 1/2 частину спадкового майна у вигляді земельної ділянки площею 4,3280 га, кадастровий номер 5125080800:01:001:0462, що розташована на території Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.

Визнано за ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в с.Борисівка Татарбунарського району Одеської області, право власності на спадкове майно у вигляді 1/2 частини земельної ділянки площею 4,3280 га, кадастровий номер 5125080800:01:001:0462, що розташована на території Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту)( а.с.68).

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 року, яким задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно приватний нотаріус Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. про визнання противоправним та скасування рішення, а саме: скасовано рішення № 19259398 від 11.02.2015 року державного реєстратора приватного нотаріуса Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. про державну реєстрацію речового права власності на 1/2 земельної ділянки за кадастровим номером 5125080800:01:001:0462, що розташована на території Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області та має площу 4,326 га (а.с.101-102).

За таких обставин власником спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилась на Ѕ частину спірної земельної ділянки так як згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 159143805 від 12.03.2019 року , власником 1/2 частини земельної ділянки, площею 4,328 га, кадастровий номер 5125080800:01:001:0462 на праві приватної спільної часткової власності є ОСОБА_1 (підставою виникнення права власності є рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 01.02.2018 року по справі № 515/110/17).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.ст.1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.392 ЦК Україниособа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

1)якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права);

2)у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

У разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду у зв`язку з неможливістю реалізації ним свого права власності відповідно до ЦПК України сторонами в судовому процесі з розгляду справ позовного провадження є позивач і відповідач.

Відповідачами у таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв`язку з відсутністю у нього відповідного документа.

Виходячи з того, що за прийняттям спадщини звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , апеляційний суд приходить до висновку, що Борисівська сільська рада не є належним відповідачем, оскільки саме ці особи не визнають належності права власності спадкового майна позивачу.

З врахуванням вимог частини 1 пункту 4 ст.376 ЦПК України судова колегія приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасування з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

В силу ст.141 ЦПК України понесений скаржником судовий збір покладається а позивача так як він документально підтверджений.

Керуючись ст. 367,368,374,376,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 липня 2019 року скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_2 до Борисівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, третя особа: ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (інп НОМЕР_7 ) понесений судовий збір - 2308,32 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя - Л.А. Гірняк

Судді С.М.Сегеда

-

Т.В.Цюра