Рішення

від 27.05.2020 по справі 631/179/19

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/179/19

провадження № 2/631/147/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2020 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.

за участі секретаря судового засідання М`ячиної Ю. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадщину,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, в якій просить визнати за ним право власності за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 77 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є рідним сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого залишилась спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вказав, що він є спадкоємцем першої черги та окрім нього спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є рідна мати позивача - ОСОБА_2 , але остання відмовилась від прийняття спадщини на користь позивача.

У встановлений законом шестимісячний строк позивач прийняв спадщину , але при зверненні до приватного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_3 , а саме житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , отримав відмову, оскільки правовстановлюючим документом на зазначений житловий будинок є Свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння) на колгоспний двір, який не є суб`єктом цивільних відносин, що позбавляє нотаріуса можливості видати свідоцтво про право на спадщину. Також позивач зазначив, що ОСОБА_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як член колгоспного двору, не втратив права на спірний будинок. Даний житловий будинок в цілому входить до складу його спадщини, а відмова нотаріуса в оформленні права власності на житловий будинок свідчить про наявність правових підстав для визнання його права в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 22 лютого 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права власності на спадщину прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження.

02 травня 2019 року Нововодолазьким районним судом Харківської області постановлено ухвалу про витребування від приватного нотаріуса Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючкової Л. А інформацію про осіб, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявні відкриті спадкові справи та заповіти, складені ОСОБА_3 та належним чином завірену копію відкритої спадкової справи № 187/2016, заведеної після смерті ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права власності на спадщину, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 .

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 08 квітня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, зупинення і поновлення провадження тощо) у справі за позовом ОСОБА_1 до Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадщину судом не вживалось.

Позивач, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився, незважаючи на те, що про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Скориставшись своїм правом, встановленим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, позивач направив на адресу суду заяву, що була зареєстрована за вхідним № 2077/19-вх від 09 квітня 2020 року, в якій зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні, просить розгляд справи провести за його відсутності.

Уповноважений представник відповідача - Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області у судове засідання також не з`явився, хоча про розгляд справи були повідомлені завчасно відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Через канцелярію суду 14 червня 2019 року сільський голова Вітер О. М. надав заяву, що була зареєстрована за вхідним № 4253/19-вх, відповідно до якої просив суд розгляд справи провести без участі представника сільської ради, зазначивши, що проти задоволення позовної заяви ОСОБА_1 не заперечують.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 у судове засідання теж не з`явилась, незважаючи на те, що про місце, дату і час судового засідання була повідомлена відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. На адресу суду ОСОБА_2 направила заяву, яка була зареєстрована за вхідним № 2076/20-вх. від 09 квітня 2020 року, відповідно до якої позовні вимоги ОСОБА_1 визнала в повному обсязі, розгляд справи просила провести за її відсутності.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у учасників процесу свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно - правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 77 років у селі Просяне Нововодолазького району Харківської області помер ОСОБА_3 , про що складений відповідний актовий запис № 19, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Просянською сільською радою Нововодолазького району Харківської області 18 липня 2016 року.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

При цьому, спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 Цивільного кодексу України).

З Інформаційної довідки із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 4627456, сформованої 22 грудня 2016 року о 15 годині 14 хвилин, яка міститься у матеріалах спадкової справи № 187/2016, заведеної до майна померлого 17 липня 2016 року ОСОБА_3 та наданої приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. листом від 10 червня 2019 року № 476/01-16 вбачається, що ОСОБА_3 за життя заповітів не складав, а тому спадкування після його смерті здійснюється за законом.

Згідно з частиною 1 статті 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 Цивільного кодексу України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_3 , як між сином та батьком, підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 , виданого повторно 12 травня 2017 року Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, з якого вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Просяне Нововодолазького району Харківської області, про що 26 лютого 1963 року Просянською сільською радою Нововодолазького району Харківської області складено відповідний актовий запис № 6. З вказаного свідоцтва про народження вбачається, що батьками позивача - ОСОБА_1 зазначено: батько - ОСОБА_3 , мати ОСОБА_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, до складу спадкового майна, на яке ОСОБА_3 за життя мав право власності, окрім іншого майна, входить житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого 10 жовтня 1990 року Виконавчим комітетом Просянської сільської ради народних депутатів Нововодолазького району на підставі рішення виконкому Нововодолазької районної Ради народних депутатів № 417 від 17 липня 1990 року .

Положеннями частини 1 статті 1268 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як встановлено в ході судового розгляду справи спадкодавець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті ОСОБА_3 проживав разом зі своєю дружиною - ОСОБА_2 , 1942 року народження, яка мешкає та зареєстрована у вищевказаному будинку з 1961 року по теперішній час, що підтверджується копією довідки Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 15 листопада 2016 року № 805.

Перевіривши матеріали спадкової справи № 187/2016 (номер у Спадковому реєстрі № 60030776, дата реєстрації 22 грудня 2016 року), що направлені на адресу суду приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. листом № 476/01 - 16 від 10 червня 2019 року, судом встановлено, що син спадкодавця - ОСОБА_1 у встановлений частиною 1 статті 1270 Цивільного кодексу України строк звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3 , яка була зареєстрована в книзі обліку спадкових справ за № 533 о 15 годині 12 хвилин 22 грудня 2016 року.

Окрім позивача спадкоємцем першої черги також є мати позивача та відповідно дружина спадкодавця - ОСОБА_2 , яка 22 грудня 2016 року подала заяву, шо була посвідчена 22 грудня 2016 року секретарем Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Нетецькою Л. Г. та зареєстрована в реєстрі за № 104, про відмову від прийняття спадщини на користь сина спадкодавця - ОСОБА_1 . Вказана заява була зареєстрована приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. в книзі обліку спадкових справ за № 539 о 15 годині 12 хвилин 22 грудня 2016 року.

Згідно матеріалів спадкової справи встановлено, що інших спадкоємців, які б фактично прийняли спадщину, або зверталися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має.

Також із матеріалів спадкової справи вбачається, що позивачу були видані свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 3,7692 гектарів, кадастровий номер 6324284000:03:001:0267 та на земельну ділянку площею 0,7799 гектарів, кадастровий номер 6324284000:02:002:0796, місце розташування: Харківська область, Нововодолазький район, Просянська сільська рада, що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 19 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А., зареєстрованого в реєстрі за № 1655 та свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 19 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А., зареєстрованого в реєстрі за № 1657.

Крім того, судом встановлено, що 19 жовтня 2017 року за № 923/02-31 приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме - у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що правовстановлюючим документом на зазначений житловий будинок є свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння) на колгоспний двір, головою якого є ОСОБА_3 , який не є суб`єктом цивільних відносин.

Відповідно до Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння), виданого 10 жовтня 1990 року Виконавчим комітетом Просянської сільської ради народних депутатів Нововодолазького району Харківської області на підставі рішення виконкому Нововодолазької районної Ради народних депутатів № 417 від 17 липня 1990 року, зареєстрованого 10 жовтня 1990 року Валківським міжміським бюро технічної інвентаризації за реєстровим АДРЕСА_2 встановлено, АДРЕСА_1 , в цілому на праві особистої власності належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 .

Згідно довідки, виданої Комунальним підприємством Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро від 20 вересня 2017 року за № 655 (для подання приватному нотаріусу з метою оформлення спадкових справ) установлено, що власником житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться на земельній ділянці сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 , значиться ОСОБА_3 .

Вирішуючи даний спір суд виходить з приписівчастини 5 статті 1268 Цивільного кодексу України, відповідно до якої незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування ).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності та статті 123 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року) спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме: а) спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних; г) згідно статті 4 Постанови Верховної Ради України Про введення в дію Закону Про власність загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Відповідно до частини 1 статті 120 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (в редакції, що діяла до 1991 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних (частина 2 статті 123 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року).

Відповідно до Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів , затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215, визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено саме на сільські ради.

У судовому засіданні відповідно до виписки з погосподарської книги Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області № 18 на 2016 - 2020 роки ст. 51, виданої за підписом Просянського сільського голови Нововодолазького району Харківської області О. М. Вітра 14 червня 2020 року за вихідним № 228 встановлено, що згідно облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2016 - 2020 роки власником - головою домогосподарства з реєстрацією місця проживання власника на території ради - код 1 (номер об`єкта по господарського обліку 01-0820-1), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 . Дане домоволодіння побудоване у 1970 році, загальна площа 77,0 кв. м., в тому числі житлова площа 47,4 кв. м. Площа земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель 0,25 гектарів, яка перебуває у постійному користуванні.

Отже, із здобутих у справі доказів судом встановлено, що спірний житловий будинок входив до суспільної групи - колгоспний двір, членами якого станом на 15 квітня 1991 року були: голова домоволодіння - померлий ОСОБА_3 та зареєстрована ОСОБА_2 .

Відповідно до діючої на той час Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР , затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP провадили бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

Згідно пункту 8 вищевказаної Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР , затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, у разі будівництва будинку на колгоспній землі, виконком місцевої Ради депутатів трудящих, на підставі витягу з рішення загальних зборів колгоспників або довідки правління колгоспу про надання земельної ділянки для будівництва, дозволу виконкому на будівництво та акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію будинку, разом з затвердженням цього акту вирішує питання про оформлення права власності і видачу свідоцтва про це.

В свідоцтві на право власності, яке видано колгоспному двору, вказується, що будинок належить колгоспному двору і зазначається голова цього двору.

Судом встановлено, що спірний житловий будинок під час технічної інвентаризації згідно довідки про технічні показники об`єкта нерухомого майна, виготовленої Комунальним підприємством Нововодолазьке архітектурно - інвентаризаційне бюро 20 вересня 2017 року за № 655, станом на 20 вересня 2017 року не відображений як самочинне будівництво, технічний паспорт на нього засвідчує прийняття його до експлуатації.

Відповідно до Постанови РМ УРСР від 11 березня 1985 року № 105 Про порядок державного обліку житлового фонду і відповідно до чинного на той час порядку обліку господарств колгоспних дворів, все майно колгоспного двору обліковувалося за головою колгоспного двору.

До правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України Про власність , застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до вказаної дати, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Розгляд позову про право на майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення питань землекористування (пункт 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності ).

Нині діюче законодавство не містить визначення поняття колгоспного двору . Дане положення регулювалося відповідними положенням Цивільного кодексу Української PCP, які були виключені у 1993 році (Закон від 16 грудня 1993 року № 3718-ХІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України , який набрав чинності з 18 січня 1994 року).

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (із змінами та доповненнями), акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Колгоспний двір визначався як сімейно - трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

Отже, всі члени колгоспного двору формально мали право згідно діючого на той час законодавства, на спільну власність у колгоспному дворі, яке збереглося після його припинення. Проте, вони не реалізували свого права на нерухоме майно колгоспного двору.

З огляду на викладене та у контексті приведених правових норм регулювання предмета спору, суд дійшов до переконання, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки доведені належними та допустимими доказами, а отже підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням положень частин 1 та 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України за якими суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог; при цьому, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Оскільки питання відшкодування судових витрат під час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадщину не порушувалось, процесуальне рішення з вказаного питання судом не приймається.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 5, 16, 25, 1216 - 1218, 1222, 1223, 1261, 1268, 1270, 1296 Цивільного кодексу України, статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 - 19, 76 - 81, 83, 128 - 131, 211, 214, 223, 247, частиною 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 293, 315, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадщину - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 77,0 кв. м., житловою площею 47,4 кв. м., допоміжною площею 29,6 кв. м., з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок, літера А-1 , веранда літера а , тамбур літера а1 , ганок літера б1 , літня кухня літера Б , веранда літера б , сарай літера В , сарай літера Г , погріб літера М , вбиральня літера Е , гараж літера Г1 , сарай літера З , сарай літера Д , навіс літера Р , літній душ літера Ж , навіс літера П , колодязь літера К , ворота з хвірткою літера N , огорожа літера N1 .

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до пункту 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Нововодолазький районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 3 Розділу XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України процесуальний строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 .

Відповідач : Просянська сільська рада Нововодолазького району Харківської області, місце знаходження: вулиця Піонерська, будинок № 1, село Просяне, Нововодолазький район, Харківська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04398040.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору : ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений та підписаний 05 червня 2020 року.

Суддя: Т. М. Трояновська