Постанова

від 07.07.2020 по справі 291/427/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №291/427/17 Головуючий у 1-й інст. Руденко З. Б.

Категорія 47 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Григорусь Н.Й.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №291/427/17 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" до ОСОБА_1 , Чорнорудецького фермерського господарства "Поділля" Ружинського району Житомирської області, Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання договору оренди землі недійсним, визнання незаконною та скасування державної реєстрації речових прав та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 21 березня 2018 року, ухвалене головуючим суддею Руденко З.Б. у смт. Ружин,

в с т а н о в и в:

У квітні 2017 року Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Світанок (далі ПСП Агрофірма Світанок , Підприємство) звернулось з даним позовом, в якому просило визнати недійсним договір оренди без номера від 20.02.2017 укладений між ОСОБА_1 та Чорнорудецьким фермерським господарством "Поділля" Ружинського району Житомирської області (далі ЧФГ Поділля ), визнати незаконними і скасувати проведену 21.02.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку, загальною площею 1.661 га, кадастровий номер 1825286800:01:000:0089, номер запису про інше речове право 19212721, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34046582 від 27.02.2017.

В обґрунтування позовних вимог ПСП Агрофірма Світанок зазначало, що 01.02.2017 між ними та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, за умовами якого останній передав позивачу у строкове платне користування земельну ділянку площею 1.661 га, кадастровий номер 1825286800:01:000:0089, яка розташована на території Чорнорудської сільської ради Ружинського району Житомирської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить орендодавцеві на праві власності. 16.03.2017 Підприємству стало відомо, що державним реєстратором Відділу державної реєстрації Ружинської РДА було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 340446582 від 27.02.2017, на підставі якого проведено державну реєстрацію 21.02.2017 права оренди земельної ділянки строком на 10 років за ЧФГ Поділля Ружинського району Житомирської області на підставі договору оренди землі без номера від 20.02.2017. Вважають, що вказаний договір оренди землі підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 та ч.2 ст.215 ЦК України, оскільки він суперечить вимогам ч.1 та ч.3 ст.203 ЦК України. Також, вказаний договір порушує вимоги ч.1 ст.228 ЦК України і відповідно до ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок і спрямований на незаконне заволодіння спірною земельною ділянкою, яка передана в оренду позивачу по акту приймання передачі. Оскільки ОСОБА_1 повторно передав майно в оренду іншій особі, чим порушив права особи, якій це майно було передано в оренду раніше, а тому оспорюваний позивачем договір оренди від 20.02.2017 суперечить принципам свободи договору, розумності, справедливості, звичаям ділового обороту, тому на підставі ст.6, 203,215, 627 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Крім того, позивач зазначає, що державним реєстратором при прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію було порушено вимоги ч.1 ст.3, ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки не було враховано, що обов`язковій державній реєстрації підлягає інше речове право (право оренди) ПСП Агрофірма Світанок на вказану земельну ділянку відповідно до укладеного раніше договору оренди від 01.02.2017.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 21 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням ПСП Агрофірма Світанок подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Апелянт зазначає, що ухвалене у справі рішення Ружинського районного суду не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, є незаконним та необґрунтованим, підлягає скасуванню, у зв`язку з неповним з`ясування та неповним встановленням обставин, що мають значення для справи. Також суд не врахував, що оспорюваний договір № б/н від 20.02.2017 суперечить принципам свободи договору, добросовісності, розумності, справедливості, звичаям ділового обороту, а тому за своїм змістом є таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Судом не застосовано імперативну норму статті 15 Закону України Про оренду землі , порушено вимоги ст.16 ЦК України, також не враховано пункт 3.5 Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року.

Від представника Чорнорудецького фермерського господарства "Поділля" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухваленого у справі судового рішення і просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,661 га, кадастровий номер 1825286800:01:000:0089, призначеної для ведення особистого селянського господарства.

01 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма Світанок було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років. Відповідно до прикінцевих положень цього договору оренди земельної ділянки, сторони домовились, що договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації (т.1 а.с.10-13) .

За актом проймання-передачі від 01.02.2017 земельна ділянка була передана ПСП Агрофірма Світанок (т.1 а.с.14).

Даних про реєстрацію за ПСП Агрофірма Світанок права користування вказаною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 01 лютого 2017 року матеріали справи не містять.

20 лютого 2017 року між ОСОБА_1 і ЧФГ Поділля було укладено договір оренди землі, відповідно до якого, ОСОБА_1 передав в оренду іншому орендарю - ЧФГ Поділля строком на 10 років ту саму земельну ділянку, що й ПСП Агрофірма Світанок (т.1 а.с.88-89).

На підставі цього договору оренди землі 21 лютого 2017 року проведено державну реєстрацію речового права (права оренди) ЧФГ Поділля на спірну земельну ділянку, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.90).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Тобто, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі (частина дев`ята статті 93 ЗК України, частина друга статті 792 ЦК України ).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 ЗК України ).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України ).

За змістом статей 125, 126 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до положень частини першої, дев`ятої статті 6 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час укладення договору від 03 жовтня 2016 року, орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у редакції, чинній на дату підписання договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма Світанок , державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав

на нерухоме майно. Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача (орендаря, суб`єкта іншого права, похідного від права власності, іпотекодержателя, спадкоємця), сторони правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Як вище зазначалось, відповідно до Прикінцевих положень укладеного 01 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма Світанок договору оренди земельної ділянки, сторони домовились, що договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

Системний аналіз положень статей 125 , 126 ЗК України, ст.6 Закону України Про оренду землі , пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Прикінцевих положень укладеного між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма Світанок договору оренди землі дають підстави вважати, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону і виникає з моменту його державної реєстрації.

Однак після підписання 01 лютого 2017 року згаданого договору оренди землі сторони договору до 21 лютого 2017 року не вчинили жодних дій щодо проведення державної реєстрації права оренди.

За змістом частини п`ятої статті 6 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на дату підписання договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма Світанок , право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Отже, саме з державної реєстрації права оренди земельної ділянки виникають правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні договору і сторони з цього часу сторони набувають визначених законом та договором прав і обов`язків орендаря та орендодавця.

Аналогічної позиції дотримувався й Верховний Суд України у постанові

від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 та Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 365/524/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 365/53/15-ц.

У постанові Верховного суду від 12 березня 2020 року по справі № 291/423/17 (провадження № 61-22632св18) зазначено, що оскільки позивачем не надано доказів про вчинення будь-яких дій, спрямованих на реєстрацію свого права користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі, його інтерес щодо визнання недійсним зареєстрованого в установленому законом порядку договору оренди цієї ж земельної ділянки, укладеного її власником з іншим орендарем, не опосередкований наявністю речового права на землю, що підлягає захисту у спосіб визнання недійсним договору оренди землі.

Установивши, що державна реєстрація права оренди земельної ділянки за договором від 01 лютого 2017 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма Світанок , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не відбулась, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зазначений договір не набрав чинності та не породжує для позивача прав орендаря, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 21 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ЧФГ Поділля , право оренди за яким зареєстровано у встановленому законом порядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судом враховано, що за статтею 15 ЦК України судовому захисту підлягає лише порушене право позивача, однак у ПСП Агрофірма Світанок відсутнє речове право на спірну земельну ділянку, яке підлягало б захисту шляхом визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 21 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ЧФГ Поділля , який зареєстровано у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок укладення між позивачем та ОСОБА_1 договору оренди землі, право оренди по якому не має державної реєстрації, у позивача виник охоронюваний законом інтерес, в межах захисту якого слід визнати недійсним укладений пізніше договір оренди цієї ж земельної ділянки.

В абзаці 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання

оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в частині першій статті 4 ЦПК України 2004 року та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції України і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Отже, за змістом рішення Конституційного Суду України інтерес перебуває під захистом об`єктивного права, зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

У своїй апеляційній скарзі ПСП Агрофірма Світанок посилається на те, що відсутність зареєстрованого права оренди земельної ділянки не означає відсутність інтересу позивача, який підлягає захисту шляхом задоволення позову.

Однак заявник помилково ототожнює право на пред`явлення позову та право на задоволення позову, які носять самостійний характер.

За своїм змістом право на пред`явлення позову означає право на процес незалежно від його результату, право на діяльність суду щодо розгляду та вирішення вимоги про захист порушеного або оскаржуваного права або законного інтересу, тобто право на одержання рішення незалежно від його змісту і характеру. Таким чином, право на пред`явлення позову є процесуальною категорією, оскільки наявність цього права в зацікавленої особи зовсім не залежить від наявності в неї того суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, які підлягають захисту.

Наявність у особи права на пред`явлення позову не завжди означає наявність у неї права на задоволення позову, оскільки суд може встановити, що вимоги не засновані на законі, і відмовити в їх задоволенні.

Загальні підстави для визнання правочину недійсним передбачені

статями 203, 215 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Згідно з вимогами частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а згідно з вимогами частини третьої цієї ж статті - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Оскільки позивач не надав доказів про вчинення будь - яких дій, спрямованих на реєстрацію свого права користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 01 лютого 2017 року, його інтерес щодо визнання недійсним зареєстрованого 21 лютого 2017 року в установленому законом порядку договору оренди цієї ж земельної ділянки, укладеного її власником з іншим орендарем, не опосередкований наявністю речового права на землю, що підлягає захисту у спосіб визнання недійсним договору оренди землі від 21 лютого 2017 року.

Доводи про те, що після передачі спірної земельної ділянки позивачеві на підставі договору оренди землі від 01 лютого 2017 року та до державної реєстрації договору власник земельної ділянки не мав права ним розпоряджатись і має нести відповідальність у вигляді визнання недійсним нового договору про оренду землі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такої підстави для визнання недійсним правочину не містить чинне законодавство.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують установлені судом обставини та зводяться до переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини, неодноразово вказував у своїх рішеннях, що право на

вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29- 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Оскільки судом першої інстанції спір вирішено із дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги, а відтак і скасування оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" залишити без задоволення, а рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 21 березня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 08 липня 2020 року