Постанова

від 02.06.2021 по справі 291/427/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 291/427/17

провадження № 61-11610св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Світанок , відповідачі: ОСОБА_1 , Чорнорудецьке фермерське господарство Поділля Ружинського району Житомирської області, Ружинська районна державна адміністрація Житомирської області

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок , подану адвокатом Мартиновським Олександром Валерійовичем, на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 21 березня 2018 року у складі судді Руденко З. Б. та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 липня 2020 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Григорусь Н. Й.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Світанок (далі - ПСП Агрофірма Світанок ) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним договір оренди від 20 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Чорнорудецьким фермерським господарством Поділля (далі - ЧФГ Поділля ) Ружинського району Житомирської області, визнати незаконними і скасувати проведену 21 лютого 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку, загальною площею 1,661 га, кадастровий номер 1825286800:01:000:0089, номер запису про інше речове право 19212721, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34046582 від 27 лютого 2017 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 01 лютого 2017 року між ПСП Агрофірма Світанок та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, за умовами якого останній передав в оренду земельну ділянку площею 1,661 га, кадастровий номер 1825286800:01:000:0089, яка розташована на території Чорнорудської сільської ради Ружинського району Житомирської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить орендодавцеві на праві власності.

16 березня 2017 року підприємству стало відомо, що 21 лютого 2017 року право оренди зазначеної вище земельної ділянки строком на 10 років зареєстровано за ЧФГ Поділля Ружинського району Житомирської області на підставі договору оренди землі від 20 лютого 2017 року.

Зазначав, що відповідно до частини другої статті 228 ЦК України оспорюваний договір є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок і спрямований на незаконне заволодіння спірною земельною ділянкою, яка передана в оренду ПСП Агрофірма Світанок на підставі акту приймання передачі.

ОСОБА_1 , повторно передавши майно в оренду іншій особі, порушив права особи, якій це майно передано в оренду раніше, а тому договір оренди земельної ділянки від 20 лютого 2017 року суперечить принципам свободи договору, розумності, справедливості, звичаям ділового обороту й на підставі статей 6, 203, 215, 627 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Крім того, позивач вказував, що державним реєстратором при прийнятті оспорюваного рішення про державну реєстрацію було порушено вимоги частини першої статті 3, статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки не було враховано, що обов`язковій державній реєстрації підлягає інше речове право (право оренди) ПСП Агрофірма Світанок на вказану земельну ділянку відповідно до укладеного раніше договору оренди від 01 лютого 2017 року.

Посилаючись на наведене, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 21 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПСП Агрофірма Світанок не набуло прав орендаря зазначеної в договорі оренди земельної ділянки від 01 лютого 2017 року, оскільки цей договір не набув чинності. Всупереч вимогам статей 125, 126 ЗК України, статей 6, 17 Закону України Про оренду землі та Прикінцевих положень цього договору за ПСП Агрофірма Світанок не проведено державну реєстрацію права користування на цю земельну ділянку.

Оскільки укладений позивачем договір оренди землі не набув чинності, отже не є підставою для виникнення у позивача прав орендаря спірної земельної ділянки, відтак договір оренди цієї самої земельної ділянки від 20 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ЧФГ Поділля , не порушує його прав.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 07 липня 2020 року рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 21 березня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду та вважав його таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

05 серпня 2020 року представник ПСП Агрофірма Світанок - адвокат Мартиновський О. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 291/421/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 291/426/17, від 19 грудня 2018 року у справі № 291/422/17, а саме Верховний Суд надав висновки про те, що інтерес ПСП Агрофірма Світанок щодо користування на праві оренди спірною земельною ділянкою виник раніше, ніж право та інтерес щодо цієї земельної ділянки у ЧФГ Поділля , а відтак, позивач має право на позов (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме: судами не досліджено належним чином зібрані докази, не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Суди не врахували, що інтерес ПСП Агрофірма Світанок щодо користування на праві оренди спірною земельною ділянкою виник раніше, ніж право та інтерес щодо цієї земельної ділянки у ЧФГ Поділля , а відтак позивач має право на позов.

Суди не врахували, що відсутність зареєстрованого права оренди земельної ділянки не означає відсутність охоронюваного законом інтересу позивача, поняття якого розкрито у рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зазначав, що за відсутності у позивача зареєстрованого права користування належною йому на праві власності земельною ділянкою він мав законне право укласти щодо цієї земельної ділянки договір оренди з іншим орендарем - ЧФГ Поділля , тому підстави визнання його недійсним відсутні.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 291/427/17 та витребувано її з Ружинського районного суду Житомирської області.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року справу № 291/427/17 призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,661 га, кадастровий номер 1825286800:01:000:0089, яка розташована на території Чорнорудської сільської ради Ружинського району Житомирської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01 лютого 2017 року ОСОБА_1 уклав із ПСП Агрофірма Світанок договір оренди земельної ділянки, за яким передав останньому у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,661 га строком на 10 років. Відповідно до Прикінцевих положень цього договору договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

За актом проймання-передачі від 01 лютого 2017 року зазначена земельна ділянка була передана ПСП Агрофірма Світанок .

Даних про реєстрацію за ПСП Агрофірма Світанок права користування вказаною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 01 лютого 2017 року матеріали справи не містять.

20 лютого 2017 року ОСОБА_1 уклав із ЧФГ Поділля договір оренди землі, відповідно до якого передав в оренду іншому орендарю - ЧФГ Поділля строком на 10 років ту саму, що й ПСП Агрофірма Світанок , земельну ділянку.

На підставі цього договору оренди землі 21 лютого 2017 року проведено державну реєстрацію речового права (права оренди) ЧФГ Поділля на спірну земельну ділянку, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Таким чином, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Поняття момент укладення договору та момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки різняться за змістовним наповненнями, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено і у мотивувальних частинах постанов Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).

Системний аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

Суди під час розгляду справи встановили, що відповідно до Прикінцевих положень укладеного 01 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма Світанок договору оренди земельної ділянки, сторони домовились, що договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

Проте після підписання цього договору оренди землі ні ОСОБА_1 , ні ПСП Агрофірма Світанок до 20 лютого 2017 року не вчинили жодних дій щодо проведення державної реєстрації права оренди.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, на підставі належно оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки у позивача не виникло право користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 01 лютого 2017 року, зважаючи на відсутність реєстрації у встановленому законом порядку права оренди землі згідно з укладеним договором.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 291/423/17 (провадження № 61-22632св18), від 12 січня 2021 року у справі № 229/5551/18 (провадження № 61-2060св20).

Аргументи заявника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 291/421/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 291/426/17, від 19 грудня 2018 року у справі № 291/422/17, колегія суддів відхиляє, оскільки суди під час вирішення подібних спорів правильно враховували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, у даному випадку, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

Колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що відсутність зареєстрованого права оренди земельної ділянки не означає відсутність інтересу позивача, який підлягає захисту шляхом задоволення позову.

Однак заявник помилково ототожнює право на пред`явлення позову та право на задоволення позову, які носять самостійний характер.

За своїм змістом право на пред`явлення позову означає право на процес незалежно від його результату, право на діяльність суду щодо розгляду та вирішення вимоги про захист порушеного або оскаржуваного права або законного інтересу, тобто право на одержання рішення незалежно від його змісту і характеру. Таким чином, право на пред`явлення позову є процесуальною категорією, оскільки наявність цього права в зацікавленої особи зовсім не залежить від наявності в неї того суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, які підлягають захисту.

Наявність у особи права на пред`явлення позову не завжди означає наявність у неї права на задоволення позову, оскільки суд може встановити, що вимоги не засновані на законі, і відмовити в їх задоволенні.

Оскільки позивач не надав доказів про вчинення будь - яких дій, спрямованих на реєстрацію свого права користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 01 лютого 2017 року, його інтерес щодо визнання недійсним зареєстрованого 21 лютого 2017 року в установленому законом порядку договору оренди цієї ж земельної ділянки, укладеного її власником з іншим орендарем, не опосередкований наявністю речового права на землю, що підлягає захисту у спосіб визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі від 20 лютого 2017 року.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, зводяться до невірного тлумачення ним норм матеріального права та переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень розгляду справи у суді касаційної інстанції, передбачених у статті 400 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок , подану адвокатом Мартиновським Олександром Валерійовичем, залишити без задоволення.

Постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 21 березня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун