Рішення

від 02.07.2020 по справі 126/14/20

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/14/20

Провадження № 2/126/327/2020

"02" липня 2020 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Губко В. І.

секретар Бурлака А. І.,

за участі представника позивача Вдовиченко Т.А.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Путіліна Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом Михайлівської сільської ради Бершадського району Вінницької області до ОСОБА_2 , Бершадської районної державної адміністрації, третя особа ПП "Валентина" про визнання сертифікату на земельну частку (пай) недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Михайлівська сільська рада Бершадського району Вінницької області звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , Бершадської районної державної адміністрації, третя особа ПП "Валентина" про визнання сертифікату на земельну частку (пай) недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25.04.2018 є спадкоємцем права на земельну частку (пай) розміром 2,45 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності СВАТ Михайлівське с.Михайлівка Бершадського району. Правонаступником СВАТ Михайлівське в даний час являється ПП Валентина .

Відповідач успадкувала право на земельну частку (пай) після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказана земельна частка належала спадкодавиці на підставі сертифікату на земельну частку пай серії ВН № 0372074 виданого Бершадською районною державною адміністрацією Вінницької області 19 серпня 1997 року, зареєстрованого 21 серпня 1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №561, на ім`я ОСОБА_4 .

Позивач зазначає, що на померлу ОСОБА_4 даний сертифікат був виданий помилково, оскільки остання не являлась членом та пенсіонером СВАТ Михайлівське .

Зазначені обставини підтверджуються Протоколом №1 засідання СВАТ Михайлівське від 02 травня 1997 року, яким прийнято рішення по трудовому внеску кожного акціонера таке:

- для пенсіонера, який пропрацював в колишньому колгоспі або радгоспі не менше як 10 повних років (має бути не менше як 280 вихододнів в рік);

- для робочого: членом акціонерного товариства стає після 2-ох років трудової участі і якщо відробив не менше як по 280 людиноднів в рік;

Протоколом № 2 засідання СВАТ Михайлівське від 17 лютого 2000 року, прийнято рішення, а саме: на основі рішення загальних зборів акціонерів від 25.01.2000 року, протокол №1 та від 21.01.1999 р. затвердити список № 1 на одержання на права на земельну частку в кількості 36 чоловік та список № 2, які на час передачі землі у колективну власність не були членами СВАТ Михайлівське визнали такими, що включені у список на право земельної частки не законно: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Тобто, померла ОСОБА_4 не мала права на виділення земельної частки(паю), оскільки не являлась членом СВАТ Михайлівське та колгоспним пенсіонером, що підтверджено загальними зборами акціонерів.

Рішенням 32 сесії 7 скликання Михайлівської сільської ради Вінницької області відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у зв`язку з відсутністю в технічній документації копії (належно завіреної) сертифікату серії ВН № 0372074 на ім`я ОСОБА_4 та доказів що ОСОБА_4 являлася членом СВАТ Михайлівське .

Ці обставини виникли у зв`язку з тим що депутати Михайлівської сільської ради під час розгляду питання щодо затвердження технічної документації зауважили, що ОСОБА_4 ніколи не була членом акціонерного товариства, так як не пропрацювала на ньому більше двох років та не відробила 280 вихододнів в рік в зв`язку з чим не рахувалася і не входила до складу акціонерів СВАТ Михайлівське , що було встановлено після помилкового внесення її до списку пайовиків у зв`язку з чим виготовлений сертифікат серії ВН в„– 0272074 був повернутий до земельного відділу Бершадського району. Таким чином, не зрозуміло яким чином відповідачем було отримано із земельного відділу сертифікат серії ВН № 0372074 який мав би бути анульований на підставі Протоколу № 2 засідання правління СВАТ Михайлівське від 17.02.2000 року.

В заяві від 03.01.2019 року та в розпорядженні Бершадської РДА від 28.12.2018 року № 590 зазначено площу земельної ділянки розміром 4,8923 га у свідоцтві про право на спадщину за законом НМХ 531458 зазначено площу земельної ділянки розміром 2,4700 га, що є суттєвою розбіжністю а саме у 2,4223 га.

Враховуючи розбіжності в наявних документах, а саме необґрунтовану різницю в розмірі 2,4223 га, сесією Михайлівської сільської ради було рекомендовано ОСОБА_2 надати документи які б підтвердили, що ОСОБА_4 являлася членом сільськогосподарського акціонерного товариства (СВАТ Михайлівське ) як така, що мала право на земельний пай, а не помилково включена до списків пайовиків, та надати належним чином завірену копію сертифікату серії ВН в„– 0372074 на ім`я ОСОБА_4 . Зазначені вимоги Відповідачем залишені без реагування.

Окрім цього, ОСОБА_4 за життя отримала земельну ділянку розміром 1,0 га, як працівник соціальної сфери. Таким чином, порушено принцип, щодо одноразової безоплатної передачі у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Указом Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки від 03 грудня 1999 року визначено, що сертифікат є правовстановлюючим документом, який посвідчує право громадянина на земельну частку (пай).

Таким чином, позивач вважає, що спірний сертифікат на право на земельну частку ОСОБА_4 був виданий без законних на те підстав з порушенням діючого законодавства, а саме, з порушенням п.п. 2, 4 Указу Президента України № 720/95, тому сертифікат підлягає визнанню недійсними.

18.02.2020 до Бершадського районного суду Вінницької області від представника відповідача Бершадської районної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, в якій він вказує, що не визнає даного позову. ОСОБА_2 , після смерті своєї матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала спадщину, яка складається із права на земельну частку (пай), розміром 2.47 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває в колективній власності СВАТ Михайлівське с. Михайлівка Бершадського району Вінницької області, посвідченого сертифікатом серії ВН №0372074, виданого Бершадського районною державною адміністрацією Вінницької області 19 серпня 1997 року, зареєстрованого 21 серпня 1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 561, яке належало померлій на підставі вищевказаного сертифікату (свідоцтво про право на спадщину від 25.04.2018, бланк НМХ 531458 , № 62334761, видане приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області Полуденко М.Ф.).

28 грудня 2018 року розпорядженням голови Бершадської районної державної адміністрації № 590 надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок спадкоємцям померлих громадян - власників земельних часток (паїв) на території Бершадського району. На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_2 було виготовлено технічну документацію землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), за цільовим призначенням: 01, Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Михайлівської сільської ради Бершадського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Відповідно до норм чинного законодавства, а саме ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай) мають:

- колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

- громадяни-спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

- громадяни України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

- громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або

самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які про-живають у сільській місцевості.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Іншими документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:

- свідоцтво про право на спадщину;

- посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

- рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Для отримання земельної ділянки власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), необхідно подати до відповідної сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації заяву про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). До заяви слід додати сертифікат на право на земельну частку (пай), та необхідний перелік документів, що підтверджують право на земельну частку (пай).

Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні , який вступив в дію з 01 січня 2019 рок розпорядником даних земель є сільські ради.

Відповідно до статті 2 Закону України Про місцеві державні адміністрації - місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; взаємодію з органами місцевого самоврядування; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Крім того, діючи в межах чинного законодавства, Бершадська райдержадміністрація постійно співпрацює з відділом у Бершадському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, який володіє базою землі по Бершадському району та якому перед прийняттям розпоряджень про надання в оренду невитребуваних часток (паїв) проводиться узгодження земельних ділянок, з метою виключення не витребуваних часток (паїв), які передані у власність громадянам району. Представник відповідача просив відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

25.02.2020 року через канцелярію суду представником відповідача ОСОБА_2 було надано відзив на позовну заяву в якому він зазначає, що заявлений позов вважає безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне.

Так, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.04.2018 ОСОБА_2 є спадкоємцем права на земельну частку пай розміром 2,45 в умовних кадастрових га, яка перебуває в колективній власності СВАТ Михайлівське . Підставою для видачі свідоцтва про право на спадщину став сертифікат, що на даний час оскаржується позивачем.

З архівної довідки від 25.03.219р. №342 вбачається, що в книгах обліку працівників членів колгоспу СВАТ Михайлівське значиться ОСОБА_4 та зазначена її заробітна плата в період з 1958 по 1970 роки.

Аналогічне вбачається із довідки №42 виданої дирекцією радгоспу Михайлівській в липні 1990року, що подавалась для оформлення пенсії ОСОБА_4 .

Також в період роботи в колгоспі у ОСОБА_4 народились четверо дітей і вона перебувала у відпустці по їх догляду, що вбачається із свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 від 06.02.2020р. (повторне), серії НОМЕР_5 від 10.05.1960р., серії НОМЕР_6 від 29.03.1962р., серії НОМЕР_7 від 30.04.1964р.

Крім того, з трудової книжки ОСОБА_4 вбачається, що вона перед виходом на пенсію (останнє місце роботи) працювала в колгоспі Михайлівській і була звільнена 01.07.1889р. (останній запис).

Оскільки на момент паювання земель радгоспу Михайлівський ОСОБА_4 була пенсіонеркою і останнім місцем її роботи був саме радгосп Михайлівський вона мала право на земельну частку пай.

Щодо посилання позивача на архівний витяг від 11.05.2019р. №189, а саме, протокол загальних зборів №2 від 17.02.2000р. в якому мітиться прізвище ОСОБА_4 (у тексті нерозбірливо) то в даному випадку відсутні належні і допустимі докази, які можуть ототожнити, що ОСОБА_4 та ОСОБА_4 являються однією і тією ж особою.

Таким чином, позов являється безпідставним та необґрунтованим. Заявив клопотання про застосування строків позовної давності оскільки з дати видачі оспорюваного державного акту минуло 22 роки.

Представник позивача Вдовиченко Т.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Вказала, що позивач довідався про спірні правовідносини та про використання спірного сертифікату при зверненні відповідача з позовом у суд в березні 2019 року, тому позов позивачем поданий в межах строків позовної давності. Оскільки спірний сертифікат разом з іншими було здано в земельний відділ для анулювання і позивач добросовісно вважав, що спірний сертифікат не міг породжувати права та обов`язки у зв`язку з його помилковою видачею.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Путілін Є.В. в судовому засіданні позовних вимог не визнав та проти їх задоволення заперечив з наведених у відзиві на позовну заяву підстав. Вказав, що твердження позивача, що ОСОБА_4 не була членом СВАТ Михайлівське не відповідають дійсності, оскільки вони спростовуються відповідними документами, які свідчать про видачу їй сертифікату на земельну частку (пай). Відповідач ОСОБА_2 підтримала думку свого представника.

Представник відповідача Бершадської РДА в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про слухання справи за його відсутності.

Представник третьої особи ПП "Валентина" в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Будь-яких клопотань від нього не надходило.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи та давши їм належну юридичну оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Стосовно порушеного представником відповідача питання про пропуск позивачем строків позовної давності суд виходить з такого.

Представник відповідача у своєму відзиві на позовну заяву вказав, що оспорюваний сертифікат серії ВН №0372074 було видано Бершадського районною державною адміністрацією Вінницької області 19 серпня 1997 року та зареєстровано 21 серпня 1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 561. Разом з цим, позивач звернувся до суду лише у 2020 році тобто більш ніж через 22 роки, а тому пропустив визначений законом строк позовної давності в три роки.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позивач відзначив, що довідався про спірні правовідносини та про використання спірного сертифікату при зверненні відповідача з позовом у суд в березні 2019 року, тому позов позивачем поданий в межах строків позовної давності. До моменту звернення відповідача у суд будь-яка особа, в тому числі і ОСОБА_2 , жодних вимог, пов`язаних з набуттям права власності на земельну частку (пай) відповідно до оспорюваного сертифікату не висувала. Тому позивач добросовісно вважав, що спірний сертифікат не міг породжувати права та обов`язки та взагалі анульований.

За викладених обставин, відповідачем ОСОБА_2 не доведено того, що позивачем порушено строк позовної давності.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 25.04.2018 року приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Полуденко М.Ф. ОСОБА_2 після смерті своєї матері ОСОБА_4 успадкувала право на земельну частку (пай) розміром 2,47 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності СВАТ "Михайлівське", посвідчено сертифікатом серії ВН №0372074.

Вказаний сертифікат виданий на підставі рішення Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області 19 серпня 1997 року, та зареєстрований 21 серпня 1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №561, на ім`я ОСОБА_4 .

На даний час рішення Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області від 19 серпня 1997 року є чинним та ніким не скасовано.

Суд не погоджується з доводами позивача з приводу того, що надані ним докази, а саме: архівний витяг з протоколу №1 засідання правління СВАТ "Михайлівське" від 02.05.1997 року та архівний витяг протоколу загальних зборів уповноважених акціонерів СВАТ "Михайлівське" від 17.02.2000 року є такими, що підтверджують безпідставність видачі ОСОБА_4 сертифікату на земельну частку (пай), оскільки підстави та порядок видачі таких документів визначається законодавством України.

Вирішуючи питання про законність видачі ОСОБА_4 оскаржуваного сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ВН №0372074 суд ураховує наступне.

Відповідно п.2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства,

відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно роз`яснень викладених в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , члени колективного сільськогосподарського підприємства (далі КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Згідно із законодавством, членами КСП були, зокрема, такі особи: постійні працівники - члени КСП, пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишилися його членами. (Указ Президента України від 10 листопада 1994 р. N 666/94 ( 666/94 ) "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва").

Виходячи зі змісту статей 22, 23 ЗК України та Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. ( 720/95 ) право на земельний пай у таких випадках особа набуває за наявності усіх трьох умов (перебування в членах КСП, включення до списку осіб, доданого до Державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП Державного акта).

З архівної довідки від 25.03.219р. №342 вбачається, що в книгах обліку працівників членів колгоспу СВАТ Михайлівське значиться ОСОБА_4 та зазначена її заробітна плата в період з 1958 по 1970 роки.

Аналогічна інформація вбачається із довідки №42, виданої дирекцією радгоспу Михайлівській в липні 1990 року, що подавалась для оформлення пенсії ОСОБА_4 .

Крім того з трудової книжки ОСОБА_4 вбачається, що вона перед виходом на пенсію працювала в колгоспі Михайлівській і була звільнена 01.07.1889р. (останній запис).

Відповідно до довідки ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.03.2018 року №0-2-0.27-98/104-18 ОСОБА_4 була включена в списки КСП СВАТ "Михайлівське", які додаються до державного акту на право колективної власності на землю і їй видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН №0372074 розміром 2, 82 в умовних кадастрових гектарах. Вказаний сертифікат виданий на підставі рішення Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області 19 серпня 1997 року, та зареєстрований 21 серпня 1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №561, на ім`я ОСОБА_4 . Відповідно до розпорядження Бершадської РДА від 13.10.2003 року №333 розмір земельної частки (паю) змінено на 2,47 в умовних кадастрових гектарах без виділення меж цієї частки в натурі.

Виходячи з вище наведеного, оскільки на момент паювання земель радгоспу Михайлівський ОСОБА_4 була пенсіонеркою, останнім місцем її роботи був саме радгосп Михайлівський , дана особа була включена в списки КСП СВАТ "Михайлівське", які додаються до державного акту на право колективної власності на землю, вона мала право на земельну частку пай.

Стосовно вказаних позивачем розбіжностей площі земельного паю, а саме - в розпорядженні Бершадської РДА від 28.12.2018 року № 590 зазначено площу земельної ділянки розміром 4,8923 га у свідоцтві про право на спадщину за законом НМХ 531458 - 2,4700 га, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 13 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"

Нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Розмір земельної частки (паю) визначався діленням загальної площі сільськогосподарських земель, переданих у колективну власність колективного сільськогосподарського підприємства, на загальну кількість членів цього підприємства та пенсіонерів з їх числа, які мають право на земельну частку (пай). Для всіх членів підприємства розмір і вартість земельної частки (паю) є однаковими. Проте, при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), розмір земельної ділянки може відрізнятися від зазначеного в сертифікаті в бік збільшення або зменшення. Такі розбіжності зумовлені якістю ґрунтів земельної ділянки. На землях кращої якості земельні ділянки виділяються, як правило, меншого розміру, ніж зазначений у сертифікаті, і навпаки - на землях гіршої якості земельні ділянки виділяються більшого розміру. При цьому розрахункова вартість земельних ділянок в межах земель колишнього КСП повинна бути однаковою.

Таким чином, суд критично оцінює посилання позивача на різницю в площі земельної ділянки, яка вказана в свідоцтві про право на спадщину з площею, визначеною в технічній документації, оскільки зміна площі чітко пов`язується законодавцем із виділенням в натурі (на місцевості) земельної ділянки, розмір якої попередньо визначений в умовних кадастрових гектарах.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально- правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦПК України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. 321 ЦК України, ст. ст. 1, 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указом Президента України від 10 листопада 1994 р. N 666/94 ( 666/94 ) "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва", ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 81, 89, 142, 263 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову Михайлівської сільської ради Бершадського району Вінницької області до ОСОБА_2 , Бершадської районної державної адміністрації, третя особа ПП "Валентина" про визнання сертифікату на земельну частку (пай) недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя В. І. Губко