Постанова

від 02.07.2020 по справі 907/651/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2020 р. Справа №907/651/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Мирутенко О.Л.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатгосптовари» б/н від 24.03.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/1209/20 від 27.03.2020)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.02.2020 (суддя І.Г. Ушак, повний текст рішення складено 05.03.2020)

у справі № 907/651/18

за позовом: Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгосптовари» (надалі ТзОВ «Закарпатгосптовари» ), м. Ужгород

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі

за участю учасників справи:

від позивача: Баняс В.Ю. - представник (довіреність № 03/32.0110 від 02.01.2020, витяг з розпорядження № 112-р від 09.04.2019)

від відповідача: Мельник М.А. - адвокат (ордер № 1019298 від 25.03.2020, договір про надання правової допомоги №15/10/19-1 від 15.10.2019)

ВСТАНОВИВ:

09.11.2018 Департамент міського господарства Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТзОВ «Закарпатгосптовари» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 31.05.2011 в редакції позивача. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на обставину зміни нормативної грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки, яка потребує приведення умов договору оренди, в тому числі, щодо розміру орендної плати, у відповідність до вимог чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.02.2020 у справі № 907/651/18 позов задоволено частково. Визнано укладеною додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 31.05.2011 наступного змісту:

Територіальна громада міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради від імені якої діє Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, в особі директора департаменту Бабидорича Володимира Івановича, що діє на підставі Положення, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 10.03.2017 № 624 (надалі - Орендодавець), товариство з обмеженою відповідальністю Закарпатгосптовари , код 01548450, в особі керівника Чорномазюк Олексндра Івановича (надалі Орендар), з другого боку, уклали цю додаткову угоду до договору про нижченаведене:

1. На виконання пунктів 4.3, 4.4 договору у зв`язку із змінами коефіцієнту індексації у 2016 році внести зміни до пунктів 2.3, 4.1, 4.2 Договору та викласти їх у новій редакції, а саме:

2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2017 - 2018 роки з кадастровим номером 2110100000:66:001:0008 становить 17229345,54 грн (сімнадцять мільйонів двісті двадцять девять тисяч триста сорок п`ять грн 54 коп.) згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виданої управлінням Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатській області № 361/86-17 від 26.01.2017.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2017 - 2018 роки з кадастровим номером 2110100000:66:001:00089 становить 6524475,14 грн (шість мільйонів п`ятсот двадцять чотири тисячі чотириста сімдесят п`ять грн 14 коп.) згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виданої управлінням Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатській області № 361/86-17 від 26.01.2017р.

4.1 Орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 712614,62 грн на рік, в т.ч.:

- по земельній ділянці кадастровим номером 2110100000:66:001:0008 516880,37 грн/рік;

- по земельній ділянці кадастровим номером 2110100000:66:001:0009 195734,25 грн/рік.

4.2. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 59384,55 грн, в т.ч.:

- по земельній ділянці кадастровим номером 2110100000:66:001:0008 43073,36 грн/місяць;

- по земельній ділянці кадастровим номером 2110100000:66:001:0009 16311,19 грн/місяць.

Додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі укладена у 3-х примірниках, які мають однакову юридичну силу. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди земельної ділянки від 31.05.2011 року.

Реквізити сторін

Орендодавець:

Територіальна громада міста Ужгорода

в особі Ужгородської міської ради

Департамент міського господарства

Ужгородської міської ради

м. Ужгород пл. Поштова, З, 88000

р/р 33217812007002,

одержувач: УК у м. Ужгороді 18010600,

код ЄДРПОУ 38015610

банк ГУДКСУ у Закарпатській області

Орендар:

Товариство з обмеженою відповідальністю

Закарпатгосптовари

вул. Промислова, 3, м. Ужгород, 88008

код ЄДРПОУ 01548450

В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ТзОВ Закарпатгосптовари на користь Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради суму 1 762,00 грн у відшкодування судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги щодо внесення змін до договору оренди в частині зміни нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, розміру річної та місячної орендної плати, суд першої інстанції зазначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України. Оскільки рішенням Ужгородської міської ради від 14.07.2014 №1398 затверджено технічну документацію з нормативно-грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгорода, з урахуванням якої відповідно до витягу виданого ГУ Держгеокадастру у Закарпатської області від 26.01.2017 з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок така становить відповідно 1 722 9345,54 грн та 6 524 475,14 грн, розмір місячної орендної плати за договором оренди становить загальну суму 59 384,55 грн за місяць, то відповідно суд, в цій частині, визнав позов обґрунтованим.

Щодо пропозиції позивача про розповсюдження дії пункту 1 угоди, починаючи з 01.01.2017, то суд зазначив, що така не підлягає затвердженню судом оскільки договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено рішенням суду.

Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про внесення змін до договору оренди землі в частині п.п. 4.4, 4.6, 9.1, 9.3, 9.4, 11.1, 11.2, 11.4 договору щодо випадків щорічного перегляду розміру орендної плати, відповідальності за невнесення орендної плати у встановлені строки та обов`язків орендаря щодо реєстрації права оренди у 20-ти денний строк та відповідальності за прострочення такого, про односторонню зміну умов договору, про розірвання договору в односторонньому порядку. При цьому суд виходив з того, що спірний договір оренди землі було укладено 31.05.2011, а постановою КМУ, якою внесено зміни до форми типового договору оренди землі, зокрема, в частині встановлення відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати за землю, не вимагається приведення у відповідність до нових вимог типового договору договорів, укладених раніше. Також, у ході судового розгляду справи не доведено наявності підстав зміни договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін за змістом ст.ст. 651, 652 ЦК України, оскільки не доведено наявності істотного порушення договору другою стороною, даний випадок не передбачений ні умовами договору, ні законом; не доведено також наявності істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Не погоджуючись з даним рішенням, ТзОВ «Закарпатгосптовари» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити частково, визнати укладеною додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 31.05.2011 з врахуванням коректних даних про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки із коефіцієнтом 1,2. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не було враховано, що у витягах про нормативну грошову оцінку, поданих з позовною заявою, містилась не коректна інформація про коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (КФ). Відповідно до оновлених витягів про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 27.01.2020 коректна нормативна грошова оцінка, у зв`язку із уточненням коду цільового призначення, становить: щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:66:001:0008 - 10 337 549,64 грн; щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:66:001:0009 - 3 914 663,24 грн.

Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№01-04/2680/20 від 08.05.2020), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

31.05.2011 між Управління майном міста Ужгородської міської ради, правонаступником якого є департамент (орендодавець) та ТзОВ Закарпатгосптовари (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,9882 га (кадастрові номери 2110100000:66:001:0008, 2110100000:66:001:0009) по вул. Промисловій, 3 у м. Ужгороді під будівлями та спорудами та для їх обслуговування строком до 08.04.2021 (а.с. 23-24 том І).

За умовами договору сторони, виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки - 1 945 254,88 грн узгодили щомісячну вартість орендної плати в розмірі 4 863,13 грн (п.2.3, п. 4.2 договору).

Умовами п.4.4 договору встановлено, що у разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку, орендодавець має право на збільшення орендної плати, що оформляється при досягненні домовленості сторін додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною до цього договору.

Рішенням Ужгородської міської ради від 14.07.2014 за № 1398 затверджено технічну документацію з нормативно-грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгорода по базовій вартості 1 м. кв. забудованої території в розрізі економіко-планувальних зон та грошової оцінки сільськогосподарських угідь населеного пункту, з урахуванням якої, а також враховуючи встановлені індекси споживчих цін за 2016р. - 1,06, за 2017р. - 1,0, нормативно-грошова оцінка земельних ділянок - предмету оренди за даним договором - у 2018р. становить відповідно 17 229 345,54 грн, 6 524 475,14 грн (а.с. 127 том І).

01.06.18 позивач, посилаючись на наведене та на внесені 23.11.16 та 22.11.17 постановами Кабінету Міністрів України № 843, 890 зміни до Типової форми договору оренди землі, прийняте Ужгородською міською радою рішення від 30.08.2016 №356 «Про Тимчасове Положення про порядок надання земельних ділянок, що знаходяться у розпорядженні Ужгородської міської ради, в оренду фізичним та юридичним особам» , яким затверджено типову форму договору оренди землі, надіслав відповідачу проект додаткової угоди про внесення змін до договору та запропонував у двадцятиденний строк підписати та повернути примірник угоди департаменту міського господарства (а.с. 32-40 том І).

У запропонованій редакції позивачем з урахуванням нормативно-грошової оцінки землі, індексу споживчих цін за 2016-2017 встановлено розмір місячної орендної плати за земельні ділянки у 2018 році у загальній сумі - 59 384,55 грн за місяць; крім того, запропоновано внести зміни до п.п.12, 13, 27, 29, 30, 33, 35, 36 договору щодо випадків щорічного перегляду розміру орендної плати, відповідальності за невнесення орендної плати у встановлені строки та обов`язків орендаря щодо реєстрації права оренди у 20-ти денний строк та відповідальності за прострочення такого, про односторонню зміну умов договору, про розірвання договору в односторонньому порядку, про розповсюдження дії п. 1 додаткової угоди щодо нормативно-грошової оцінки землі та розмірів річної і місячної орендної плати на період з 01.01.2017, п. 4 щодо відповідальності за невнесення орендної плати у встановлені строки - з 01.01.2018.

Проте, надісланий проект додаткової угоди відповідачем не був підписаний та повернутий, що послугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

В свою чергу відповідач проти позову заперечує, покликаючись, зокрема, на те, що не одержував від позивача пропозиції про укладення спірної додаткової угоди. Вважає безпідставним посилання позивача на приписи постанови КМУ №№ 843, 890, якими затверджено зміни до типового договору, оскільки зазначеними актами не передбачено обов`язку сторін приводити умови уже укладеного договору у відповідність до типової форми договору.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України Про оренду землі в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

Договором, відповідно до приписів ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору, відповідно до ст. 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 11.1 договору про оренду землі, укладеного сторонами спірних відносин у даній справі встановлено, що зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Такі ж правила щодо змін умов договору оренди землі за взаємною згодою сторін містить і стаття 30 Закону України "Про оренду землі", якою передбачено, що у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Як свідчать матеріали справи ТзОВ «Закарпатгосптовари» , заперечуючи проти укладення договору, зокрема, не погоджується із запропонованим позивачем у проекті договору розміром орендної плати.

За змістом статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту (ст. 648 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ужгородської міської ради від 14.07.2014 №1398 затверджено технічну документацію з нормативно-грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгорода, з урахуванням якої відповідно до витягу виданого ГУ Держгеокадастру у Закарпатської області від 26.01.2017 з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок така становить відповідно 17 229 345,54 грн та 6 524 475,14 грн, розмір місячної орендної плати за договором оренди становить загальну суму 59 384,55 грн за місяць.

Суд враховує, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України.

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду встановленого умовами договору розміру орендної плати.

Згідно з частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції установив, що відповідач 25.03.2019 звертався до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною вимогою про визнання нечинним та скасування рішення Ужгородської міської ради №1398 від 14.07.2014 про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради (а.с. 172-176 том І). Однак, такий позов ухвалою суду від 03.03.2020 був залишений без розгляду.

Тобто, станом на момент розгляду даної справи рішення Ужгородської міської ради №1398 від 14.07.2014 є чинним, доказів визнання його нечинним в судовому порядку суду не надано.

Ураховуючи наведені положення законодавства, з урахуванням установлених судом обставин справи, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо внесення змін до договору оренди в частині зміни нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, розміру річної та місячної орендної плати, оскільки такі зміни відповідають вимогам чинного законодавства та рішенню органу місцевого самоврядування, прийнятого в межах наданих законом повноважень.

Посиланням відповідача на неодержання від позивача пропозиції про укладення спірної додаткової угоди, судом не приймається, оскільки матеріалами справи підтверджено надіслання відповідачеві такої пропозиції (а.с. 32-40 том І).

Крім того, суд приймає до уваги, що, навіть у разі, якщо сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, це не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити наявний конфлікт у суді відповідно до прямої вказівки, встановленої частиною другою статті 651 ЦК України. При цьому право особи на звернення до суду для внесення змін до договору (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, визначеним нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може залежати від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Щодо пропозиції позивача про розповсюдження дії пункту 1 угоди, починаючи з 01.01.2017, то така не підлягає затвердженню судом з огляду на те, що договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено рішенням суду.

Суд дійшов такого висновку з огляду на приписи ст.ст. 3, 651 ЦК України, згідно з якими загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору; сторони можуть за взаємною згодою встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, однак така згода відсутня у даних спірних відносинах.

Щодо вимог позивача про внесення змін до договору оренди землі в частині п.п. 4.4, 4.6, 9.1, 9.3, 9.4, 11.1, 11.2, 11.4 договору щодо випадків щорічного перегляду розміру орендної плати, відповідальності за невнесення орендної плати у встановлені строки та обов`язків орендаря щодо реєстрації права оренди у 20-ти денний строк та відповідальності за прострочення такого, про односторонню зміну умов договору, про розірвання договору в односторонньому порядку, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Статтями 651, 652 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

У статті 30 зазначеного Закону передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Як свідчать матеріали справи, вимоги позивача щодо внесення інших змін до договору оренди землі обґрунтовано прийняттям постанови Кабінету міністрів України від 22.11.2017 за №890, згідно з якою, було зокрема, внесено зміни до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, а саме в частині визначення у типовому договорі відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати за землю у розмірі 100 % річної орендної плати, а також прийняттям Ужгородською міською радою рішення від 30.08.2016 №356 «Про Тимчасове Положення про порядок надання земельних ділянок, що знаходяться у розпорядженні Ужгородської міської ради, в оренду фізичним та юридичним особам» .

Згідно з ст. 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

У частині 2 ст. 179 ГК України передбачено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі" затверджено типовий договір оренди землі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 890 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", яка діє з 29.11.2017, серед іншого, було внесено зміни до постанови від 03.03.2004 № 220, зокрема, пункт 14 Типового договору оренди землі викладено у такій редакції: "14. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; стягується пеня у розмірі ___ відсотків несплаченої суми за кожний день прострочення."

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що договір оренди землі сторонами спірних відносин було укладено 31.05.2011 на підставі типового договору, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі".

Водночас спірна додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі від 31.05.2011 є його невід`ємною частиною, про що прямо зазначено у такій додатковій угоді, застережень щодо припинення договірних відносин або договору оренди землі ця додаткова угода не містить.

При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 890, якою внесено зміни до форми типового договору оренди землі в частині встановлення відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати за землю не вимагається приведення договорів, укладених раніше, у відповідність до нових вимог стосовно типового договору.

Беручи до уваги вищенаведені приписи чинного законодавства та обставини справи, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову про внесення змін до договору оренди землі в частині п.п. 4.4, 4.6, 9.1, 9.3, 9.4, 11.1, 11.2, 11.4 договору щодо випадків щорічного перегляду розміру орендної плати, відповідальності за невнесення орендної плати у встановлені строки та обов`язків орендаря щодо реєстрації права оренди у 20-ти денний строк та відповідальності за прострочення такого, про односторонню зміну умов договору, про розірвання договору в односторонньому порядку.

В ході судового розгляду справи не доведено наявності підстав зміни договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін за змістом ст.ст. 651, 652 ЦК України, оскільки не доведено наявності істотного порушення договору другою стороною, даний випадок не передбачений ні умовами договору, ні законом; не доведено також наявності істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

До загальних принципів господарювання відноситься заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (ст. 6 ГК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Твердження скаржника про те, що нормативно-грошова оцінка, яка долучена позивачем до позовної заяви, є неактуальною та нечинною, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як зазначалося вище, така затверджена рішенням Ужгородської міської ради від 14.07.2014 №1398, яке в свою чергу є чинним.

Також слід зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, департаментом міського господарства неодноразово повідомлялось товариство про необхідність уточнення цільового використання землі згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Мінагрополітики від 25.11.2016 № 489. При цьому, жодних дієвих заходів впродовж 2018 року - терміну розгляду справи господарським судом, товариством не здійснювалось. Натомість такі уточнення відповідачем було зроблено лише у 2020 році, що підтверджується витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які були подані ним до суду першої інстанції 21.02.2020 (а.с. 217-227 том І).

В даному випадку, саме землекористувач несе тягар негативних для себе наслідків у разі, якщо відомості ДЗК не приведені у відповідність до вимог чинного законодавства з його вини.

З часу отримання нових витягів від 27.01.2020, який надано на підставі приведених у відповідність до вимог чинного законодавства відомостей Державного земельного кадастру, відповідач набув право на здійснення перерахунку земельного податку з січня 2020 року на підставі вже нового значення нормативно грошової оцінки.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №804/886/18.

Щодо покликання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги нові витяги про нормативну грошову оцінку, які долучені до матеріалів справи разом з письмовими поясненнями 24.02.2020 (а.с. 217-234 том І), то слід зазначити таке.

Приписами ч.3, ч.4, ст. 80 ГПК України встановлено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Як вбачається із змісту вищевказаних письмових пояснень та доданих до них матеріалів, по своїй суті вони є клопотанням про приєднання нових доказів у справі.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 ст. 80 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2019 по справі № 907/651/18 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 149-150 том І).

Однак, відповідачем не наведено жодних об`єктивних причин неможливості подання доказів, на які він посилається в апеляційній скарзі, у строки встановлені ст. 80 ГПК України.

У зв`язку з цим, вищевказані докази є такими що подані з порушенням строків встановлених ГПК України, а тому правомірно не взяті до уваги судом першої інстанції та розглянуто спір з врахуванням даних про нормативну грошову оцінку орендованих земельних ділянок, які містяться у доданих до позовної заяви витягах.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про часткове задоволення позовної заяви, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.02.2020 у справі № 907/651/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.

4. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді О.Л. Мирутенко

Б.Д. Плотніцький