Рішення

від 01.07.2020 по справі 908/1101/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/68/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2020 Справа № 908/1101/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" (02222, м. Київ, вул. Закревського, буд. 16; код ЄДРПОУ 37141112)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК ГРУП" (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-В; код ЄДРПОУ 40775289)

про стягнення 8 232,58 грн.

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/1101/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК ГРУП" про стягнення 8 232,58 грн.

Ухвалою суду від 04.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1101/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, розгляд справи по суті призначено з 03.06.2020, запропоновано сторонам надати суду відповідні документи.

19.05.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК ГРУП" до Господарського суду Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву № б/н, б/д (вх. 69444/08-08/20 від 19.05.2020), в якому відповідач позовні вимоги визнав частково.

Ухвалою суду від 03.06.2020 продовжено процесуальний строк розгляду справи №908/1101/20 по суті до 21.08.2020, оголошено перерву у судовому засіданні до 01.07.2020 о 09 год. 30 хв. без виклику (повідомлення) сторін, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні докази, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

01.07.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд досліджує матеріали справи.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 06.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПТК ГРУП" (покупець) укладений договір поставки № 10877-08/2017, відповідно до якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали, а також виконувати шиномонтажні послуги. Покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його. На виконання умов договору, ТОВ "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" за видатковою накладною № SI0001938524 від 25.09.2019 здійснило поставку товару на загальну суму 7 033,98 грн. Товар отримано відповідачем без зауважень та заперечень. Разом з видатковою накладною відповідачу вручено рахунок на оплату отриманого товару № SI0001938524 від 25.09.2019 на загальну суму 7 033,98 грн. Згідно видатковою накладною № SI0001938524 від 25.09.2019, строк оплати за поставлений товар - до 02.10.2019. Проте, в порушення умов договору, відповідач оплату за отриманий товар в обумовлений строк не здійснив. У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем нараховано пеню за період з 05.10.2019 по 05.04.2020 включно на суму 635,95 грн., 12% річних за період з 05.10.2019 по 24.04.2020 включно у розмірі 471,21 грн. та інфляційних витрат за період з жовтня 2019 по квітень 2020 включно на суму 91,44 грн. На підставі викладеного, посилаючись на умови договору поставки № 10877-08/2017 від 06.03.2017, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610, 625, 629, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 173-175, 193, 216-218, 224-226, 230-231, 265 ГК України, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача 8 232,58 грн. та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 10 502,00 грн.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме щодо наявності основної заборгованості у розмірі 7 033,98 грн., пені на суму 635,95 грн. та втрат від інфляції у розмірі 91,44 грн. Стосовно розміру 12% річних на зазначив, що вказана вимога підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 469,44 грн., а не 471,21 грн., яка зазначено в розрахунку позивача. Крім цього, відповідач у відзиві на позовну заяву не згодний з розміром витрат на професійну правничу допомогу адвоката на суму 8 400,00 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача, оскільки вважає їх неспівмірними в розумінні ч. 4 ст. 126 ГПК України та просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1 900,00 грн.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, відзив на позовну заяву, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПТК ГРУП" (Покупець, відповідач), (разом - Сторони ) укладений договір поставки № 10877-08/2017 (Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - товар), а також виконувати шиномонтажні послуги. Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його.

Пунктом 2.1. договору визначено, що номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження Товару, загальні кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим Договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на Товар, які є невід`ємною частиною Договору та остаточно узгоджується Сторонами на кожну окрему партію Товару.

Загальна сума Договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії Договору (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або в накладних про відвантажування, що являються невід`ємними складовими даного Договору, без складання специфікацій. покупець, підписуючи документ про відвантаження (накладна, товарно-транспортна накладна), виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із Постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом, ціною попередній домовленості із Постачальником. Уповноважуючи певну особу на прийняття товару від Постачальника Покупець автоматично уповноважує таку особу підписувати відповідні товарно-супровідні документи на Товар.

Згідно п. 2.3. договору, Постачальник підтверджує замовлення з урахуванням наявних на його складі товарних позицій, або які можуть бути доставлені Покупцю у відповідні строки з інших складів Постачальника. При постачанні по передплаті постачальник одночасно з підтвердженням Замовлення надає Покупцю рахунок на оплату.

Товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній. У разі відстрочення платежу товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно (п. 2.3. договору).

Ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії товару (п. 2.4).

Відповідно до п. 3.1. договору, оплата згідно Договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику. При здійсненні оплати покупець вказує наступні реквізити: номер та дату підписання Договору, по якому відбувається поставка Продукції з посиланням на виставлений постачальником рахунок-фактуру.

Пунктом 4.2. договору визначено, що покупець зобов`язаний прийняти товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з п.п.2,3 даного Договору.

Згідно п. 5.1. договору, сторони несуть матеріальну відповідальність за порушення умов даного договору, передбачену чинним законодавством України.

В разі простроченого платежу більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми кожний день прострочення платежу (п. 5.2 договору).

На підставі ст. 625 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 8.2 договору, договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2017 року.

Якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного Договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком (п. 8.4 договору.).

На виконання умов договору, 25.09.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК ГРУП" відвантажений товар за видатковою накладною № SI0001938524 на загальну суму 7 033,98 грн., в т.ч. ПДВ 1 172,33 грн. Вказана видаткова накладна підписана та скріплена печатками обох сторін.

У видатковій накладній № SI0001938524 від 25.09.2019 зазначено строк оплати - до 02.10.2019 та посилання на рахунок № S0004255251 від 25.09.2019.

На виконання умов договору, постачальником виписаний рахунок на оплату № S0004255251 від 25.09.2019 на загальну суму 7 033,98 грн.

В порушення умов договору поставки № 10877-08/2017 від 06.03.2017 відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, внаслідок чого сума основної заборгованості відповідача за договором поставки № 10877-08/2017 від 06.03.2017 становить 7 033,98 грн.

Крім цього, у відповідності ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано пеню за період з 05.10.2019 по 05.04.2020 включно на суму 635,95 грн., 12% річних за період з 05.10.2019 по 24.04.2020 включно у розмірі 471,21 грн. та інфляційні витрати за період з жовтня 2019 по квітень 2020 включно на суму 91,44 грн. Позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача 8 232,58 грн. та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 10 502,00 грн.

Відповідач факт отримання від позивача товару за видатковою накладною № SI0001938524 від 25.09.2019 на суму 7 033,98 грн. не заперечив, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 7 033,98 грн., пені на суму 635,95 грн. та втрат від інфляції в сумі 91,44 грн. визнав у повному обсязі, про що зазначено у відзиві на позовну заяву. Проте зазначає що розмір 12% річних становить 469,44 грн., а не як зазначено позивачем - 471,21 грн. Крім цього, відповідач не згодний з розміром витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 8 400,00 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача, оскільки вважає їх неспівмірними в розумінні ч. 4 ст. 126 ГПК України та просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1 900,00 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1101/20, відзив на позовну заяву та додаткові письмові пояснення, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар на підставі видаткової накладної № SI0001938524 від 25.09.2019 на загальну суму 7 033,98 грн. не здійснив, отже, відповідач порушив умови договору.

Факт наявності основного боргу в розмірі 7 033,98 грн. підтверджується матеріалами справи.

Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі відповідачем суду не надано. У відзиві на позовну заяву № б/н, б/д (вх. № 964408-08/20 від 19.05.2020) відповідач визнав позовні вимоги про стягнення основної заборгованості по договору поставки № 10877-08/2017 від 06.03.2017 у розмірі 7 033,98 грн., у зв`язку з чим вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3. договору поставки № 10877-08/2017 від 06.03.2017 сторони домовились, що на підставі ст. 625 ЦК України, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 12 % річних за допомогою програми "Законодавство" та з урахуванням контррозрахунку відповідача, суд зазначає, що згідно із розрахунком суду, стягненню підлягають 12 % річних за період прострочення з 05.10.2019 по 24.04.2020 включно у розмірі 468,72 грн., з відмовою у стягненні 2,28 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно п. 5.2. договору, в разі простроченого платежу більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми кожний день прострочення платежу.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та інфляційних втрат за допомогою програми "Законодавство" та з урахуванням визнання відповідачем позовних вимог в цій частині, суд зазначає, що вказані розрахунки позивача є вірними та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені за період з 05.10.2019 по 05.04.2020 включно у розмірі 635,95 грн. та інфляційних витрат за період з жовтня 2019 по квітень 2020 включно на суму 91,44 грн.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Інші доводи сторін судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 2 101,36 грн.

Згідно з позовною заявою позивач просив стягнути з відповідача 8 400,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 даного Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У матеріалах справи № 908/1101/20 містяться копії: договору про надання правової (правничої) допомоги № 2/22/04/2020 від 22.04.2020; додаткової угоди до укладеного між сторонами договору про надання правової (правничої) допомоги № 2/22/04/2020 від 22.04.2020; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК № 001709 від 08.11.2019, виданого Спиридонову О.В., опису наданих послуг від 24.04.2020 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 2/22/04/2020 від 22.04.2020 на загальну суму 6 000,00 грн., платіжних доручень № 459 від 27.04.2020 на суму 4 830,00 грн., № 457 від 27.04.2020 на суму 1 080,00 грн. та № 456 від 27.04.2020 на суму 90,00 грн.

За умовами договору про надання правової (правничої) допомоги № 2/22/04/2020 від 22.04.2020, укладеного між адвокатом Спиридоновим О.В. та клієнтом: Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС", адвокат бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати необхідну правову допомогу клієнту щодо захисту його прав та законних інтересів у Господарському суді Запорізької області шляхом здійснення позовної роботи у відповідності до Господарського процесуального кодексу України відносно контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК ГРУП" (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-В) щодо стягнення з останнього на користь клієнта суми дебіторської заборгованості та штрафних санкцій у зв`язку з порушенням договірних зобов`язань, а Клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання такої правової допомоги.

Відповідно до п. 1.2. договору № 2/22/04/2020 від 22.04.2020, правова допомога включає:

- вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підставі для проведення позовної роботи в інтересах клієнта, а також підготовку та подання до Господарського суду Запорізької області заяв по суті справи, передбачених Господарським процесуальним кодексом України;

- від імені клієнта здійснювати представництво його процесуальних прав та обов`язків в процесуальному статусі позивача, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України, у зв`язку із зверненням з позовною заявою до Господарського суду Запорізької області за захистом порушених прав та інтересів клієнта.

Пунктом 4.1. розділу 4 договору визначено, що за правову допомогу, передбачену пунктом 1.2. договору клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначену в додатковій угоді до цього договору за розрахунковою ставкою 1 200,00 грн. за 1 годину витраченого часу адвоката.

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з опису наданих послуг від 24.04.2020 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 2/22/04/2020 від 22.04.2020, адвокатом Спиридоновим О.В. були надані, а клієнтом - ТОВ "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" прийняті наступні послуги:

- вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору - 1 година - 1 200,00 грн.;

- вивчення та аналіз чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи - 0,25 год. - 300,00 грн.;

- вивчення та аналіз судової практики Верховного Суду щодо застосування норм права, якими врегульовані спірні правовідносини - 0,25 од. - 300,00 грн.;

- підготовка та подання до суду позовної заяви з розрахунками (на 15 аркушах) - 3,5 год. - 4,200 грн.

Як вбачається з позовної заяви № 20200427-1 від 27.04.2020, у відповідності до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу , які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає 8 400,00 грн.

В обґрунтування заперечень щодо вказаного розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідач посилається на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 8 400,00 грн. при ціні позову на суму 8 232,58 грн. Спір, що розглядається у справі № 908/1101/20 не можна вважати складним, оскільки підставами позову є стягнення заборгованості по одній єдиній поставці, яка не була оплачена. При цьому, вказаний спір є малозначним та вартість витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 73% від ціни позову є неспіврозмірною зі складністю справи. Що стосується часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягу наданих адвокатом послуг, то відповідач вважає їх також завищеними та неспівмірними, оскільки документи, які вивчав та аналізував адвокат Позивача цілу годину у сукупності складають 5 (п`ять) аркушів, два з яких (рахунок та видаткова накладна) безпосе редньо стосуються спору щодо заборгованості за поставлений товар. Вивчення та аналіз Постанов Верховного суду по 7 (семи) судовим справам у ад воката зайняло 15 хвилин (0,25 год.), а рахунку, видаткової накладної та договору поставки аж цілу годину - в чотири рази більше. Таким чином, виходячи із обсягу первинних документів, що вивчалися, та часу протя гом якого адвокат ретельно ознайомлюється із значним масивом нормативних актів та судо вих рішень, відповідач вважає, що час зазначений у п. 1 Опису не може перевищувати 5 хвилин, що у вартісному вираженні складає 100,00 грн. Крім цього, адвокатом Позивача позов подано на 11 ар кушах, а не на 15 (як це зазначено в п. 4 Описі). Таким чином, у п. 4 Опису неможливо встановити, що позов з розрахун ками та витрачений на нього час адвокатом Позивача стосуються саме позову, що розгляда ється в межах даної справи, оскільки зазначений в описі позов та фактично поданий відріз няється за кількістю сторінок. Складання типового позову щодо стягнення заборгова ності по одній єдиній поставці товару, який не потребує додаткових складних розрахунків внаслідок декількох часткових оплат протягом періоду заборгованості, зміни кількості пос тавленого товару, і т. п., не може займати більше однієї годи, незалежно від кількості штучно створених сторінок самого позову. Крім цього відповідач зазначив, що вартість робіт по складанню позову, виходячи із вартості робіт, визна ченої Договором про надання правничої допомоги від 22 квітня 2020 року, складатиме не більше 1 200,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 1 900,00 грн.

Розглянувши надані позивачем процесуальні документи, в тому числі зміст позовної заяви ТОВ "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" до ТОВ "ПТК ГРУП", суд зазначає наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розглянувши матеріали справи, обсяг первинних документів та нормативних актів, який вивчався адвокатом Спиридоновим О.В., та судо вих рішень суд зазначає, що поданий позов не є складним для позовів щодо стя гнення заборгованості за неоплачений товар та стягнення заборгованості заявлено за однією поставкою.

Крім цього, розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості, пені та інфляційних витрат відповідачем визнані.

Також суд враховує, що стягнення з відповідача 8 400,00 грн. витрат на правову допомогу є неспівмірними с сумою позову, а тому суд приймає до уваги доводи відповідача та вважає за можливе зменшити розмір витрат в цій частині до 4 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТК ГРУП" (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-В; код ЄДРПОУ 40775289) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" (02222, м. Київ, вул. Закревського, буд. 16; код ЄДРПОУ 37141112) основну заборгованість за договором поставки № 10877-08/2017 від 06.03.2017 у розмірі 7 033 (сім тисяч тридцять три) грн. 98 коп., пеню за період з 05.10.2019 по 05.04.2020 включно на суму 635 (шістсот тридцять п`ять) грн. 95 коп., 12% річних за період прострочення з 05.10.2019 по 24.04.2020 включно у розмірі 468 (чотириста шістдесят вісім) грн. 72 коп., інфляційні витрати за період з жовтня 2019 по квітень 2020 включно на суму 91 (дев`яносто одна) грн. 44 коп., судовий збір у розмірі 2 101 (дві тисячі сто одна) грн. 36 коп. та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн. 000 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано: 06.07.2020.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.