Рішення
від 06.07.2020 по справі 910/17876/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2020Справа № 910/17876/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнеспром Інвест

до Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Поляріс М

про визнання договору недійсним.

За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 06.07.2020

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсним Договору поруки від 10.11.2016 № 4П13716И/П укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнеспром Інвест та Публічним Акціонерним товариством Комерційний Банк Приватбанк .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2019 було відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 27.01.2020.

21.01.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнеспром Інвест через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про відкладення проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 було відкладено розгляд справи на 17.02.2020.

17.02.2020 у день судового засідання від Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про продовження строку на подання відзиву від 14.02.2020 № б/н.

У судовому засіданні 17.02.2020 представником Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк було надано пояснення на рахунок поданого відзиву, який не містив підпису заявника.

Уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнеспром Інвест було подане клопотання про залучення у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Поляріс М (код : 33857011, 49000, м. Дніпро, вул. Набережна Воскресенська, буд. 8-10).

Відповідач на рахунок вищезазначеного клопотання не заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 10.03.2020, крім того було залучено третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Поляріс М .

18.02.2020 від Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк надійшов відзив по справі, у якому він просив поновити пропущений строк на подання відзиву та задовольнити клопотання про витребування у позивача доказів, що стосуються спірних правовідносин.

24.02.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнеспром Інвест надійшла відповідь на відзив з поясненням щодо мети та обставин укладення спірного договору поруки від 10.11.2016 № 4П13716И/П.

У день судового засідання 10.03.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнеспром Інвест надійшло клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 10.03.2020 представник позивача надав усні пояснення на рахунок вищезазначеного клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 було відкладено розгляд справи на 30.03.2020.

18.03.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнеспром Інвест надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 № 211, Постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 з урахуванням Указу Президента України №87/2020 від 13.03.2020 щодо введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, судове засідання, призначене на 30.03.2020 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2020 було перепризначено судове засідання на 09.06.2020.

У судовому засіданні від Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з підготовкою додаткових пояснень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 було відкладено розгляд справи на 22.06.2020.

18.06.2020 від Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк надійшли заперечення на клопотання позивача про витребування доказів.

22.06.2020 від Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк надійшли додаткові пояснення по справі.

У день судового засідання 22.06.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнеспром Інвест надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 22.06.2020 уповноважений представник відповідача надав пояснення на рахунок поданих заперечень на клопотання позивача про витребування доказів та проти закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті не заперечував.

Уповноважені представники відповідача та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання 22.06.2020 не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 було відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнеспром Інвест про витребування доказів від 10.03.2020 та закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.07.2020.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.07.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнеспром Інвест та ПАТ КБ ПРИВАТБАНК укладено Кредитний Договір № 4Б16116Г, згідно якого позивач отримав кошти у розмірі 4 502 716 820, 00 грн. для фінансування своєї поточної господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Згодом, між Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнеспром Інвест та ПАТ КБ ПРИВАТБАНК укладено такі Договори Поруки в забезпечення виконання зобов`язань таких осіб перед КБ ПРИВАТБАНК :

- Договір поруки № 4А12046И/П від 10.11.2016р.(надалі Договір поруки), згідно якого ТОВ Бізнеспром Інвест поручився перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТОВ Адіоніс (надалі попередній боржник , старий боржник ) своїх обов`язків перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: №4А12046И від 09.02.2012р., №4А13314И від 17.05.2013р., №4А14170И від 17.02.2014р., №4А15034И від 12.02.2015р. (надалі первісний Кредитний договір кредитний Договір старого боржника )

- Договір поруки №4Б15036И/П від 10.11.2016р. (надалі Договір поруки), згідно якого ТОВ Бізнеспром Інвест поручився перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТОВ Бієнга (надалі попередній боржник , старий боржник ) своїх обов`язків перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: №4Б15036И від 12.02.2015р., №4Б15069И від 12.03.2015р., №4Б16012Д від 27.04.2016р. (надалі первісний Кредитний договір кредитний Договір старого боржника )

- Договір поруки № 4Г13382И/П від 10.11.2016р. (надалі Договір поруки), згідно якого ТОВ Бізнеспром Інвест поручився перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТОВ Гардера (надалі попередній боржник , старий боржник ) своїх обов`язків перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: №4Г13382И від 18.06.2013р., №4Г14178И від 19.02.2014р., №4Г14177И від 20.02.2014р., №4Г15023И від 22.01.2015р., №4Г15024И від 23.01.2015р. (надалі первісний Кредитний договір кредитний Договір старого боржника )

- Договір поруки № 4П13716И/П від 10.11.2016р. (надалі Договір поруки), згідно якого ТОВ Бізнеспром Інвест поручився перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТОВ Поляріс М (надалі попередній боржник , старий боржник ) своїх обов`язків перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: №4П13716И від 11.11.2013р., №4П13725Д від 13.11.2013р., №4П13726Д від 18.11.2013р., №4П14326И від 13.10.2014р., №4П16024Д від 28.04.2016р. (надалі первісний Кредитний договір кредитний Договір старого боржника )

-Договір поруки № 4Ф10157И/П від 10.11.2016р. (надалі Договір поруки), згідно якого ТОВ Бізнеспром Інвест поручився перед ПАТ КБ Приватбанк за виконання ТОВ Фокс-Трейдінг (надалі попередній боржник , старий боржник ) своїх обов`язків перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами:№ 4Ф10157И від 02.08.2010р., №4Ф14208И від 12.02.2014р. (надалі первісний Кредитний договір кредитний Договір старого боржника )

Позивач у позовній заяві просить визнати недійсним Договір поруки від 10.11.2016 № 4П13716И/П.

Відповідно до п. 2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

В пункті 3 Договору поруки зазначено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

У випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору (п. 4 Договору поруки).

У випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання (п. 5 Договору поруки).

Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 6 Договору поруки).

У випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору (п. 7 Договору поруки).

Згідно з п. 8 Договору поруки, до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

У відповідності до п. 9 Договору поруки, у випадку невиконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов`язань за цим договором.

Пунктом 10 Договору поруки визначено, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань за цим договором (п. 11 Договору поруки).

Дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін (п.14 Договору поруки).

Дослідивши зміст укладеного Договору поруки, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поруки.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.11.2016 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №4Б16116Г, за яким позивач отримав грошові кошти у розмірі 4 502 716 820, 00 грн. для фінансування своєї поточної діяльності, а згодом між позивачем та відповідачем було укладено зокрема Договір поруки в забезпечення виконання зобов`язань третьої особи за кредитним договором від 10.11.2016 №4П13716И/П. Позивач вважає, що Договір поруки є таким, що укладено з порушенням чинного законодавства, зокрема таким, що вчинений під впливом введення в оману з огляду на таке.

Позивач зазначає, що його дії із отримання кредитних коштів за кредитним договором №4Б16116Г були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань "старих" боржників банку в рамках реалізації плану "трансформації" кредитного портфелю банку, ініційованого Національним Банком України.

З огляду на наведене, позивач вказує, що відповідач ввів його в оману щодо істотних умов Договору поруки, з огляду на що просить суд визнати такий договір недійсним.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору (його частини), позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що договори можуть бути визнані недійсними лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання договорів недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними і настання певних юридичних наслідків.

Так, підстави заявленого позову про визнання Договору поруки недійсним зводяться до того, що вказаний правочин є таким, що вчинений під впливом обману.

В силу ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230-233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст.230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме : наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 25.07.2019 у справі №910/9879/18.

Як зазначає позивач, 10.11.2016 між ним та відповідачем було укладено кредитний договір №4Б16116Г, за яким позивач отримав грошові кошти у розмірі 4 502 716 820,00 грн. для фінансування своєї поточної діяльності.

Як встановлено судом, 10.11.2016 між позивачем як поручителем та відповідачем як кредитором укладено Договір поруки, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання третьою особою (боржник) своїх зобов`язань за кредитним договором №4Б16116Г від 10.11.2016.

Жодних посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність Позивачем майна, переданого у якості забезпечення за "старими" кредитами, у зазначеному договорі не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок і даних взагалі щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін.) та взагалі щодо так званої трансформації кредитного портфелю Банку.

Тобто виходячи з наявних у справі документів, суд доходить висновку про те, що позивач мав намір укласти кредитний договір виключно для фінансування своєї поточної діяльності.

Такі висновки суду ґрунтуються в тому числі на тому, що зі змісту поданих сторонами доказів не вбачається жодного погодження умов участі позивача у трансформації кредитного портфелю банку, про яку зазначено у позові, так само як не вбачається будь-якого погодження умов та пов`язаності обставин кредитування позивача, погашення позивачем (поручителем за Договором поруки) за рахунок отриманих в якості кредиту коштів кредитної заборгованості "старих" боржників (третьої особи) та обставин щодо забезпечення зобов`язань "старих" боржників та відповідного переходу прав заставодержателя до позивача. Так, зокрема вказані обставини не визначені у Договорі поруки та кредитному договорі №4Б16116Г.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов`язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов`язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Відповідно до ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним.

Виходячи з правової природи договору поруки, суд зазначає, що доводи позивача про мету укладання сторонами кредитного договору № 4Б16116Г від 10.11.2016 та Договору поруки - отримання прибутку від реалізації активів, що передані в забезпечення зобов`язань за кредитами третіх осіб, не підтверджуються матеріалами справи, тоді-як з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що укладення Договору поруки позивачем відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним в порядку ст. 627 Цивільного кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

З огляду на наведене, оскільки формулювання умов Договору поруки було в тому числі правом позивача (елементом його договірної свободи), суд дійшов висновку, що позивач реалізував таке право шляхом укладення договору на відповідних умовах, а тому доводи про те, що відповідач ввів позивача в оману щодо істотних умов Договору поруки вважаються судом необґрунтованими, оскільки укладаючи спірний Договір поруки, позивач вважається таким, що ознайомився з усіма його умовами, в тому числі істотними, що викладені в тексті такого договору, тоді-як недосягнення будь-яких власних очікувань, на які імовірно розраховував позивач, однак які не знайшли свого відображення в умовах оспорюваного договору, жодним чином не можуть свідчити про вчинення оспорюваного правочину саме під впливом обману.

Аналогічно, позивачем не доведено наявність умислу відповідача щодо введення позивача в оману щодо умов Договору поруки.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про безпідставність доводів позивача про введення його в оману відповідачем при укладанні Договору поруки, а отже і стосовно відсутності правових підстав для визнання зазначеного договору недійсним згідно зі статями 215, 230 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наведених обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнеспром Інвест про визнання Договору поруки недійсним не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 09.07.2020.

Суддя І.В. Алєєва

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення06.07.2020
Оприлюднено10.07.2020
Номер документу90282244
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/17876/19

Постанова від 27.01.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кібенко О. Р.

Ухвала від 23.12.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кібенко О. Р.

Постанова від 23.11.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дикунська С.Я.

Ухвала від 26.10.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дикунська С.Я.

Ухвала від 27.08.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дикунська С.Я.

Ухвала від 10.08.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дикунська С.Я.

Рішення від 06.07.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Алєєва І.В.

Ухвала від 22.06.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Алєєва І.В.

Ухвала від 09.06.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Алєєва І.В.

Ухвала від 21.05.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Алєєва І.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні