Рішення

від 30.06.2020 по справі 340/1013/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1013/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Оілс Енд Фід Продакшн (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2020 №0000050402.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій з контрагентами спростовуються первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства, необхідними для надання їм юридичної сили та доказовості, отже і підтверджують суму задекларованого підприємством податку.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у поданому суду відзиві посилається на те, що перевіркою встановлено завищення підприємством суми від`ємного значення за вересень 2019 в розмірі 3 251 709 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено законно (т.2 а.с.67-68).

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій не погодився із доводами відповідача, оскільки наведені у позові аргументи не були спростовані достатніми та беззаперечними доказами (т.2 а.с.124-129).

Представник відповідача заперечення на таку відповідь до суду не подавав.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що в період з 03.12.2019 по 09.12.2019 посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з метою визначення правильності нарахування від`ємного значення за період діяльності з 01.09.2019 по 30.09.2019, та з метою достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку за період з 01.09.2019 по 30.09.2019, за результатами якої складено акт від 16.12.2019 №156/11-28-04-02/40991867.

Згідно висновків акту, документальною позаплановою перевіркою встановлено порушення: п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого було завищено суму податкового кредиту в розмірі 3 251 709 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення за вересень 2019 в розмірі 3 251 709 грн. (т.1 а.с.16-29)

На підставі акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000050402 від 14.01.2020, яким підприємству було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 251 709 грн. (т.1 а.с.14-15).

За результатами адміністративного оскарження вказане рішення залишене без змін (т.1 а.с.35-38).

Не погоджуючись з цим позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що за вересень 2019 позивачем придбано у постачальника ТОВ СГ Самоцвіт Агро насіння соняшника в кількості 2348,16 т. на загальну суму ПДВ - 3 209 145,17 грн.. Крім того, за вересень 2019 позивачем придбано у постачальника ТОВ Коммонт Поінт транспортно-експедиційні послуги на перевезення соняшника від постачальника ТОВ СГ Самоцвіт Агро в кількості 2348,16 т. на загальну суму ПДВ - 51 963,01 грн..

Дослідженням в ході перевірки податкової інформації щодо постачальників позивача встановлено, що господарські операції між позивачем та ТОВ СГ Самоцвіт Агро , ТОВ Коммонт Поінт не відбулися у дійсності. Позивачем при декларуванні податку на додану вартість допущено порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за вересень 2019 на загальну суму ПДВ - 3 251 708,77 грн..

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною 1 статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права у платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт та/або послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Водночас аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження під час вирішення справи.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платником своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, також слід враховувати, що згідно статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суму податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між ТОВ СГ Самоцвіт Агро (постачальник) та ТОВ "ОІЛС ЕНД ФІЛ ПРОДАКШН укладено договір поставки від 05.09.2019 № 05/09-2019, відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшнику урожаю 2019 року на умовах, зазначених у цьому Договорі, Додаткових угодах та Специфікаціях до нього, які є невід`ємною частини даного Договору (т.1 а.с.45-49).

Згідно специфікації' № 1 від 05.09.2019 постачальник постачає насіння соняшнику урожаю 2019 року в кількості 4500 т +/-5 %, ціна з ПДВ - 8200,00 грн., в тому числі ПДВ - 1366,67, загальна сума з ПДВ - 34 440 000 +/-5 % (т.1 а.с.50-51).

Відповідно до видаткових накладних від 12.09.2019 за №№1, 2, 3, 4, 5, 6, від 13.09.2019 за №№7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14, 15, від 14.09.2019 за №№16, 17, 18, від 15.09.2019 за №№19, 20, 21,22, 23, 24, 25, 26, 27, від 16.09.2019 за №№28, 29, 30, 31, 32, 33, від 17.09.2019 за №№34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, від 18.09.2019 за №№43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, від 19.09.2019 за №№54, 55, 86, від 20.09.2019 за №№56, 57, 58, 59, від 21.09.2019 за №№ 60, 61, 62, від 22.09.2019 за №№63, 64, від 25.09.2019 за №№65, 66, 67, від 26.09.2019 за №№69, 70, 71, 72, 73, від 27.09.2019 за №№74, 75, 76, 77, від 28.09.2019 за №№78, 79, 80, 81, від 29.09.2019 за №82, від 30.09.2019 за №№83, 84 ТОВ СГ Самоцвіт Агро передано, а позивачем прийнято насіння соняшника в загальній кількості 2348,16 т. (т.1 а.с.74-75, 76-159).

На підтвердження транспортування даного товару позивачем надано суду товарно-транспортні накладні за вересень 2019 в кількості 86 штук (т.1 а.с.160-161, 162-247).

На підтвердження здійснення оплати за поставлений товар позивачем подано до суду платіжні доручення в кількості 21 штук, а саме: від 05.09.2019 №84 на суму 981750 грн; від 05.09.2019 №86 на суму 981750 грн.; від 05.09.2019 №87 на суму 981750 грн.; від 05.09.2019 №88 на суму 981750 грн.; від 05.09.2019 №89 на суму 172975 грн.; від 09.09.2019 №93 на суму 995625 грн.; від 09.09.2019 №94 на суму 995625 грн.; від 09.09.2019 №96 на суму 995625 грн.; від 09.09.2019 №97 на суму 765425 грн.; від 10.09.2019 №98 на суму 230200 грн.; від 17.09.2019 №112 на суму 959400 грн.; від 17.09.2019 №113 на суму 959400 грн.; від 17.09.2019 №114 на суму 959400 грн.; від 17.09.2019 №115 на суму 117525 грн.; від 17.09.2019 №116 на суму 975800 грн.; від 23.09.2019 №134 на суму 902000 грн.; від 23.09.2019 №135 на суму 902000 грн.; від 23.09.2019 №136 на суму 820000 грн.; від 30.09.2019 №159 на суму 984000 грн.; від 30.09.2019 №160 на суму 820000 грн.; від 30.09.2019 №161 на суму 820000 грн. (т.1 а.с.52-73).

Загальна сума перерахованих позивачем коштів ТОВ СГ Самоцвіт Агро за договором від 05.09.2019 № 05/09-2019 становить 17 302 000 грн..

Крім того, по факту здійснення господарських операцій на загальну суму 17 302 000 грн. було зареєстровано податкові накладні.

Як пояснив представник позивача, придбане у ТОВ СГ Самоцвіт Агро насіння соняшника в подальшому передано на перероблення ТОВ АГРОСИНЕРГІЯ як сировину з метою виробництва олії соняшникової, шроту соняшникового негранульованого та лушпиння соняшникового згідно до договору від 06.09.2019 № 060919-ДП (додаткових угод №1 від 06.09.2019; №2 від 07.09.2019). За результатом перероблення насіння соняшника позивачем було отримано продукцію, яка вже частково реалізована.

Відносно ж реальності правовідносин між позивачем та ТОВ "Коммон-Поінт" встановлено, що між сторонами було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 05.09.2019 №01-ТУ, згідно до якого ТОВ "Коммон-Поінт" (Експедитор) від свого імені та за рахунок позивача (Замовник) забезпечує здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполучені (т.1 а.с.248-251, т.2 а.с.1).

На підставі даного договору сторонами укладено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) перевезення вантажів насипом дорожнім транспортом в кількості 17 шт. на загальну кількість товару 2348,155 т. (т.2 а.с.9, 10-26).

Підтвердженням оплати за здійснені послуги є платіжні доручення: від 05.09.2019 №85 на суму 65775 грн.; від 09.09.2019 №92 на суму 67500 грн.; від 17.09.2019 №117 на суму 16725 грн.; від 17.09.2019 №118 на суму 56400 грн.; від 23.09.2019 на суму 38400 грн.; від 30.09.2019 №162 на суму 38400 грн. (т.2 а.с.2-8).

Загальну сума сплачених коштів становить 283200 грн..

По факту здійснення господарських операцій зареєстровані податкові накладні.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідачем було досліджено податкову інформацію, розміщену в інформаційних базах даних податкового органу, з якої вбачається те, що формування позивачем активу було здійснено за рахунок надходження товарів з джерела невідомого походження, через відсутність необхідних умов у контрагентів позивача для здійснення господарської діяльності. Разом з тим, податковим органом під час перевірку не надано оцінку первинним документам, наявним у позивача, не проаналізовано реальність господарських операцій у розрізі первинної документації по господарським операціям з ТОВ СГ Самоцвіт Агро (код - 34513561) та ТОВ Коммонт Поінт (код - 42549304), не наведено жодних доказів, що свідчать про постачання товару (надання послуг) іншими суб`єктами господарювання.

Суд зазначає, що загальна податкова інформація з інформаційних баз даних ДПС щодо ТОВ СГ Самоцвіт Агро (код - 34513561) та його постачальників: ТОВ Інтел Ресурс (код - 43051362), ТОВ Барвелс (код - 41728011), ТОВ Прімавера Траст (код - 43049898), ТОВ Коммонт Поінт (код - 42549304) та його постачальника ТОВ Вімгрей (код - 42391436) не стосується діяльності позивача. Висновки суб`єкта владних повноважень щодо нереальності господарської операції не можуть ґрунтуватися лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів платника податків. Вказані висновки можуть бути здійснені на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин. Податковим органом не надано жодних доказів щодо проведення зустрічної звірки контрагентів позивача для відпрацювання податкових ризиків з ПДВ, жодні первинні документи, які перебувають у згаданих контрагентів позивача, відповідачем не досліджувалися, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства. На користь даного висновку свідчить те, що як вказав представник відповідача у відзиві (т.2 а.с.67-68), ГУ ДПС у Кіровоградській області на виконання вимог п.73.5 ст.73 Кодексу на ГУ ДПС у Львівській області було направлено запит щодо проведення зустрічної звірки від 15.11.2019 №456/7/11-28-04-02/18 ТОВ СГ Самоцвіт Агро по взаємовідносинах з ТОВ Оілс Енд Фід Продакшн за вересень 2019. На дату оформлення результатів перевірки ТОВ Оілс Енд Фід Продакшн за вересень 2019 відповіді від ГУ ДПС у Львівській області не було отримано.

Крім того, як видно з акту перевірки позивача, первинні документи щодо передання отриманого товару (насіння) та його перероблення на сировину з метою виробництва олії, шроту та лушпиння, а також подальшої часткової реалізації отриманої продукції відповідачем також не досліджувались.

При цьому, слід зазначає, що неналежне виконання податкових зобов`язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для вказаних осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені чинним законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також на віднесення сум витрат до витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне здійснення господарської операції, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального виконання правових обов`язків, передбачених правочином, у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Водночас, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Відповідачем не встановлено і не доведено, що фактичне виконання договорів не підтверджено належними та допустимими доказами, договори містять ознаки фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами).

Згідно до статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно п.71.1 ст.71 Кодексу, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Отже, перелік податкової інформації повинен мати документальний характер, є вичерпний і встановлюється законом, зокрема ст.с.72, 83 ПК України. Поряд з цим, інформація повинна збиратися в порядку, встановленому законом, зокрема, ст.ст.72, 73 ПК України.

Враховуючи наведене, будь-які припущення посадових осіб та моделювання ними ситуацій, за відсутності інших належних доказів, є не обґрунтованими, оскільки: - по-перше, відомості, на яких базуються висновки податкової служби, не є податковою інформацією, адже не віднесені до такої законом (ст.ст.72, 83 ПК України), а з огляду на ст.74 КАС України, є недопустимим доказом; - по-друге, податковим органом не доведено дотримання процедури збору податкової інформації згідно положень ст.ст.72, 73 ПК України, що унеможливлює належне прийняття до уваги останньої.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту (п.17 постанови ВС від 31.07.2018 №820/3119/17, номер справи в ЄДРСР 75644939).

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не може свідчити про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність цих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка згідно з п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Також, слід зазначити, що контрагенти позивача на час вчинення господарських операцій мали чинний статус платників ПДВ, повідомлення про відсутність за місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не були внесені, а тому наведені в акті перевірки доводи щодо неспроможності контрагентів здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведені та не підтверджені жодними письмовими доказами.

Щодо посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів слід зазначити, що відсутність у контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, сама по собі не свідчить про нереальність господарських операцій, адже контрагент може здійснювати реальні господарські операції та не обов`язково має бути виробником товару (послуги, робіт) і за відсутності дослідження первинних документів контрагента висновки про нереальність господарських операцій, обґрунтовані відсутністю трудових та матеріальних ресурсів контрагента, є передчасними.

За приписами пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 року за №1300/27745, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, неможливо встановити нереальність всіх без виключення господарських операцій без проведення відносно всіх учасників операцій визначених нормами податкового законодавства заходів контролю, таких як, перевірка платника податків, як і неможливо визнати нереальними господарські операції жодного разу не дослідивши їх первинну документацію, складену за результатом вчинення таких операцій.

При цьому відповідач провів стосовно позивача документальну позапланову виїзну перевірку на підставі статті 78 Податкового кодексу України.

В матеріалах перевірки відсутні будь-які дані про характер дослідження посадовими особами первинних документів позивача, як відсутнє й посилання в акті перевірки на конкретні документи, відсутність яких вплинула на корегування податкової звітності підприємства.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Таким чином, доводи на які посилається податковий орган в акті перевірки позивача щодо нереальності господарських взаємовідносин із контрагентами-постачальниками товарів (послуг) не відповідають обставинам справи, спростовуються доказами наявними в справі та дослідженими під час розгляду справи. Доводи ж про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак, у даній справі, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Відповідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 21020 грн. (т.1 а.с.7, т.2 а.с.51-52) підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.6, 9, 14, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 14.01.2020 року №0000050402.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оілс Енд Фід Продакшн" (код - 40991867) судові витрати зі сплаті судового збору в сумі 21020 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (код - 43142606).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України. Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько