Ухвала

від 08.07.2020 по справі 2-807/11

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-807/11

Провадження № 2-п/0203/22/2020

УХВАЛА

08 липня 2020 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в особі судді Колесніченко О.В., розглянувши у провадженні № 2-п/0203/22/2020 заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська знаходилась цивільна справа №2-807/11 за позовом ПАТ Марфін Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №00173/RD від 16 січня 2008 року та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ Марфін Банк , третя особа - Національний банк України, про визнання договору недійсним.

03 липня 2020 року представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано через канцелярію суду заяву про перегляд заочного рішення, ухваленого у вищезазначеній справі 28 лютого 2012 року, посилаючись на те, що позов відповідача ухвалою суду від 28 лютого 2012 року залишено без розгляду у зв`язку з його неявкою, а позов ПАТ Марфін Банк розглянуто з ухваленням заочного рішення від 28 лютого 2012 року. При цьому зазначає про те, що виклику в судове засідання, призначене на 28 лютого 2012 року, не отримував в порушення визначеної процедури повідомлення сторін у справі, що діяла на той час, не був повідомлений про дату та час розгляду справи. Крім того зазначив, що заочне рішення суду ухвалене з порушенням матеріального та процесуального права, копії заочного рішення суду він не отримував, просив поновити строк на його оскарження, скасувати заочне рішення суду від 28 лютого 2012 року та призначити розгляд справи по суті в загальному порядку .

Згідно з ч.ч.2,3 ст.284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду .

Відповідно до ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.ч.1-8 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення представник заявника посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 виклику суду в судове засідання, призначене на 28 лютого 2012 року, не отримував, в порушення визначеної процедури повідомлення сторін у справі, передбаченої нормами ЦПК України та положеннями Інструкції з діловодства в місцевому суді, затвердженої Державною судовою адміністрацією України від 27 червня 2006 року №68 зі змінами станом на січень-лютий 2012 року, що діяли на той час, не був належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, копію заочного рішення не отримував, що перешкоджало вчасно звернутись із заявою про перегляд заочного рішення до суду.

Разом з тим, з матеріалів цивільної справи №2-807/11 видно, що відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення від 18 жовтня 2011 року з поштовим штемпелем 22 листопада 2011 року(а.с.158 Том І) ОСОБА_1 , який є відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом) особисто отримав 20 листопада 2011 року судову повістку про виклик до суду на 28 лютого 2012 року. При цьому наявність зустрічного позову, поданого ОСОБА_1 через свого представника 21 жовтня 2010 року(а.с.28-31), уточненого зустрічного позову, поданого 20 квітня 2011 року (а.с.84-87), заперечень на позов від 27 квітня 2011 року(а.с.98) та безліч розписок представника відповідача, наданих у приміщенні суду, про попередні судові засідання в сукупності вже свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 був обізнаний про наявність даної справи в суді, висловлював свою позицію з приводу позовних вимог та активно користувався своїми процесуальними правами.

03 вересня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з заявою про перегляд заочного рішення, ухваленого 28 лютого 2012 року(а.с.168,169 Том І).

27 вересня 2012 року ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 28 лютого 2012 року залишено без задоволення(а.с.177 Том І)).

У відповідності до заяви представника ОСОБА_1 про видачу на руки заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2012 року, яка надійшла до канцелярії суду 25 жовтня 2012 року, представником ОСОБА_1 30 жовтня 2012 року отримано належним чином завірену копію заочного рішення суду від 28 лютого 2012 року(а.с.178 Том І). Також за аналогічною заявою, датованою тією ж датою представник відповідача отримав і копію ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення (а.с.182 Том І).

02 листопада 2012 року представник відповідача звернувся до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська з апеляційною скаргою на заочне рішення суду від 28 лютого 2012 року, за результатами розгляду якої заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2012 року змінено (а.с.184-186 Том І).

Наведені вище обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 особисто та через свого представника виконані процесуальні дії з належного оскарження заочного рішення суду від 28 лютого 2012 року.

Окремо суд звертає увагу на той факт, що заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 28 лютого 2012 року, подана ним 25 жовтня 2012 року, розглянута по суті та відповідачем вже використаний процесуальний порядок оскарження заочного рішення суду в апеляційні інстанції, тобто компетентними судовими органами ухвалені судові рішення з цього питання.

Відповідно до ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема, є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами; у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії визначив термін давності, як передбачене законом право порушника не піддаватися попередженню або суду після закінчення певного терміну після здійснення правопорушення. Як зазначив ЄСПЛ, строки давності, які характерні для національних правових систем Держав-учасниць, відповідають декільком цілям, в числі яких забезпечення правової визначеності та остаточності.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у Рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Так, у низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у світлі дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи Рябих проти Росії , п. п. 51, 52, Брумареску проти Румунії , п. 61).

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Отже, суд приходить до висновку, що повторне подання ОСОБА_1 заяви про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2012 року, є не тільки зловживанням правом з боку відповідача у справі, оскільки рішення з приводу розгляду аналогічної заяви, датованої 25 жовтня 2012 року, вже прийнято, а й вчиненням процесуальної дії за межами строку, встановленого законом без визначення жодної причини поважності пропуску такого строку та обґрунтованості звернення з цією заявою до суду повторно.

Відмовлячи у поновленні строку на звернення до суду зі скаргою, суд керується принципом правової визначеності, практикою ЄСПЛ та Конституційного Суду України.

Вирішуючи питання про відмову у прийнятті скарги до розгляду, суд зауважує, що пропуск процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення є підставою для залишення скарги без розгляду, зловживання правом у формі подання цієї заяви, яка вже вирішена судом є підставою для залишення її без розгляду або повернення, а застосувати положення ст.186 ЦПК України щодо відмови у відкритті провадження суд не має можливості, оскільки Главою 11 ЦПК України не передбачено відкриття провадження за заявою про перегляд заочного рішення суду.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про залишення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2012 року без розгляду.

У Х В А Л И В:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ПАТ Марфін Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №00173/RD від 16 січня 2008 року та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ Марфін Банк , третя особа - Національний банк України, про визнання договору недійсним - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.261 ЦПК України та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 08 липня 2020 року.

Суддя О.В. Колесніченко