Постанова

від 08.07.2020 по справі 311/2121/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 08.07.2020 Справа № 311/2121/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №311/2121/19 Головуючий у 1 інстанції Сидоренко Ю.В.

Провадження № 22-ц/807/1860/20 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кухаря С.В.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Фермерського господарства Смена , Фермерського господарства Орбіта-СМ , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача: Василівська районна державна адміністрація Запорізької області про визнання недійсним договорів оренди та суборенди земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ФГ Смена , ФГ Орбіта-СМ , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Василівська районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання недійсним договорів оренди та суборенди земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначав, що 10 листопада 2010 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір встановлення емфітевзису щодо земельної ділянки кадастровий номер №2320955700:02:026:0007 загальною площею 8,76 га, яка розташована на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до п.2.3. даного договору емфітевзису, емфітевтичне право було встановлено на 100 років.

В п.1.3. договору емфітевзису зроблено обумовлення про те, що відносно цієї ж земельної ділянки було укладено на 10 років договір оренди між ОСОБА_3 та Сільськогоподарським виробничим кооперативом Перемога . Цей договір був діючим до 31 січня 2018 року. Враховуючи цю обставину, державну реєстрацію договору емфітевзису було відкладено до закінчення вказаного договору оренди. Позивач ОСОБА_1 повністю оплатив ОСОБА_3 плату за передачу емфітевтичного права в розмірі 100 000 гривень, про що було здійснено застереження в договорі емфітевзису.

У травні 2019 року ОСОБА_1 стало відомо, що 19 серпня 2018 року між ОСОБА_3 та ФГ Смена укладено договір оренди щодо цієї ж земельної ділянки строком на 15 років з правом пролонгації.

30 квітня 2019 року між ФГ Смена та ФГ Орбіта-СМ укладено договір суборенди строком на 3 роки з правом пролонгації стосовно цієї самої земельної ділянки. Щодо таких прав оренди та права суборенди державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області зроблено відповідні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно Інформаційної довідки від 01.06.2019 року.

ОСОБА_1 вважає, що дані договори є недійсними, оскільки дії ОСОБА_3 , який уклав договори встановлення емфітевзису та отримав за нього гроші від позивача, а потім (під час дії договору емфітевзису) укладав договори оренди відносно цих самих земельних ділянок з ФГ Смена , суперечить його попередній поведінці і є недобросовісними.

Укладаючи договори встановлення емфітевзису, ОСОБА_3 повинен був розуміти те, що він передає йому свою земельну ділянку у володіння та користування. Та протягом всього періоду дії емфітевзису він не має права здійснювати дії, направлені на обмеження або позбавлення позивача щодо її використання.

Укладені між ОСОБА_3 та ФГ Смена договір оренди земельної ділянки суперечать п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, оскільки вони є наслідком їх недобросовісної поведінки щодо позивача.

Вважає, що у ОСОБА_3 були відсутні правові підстави для укладання договорів оренди та передавати строкове право володіння та користування земельними ділянками ФГ Смена , оскільки на той момент (і зараз) вона обтяжена таким правом позивача.

За таких умов, укладений між ФГ Смена та ФГ Орбіта-СМ договір суборенди земельної ділянки від 30 квітня 2019 року є також недійсними з огляду на недійсність основного договору оренди. Укладання спірних договорів оренди та суборенди, а також реєстрація похідних від них речових прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позбавляють позивача можливості реєстрації в даному реєстрі свого права емфітевзису та його використання.

Посилаючись на вищевикладене, просив суд: 1) визнати недійсними договір оренди земельної ділянки від 19 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ФГ Смена номер запису про інше речове право 27626400 щодо земельної ділянки площею 8,7645 га кадастровий номер 2320955700:02:026:0007; 2) визнати недійсними договір суборенди земельної ділянки від 30 квітня 2019 року, укладений між ФГ Смена та ФГ Орбіта-СМ номер запису про інше речове право 31497633 щодо земельної ділянки площею 8,7645 га кадастровий номер 2320955700:02:026:0007; 3) Судові витрати просить покласти на відповідачів.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2020 року відмовлено в задоволенні позову

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

ФГ Орбіта-СМ надало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін.

Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

В судове засідання апеляційного суду представник ФГ Смена не з`явився, судом направлялись судові повістки-повідомлення на адресу фермерського господарства: смт. Степногірськ, вул.. Таврійська 18.

Проте, судові повістки-повідомлення повернулись із відмітками "За закінченням терміну зберігання".

Апеляційний суд враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення позивача по справі про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права.

За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа "Скопелліті проти Італії" від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25 березня 1999 року).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселігіс Проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

З матеріалів справи убачається, що ФГ Смена не отримує жодних процесуальних документів та судових повісток (повідомлень).

Судова колегія зазначає, що поведінка ФГ Смена свідчить про зловживання процесуальними правами, що є неприпустимим відповідно до ст. 44 ЦПК України та суперечить основним засадам цивільного судочинства та практиці Європейського суду з прав людини, в тому числі щодо розгляду справи у розумні строки, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Отже, з урахуванням наведеного вище, колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача ФГ Смена .

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За нормами ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договір встановлення емфітевзису щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2320955700:02:026:0007 загальною площею 8,76 га, яка розташована на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, повинний був бути зареєстрований в обов`язковому порядку. Відсутність щодо нього такої реєстрації вказує на те, що він не вчинений і його сторони не набули за ним відповідних прав та обов`язків.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суд першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 10 листопада 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір встановлення емфітевзису щодо земельної ділянки кадастровий номер 2320955700:02:026:0007 загальною площею 8,76 га, яка розташована на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області і має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Харченко Ю.Г. (а.с.6-7).

Згідно п.2.3. вказаного договору емфітевзису, емфітевтичне право було встановлено на 100 років.

В п.1.3. договору емфітевзису зроблено обумовлення про те, що відносно цієї ж земельної ділянки було укладено на 10 років договір оренди між ОСОБА_3 та сільськогосподарським виробничим кооперативом Перемога .

Вказаний договір був діючим до 31 січня 2018 року.

ОСОБА_4 повністю оплатив ОСОБА_3 плату за передачу емфітевтичного права в розмірі 100 000 грн., про що було здійснено застереження в договорі емфітевзису (п.2.1, 2.2. Договору встановлення емфітевзису від 10.11.2010 року).

Згідно договору оренди землі від 10 грудня 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та СВК Перемога в особі Голови ОСОБА_1 , ОСОБА_3 передав в оренду земельну ділянку загальною площею 8,76 га, в тому числі ріллі 8,76 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області. Договір зареєстровано у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру… 31 березня 2008 року, а отже він є чинним з вказаної дати. Строк дії договору складає 10 років (пункт 8) (а.с.10-11).

Згідно договору оренди землі від 19 серпня 2018 року, ОСОБА_3 надав в оренду ФГ Смена строком на 15 років земельну ділянку з кадастровим номером 2320955700:02:026:0007, що знаходиться на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, за межами населеного пункту, загальною площею 8,76 га. (а.с. 98-100).

Згідно договору суборенди земельної ділянки від 30 квітня 2019 року, ФГ Смена передало строком на три роки в суборенду ФГ ОРБІТА-СМ земельну ділянку з кадастровим номером 2320955700:02:026:0007, що знаходиться на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, за межами населеного пункту, загальною площею 8,76 га. (а.с. 76-77).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01 червня 2019 року №168900225, земельна ділянка з кадастровим номером 2320955700:02:026:0007, на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , на підставі договору оренди землі від 19.08.2018, укладеного між ФГ Смена та ОСОБА_3 та зареєстрованого державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області 23 серпня 2018 року, знаходиться в оренді ФГ Смена та на підставі договору суборенди земельної ділянки, укладеного 30 квітня 2019 року між ФГ Орбіта -СМ та ФГ Смена та зареєстрованого державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області 11 травня 2019 року, знаходиться в суборенді ФГ Орбіта-СМ (а.с.14-15).

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 395 ЦК України, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є видом речового права на чуже майно.

Відповідно до ч.1 ст. 407 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що укладений 10 листопада 2010 року договір встановлення емфітевзису щодо земельної ділянки з кадастровим номер 2320955700:02:026:0007 загальною площею 8,76 га, яка розташована на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області і мають цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не були зареєстровані в установленому законом порядку.

Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що укладений 10 листопада 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 договір встановлення емфітевзису щодо земельної ділянки з кадастровим номер 2320955700:02:026:0007 загальною площею 8,76 га є нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Харченко Ю.Г.

Відповідно до 5.5.вказаного договору, договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в п.1.3. договору емфітевзису зроблено застереження про те, що відносно цієї ж земельної ділянки було укладено на 10 років договір оренди між ОСОБА_3 та сільськогосподарським виробничим кооперативом Перемога .

Таким чином, державна реєстрація договору емфітевзису не могла бути проведена до закінчення строку вказаного договору оренди укладеного між ОСОБА_3 та сільськогосподарським виробничим кооперативом Перемога .

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_3 не ставлячи питання про розірвання договору встановлення емфітевзису та повернення отриманих грошових коштів, уклав спірний договір оренди, чим позбавив позивача можливості зареєструвати емфітевтичні права на земельну ділянку в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

ОСОБА_4 був позбавлений можливості використовувати земельну ділянку протягом трьох років, оскільки п.1.3. договору емфітевзису містить застереження про те, що відносно цієї ж земельної ділянки було укладено на 10 років договір оренди між ОСОБА_3 та сільськогосподарським виробничим кооперативом Перемога , тому позивач був позбавлений можливості використовувати земельні ділянки протягом трьох років.

В п. 1.2. договору встановлення емфітевзису було зроблено обумовлення про те, що земельна ділянка перебуває в оренді до 31 січня 2018 року у СВК Перемога , тому ОСОБА_4 до закінчення дії відповідного договору оренди землі не здійснював реєстрацію свого емфітевтичного права.

ОСОБА_3 не ставлячи питання про розірвання договору встановлення емфітевзису та повернення отриманих грошових коштів, уклав з ФГ Смена спірний договір оренди землі, чим позбавив ОСОБА_4 можливості зареєструвати емфітевтичні права на землі ділянки в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Дії ОСОБА_3 прямо порушують п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, оскільки вони прямо суперечать його попередній поведінці - укладанню з ОСОБА_4 договору встановлення емфітевзису, його нотаріальному посвідченню та отримання від нього плати за це в повному обсязі.

Однак, суд першої інстанції не надав правової оцінки діям ОСОБА_3 на предмет їх добросовісності та помилко не застосував п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

Положеннями ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи те, що спірні договори оренди та суборенди земельних ділянок стали наслідком недобросовісної поведінки ОСОБА_3 - вони підлягають визнанню недійсними.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Хаджинастасиу проти Греції , національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, місцевий суд не дотримався вимог матеріального та процесуального права, не з`ясував обставини, які мають значення для справи, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції до скасування з прийняттям постанови про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позовна заява та апеляційна скарга підлягають задоволенню, тому судовий збір необхідно покласти на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376,381,382,384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_2

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2020 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Фермерського господарства Смена , Фермерського господарства Орбіта-СМ , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача: Василівська районна державна адміністрація Запорізької області про визнання недійсним договорів оренди та суборенди земельної ділянки - задовольнити.

Визнати недійсними договір оренди земельної ділянки від 19 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та Фермерським господарством Смена номер запису про інше речове право 27626400 щодо земельної ділянки площею 8,7645 га кадастровий номер 2320955700:02:026:0007.

Визнати недійсними договір суборенди земельної ділянки від 30 квітня 2019 року, укладений між Фермерським господарством Смена та Фермерським господарством Орбіта-СМ номер запису про інше речове право 31497633 щодо земельної ділянки площею 8,7645 га кадастровий номер 2320955700:02:026:0007.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1280 грн.

Стягнути з Фермерського господарства Смена на користь ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1280 грн.

Стягнути з Фермерського господарства Орбіта-СМ на користь ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1280 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09 липня 2020 року.

Головуючий

Судді: