Рішення

від 08.07.2020 по справі 826/4625/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2020 року м. Київ № 826/4625/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Шатро Інжиніринг

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

від 17.03.2017 № 0001771401, № 0363140303 та №0362140303,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БК Шатро (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі- відповідач), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.03.2017 № 0001771401.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №826/4625/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Також, товариство з обмеженою відповідальністю БК Шатро звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.03.2017 №0363140303 та №0362140303.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №826/4621/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

В судовому засіданні 31.10.2017, враховуючи зміни в найменуванні позивача, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.04.2017, в якості належного позивача визначено - товариство з обмеженою відповідальністю "Шатро Інжиніринг".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2017 №826/4625/17, об`єднано для спільного розгляду і вирішення адміністративні справи №826/4621/17, із адміністративною справою №826/4625/16, присвоєно об`єднаним справам загальний №826/4625/17 .

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки та відповідно, податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

Перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю БК Шатро за перевіряємий період встановлено наступні порушення:

1) абзац а пункту 198.1 та абзаців першого і другого підпункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 116 667,00 грн., в тому числі:

- за березень 2016 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 116 667 грн.;

2) підпункту163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, абз. 1 підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168, пункту 171.1, пункту 171, підпункту а , ґ пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 78 250,27 грн. (за 2015 рік - 23 549,03 грн., 2016 рік - 54 701,24 грн.);

3) підпункту168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено військовий збір у сумі 3 645,40 грн. (за 2015 рік - 2 354,90 грн., 2016 рік - 4 558,44 грн.);

За результатами перевірки складено акт від 24.02.2017 № 76/26-15-14-01-02/35744217 (далі - акт перевірки) та винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 17.03.2017 № 0001771401, яким за порушення абз. а пункту 198.1 та абзаців першого і другого підпункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 145 834,00 грн., з яких 116 667,00 грн. нараховано за податковим зобов`язанням та 29 167,00 грн. - штрафні санкції.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для складання висновків щодо заниження позивачем податку на додану вартість стали висновки контролюючого органу щодо взаємовідносин товариства з обмеженою відповідальністю "Бк Шатро" з товариством з обмеженою відповідальністю Нью Білд Проджект .

Керівником та засновником Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Білд Проджект значиться ОСОБА_1 ., яка під час допиту в якості свідка повідомила про непричетність до фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Білд Проджект , зокрема, повідомила, що не підписувала жодних бухгалтерських та податкових документів Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Білд Проджект .

Враховуючи наведене та те, що первинні документи на підтвердження надання Товариством з обмеженою відповідальністю Нью Білд Проджект послуг за договорами від 02.03.2016 № 02/03-16 та від 09.03.2016 № 09/03-16 підписані ОСОБА_1 , контролюючий орган дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю Нью Білд Проджект не виконувало роботи по будівництву багато квартального житлового будинку та комплексу будівельно-ремонтних робіт.

Також, у акті перевірки контролюючим органом зазначено, що:

- основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Білд Проджект є будівництво житлових і нежитлових будівель;

- інформація щодо реєстрації (наявності) транспортних засобів ТОВ Нью Білд Проджект - відсутня;

- кількість працюючих у Товаристві з обмеженою відповідальністю Нью Білд Проджект - 1 особа;

- згідно бази АІС Податковий блок стан платника 0 .

Проаналізувавши викладені обставини, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реальності вчинення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Нью Білд Проджект , відповідно у останнього не було підстав для податкового обліку вказаних операцій та формування за її наслідками податкового кредиту.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно положень статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведених правових норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю Нью Білд Проджект .

З матеріалів справи вбачається, що 02.03.2016 між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Нью Білд Проджект (Підрядник) укладено договір № 02/03-16 на будівництво багатоквартирного житлового будинку № 14, що розташований за адресою: бул. Л. Українки, с. Петрівськ, Києво-Святошинський р-н, Київської обл .

На підтвердження фактичного виконання сторонами указаного договору позивачем до матеріалів справи додано платіжні доручення від 12.03.2016 № 1265 на суму 200 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 33 333,33, від 14.03.2016 № 1272 на суму 400 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 66 666,67 грн та акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року № 1.

09.03.2016 між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Нью Білд Проджект (Підрядник) укладено договір № 02/03-16 на комплекс будівельно-ремонтних робіт адміністративної будівлі, що розташована за адресою: вул. Машинобудівна, буд. 50, м. Київ.

На підтвердження фактичного виконання сторонами указаного договору позивачем до матеріалів справи додано платіжне доручення від 14.03.2016 № 1273 на суму 100 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 16 666,67 грн, та акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року № 1.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 у справі № 21-1539а15, обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Позивач наголошує на тому, що акти виконаних робіт є підтвердженням надання контрагентом вказаних послуг.

Проте, суд не погоджується з доводами позивача та зазначає, що у актах виконаних робіт номенклатура виконаних послуг визначена загальними фразами: Будівництво багатоквартирного житлового будинку № 14 та Комплекс будівельно-ремонтних робіт адміністративної будівлі . У свою чергу, відсутність інших документів, не дає суду можливості дослідити зміст фактично наданих послуг, порядок їх виконання, встановити обсяг трудових та інших ресурсів, які залучалися до їх виконання тощо.

Зазначені обставини у сукупності не дають суду змогу ідентифікувати реальний зміст наданих послуг та виконаних робіт контрагентом позивача.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що акти наданих послуг не можуть бути враховані як юридично значимі документи на підтвердження виконання спірних операцій та, відповідно, для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податкового обліку, а отже і для цілей формування спірних сум податкового кредиту.

На момент проведення контролюючим органом перевірки, у розпорядженні останнього перебував протокол допиту ОСОБА_1 , яка з 30.09.2014 була директором ТОВ Нью Білд Проджект , яка повідомила про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ Нью Білд Проджект , зокрема, зазначила, що не підписувала жодних бухгалтерських та податкових документів Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Білд Проджект .

З матеріалів справи вбачається, що рахунки на оплату та акти наданих послуг підписані ОСОБА_1 .

На переконання суду, зазначені обставини додатково свідчать, що акти наданих послуг підписані від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Білд Проджект , зокрема, у підписанні будь-яких первинних документів, і вказані акти не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг/робіт.

Правова позиція суду ґрунтується на висновках Верховного Суду України, викладених у постанові від 05.03.2012 у справі № 21-421а11.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг та виконання робіт ТОВ Нью Білд Проджект фактично не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу, що мали наслідком правомірного прийняття Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 17.03.2017 № 0001771401.

Щодо податкових повідомленнь-рішеннь від 17.03.2017 №0363140303 та №0362140303 суд зазначає наступне.

В період з 30.01.2017 по 07.02.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю БК Шатро , про що було складено акт від 24 лютого 2017 року за № 76/26-15-14-01-02/35744217 Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю БК ШАТРО код 35744217 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016 .

Відповідно до висновків акту перевірки в діяльності Товариства перевіркою встановлено порушення: п. п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п. п. 164.1 ст. 164, п.п. 164.2.1. п. 164.2 ст. 164, п.п.164.2.20 п 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.2. п. 168.1 ст. 168, абз. 1. п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, п. 171.1. п. 171, п.п. а , г п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами і доповненнями, що призвело до заниження зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 78 250, 27 (у т.ч. за 2015 рік - 23 549,03, 2016 рік - 54 701,24 гривень); п.п. 168.1.1. п. 168.1. ст. 168 з урахуванням п.п. 1.1. п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами і доповненнями, що призвело до заниження військового збору у сумі 3 645,40 (у т.ч. за 2015 рік - 2 354,90, за 2016 рік - 4 558,44 гривень).

Не погоджуючись з викладеними у акті перевірки висновками позивачем подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду котрого Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято рішення, висновки акта перевірки залишити без змін, а заперечення без задоволення. Окрім того, збільшено податкове зобов`язання по військовому збору у зв`язку з допущенням інспектором арифметичної помилки.

Таким чином, на підставі акту перевірки відповідачем було винесено: податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2017 року за № 0363140303, яким донараховано позивачу суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 133 306,33 грн, в тому числі за основним платежем - 78 250,27 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 55 056,06 грн, та податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2017 року за № 0362140303, яким донараховано позивачу суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 11 735,18 грн, в тому числі за основним платежем - 6 913,34 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 4 821,84 грн.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваною доходу єдиним платіжним документом.

Згідно з пунктом 110.1 статті 110 Податкового кодексу України, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/а бо несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідно до пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Пунктом 161 підрозділу 10 Інші перехідні положення Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір (далі - збір).

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України (підпункт 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України). Для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (підпункти 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою (1,5 відсотків), визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 Податкового кодексу України (підпункт 1.5 пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України).

Платники збору зобов`язані забезпечити виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 Податкового кодексу України (підпункт 1.6 пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Згідно з пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно т повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

З матеріалів справи установлено, що використання працівниками Tовариства з обмеженою відповідальністю БК Шатро власних автомобілів здійснювалось на підставі договорів про використання працівниками власного автомобіля без компенсації.

Разом з тим, слід зазначити, що укладені договори не є договорами оренди і, згідно умов договорів, право володіння та користування автомобілем не переходило до підприємства, а тому на них не поширюються вимоги статтей 759, 799 та 220 Цивільного кодексу України.

Облік та списання пального по даних автомобілях здійснювались відповідно до подорожніх листів працівників, відомостей на отримання пального та актів списання пального. Також, надане працівникам пальне для заправки автомобілів не є додатковим благом в розумінні п. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України, так як використовується не на задоволення потреб працівника, а виключно при виконанні працівником своєї безпосередньої трудової функції (службових обов`язків) на підприємстві.

Згідно п. 1.2.1, 1.4. укладених договорів про використання власного автомобіля без компенсації, сторони домовились про те, що: автомобіль, згідно з наказом про порядок використання власного транспорту в робочих цілях, буде використовуватися особою у встановлений на підприємстві робочий час виключно у службових цілях; особа є співробітником підприємства. Використання автомобіля за цим договором здійснюється без надання компенсації особі, у зв`язку з тим, що ця компенсація врахована у посадовому окладі особи .

Відповідно до умов договору, виключне право на керування й обслуговування автомобіля має працівник з метою виконання службових обов`язків, які визначаються Tовариством з обмеженою відповідальністю БК Шатро . Акти приймання - передачі автомобіля від працівника до підприємства не підписувались, що також не заперечується відповідачем.

Суд бере до уваги, що використання особистого транспорту обумовлено посадовими обов`язками зазначених працівників та розташуванням об`єктів (об`єктів будівництва, державних установ та ін.) на значній відстані один від одного та від офісного приміщення Tоваристваз обмеженою відповідальністю БК Шатро , яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 34.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Крім цього, статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Проте відповідно до статті 125 Кодексу законів про працю України працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію). Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з працівником. В даному конкретному випадку компенсувались лише фактично здійснені витрати палива працівником, котрий виконував свої посадові обов`язки.

Враховуючи те, що згідно укладених договорів про використання автомобіля без компенсації, при використання автомобілів не передбачається передачі автомобіля у користування підприємства, а працівник здійснює його експлуатацію самостійно, не знаходять свого підтвердження доводи відповідача, викладені у акті перевірки, що укладені договори є договорами оренди, і на них повинні поширюватись норми Цивільного кодексу України щодо форми їх вчинення.

Помилковим є твердження відповідача є також про те, що вартість пального, використаного працівниками підприємства для заправки власних автомобілів з метою виконання службових обов`язків, які пов`язані з господарською діяльністю товариства, є додатковим благом і підлягає оподаткуванню, оскільки використання автомобіля здійснюється на відповідних правових підставах, а саме: договору про використання автомобіля без компенсації та наказів по підприємству.

На момент укладення вищевказаних договорів та на момент здійснення перевірки позивача, з якими були укладені договори про використання автомобіля, працівники з позивачем - Tовариством з обмеженою відповідальністю БК Шатро , перебували в трудових відносинах, що підтверджується наказами про їх прийняття на роботу (офіційне працевлаштування).

Відповідно до пункту 164.2.17 статті 164 Податкового кодексу України додаткове благо визначається у вигляді: вартості використаного житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податків в безоплатне користування або компенсації вартості такого використання, крім випадків, і коли таке надання або компенсація зумовлені виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачені норми колективного договору або у відповідно до закону в установлених ними межах.

Даною нормою встановлені відповідні ознаки та виключення при визначенні поняття "додаткового блага". Виходячи з наведеного як додаткові блага мають розглядатися виплати, які мають пільговий характер, містять істотний особистий елемент та надання яких особі не пов`язане з виконуваною ним працею, а проводиться на будь-якій іншій підставі.

Таким чином, паливо, якими заправлялися власні автомобілі працівників під час виконання трудових обов`язків, було правомірно віднесено до складу витрат на збут підприємства, оскільки транспортні засоби використовувалися в трудовій діяльності та відповідно до аналогії закону статті 125 Кодексу законів про працю України, працівники отримували компенсації за зношення в службових цілях власних інструментів.

Крім цього, відповідно до пункту 2 статті З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в-Україні" від 16.07.99 N 996-ХІV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом, є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем з метою підтвердження факту використання особистих автомобілів працівників в господарській діяльності підприємства, контролю за використанням пального та документального підтвердження розміру витрат пального, використовувались подорожні листи, відомості про видачу пального і акти списання пального, накази про норми списання палива на легкові автомобілі, що використовуються працівниками для виконання службових обов`язків у господарській діяльності підприємства. Оригінали вищезазначених документів Позивачем було надано під час проведення планової перевірки, однак вони не знайшли свою оцінку в Акті перевірки.

Підставою для нарахування податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у даному випадку є ототожнення інспектором договорів про використання автомобіля без компенсації з договором найму (оренди), який є нікчемним в силу відсутності його нотаріального посвідчення. У зв`язку з такими обставинами інспектор вказує на те, що отриманий працівниками підприємства бензин для заправки власного автомобіля є додатковим благом, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб. Проте, посилання інспектором на вимоги статті 799 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки вказана норма передбачає обов`язкове нотаріальне посвідчення саме договору найму транспортного засобу.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Виходячи з такого визначення, основними ознаками договору найму є надання наймодавцем наймачеві майна: 1) у користування; 2) на певний строк; 3) за плату.

Аналіз змісту договору про використання працівником власного автотранспорту для виробничих (службових) потреб без компенсації вказує на те, що цей договір є безоплатним, оскільки передбачає лише заправку, що є витратами на експлуатацію автомобіля. Жодної плати за використання автомобіля вказаним договором не передбачено.

Крім того, жодні грошові кошти працівникові не передавалися. Оплата палива відбувалася безпосередньо на розрахунковий рахунок підприємства - постачальника палива, що підтверджується видатковими накладними та платіжними дорученнями банку. Автомобіль залишався у користуванні та у повному володінні працівника. Строк використання автомобіля був обмежений лише робочим часом працівника.

Відтак, ототожнення обумовленого договору з договором найму (оренди) транспортного засобу є протиправним.

Статтею З Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Крім того, аналіз наведених норм Закону N 889-1V, вказує на те, що доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, одержаних платником податку саме у власність або нарахованих на його користь.

В даному випадку, грошові кошти на користь працівників Tовариства з обмеженою відповідальністю БК Шатро не нараховувалися, бензин у їх власність не передавався, а був використаний для заправки автомобіля, що, у свою чергу, згідно з договором, використовувався для службових поїздок. Вказані обставини підтверджуються подорожніми листами службового легкового автомобіля, наказами по підприємству, актами списання.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, посилання відповідача, викладені в акті перевірки та в запереченні, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому податкове повідомлення-рішення від 17.03.2017 №0362140303 щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб є протиправним та підлягає скасуванню.

Окрім того, згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір (далі - збір).

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 16.1 Кодексу (гш.1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Ставка збору становить 1,5 відсотки об`єкта оподаткування, визначеного п.п, 1,2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п. п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Пудпунктом 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковується за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25. 165.1.52 п. 165.1 статті 165 Кодексу.

Враховуючи той факт, що порушення, які відображені відповідачем в податковому повідомленні- рішенні від 17.03.2017 №0363140303 (донарахування військового збору) є похідним від податкового повідомлення рішення від 17.03.2017 №0362140303 (донарахування податку на доходи фізичних осіб), яке по своїй суті є протиправним, то і податкове повідомлення рішення від 17.03.2017 №0363140303 (донарахування військового збору) також є протиправним і підлягає скасуванню.

За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17.03.2017 №0363140303 та №0362140303 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17.03.2017 №0363140303 та №0362140303.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю БК Шатро (01301, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 34А, код ЄДРПОУ 35744217) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 175,62 грн (дві тисячі сто сімдесят п`ять гривень 62 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.