Постанова

від 08.07.2020 по справі 826/15338/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15338/18 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В.,Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора міста Києва (далі - позивач) в інтересах Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про зобов`язання відповідача за власний рахунок провести відповідно до вимог містобудівної документації перебудову збудованих на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:72:483-0031, 8000000000:72:483-0032, 8000000000:72:483-0033, 8000000000:72:483-0034 по АДРЕСА_1 об`єктів, шляхом їх приведення до поверховості, передбаченої для садибної забудови (не більше 4 поверхів).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 20 травня 2019 року касаційну скаргу Заступника прокурора м. Києва в інтересах Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року - скасовано та направлено для продовження розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2019 року адміністративну справу №826/15338/18 прийнято до свого провадження.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що приймаючи рішення у справі, судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин вимоги ч.5 ст.20 Земельного кодексу України, ст.ст.1,5,17,26,29,34,36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , у зв`язку з чим висловлено необґрунтований висновок про те, що відповідачем доведено законність здійснення будівництва по АДРЕСА_1.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.

25.03.2020 року за клопотанням сторін, обґрунтованим введенням карантинних заходів у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), розгляд справи було відкладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 16.02.2017 року Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) видав Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1.

02.03.2017 року Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт № КВ 083170610440 (Д1) Будівництво зблокованих житлових будинків за адресою АДРЕСА_1 .

У вказаній декларації про початок будівельних робіт зазначено, що будівництво об`єкту за вказаною адресою дозволено здійснювати з максимальною поверховістю до 4 поверхів.

09.06.2017 року Головним управлінням держгеокадастру у Київській області під час перевірки було встановлено, що на вказаних земельних ділянках здійснюється будівництво багатоповерхового будинку (на момент проведення перевірки збудовано 9 поверхів).

При цьому, відповідачем було розроблено проект Житловий будинок по вул. Нововокзальна в Солом`янському районі м. Києва ; отримано технічні умови на нестандартне підключення житлового будинку до електричних мереж; технічні умови на каналізування житлового будинку, технічні умови на водопостачання житлового будинку; передпроектні пропозицій (стадія ПП) Житловий будинок по АДРЕСА_1 , проект КЖ конструкції залізобетонні (стадія РП) Житловий будинок по АДРЕСА_1 ; дозвіл Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на відхилення від вимог державних будівельних норми у частині газифікації під час проектування житлового будинку по АДРЕСА_1.

13.06.2017 року наказом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києві виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 214 було скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт та зобов`язано Управління дозвільних процедур забезпечити невідкладне направлення наказу до Державної архітектурно-будівельної інспекції України для виключення запису щодо реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № КВ 083170610440 від 02.03.2017 року з єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмов у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Вказаний наказ Департаменту №214 був оскаржений відповідачем у судовому порядку.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 18.04.2018 року у справі № 826/1317/18, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 року, визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту № 214 від 13.06.2017 року Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та зобов`язано Державну архітектурно-будівельну інспекцію України внести до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову в видачі, скасування та анулювання зазначених документів, інформацію про зареєстровану Декларацію про початок виконання будівельних робіт від 02.03.2017 року № КВ 083170610440 Будівництво зблокованих житлових будинків за адресою АДРЕСА_1 .

21.01.2019 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києві виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) знову видав наказ № 16 про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт Будівництво зблокованих житлових будинків за адресою АДРЕСА_1 № КВ 083170610440, Замовник - ОСОБА_1.

Вказаний наказ Департаменту №16 також був оскаржений відповідачем у судовому порядку.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2019 року у справі № 640/2562/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019 року, визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту від 21.01.2019 року № 16 Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт Будівництво зблокованих житлових будинків за адресою АДРЕСА_1 № КВ 083170610440. Замовник - ОСОБА_1.

Судом встановлено, що за результатами будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 ТОВ СПГ-Системс складено технічний паспорт № 277 від 05.06.2017 року на багатоповерховий будинок, згідно з яким об`ємно-планувальне рішення житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідають проекту.

Крім того, у Висновку експертного дослідження № 6-01/17 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 08.06.2017 року, наданого Експертно-технічним центром Статус , зазначено, що об`ємно-планувальні та конструктивні рішення багатоповерхового будинку за адресою: м. Київ. АДРЕСА_1 відповідають проекту (стадія ПП), розробленому ГАП ОСОБА_2 в 2016 р. та вимогам ДБН; на момент обстеження збудовані наступні конструктивні елементи будівлі: фундаменти, монолітний залізобетонний каркас, перекриття, стіни та перегородки, сходи та ліфтові шахти, дах, заповнення віконних та дверних отворів, а також інженерні комунікації будівлі. Наявні конструктивні елементи та інженерні комунікації будівлі мають ступень 100% будівельної придатності до експлуатації; об`ємно-планувальні та конструктивні рішення багатоповерхового житлового будинку за адресою м. Київ, АДРЕСА_1 відповідають санітарно-технічним, протипожежним та іншим вимогами ДБН для його подальшої експлуатації в якості багатоквартирного житлового будинку масової забудови (код 1122,1 за державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-200) .

Прокуратура міста Києва виявивши факт порушення вимог містобудівного законодавства при будівництві по АДРЕСА_1. Встановлено, що на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:72:483-0031, 8000000000:72:483-0032, 8000000000:72:483-0033, 8000000000:72:483-0034, які належать ОСОБА_1, а саме здійснення останнім будівництва, яке є самочинним та підлягає перебудові, звернувся до суду з позовом про зобов`язання відповідача провести відповідно до вимог містобудівної документації перебудову збудованих на земельних ділянках об`єктів, шляхом їх приведення до поверховості, передбаченої для садибної забудови (не більше 4 поверхів).

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України.

Виходячи з аналізу статей 2, 4, 19 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування. Поширення юрисдикції адміністративних судів на спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у разі, якщо відповідачем виступає фізична особа, є винятком із загальних правил і засад адміністративного судочинства.

Однією з визначальних особливостей адміністративного судочинства є те, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень, а відповідачем - суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом (частини 2 та 4 статті 46 КАС України).

При цьому частиною 4 статті 46 КАС України передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Правовий аналіз пунктів 1-4 частини 4 статті 46 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Тобто за пунктом 5 частини 4 статті 46 КАС України суб`єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об`єднань, юридичних осіб, які не є суб`єктами владних повноважень, виключно для превентивного (попереднього) судового контролю своєї ж діяльності, й у випадках, визначених законом.

Пункт 5 частини 4цієї статті, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю, і суди повинні розуміти та застосовувати його саме в такому значенні, а не як норму, що надавала б право для розширеного тлумачення права суб`єкта владних повноважень на адміністративний позов. Такий безпідставний підхід до розуміння змісту пункту 5 частини 4 статті 46 КАС України по суті призводить до відмови органів влади від виконання своїх функціональних обов`язків та можливої дискреційної поведінки.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що публічно-правовим спором є спір, спрямований на захист прав саме фізичних і юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який виникає зазвичай у зв`язку з виконанням або невиконанням таким суб`єктом своїх повноважень публічно-владних управлінських функцій, наданням або ненаданням ним адміністративних послуг. Суб`єкт владних повноважень може бути позивачем, а фізична особа - відповідачем за адміністративним позовом тільки у випадках, якщо на це міститься пряма вказівка у законі.

Водночас позивачем не вказано закон, який надає право суб`єкту владних повноважень звертатися до фізичної особи саме з адміністративним позовом про проведення відповідно до вимог містобудівної документації перебудову збудованих на земельних ділянках об`єктів, шляхом їх приведення до поверховості, передбаченої для садибної забудови (не більше 4 поверхів), тобто фактично знесення зайвих поверхів, а перелічені у пунктах 1-4 частини 4 статті 46 КАС України випадки, коли особа може бути відповідачем в адміністративній справі за позовом суб`єкта владних повноважень, до предмета спору у справі, що розглядається, не відносяться.

На думку колегії суддів, віднесення такої категорії спорів до юрисдикції адміністративних судів суперечить самому завданню адміністративного судочинства, визначеного статтею 2 КАС України.

Адміністративна юстиція спрямована виключно на захист людини від публічної влади і не повинна вирішувати справи проти неї.

Отже, спори про знесення самочинного будівництва (проведення відповідно до вимог містобудівної документації перебудови збудованих на земельних ділянках об`єктів, шляхом їх приведення до поверховості, передбаченої для садибної забудови) мають нерозривно тісний зв`язок з майновим особистим інтересом учасників справи.

При розгляді даного позову контроль за діяльністю суб`єкта владних повноважень не здійснюється, суд з`ясовує наявність чи відсутність підстав для проведення перебудови збудованих об`єктів, тобто позбавлення особи права фактичного володіння та користування об`єктом будівництва, на який, за певних, визначених законом умов, особа може також набути право власності.

Спори за позовами суб`єктів владних повноважень про знесення об`єктів самочинного будівництва дійсно мають певні ознаки справи адміністративної юрисдикції (суб`єктна складова та здійснення позивачем владно-управлінських функцій при зверненні до суду), що дає підстави для сумнівів при визначенні юрисдикційної належності такої категорії справ.

Однак, на думку колегії суддів, за своїм предметом, суттю, характером та суб`єктним складом спірних правовідносин, з урахуванням мети цивільного та адміністративного судочинств, такі спори є цивільно-правовими, тому ця справа про зобов`язання відповідача провести відповідно до вимог містобудівної документації перебудову збудованих на земельних ділянках об`єктів, шляхом їх приведення до поверховості, передбаченої для садибної забудови підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Самочинне будівництво є категорією саме цивільного права. У порядку цивільної юрисдикції розглядаються справи про: визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки; визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво; відшкодування витрат на будівництво, здійснене на земельній ділянці, яку особі не було відведено; зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, провести відповідну перебудову; стягнення витрат, пов`язаних з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Саме частиною сьомою статті 376 ЦК України встановлено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Тобто, норми зазначеної статті регулюють правовідносини, що пов`язані з здійсненням права власності, а тому є цивільно-правовими.

Крім того, предметом цього спору є фактично знесення поверхів житлового будинку, майнові права на об`єкти нерухомості в яких належать третім особам, а тому вирішення позову безпосередньо впливає на їх права.

На підтвердження наведених обставин, а саме наявність майнових прав на об`єкти нерухомості у третіх осіб, представником відповідача було надано до суду Витяги з державного реєстра речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, договори купівлі-продажу квартир у будинках по АДРЕСА_1 .

На думку колегії суддів, при визначенні судочинства, за правилами якого повинна розглядатися така категорія справ, ключове значення має предмет спору (об`єкт спірних правовідносин), тобто самочинно збудоване нерухоме майно. Визначення юрисдикції справи з урахуванням предмета спору сприяє уникненню ситуацій юридичної невизначеності, дає можливість чітко і без жодних складнощів визначати судочинство, за правилами якого спір підлягає розгляду, що зручно для учасників судового процесу та позбавляє суд необхідності роз`яснювати власні правові висновки, які залежно від характеру інтересу, на захист якого ініційовано судовий розгляд, різняться у кожній наступній справі.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів дійшла висновку, що спір за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача за власний рахунок провести відповідно до вимог містобудівної документації перебудову збудованих на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:72:483-0031, 8000000000:72:483-0032, 8000000000:72:483-0033, 8000000000:72:483-0034 по АДРЕСА_1 об`єктів, шляхом їх приведення до поверховості, передбаченої для садибної забудови (не більше 4 поверхів) підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питань щодо речових прав.

У відповідності до пункту першого частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2019 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Водночас, суд апеляційної інстанції роз`яснює позивачу право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 238, 242, 308, 319, 321 КАС України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2019 року - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, рішень, зобов`язання вчинити дії - закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 09.07.2020 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В.Файдюк

Є.І. Мєзєнцев