Постанова

від 09.07.2020 по справі 826/9184/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9184/18 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Контакт на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Контакт до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Контакт звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ заступника начальника ГУ ДФС у Київській області Гринько Р.Ю. від 23.01.2018 №117 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Фірма Контакт з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Електропром пласт , ТОВ Інпром плюс , ТОВ Фенікс Торг , ТОВ Люкс консорсіс за період з 01.01.2015 по 30.06.2017.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказ ГУ ДФС у Київській області від 23.01.2018 №117 виданий на виконання ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва Жежери О.В. від 10.08.2017 у справі №756/10077/17, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №5 Батрина Ю.М. про надання дозволу на призначення документальної позапланової перевірки ТОВ Фірма Контакт . Проте, згідно ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва Жежери О.В. від 10.08.2017 у справі №756/10077/17 прокурорам та слідчим надано право (дозвіл) на призначення перевірки, а не призначено перевірку. Крім того, дозвіл надано не заступнику начальника ГУ ДФС у Київській області Гринько Р.Ю., який не може вважатись належним суб`єктом призначення перевірки. Також позивач наголошує, що ухвала слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва Жежери О.В. від 10.08.2017 у справі №756/10077/17 не могла слугувати підставою для прийняття оскаржуваного наказу про проведення перевірки, адже вказана ухвала скасована ухвалою Київського апеляційного суду від 10.04.2019. Позивач зазначає, що наказ від 23.01.2018 №117 призводить до виникнення у платника податків певних обов`язків, а отже, є актом індивідуальної дії у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, такий наказ може бути оскаржений і після проведення перевірки.

Відповідач у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що позивач допустив працівників контролюючого органу до проведення перевірки, відповідно наказ від 23.01.2018 №117 як акт індивідуальної дії вже вичерпав свою дію, що нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки, відтак, захист прав позивача повинен здійснюватися шляхом оскарження рішень прийнятих за результатом перевірки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги повністю дублюють зміст позовної заяви.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для скасування судового рішення.

Відповідачем заявлено клопотання про заміну первісного відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби реорганізовано ГУ ДФС у Київській області шляхом його приєднання до ГУ ДПС у Київській області.

Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Наведене клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом заміни відповідача ГУ ДФС у Київській області її правонаступником ГУ ДПС у Київській області та після такої заміни усі дії, вчинені в адміністративному процесі до її вступу, обов`язкові для ГУ ДПС у Київській області в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для ГУ ДФС у Київській області.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва Жежери О.В. від 10.08.2017 у справі №756/10077/17 задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №5 Батрина Ю.М. та надано дозвіл на призначення документальної позапланової перевірки ряду підприємств, серед яких призначено документальну позапланову перевірку ТОВ Фірма Контакт з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Електропром пласт , ТОВ Інпром плюс , ТОВ Фенікс Торг , ТОВ Люкс консорсіс за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, проведення якої доручено ГУ ДФС у Київській області.

23.01.2018 заступником начальника ГУ ДФС у Київській області Гринько Р.Ю. винесено наказ №117 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Фірма Контакт з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Електропром пласт , ТОВ Інпром плюс , ТОВ Фенікс Торг , ТОВ Люкс консорсіс за період з 01.01.2015 по 30.06.2017.

Працівниками ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Фірма Контакт з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Електропром пласт , ТОВ Інпром плюс , ТОВ Фенікс Торг , ТОВ Люкс консорсіс за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, за результатами якої складено акт від 07.07.2018 №58/10-36-14-13/19422086, в якому встановлено порушення позивачем п.п.198.1, 198.2, 198.3, абз.г) 198.5, 198.6 ст.198 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 483323,00 грн, у тому числі по періодам: грудень 2015 року - 121043,00 грн, вересень 2016 року - 91156,00 грн, жовтень 2016 року - 6980,00 грн, листопад 2016 - 121944,00 грн, грудень 2016 року - 103842,00 грн, червень 2017 року - 38358,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 07.07.2018 №58/10-36-14-13/19422086 щодо допущених ТОВ Фірма Контакт порушень, ГУ ДФС у Київській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.03.2018 №0005431413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 483323,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 120830,00 грн.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 02.03.2018 №0005431413 до суду. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2019 у справі №826/4331/18 позов ТОВ Фірма Контакт задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005431413 від 02.03.2018.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10.04.2019 скасовано ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва Жежери О.В. від 10.08.2017 у справі №756/10077/17.

Позивач не погоджуючись із наказом від 23.01.2018 №117, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що належним способам захисту права позивача є звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.2018 №0005431413, адже наказ ГУ ДФС у Київській області від 23.01.2018 №117 як акт індивідуальної дії вичерпав свою дію після проведення перевірки та не має для позивача жодних правових наслідків станом на час подання позову.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Отже, однією з правових підстав для призначення позапланової перевірки платника податків є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки.

В ухвалі Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №243/6674/17-к зазначено, що частина друга статті 93 КПК України передбачає, серед іншого, що збирання доказів можливе за допомогою витребування та отримання висновків ревізій та актів перевірок, а частина друга статті 89 визначає як джерело доказів, серед іншого, акти перевірок.

Ці положення процесуального закону також не дають повноважень слідчому судді надавати дозвіл на призначення перевірки. Використання виразу витребування та отримання передбачає повноваження використовувати у якості доказів висновки ревізій і актів перевірок (як і будь-які інші документи), що існують незалежно від кримінального розслідування. Процесуальний закон чітко відрізняє документи, створені в межах кримінального провадження, від документів, походження яких не залежить від кримінального провадження, і підпорядковує ці два типи документів різному правовому режиму. Тому помилково виводити з повноваження витребувати повноваження призначити перевірку.

Суд не може погодитися з висновком слідчого судді, що виключення з переліку повноважень слідчого чи прокурора повноваження призначати ревізії та перевірки означає запровадження судового контролю за такими діями слідчого і прокурора.

Законодавець чітко визначив роль слідчого судді у системі кримінального судочинства: забезпечити, аби правоохоронні органи під час здійснення наданих їм повноважень не порушували права, свободи і інтереси особи.

Це завдання може виправдати різноманітні повноваження слідчого судді, спрямовані на забезпечення прав, свобод і інтересів осіб, навіть якщо вони недостатньо чітко передбачені законодавством. Приклад таких повноважень можна знайти у статті 206 КПК України, коли законодавство зобов`язує слідчого суддю вжити необхідних заходів , не визначаючи перелік цих заходів.

Однак, навіть при найширшому розумінні ролі слідчого судді, неможливо узгодити з нею право слідчого судді розширювати - порівняно із законодавством - повноваження державних органів і посадовців. Слідчий суддя може лише обмежити в конкретному випадку, виходячи з обставин справи, використання вже наданих їм законом повноважень.

У цій справі суддя прийняв рішення, яке має зовсім протилежний ефект: він надав слідчому повноваження, яких той був позбавлений законом. Це суперечить самій суті судового контролю над діями і рішеннями державних органів з метою захисту прав, свобод і інтересів осіб. Це також суперечить завданню суду як інституції в демократичному суспільстві.

Кримінальне процесуальне законодавство за своєю суттю складає корпус положень, які обмежують свободу дій держави при розслідувані злочинів. Сенс кримінального процесуального законодавства у демократичній країні полягає в тому, щоб збалансувати цей легітимний інтерес у розслідуванні злочинів з іншими - не менш важливими - цінностями і інтересами суспільства: захистом від надмірного втручання держави в приватну сферу, захистом від свавілля, цінністю особистої свободи, запобіганню приниженню гідності, цінністю сімейних зв`язків, свободою підприємницької діяльності тощо.

Положення законодавства, якими виключені повноваження слідчого чи прокурора призначати перевірки, не можуть тлумачитися як зміна порядку здійснення повноважень, наприклад, як заборона здійснювати ці повноваження без дозволу слідчого судді чи суду. Законодавець цілком і безумовно виключив такі дії з кола тих дій, що дозволяються вчиняти слідчому або прокурору. В контексті цієї справи завдання слідчого судді полягало саме в тому, аби повноваження слідчого і прокурора, що були виключені законом, були також виключені на практиці.

В даному випадку слідчий суддя, надавши слідчому дозвіл на проведення перевірки, вийшов за межі своїх повноважень і прийняв рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законодавством.

Згідно постанови Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №757/2200/17-к за змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, і не суперечать вимозі імперативності. Водночас, подолання прогалин процедури, яку не передбачено КПК України, шляхом застосування аналогічного процесуального порядку є неприпустимим, оскільки призведе до нехтування окремими правами і свободами, які однаковою мірою гарантовано державою.

У постановах від 04.12.2019 у справі №816/1938/18, від 15.01.2020 у справі №820/609/18 Верховний Суд зазначає, що така властивість індивідуальних адміністративних актів як їх чинність є необхідною передумовою дії цих актів, яка означає наявність у акта юридичної сили та дає змогу говорити про акт як явище правової дійсності.

Відмінність від встановлення протиправними актів індивідуальної дії та нормативно-правових актів є істотною та полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання протиправним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлене законом або не застережене судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Винесення судового рішення у спосіб, не передбачений законом, унеможливлює виникнення у податкового органу права на проведення перевірки за таким судовим рішенням; й навпаки, проведення перевірки на підставі наказу, який був прийнятий на виконання ухвали слідчого судді, яка скасована, свідчить про відсутність легітимної мети таких дій, навіть якщо така нелегітимність й виникла пізніше у часі.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва Жежери О.В. від 10.08.2017 у справі №756/10077/17 задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №5 Батрина Ю.М. та надано дозвіл на призначення документальної позапланової перевірки ряду підприємств, серед яких призначено документальну позапланову перевірку ТОВ Фірма Контакт з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Електропром пласт , ТОВ Інпром плюс , ТОВ Фенікс Торг , ТОВ Люкс консорсіс за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, проведення якої доручено ГУ ДФС у Київській області.

Разом із тим, в подальшому ухвалою Київського апеляційного суду від 10.04.2019 скасовано ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва Жежери О.В. від 10.08.2017 у справі №756/10077/17.

Суд першої інстанції вірно вказав, що скасовуючи ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення перевірки позивача, Київський апеляційний суд констатував, що вирішення слідчим суддею клопотання про призначення позапланової документальної перевірки не віднесено до його повноважень і така процесуальна дія не передбачена КПК України.

Тобто, розгляд слідчим суддею подібного клопотання було визнано судом вищої інстанції позапроцесуальним, а постановлену за його результатами ухвалу - незаконною.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що проведення перевірки податковим органом в межах кримінальної справи на виконання ухвали слідчого судді у будь-якому випадку є самостійною підставою її проведення, а результати перевірки є доказом в кримінальному провадженні. У свою чергу, скасування ухвали про призначення перевірки як єдиної підстави для прийняття наказу про проведення перевірки, має наслідком скасування такого наказу та усіх індивідуальних адміністративних актів, прийнятих податковим органом на виконання ухвали слідчого судді.

Така властивість індивідуальних адміністративних актів як їх чинність є необхідною передумовою дії цих актів, яка означає наявність у акта юридичної сили та дає змогу говорити про акт як явище правової дійсності.

Відмінність від встановлення протиправними актів індивідуальної дії та нормативно-правових актів є істотною та полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання протиправним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлене законом або не застережене судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Винесення судового рішення у спосіб, не передбачений законом, унеможливлює виникнення у податкового органу права на проведення перевірки за таким судовим рішенням; й навпаки, проведення перевірки на підставі наказу, який був прийнятий на виконання незаконної ухвали слідчого судді, свідчить про відсутність легітимної мети таких дій, навіть якщо така нелегітимність й виникла пізніше у часі.

У свою чергу, скасування судового рішення (у даному випадку - ухвали слідчого судді) свідчить про те, що такий судовий акт втрачає законну силу з моменту його прийняття (постановлення). Відтак акти індивідуальної дії (адміністративні акти), прийняті на підставі скасованого судового рішення, не можуть мати будь-якої юридичної сили з дня їх винесення, адже настання обумовлених вище наслідків зумовлене насамперед тим, що порушення, внаслідок яких судове рішення було визнане незаконними, мали місце вже на час прийняття такого акта.

Відповідно до доктрини з умовною назвою плоди отруйного дерева , сформульованої Європейським судом з прав людини у справах Гефген проти Німеччини , Нечипорук і Йонкало проти України , Яременко проти України , якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. У рішеннях у справах Балицький проти України , Тейксейра де Кастро проти Португалії , Шабельник проти України ЄСПЛ застосував різновид цієї доктрини та вказав, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2018 року (справа №822/573/17), від 27 листопада 2018 року (справа №805/2601/16-а), від 21 березня 2019 року (справа № 809/531/18) та ухвалі від 18 листопада 2019 року (справа №320/6748/18).

Крім того, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, сформулював такий правовий висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №826/5011/18.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції не враховано те, що ухвалою Київського апеляційного суду від 10.04.2019 скасовано ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва Жежери О.В. від 10.08.2017 у справі №756/10077/17, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №5 Батрина Ю.М. та надано дозвіл на призначення документальної позапланової перевірки ряду підприємств, серед яких призначено документальну позапланову перевірку ТОВ Фірма Контакт з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Електропром пласт , ТОВ Інпром плюс , ТОВ Фенікс Торг , ТОВ Люкс консорсіс за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, проведення якої доручено ГУ ДФС у Київській області, що тягне за собою відповідні наслідки, тому наказ заступника начальника ГУ ДФС у Київській області Гринько Р.Ю. від 23.01.2018 №117 є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, враховуючи задоволення позовних вимог, колегія судді дійшла до висновку про стягнення на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Контакт - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2020 року - скасувати, та прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Контакт - задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати наказ заступника начальника ГУ ДФС у Київській області Гринько Р.Ю. від 23.01.2018 №117 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Фірма Контакт з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Електропром пласт , ТОВ Інпром плюс , ТОВ Фенікс Торг , ТОВ Люкс консорсіс за період з 01.01.2015 по 30.06.17.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Контакт (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3-А, код ЄДРПОУ 19422086) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-А, код ЄДРПОУ 43141377) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 4405,00 грн (чотири тисячі чотириста п`ять гривень) сплачений відповідно до платіжного доручення №756 від 12.06.2018, платіжного доручення №1303 від 27.03.2020.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 09.07.2020.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна