Постанова

від 10.07.2020 по справі 910/2427/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2020 р. Справа№ 910/2427/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.04.2020

у справі № 910/2427/20 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Грейнсвард

до Акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 4 894,08 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Грейнсвард (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця (далі - Залізниця) 4 894,08 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вагонів.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані не належним виконанням відповідачем зобов`язань у частині дотримання встановлених строків доставки вантажу, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 4 894,08 грн., а також суму судового збору у розмірі - 2 102,00 грн та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 4 000,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/2427/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Грейнсвард до Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 4 894,08 грн. задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Грейнсвард : 4 894,08 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вагонів, 2 102,00 грн. судового збору та 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 894,08 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу та 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство Українська залізниця звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/2427/20 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 поновлено Акціонерному товариству Українська залізниця пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/2427/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/2427/20, роз`яснено учасникам справи, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/2427/20 буде розглянуто без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Грейнсвард просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/2427/20 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

07.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Грейнсвард (далі - замовник, товариство) та Акціонерним товариством Українська залізниця (далі - перевізник, залізниця) укладено Договір, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт/імпорт) у вагонах перевізника, вагонах інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Як вбачається із накладних №40095028, №40095002, №40095010 та №40095150, 18.09.2019 Залізниця прийняла до перевезення на станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці вантаж і зобов`язалася доставити його на станцію призначення Кролевець Південно-Західної залізниці.

У графі 20 накладних №40095028, №40095002, №40095010 та №40095150 вказано, що до перевезення Залізницею прийняті порожні власні вагони з-під зерна кукурудзи, власником яких є ТОВ Кролевецький комбікормовий завод , а оператором - Товариство.

Згідно з відомостями у графі 56 зазначених накладних вантаж був прийнятий до перевезення 18.09.2019.

Вантаж прибув на станцію призначення 01.10.2019, що підтверджується відомостями у графі 51 накладних №40095028, №40095002, №40095010 та №40095150. Тобто, вантаж був фактично доставлений за 13 діб.

Відстань перевезення, зазначена у графі 30 вказаних накладних, становить 874 км.

Відповідно до графи 31 накладних розмір провізної плати становить 4 078,40 грн.

З урахуванням наведених обставин, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 4 078,40 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Аналогічні норми містяться у ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України, де вказано, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (п. 5 Статуту).

У п. 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 п. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Пунктом 41 Статуту регламентовано, що залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу , затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), а також статтею 23 Статуту передбачено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну). Накладна згідно з Правилами оформлення перевізних документів може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Відповідно до підпункту 1.1.1 пункту 1.1 Правил термін доставки вантажу у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками становить 1 (одну) добу на кожні повні та не повні 200 км.

Згідно з п. 2.1. Правил обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____ число _____ місяць".

Відповідно до п.п. 2.4, 2.9, 2.10 Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Пунктом 116 Статуту залізниць України передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

З урахуванням наведеного, нормативний строк доставки вантажу за накладними №40095028, №40095002, №40095010 та №40095150 становить 6 діб: 5 діб (874 км/200 км) + 1 доба (операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу). Тобто доставка вантажу була прострочена на 7 діб.

Таким чином, відповідач доставив вантаж позивачу із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та "Правилами обчислення термінів доставки вантажу".

З урахуванням положень статті 116 Статуту, штраф за несвоєчасну доставку вантажу становить 30% провізної плати, а саме: за накладною №40095028 - 4 078,40*30% = 1 223,52 грн.; за накладною № 40095002 - 4 078,40*30% = 1 223,52 грн.; за накладною № 40095010 - 4 078,40*30% = 1 223,52 грн.; за накладною № 40095150 - 4 078,40*30% = 1 223,52 грн., а разом - 4 894,08 грн.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість посилання відповідача на відсутність підстав для стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вагонів за залізничними накладними №40095002 та №40095150, оскільки наведені доводи спростовуються змістом відповідних накладних.

Так, згідно графи 49 накладної №40095002 про прибуття вантажу позивача повідомлено 01.10.1019 о 21 год. 20 хв., розкредитовано позивачем вказаний перевізний документ було 02.10.2019 о 09 год. 42 хв.; згідно накладної №40095150 про прибуття вантажу позивача повідомлено 01.10.1019 о 17 год. 48 хв., розкредитовано позивачем вказаний перевізний документ було 01.10.2019 о 19 год. 29 хв.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 894,08 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив аргументи відповідача щодо оплати ним штрафу за несвоєчасну доставку вагонів за накладними № 40095010 та № 40095028 у сумі 2 447,04 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують здійснення Залізницею оплати штрафу. Відповідно до платіжного доручення від 25.02.2020 № 2573073, яке подане відповідачем разом із відзивом, призначення платежу: перерах. кошти за несвоєчасну доставку вантажу зг. наказів від 22.01.20 №/1219/-0110-480, 1610-519, 0210-481. Без ПДВ. (_340_) .

Оскільки в матеріалах справи відсутні накази, зазначені в призначенні платежу, тому у суду відсутні підстави вважати, що сума, сплачена Залізницею позивачу згідно з платіжним дорученням від 25.02.2020 №2573073 (5 801,61 грн.), включає штраф за несвоєчасну доставку вагонів за накладними № 40095010 та № 40095028 у сумі 2 447,04 грн.

Стосовно задоволення судом першої інстанції вимог позивача про стягнення з відповідача 4 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як свідчать матеріали справи, 03.02.2019 адвокатом Накоп`юком Ярославом Володимировичем і Товариством (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 01-02, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання всіма законними методами та способами надавати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов`язані або можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з актом № 01-02/14 виконаних робіт (наданих послуг) від 12.02.2020 адвокатом було надано Товариству послуги на загальну суму 4 000 тис. грн.

Оплата позивачем 4 000 грн. за надання правової допомоги підтверджується платіжним дорученням від 12.02.2020 № 365.

Зважаючи на обсяг наданої адвокатом позивачу правничої допомоги, а також задоволення позовних вимог у повному обсязі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 000 грн. є співрозмірними заявленим позовним вимогам, а тому вбачає за можливе у вказаній сумі витрати покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про повне задоволення позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/2427/20 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/2427/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк