Рішення

від 07.07.2020 по справі 915/62/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року Справа № 915/62/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства Бізон-Тех 2006 (70605, Запорізька обл., Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11; ідентифікаційний код 34216986)

до відповідача: Фермерського господарства Ялжіс (57545, Миколаївська обл., Очаківський район, с. Дмитрівка, пров. Радісний, буд. 16; ідентифікаційний код 35328156)

про: стягнення 343985,28 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Бєлая О.С. адвокат за довіреністю,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

23.01.2020 Приватне підприємство Бізон-Тех 2006 звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 13/20-юр від 20.01.2020, в якій просить суд:

- стягнути з Фермерського господарства Ялжіс (ідентифікаційний код 35328156) на користь Приватного підприємства Бізон-Тех 2006 (ідентифікаційний код 34216986) 343985,28 грн, що складається з: 265625,70 грн основного боргу, 2390,63 грн інфляційних втрат, 53125,14 грн штрафу, 22843,81 грн пені, а також судові витрати в повному обсязі;

- зазначити в резолютивній частині рішення таке: Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати пеню за такою формулою: (СОБ х КДП х 0,05) : 100 = сума пені, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого Фермерським господарством Ялжіс (ідентифікаційний код 35328156); 0,05 - ставка пені; КДП - кількість днів прострочення сплати Фермерським господарством Ялжіс (ідентифікаційний код 35328156) суми основного боргу за період: з 16.01.2020 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, і стягнути отриману суму пені із Фермерського господарства Ялжіс (ідентифікаційний код 35328156) на користь Приватного підприємства Бізон-Тех 2006 (ідентифікаційний код 34216986).

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі Договору поставки мінеральних добрив № ОД-Д-127 від 29.03.2018; специфікації № 1 від 29.03.2018; видаткової накладної № ЗП3777 від 29.03.2018; банківських виписок по рахунку № 26006185176 за 21.09.2018, 27.09.2018, 04.10.2018; акту звірки взаєморозрахунків від 31.12.2018; претензії-вимоги № 471/19-юр від 17.10.2019; застосування норм статей 625, 546, 549-552, 611, 612, 629, 691, 692 Цивільного кодексу України, статей 193, 199, 229-231 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що відповідач допустив прострочення виконання грошових зобов`язань зі сплати суми основного боргу.

У мотивувальній частині позовної заяви позивачем додатково було наведено перелік запитань відповідачу про обставини, що мають значення для справи, в порядку ч. 1 ст. 90 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/62/20 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 25 лютого 2020 року о 09:30; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи. Крім того, у вказаній ухвалі суд звернув увагу позивача на встановлені процесуальним законом (ст. 91 ГПК України) вимоги щодо оформлення письмових доказів, які подаються до суду.

03.02.2020 до суду від Приватного підприємства Бізон-Тех 2006 надійшло клопотання № 46/20-юр від 29.01.2020 про участь позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яке суд відреагував відповідною ухвалою 04.02.2020.

24.02.2020 до суду від відповідача надійшла така кореспонденція:

- заява б/н від 24.02.2020 (вх. № 2449/20), в якій фермерське господарство просить суд відкласти судове засідання на іншу дату, мотивуючи тим, що керівник відповідача не має змоги прибути у судове засідання у призначений час і дату, оскільки не буде перебувати у межах міста.

- пояснення б/н від 24.02.2020 (вх. № 2450/20) (в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України).

В судовому засіданні 25.02.2020 проведеному за участю представника позивача, суд встановив порушення відповідачем приписів процесуального закону при поданні письмових пояснень б/н від 24.02.2020 (вх. № 2450/20), які з огляду на комплексний аналіз норм ст.ст. 118, 161 ГПК України не можуть бути прийняті судом до розгляду.

У вказаному судовому засіданні представник Приватного підприємства Бізон-Тех 2006 зазначив, що підприємство не наполягає на наданні відповідачем відповідей на питання поставлені останньому у позовній заяві, у порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами проведеного засідання, ухвалою суду від 25.02.2020 підготовче засідання було відкладено на 26 березня 2020 року о 09:20; постановлено проводити засідання у справі № 915/62/20, призначене на 26 березня 2020 року о 09:20 за участю Приватного підприємства Бізон-Тех 2006 у режимі відеоконференції.

02.03.2020 до суду від відповідача надійшов супровідний лист № 96/20-юр від 25.02.2020, з яким заявником, з урахуванням ухвали суду від 27.01.2020, надано засвідчені належним чином копії документів, доданих до позовної заяви.

У зв`язку перебуванням судді Смородінової О.Г. у відпустці, судове засідання по справі № 915/62/20, призначене на 26.03.2020 о 09:20 не відбулося.

Враховуючи введення з 12.03.2020 на усій території України карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (за змінами та доповненнями) ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.03.2020 розгляд справи № 915/62/20 було відкладено без визначення дати судового засідання.

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України рішення про послаблення карантинних обмежень, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів , беручи до уваги тривалість знаходження справи у провадженні суду, ухвалою від 25.05.2020 суд повідомив учасників справи про те, що підготовче засідання у справі № 915/62/20 відбудеться 09 червня 2020 року о 09:30.

27.05.2020 на офіційну електронну адресу суду від Приватного підприємства Бізон-Тех 2006 надійшло клопотання № 295/20-юр від 27.05.2020 про участь позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні іншого суду, на яке суд відреагував відповідною ухвалою від 28.05.2020.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2020 було закрито підготовче провадження у справі № 915/62/20, з призначенням її до судового розгляду по суті на 07 липня 2020 року о 09:30.

15.06.2020 до суду від позивача надійшло клопотання № 327/20-юр від 09.06.2020 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні іншого суду, на яке суд відреагував відповідною ухвалою від 15.06.2020.

06.07.2020 до суду від відповідача надійшла заява б/н від 06.07.2020 (вх. № 8203/20), в якій заявник, посилаючись, зокрема, на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та рішення Ради суддів України від 16.03.2020, з метою надання можливості учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, просить суд засідання у справі № 915/62/20 відкласти на іншу дату, про що повідомити сторони.

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, ухвалою суду від 27.01.2020 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Відповідач отримав вказану ухвалу суду 31.01.2020, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400139178560. Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву, з урахуванням вихідних днів, тривав до 17.02.2020 включно .

Разом із тим, ні станом на 17.02.2020, ні станом на дату розгляду справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з вказаного питання не надав.

Суд відмічає, що відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

07.07.2020 в судове засідання в режимі відеоконференції з`явився лише повноважний представник позивача, який доповів суду предмет та підстави позову, підтвердив актуальність позовних вимог.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про отримання відповідачем 13.06.2020 копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2020 у справі № 915/62/20 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400140642556.

При цьому, як було наведено вище, 06.07.2020 до суду від відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання. Представник позивача проти задоволення вказаної заяви усно заперечував, просив суд розглянути справу у даному судовому засіданні.

Суд розглянувши відповідну заяву, вважає за необхідне зазначити таке.

Щодо посилання відповідача на обставини запровадження на території України карантину, суд вважає слушним вказівку представника позивача на прийняття Кабінетом Міністрів України у травні 2020 року рішення про послаблення карантинних обмежень та в подальшому запровадження адаптивного карантину, який, на переконання суду, дає можливість проводити судовий розгляд у даній господарській справі.

Крім того, згідно зі ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Додатково суд зазначає, що неможливість явки представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, проте, відповідачем суду таких доказів не надано.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.03.2019 по справі № 910/12842/17, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи тривалість знаходження справи у проваджені суду, строки розгляду справи по суті, у сукупності з наведеними вище процесуальними нормами та обставинами справи, суд зазначає, що оскільки явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а відсутність представника відповідача у даному засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про відкладення судового засідання та можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача.

При цьому, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 07.07.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши у судових засіданнях представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2018 року між Приватним підприємством Бізон-Тех 2006 та Фермерським господарством Ялжіс був укладений Договір поставки мінеральних добрив № ОД-Д-127 (далі - Договір), відповідно до предмету якого у порядку, строки та умовах, визначених цим договором та специфікаціями до нього позивач, як постачальник, зобов`язався поставляти та передавати у власність покупцю мінеральні добрива (надалі добрива або товар ), а відповідач, як покупець, взяв на себе зобов`язання, з`являтися у місце поставки, приймати цей товар та оплачувати його постачальнику. Усі поставки постачальником покупцю мінеральних добрив до кінця року в якому був укладений цей договір, а також порядок їх оплати регулюються цим договором.

За умовами наведеного договору:

- найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна, вказуються у специфікаціях до договору, які є невід`ємними його частинами (п. 2.1);

- покупець зобов`язується повністю оплатити постачальнику товар на умовах попередньої оплати у строки та у розмірах, що визначені у специфікаціях. Якщо ж товар, або якась його частина буде поставлена покупцю до йог оплати постачальнику, то такий товар оплачується покупцем не пізніше наступного дня після поставки йому товару. Такі ж строки діють, якщо між сторонами фактично відбулась поставка товару по накладній, але на такий товар не була підписана специфікація і він попередньо не був оплачений покупцем (п. 5.1);

- як виняток, специфікацією може передбачатися продаж товару на умовах відстрочення чи розстрочення платежів, із сплатою авансових платежів, або без оплати таких. Під авансовими платежами сторони розуміють часткові платежі за товар, які повинні бути здійснені до дати поставки товару (п. 5.3);

- за прострочення оплати поставленого і неоплаченого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов`язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від простроченої суми (п. 6.1.4);

- сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення зі ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов`язанням сторін згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшують до 3 років (п.6.2);

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до кінця року, в якому він був укладений. Якщо сторони в наступному році не укладуть новий договір поставки, але фактично постачальником будуть здійснюватися поставки мінеральних добрив покупцю, то цей договір продовжує регулювати умови таких поставок між сторонами і в наступному році, аж до укладання нового договору поставки (п. 7.1).

Вказаний договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки, а також інфляційних втрат, штрафу та пені, у зв`язку з порушенням останнім строку оплати за поставлений товар.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини існування між сторонами договірних правовідносин, здійснення позивачем поставки обумовленого договором товару та порушення відповідачем грошового зобов`язання в частині повноти та своєчасності оплати поставленого товару.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір поставки мінеральних добрив № ОД-Д-127 від 29.03.2018;

- специфікація № 1 від 29.03.2018;

- видаткова накладна № ЗП3777 від 29.03.2018;

- банківські виписки по рахунку № 26006185176 за 21.09.2018, 27.09.2018, 04.10.2018;

- акт звірки взаєморозрахунків від 31.12.2018;

- претензія-вимога № 471/19-юр від 17.10.2019.

Відповідач, як було зазначено вище, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного Договору 29.03.2018 між сторонами оформлено та підписано Специфікацію № 1 (на умовах відстрочення платежів), відповідно до якої було погоджено постачання позивачем відповідачу товару - Аміачної селітри (біг-бег) в кількості 50,000 тонн на загальну суму 510000,00 грн. Вказаною специфікацією передбачені такі строки оплати товару:

- перший платіж у сумі 102000,00 грн перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 12.04.2018;

- другий платіж у сумі 408000,00 грн перераховується покупцем постачальнику не пізніше 01.08.2019.

29.03.2018 постачальником було передано покупцю товар - Аміачну селітру (біг-бег) в кількості 50,000 тонн на загальну суму 510000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № ЗП3777 від 29.03.2018, підписаною обома сторонами без зауважень та заперечень.

У подальшому відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на загальну суму 244374,30 грн, що вбачається з наданих позивачем банківських виписок з рахунку № 26006185176:

- від 21.09.2018 на суму 140000,00 грн (призначення платежу: оплата згіідно вид.№ЗП3777 від 29.03.2018, №ЗП6673 від 12.04.2018 року, в т.ч. ПДВ 20% 23333,33 грн. ). Зі змісту позовної заяви вбачається, що з вказаного платежу, в рахунок погашення боргу за видатковою накладною №ЗП6673 від 12.04.2018 зараховано суму 39120,34 грн. Представник позивача в судовому засіданні 07.07.2020 підтвердив вказане та усно пояснив, що решта суми в розмірі 100879,66 грн спрямована на оплату грошового зобов`язання відповідача перед позивачем за іншою видатковою накладною №ЗП6673 від 12.04.2018 в межах іншого договору. Вказане фактично підтверджено і відповідачем, зокрема у підписаному між сторонами Акті звірки взаєморозрахунків від 31.12.2018 за період 01.01.2018 - 31.12.2018 за Договором поставки мінеральних добрив № ОД-Д-127 від 29.03.2018, з якого вбачається, що з відповідного платежу від 21.09.2018 в рахунок погашення боргу за видатковою накладною №ЗП6673 від 12.04.2018 зараховано суму 39120,34 грн;

- від 28.09.2018 на суму 55253,96 грн (призначення платежу: оплата згіідно вид.№ЗП3777 від 29.03.2018, в т.ч. ПДВ 20% 9208,99 грн. );

- від 04.10.2018 на суму 150000,00 грн (призначення платежу: оплата згіідно вид.№ЗП3777 від 29.03.2018, в т.ч. ПДВ 20% 25000,00 грн. ).

З підписаного між керівниками обох сторін вищенаведеного акту звірки вбачається також те, що сторони погоджуються, що станом на 31.12.2018 заборгованість Ялжіс ФГ перед ПП БІЗОН-ТЕХ 2006 становить 265625,70 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 18.10.2019 позивач скерував на адресу відповідача претензію-вимогу № 471/19-юр від 17.10.2019 про виконання простроченого грошового зобов`язання з оплати товару за договором поставки мінеральних добрив № ОД-Д-127 від 29.03.2018 і сплати частини санкцій, в якій вимагав сплати компромісної суми за договором, а саме основного боргу (265625,70 грн), а також частково штрафу (у сумі, що дорівнювала би 30 % річних з усіх прострочених сум грошового зобов`язання за весь період їх прострочення) шляхом переказу через банки на один із поточних рахунків позивача. У вказаній вимозі постачальником, зокрема, було зазначено, що вказана компромісна сума повинна бути повністю сплачена протягом 3 календарних днів з дня отримання цієї претензії.

За даними позивача, які не спростовані відповідачем, останній вказану претензію залишив без відповіді та без задоволення.

Таким чином, відповідно до наданих суду позивачем доказів та вищезазначених обставин, що не спростовані відповідачем, останній не виконав свого обов`язку по оплаті товару в сумі 265625,70 грн, що і спонукало позивача звернутися до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів у повному обсязі за поставлений товар не представив, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями, відповідно доводи позивача не спростував.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за поставлений товар за договором поставки мінеральних добрив № ОД-Д-127 від 29.03.2018 (видаткова накладна № ЗП3777 від 29.03.2018), у зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму основної заборгованості в розмірі 265625,70 грн зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 2390,63 грн суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Інфляційні нарахування на суму боргу не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, за допомогою програми Законодавство та встановлено, що нарахування позивача здійснені з допущенням арифметичних помилок. За перерахунком суду, розмір інфляційних втрат (за період з серпня 2019 року по грудень 2019 року, з урахування суми основного боргу в розмірі 265625,70 грн) складає 2654,62 грн.

Водночас, беручи до уваги те, що суд не може вийти за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України), то з вказаних причин з відповідача належить стягнути суму інфляційних витрат, яка була заявлена позивачем, в розмірі 2390,63 грн.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум пені в розмірі 22843,81 грн та штрафу в розмірі 53125,14 грн, суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Як уже вище було наведено, за умовами п.п. 6.1.4, 62 Договору за прострочення оплати поставленого і неоплаченого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов`язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від простроченої суми. Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення зі ст. 232 Господарського кодексу України).

Таким чином, на підставі вищевказаних правових норм та умов договору позивач цілком законно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.

Судом перевірено розрахунок суми пені в розмірі 22843,81 грн (за період з 02.08.2019 по 20.01.2020) і штрафу в розмірі 53125,14 грн та встановлено, що позивачем відповідні суми визначено вірно.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд зазначити в резолютивній частині рішення наступне: Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати пеню за такою формулою: (СОБ х КДП х 0,05) : 100 = сума пені, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого Фермерським господарством Ялжіс (ідентифікаційний код 35328156); 0,05 - ставка пені; КДП - кількість днів прострочення сплати Фермерським господарством Ялжіс (ідентифікаційний код 35328156) суми основного боргу за період: з 16.01.2020 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, і стягнути отриману суму пені із Фермерського господарства Ялжіс (ідентифікаційний код 35328156) на користь Приватного підприємства Бізон-Тех 2006 (ідентифікаційний код 34216986).

Так, відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Тобто, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм ГПК України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленими до суду про використання останнім передбаченого ч.10 ст.238 ГПК України відповідного права.

При цьому судом враховано, що згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом із тим, сторони в п. 6.2 Договору погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення зі ст. 232 Господарського кодексу України).

Отже, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій встановлене ч.10 ст.238 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Частина 10 ст. 238 ГПК України введена в дію з 01.01.2019. Вказана норма убезпечує особу, на користь якої ухвалено рішення, від повторних звернень до суду з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.

Водночас, суд відмічає, що позивачем у даній позовній заяві заявлено до стягнення пеню в розмірі 22843,81 грн за період з 02.08.2019 по 20.01.2020. За такого, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахування пені слід проводити з 21.01.2020, а не з 16.01.2020, як про те з наведенням мотивацій просить позивач.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини справи, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про доведеність та правомірність позовних вимог, а отже - задоволення їх в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, судовий збір за подання позову в сумі 5159,78 грн підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фермерського господарства Ялжіс (57545, Миколаївська обл., Очаківський район, с. Дмитрівка, пров. Радісний, буд. 16; ідентифікаційний код 35328156) на користь Приватного підприємства Бізон-Тех 2006 (70605, Запорізька обл., Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11; ідентифікаційний код 34216986) 343985,28 грн, що складається з: 265625,70 грн основного боргу, 2390,63 грн інфляційних втрат, 53125,14 грн штрафу, 22843,81 грн пені; а також 5159,78 грн судового збору.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати пеню за такою формулою: (СОБ х КДП х 0,05) : 100 = сума пені, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого Фермерським господарством Ялжіс (ідентифікаційний код 35328156); 0,05 - ставка пені; КДП - кількість днів прострочення сплати Фермерським господарством Ялжіс (ідентифікаційний код 35328156) суми основного боргу за період: з 21.01.2020 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, і стягнути отриману суму пені із Фермерського господарства Ялжіс (ідентифікаційний код 35328156) на користь Приватного підприємства Бізон-Тех 2006 (ідентифікаційний код 34216986).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Приватне підприємство Бізон-Тех 2006 (70605, Запорізька обл., Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11; ідентифікаційний код 34216986);

Відповідач: Фермерське господарство Ялжіс (57545, Миколаївська обл., Очаківський район, с. Дмитрівка, пров. Радісний, буд. 16; ідентифікаційний код 35328156).

Повне рішення складено та підписано судом 10.07.2020.

Суддя О.Г. Смородінова