Рішення

від 01.07.2020 по справі 922/481/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/481/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Редько А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківспецінвест" в особі директора Мукомели Володимира Васильовича (61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 31) 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комтеплоенерго" (61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 31, оф. 17) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 22129,97 грн. за участю представників:

позивача - Жук А.С., ордер серія ХВ №582000090 від 28.04.20,

відповідача - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтеплоенерго" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківспецінвест" в особі директора Мукомели Володимира Васильовича до ОСОБА_1 про стягнення 22129,97 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.04.2020 об 11:40. Також, вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комптеплоенерго".

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.04.2020 відкладено підготовче засідання на 28.04.2020 об 11:30.

10.04.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8901) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 13.06.2020 з власної ініціативи та відкладено підготовче засідання на 25.05.2020 об 11:40

12.05.2020, 18.05.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 10547, 11157), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.06.2020 о 12:30.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.06.2020 розгляд справи відкладено на 01.07.2020 о 12:30.

Позивач в судове засідання 01.07.2020 з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь штрафні санкції в розмірі 15027,97 грн.

Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача явку своїх представників у судове засідання 01.07.2020 не забезпечили, про розгляд справи повідомлялися своєчасно та належним чином.

Також, необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

У даному разі, всі ухвали господарського суду Харківської області по даній справі: від 13.03.2020, від 07.04.2020, від 28.04.2020, від 25.05.2020, від 09.06.2020 - були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/, а тому відповідач та третя особа мали можливість ознайомитися з текстом ухвал по даній справі.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

При цьому суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 01.07.2020 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

26.04.2016 ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора ТОВ "Комтеплоенерго" на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтеплоенерго", оформленого протоколом №1 від 25.04.2016 та наказу №1 від 26.04.2016.

Оскільки Товариство не мало головного бухгалтера, вся звітність подавалась лише за підписом керівника Кірноз Ю.В., тому відповідальність за правильність, повноту та відповідність дійсності поданих даних покладено на посадову особу, що засвідчувала підписом подані документи.

Позивачем у позові вказано, що після звільнення ОСОБА_1 , вищим органом управління ТОВ "Комтеплоенерго" було проведено аудиторську перевірку, під час якої було виявлено низку порушень.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20.12.2018 у цивільній справі №591/5455/18, за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Комтеплоенерго" про поновлення на роботі, позов задоволено частково - визнано наказ ТОВ "Комтеплоенерго" №1-К від 17.08.2018 "Про звільнення ОСОБА_1 " незаконним; визнано протокол загальних зборів учасників ТОВ "Комтеплоенерго" №13/08-18 від 13.08.2018, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Комтеплоенерго" незаконним; поновлено ОСОБА_1 з 14.08.2018 р. на посаді директора ТОВ "Комтеплоенерго", яке в цій частині залишене без змін постановою Сумського апеляційного суду від 14.03.2019.

Так, позивачем у позові вказано, що на адресу ТОВ "Комтеплоенерго" надійшло податкове повідомлення - рішення від 21.11.2019 за вих. №0083335605 Головного управління ДПС у Харківській області щодо виявлення порушень у термінах реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Штрафні санкції були розраховані до податкових накладних виписаних 02.03.2018 та 02.02.2018.

Електронна версія даних документів містить наступну інформацію:

- податкова накладна від 02.02.2018 №1 на загальну суму 492511,50 грн., сума ПДВ 82085,25 відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних дана ПН зареєстрована 15.03.2018 за №9045366531 за підписом ОСОБА_1

- податкова накладна від 02.03.2018 №2 на загальну суму 40963,4 грн., сума ПДВ 68193,90 відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних дана ПН зареєстрована 13.04.2018 за №9068529860 за підписом ОСОБА_2 Ю ОСОБА_3 В.

У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку таку, податкову декларацію підписує лише керівник (див. роз`яснення у категорії 135.03 ЗІР).

Таким чином, як вказує позивач, керівник підприємства будь-якої форми власності несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України, згідно з яким передбачено три види відповідальності, а саме: адміністративна, кримінальна та матеріальна (цивільно-правова).

Таким чином, позивачем вказано на обов`язок посадової особи відшкодувати збитки спричинені нею, оскільки матеріальна відповідальність працівників - це покладення на працівника обов`язку повністю відшкодувати заподіяну підприємству пряму дійсну шкоду без будь-яких обмежень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти задоволення позову вказує, що позивачем необґрунтовано суму збитків, не вказано протиправних дій відповідача, які потягли вказані збитки, необґрунтовано наявності службового недбальства чи зловживання з оку відповідача службовими обов`язками, а також необґрунтовано наявності причинно-наслідкового зв`язку між збитками та діями відповідача, що свідчить про безпідставність позову. Також, відповідачем було наголошено про те, що позивачем не надано будь - яких доказів на підтвердження наявності понесених відповідачем збитків, про які він посилається у позові.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача, як з посадової особи - керівника підприємства, збитків, які спричинені відповідачем позивачу внаслідок ведення бухгалтерського обліку та подання податкових декларацій.

Наявність трудових відносин між власником (учасником, акціонером) юридичної особи та посадовою особою цієї юридичної особи не впливає на визначення юрисдикції спорів за позовом власника (учасника, акціонера) до такої посадової особи щодо відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями або бездіяльністю посадової особи, поданим власником (учасником, акціонером) в інтересах юридичної особи. Такі спори підлягають розгляду господарськими судами відповідно до пункту 12 частини першої статті 20, частини першої статті 54 ГПК України.

Приписами статей 39, 40 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", зокрема, передбачено, що виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва. Одноосібний виконавчий орган товариства або голова колегіального виконавчого органу товариства може діяти від імені товариства без довіреності. Члени наглядової ради товариства та члени виконавчого органу товариства повинні діяти добросовісно і розумно в інтересах товариства. Члени наглядової ради товариства та члени виконавчого органу товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні товариству їхніми винними діями або бездіяльністю. Член наглядової ради товариства, член виконавчого органу товариства звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Частинами 1, 2 ст. 89 ГК України визначено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Особливості управління господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, визначаються законами України. Посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Водночас, частиною 4 ст. 89 ГК України передбачено, що посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ними господарському товариству, в межах і порядку, передбаченому законом.

Розмір збитків, завданих товариству та які просить стягнути позивач, становить 22129,97 грн.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

При цьому, за замістом статей 13 та 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність: 1) шкоди (її розмір), 2)протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та 3)причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Таким чином, у випадку відсутності одного з трьох елементів, виключає можливість притягнення органу державної влади до такого виду відповідальності як стягнення збитків.

Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 по справі № 920/316/17.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. При цьому, питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказує на те, що дії відповідача внаслідок яких завдано останньому збитки полягають в порушеннях правил бухгалтерського обліку підприємства під час заповнення податкових декларацій, що стало наслідком невірного відображення податкових даних у термінах реєстрації, про що зазначено у повідомленні-рішенні від 21.11.2019 №0083335605, що, на думку позивача є збитками та підтверджуються вказаним повідомленням-рішенням, розрахунком штрафних санкцій та податковими накладними.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером (абз. 1 ч. 4 ст. 8).

Керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів (ч. 6 ст. 8).

Головний бухгалтер або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства: забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов`язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства. (ч. 7 ст. 8).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9).

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи (ч. 8 ст. 9).

Таким чином, керівник підприємства згідно з вимогами законодавства відповідає за організацію бухгалтерського обліку, а безпосередньо за ведення обліку несе відповідальність бухгалтер або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства, у зв`язку з чим, позивачем у даному разі не доведено належними та допустимими доказами обставин, які б свідчили, що саме відповідач в межах своїх службових обов`язків є тією особою, на яку законом було покладено обов`язок щодо формування та забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємства та заповнення податкових декларацій, з урахуванням чого, позивачем не доведено, якими самими протиправними діями чи бездіяльністю з боку відповідача, було завдано збитків позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиним доказом, який підтверджує наявність збитків понесених третьою особою, є повідомлення-рішення від 21.11.2019 №0083335605, розрахунок штрафних санкцій та податкові декларації.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд зазначає про те, що подані позивачем повідомлення-рішення від 21.11.2019 №0083335605, розрахунок штрафних санкцій та податкові декларації не є належними та вірогідними доказами, які підтверджують розмір збитків, а тому враховуючи, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували сплати штрафу, суд дійшов висновку про те, що позивачем необґрунтовано наявність збитків, які останній просить стягнути з відповідача.

Враховуючи наведене вище, оскільки позивачем необґрунтовано та не доведено понесення товариством збитків, та не надано доказів, які б підтверджували сплати штрафу, враховуючи, що подані позивачем докази не можуть вважатися належними та вірогідними доказами, які підтверджують наявність збитків, у зв`язку з чим, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судові витрати.

З огляду на приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи висновки господарського суду про відмову у задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору у даному разі покладаються на позивача.

Водночас, вирішуючи питання розподілу судових витрат понесених відповідачем на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, про які зазначено відповідачем у відзиві на позов (а.с. 90-96), зважаючи на те, що відповідачем не подано відповідної заяви з доказами на підтвердження понесення таких витрат у встановлені ч. 8 ст. 129 ГПК України строки, тому суд розподіл витрат понесених відповідачем на професійну правничу допомогу не здійснює та залишає їх за відповідачем.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "10" липня 2020 р.

Суддя Г.І. Сальнікова