Рішення

від 09.07.2020 по справі 523/8677/19

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/8677/19

Провадження №2/523/1943/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2020 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді - Малиновського О.М.,

за участю секретаря - Шевчук М.Є.,

представника позивача Латка І.В ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 О ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №15, в м. Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Маяк до ОСОБА_4 , за участю третьої особи без самостійних вимог Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Галицька про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Маяк (далі за текстом Агрофірма Маяк ) звернулось до суду з позовними вимогами, в остаточній редакції яких просять стягнути з ОСОБА_4 завдану внаслідок ДТП матеріальну шкоду в розмірі 606 549,84грн. та понесені судові витрати на сплату судового забору та правничої допомоги.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 04 грудня 2018р. сталася ДТП за участю автомобілів Тойота, р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 та Фольксваген, р/н НОМЕР_2 , який належить позивачу на праві власності. Винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, було визнано ОСОБА_4 . На час скоєння ДТП транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_4 був застрахований за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ СК Галицька . Позивач звертався до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, але від страховика не надійшло відповіді про проведення такої оплати. Позивач посилаючись на правову позицію ВС по справі № 754/1114/15-ц від 14.02.2018р. та зазначаючи, що право потерпілої особи на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним, вважає, що у виниклих відносинах правову відповідальність за завдану шкоду повинна нести ОСОБА_4 . Розмір матеріальної шкоди завданий транспортному засобу марки Фольксваген, р/н НОМЕР_2 був підтверджений висновком судового експерта та складає 579893,84грн. Також на думку позивача до розміру збитків слід віднести суму податку в розмірі 26656,00грн., які були сплачені Товариством за період з 04.12.2018р. по 31.12.2019р. на підставі п.п. 267.1.1 п.267.1 ст.267 та п. 267.4 ст.267 Податкового кодексу України. Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 08 липня 2019р. провадження у справі було відкрито та призначений розгляд справи в загальному позовному провадженні.

За клопотанням відповідача та її представника, ухвалою суду від 04 грудня 2019р. судом була призначена судова авто-товарознавча експертиза, висновок по якій надійшов до суду 18 травня 2020р.

Ухвалою суду від 15 червня 2020р. було закрито підготовче провадження у справі з призначенням розгляду справи по суті за участю сторін.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав, просить задовольнити.

Відповідач та її представник надали письмові заперечення, в яких зазначили, що дійсно автомобілю позивача було завдано матеріальну шкоду з вини ОСОБА_4 внаслідок порушення нею Правил дорожнього руху під час керування автомобілем марки Тойота, р/н НОМЕР_1 , який на той час був застрахований в ПрАТ Галицька , які і повинні відповідати в розмірі прийнятого зобов`язання на суму 100 000,00грн. На їх думку сума сплаченого транспортного податку не може бути віднесена до шкоди, в зв`язку з чим не може бути стягнута з ОСОБА_4 . Також, посилаючись на п.36.2 ст.36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі Закон 1961-ІV) вважають, що сума завданої матеріальної шкоди повинна бути зменшена на суму ПДВ, так як буде сплачуватися на рахунок потерпілої особи. Посилаючись на зазначені обставини, відповідач просила відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Проте, в судовому засіданні, посилаючись на відзив на позовну заяву, а також на ч.4 ст.1193 ЦК України, ґрунтуючи його на тому, що вона внаслідок ДТП отримала травми, які потребують лікування до теперішнього часу, на яке вона витратила приблизно 50 000,00грн., відсутністю роботи, просить зменшити розмір матеріальної шкоди до 250 000,00грн. Також представник відповідача посилається на не підтвердження сплати правничої допомоги, невідповідністю дій адвоката у даній справі.

Залучена до участі у справі третя особа не забезпечила участі свого представника у судовому засіданні. Про місце та час його проведення повідомлялось належним чином, причини неявки не повідомляло, заяви про розгляд справи за їх відсутності не надходило.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача та його представника, вивчивши матеріали справи, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, прийшов до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що 04 грудня 2018р. сталася ДТП за участю автомобіля марки Тойота, р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля марки Фольксваген, р/н НОМЕР_2 , який належить ТОВ Аргофірма Маяк на праві власності. Внаслідок зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження.

Причиною зіткнення автомобілів стало порушення ОСОБА_4 вимог п.2.3 б, п.13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Винною у порушенні ПДР, що призвели до зіткнення та пошкодження транспортних засобів, визнано ОСОБА_4 . Зазначені обставини встановлені постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 12.02.2019р. у справі про адміністративне порушення (справа №523/477/19), а отже в силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України, є обов`язковою для суду в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На час скоєння ДТП, транспортний засіб марки Тойота, р/н НОМЕР_1 , був застрахований на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ СК Галицька , поліс № НОМЕР_3 , з визначенням страхової сума за шкоду завдану майну - 100 000,00 грн., розмір франшизи 0,00 грн. Тобто, на час скоєння ДТП транспортний засіб, під керуванням відповідача, був застрахований.

Розмір матеріальної шкоди заподіяної власнику автомобіля Фольксваген, р/н НОМЕР_2 , з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні склав 579 893,840рн., що підтверджується висновком судового експерта №СЕ-2511-2-1146.20 від 12 травня 2020р.

ТОВ Агрофірма Маяк 07 грудня 2018р. повідомило ПрАТ СК Галицька про дорожньо-транспортну пригоду, а 07 травня 2019р. звернулось до страховика із заявою про страхове відшкодування.

В силу частин 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою другою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана майну одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 ЦК України).

В силу ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 22 Закону України №1961-ІV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно до ст. 28 Закону 1961-ІV, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

У відповідність до п.12.1 ст.12 Закону 1961-ІV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Пунктом 36.6. ст. 36 Закону 1961-ІV передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що порушення Правил дорожнього руху відповідачем ОСОБА_4 знаходяться в безпосередньому причинному зв`язку із заподіянням матеріальної шкоди майну, належного ТОВ Агрофірма Маяк , внаслідок чого повинна відшкодувати завдану матеріальну шкоду. Разом з тим, з урахуванням того, що відповідач застрахувала свою цивільно-правову відповідальність в ПрАТ СК Галицька , то вимоги позивача в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають зменшенню на суму страхового ліміту, встановленого Полісом в розмірі 100 000,00грн.

Отже, звернення в цій частині вимог на вказану вище суму відбулось до неналежного відповідача (ст. 22, 28 Закону України №1961-ІV). Незважаючи на роз`яснення суду в частині суб`єктного складу сторін у даній справі, представником позивача до суду не внесено клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача ПрАТ СК Галицька або заміни первісного відповідача на належного, в зв`язку з чим, з ініціативи суду, страхову компанію було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог.

Крім того, на аргументи представника позивача слід зазначити, що Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено, що страховик, який протягом двох місяців має заборгованість перед МТСБУ щодо сплати у повному обсязі внесків, відрахувань до фондів МТСБУ, створених відповідно до цього Закону, або компенсації витрат, здійснених МТСБУ за його зобов`язаннями, втрачає статус асоційованого та/або повного члена МТСБУ.

Згідно відомостей розміщених на офіційної сторінці веб-сайту МТСБУ, ПрАТ СК Галицька втратило статус асоційованого члена Моторного (транспортного) страхового бюро України. Підставою припинення членства стала заборгованість по сплаті відрахувань до фондів МТСБУ понад два місяці.

В той же час, припинення асоційованого членства в МТСБУ ПрАТ СК Галицька не звільняє страховика від виконання зобов`язань за укладеними раніше договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань ПрАТ СК Галицька не перебуває в процесі припинення.

Посилання на те, що ПрАТ СК Галицька на звернення ТОВ Агрофірма Маяк не здійснило виплату страхового відшкодування не є підставою для задоволення позовних вимог пред`явлених до винної особи у ДТП, відповідальність якої була застрахована перед третіми особами.

Зазначений вище висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у справі № 785/18006/15-ц від 04.07.2018р., а саме відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України Про страхування , шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

В зв`язку з чим, посилання представника позивача на правовий висновок ВС у справі №754/1114/15-ц від 14 лютого 2018р. судом до уваги не приймається.

Отже, задоволенню підлягають вимоги ТОВ Агрофірма Маяк в частині стягнення з ОСОБА_4 суми завданої матеріальної шкоди, зменшеної на суму страхового ліміту - 100 000,00 грн., тобто в розмірі 479 893,84грн. (579893,84грн. - 100 000,00грн.).

Суд відхиляє посилання відповідача на зменшення суми матеріальної шкоди на суму ПДВ з підстав визначених п.36.2 ст.36 Закону України №1961-ІV, так як вказаними нормами врегульовано визначення розміру страхового відшкодування, яке проводиться Старховиком на користь потерпілої особи, а отже такі норми не мають відношення до вирішення спору, який виник між завдавачем шкоди та потерпілою особою.

Також суд не вбачає правових підстав для зменшення завданої матеріальної шкоди, з підстав передбачених ч.4 ст.1193 ЦК України, оскільки відповідач не надала суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували її скрутне матеріальне становище. Так, дійсно ОСОБА_4 суду надані декларації за 2018-2019роки, про те, що вона, як СПД за вказаний період фактично не отримала доходу. В той же час, з наданих документів вбачається, що ОСОБА_4 в період 2018-2020р. працювала в ТОВ ПКФ Комтоп , ТОВ ТАСІ-дістрибьюшн на посадах торгового агента, втім розмір отриманого заробітку суду не надано. Не надано суду і документів на підтвердження або спростування майнового стану в частині рухомого та нерухомого майна зареєстрованого за нею. В зв`язку з чим, заявлене клопотання про зменшення розміру завданої матеріальної шкоди не доведено та ґрунтується на припущеннях.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення суми транспортного податку в розмірі 26 656,00грн., то такі не підлягають задоволенню. Як було зазначено вище, між сторонами виникли деліктні правовідносини, пов`язані з відшкодуванням завданої матеріальної шкоди. Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, сума сплаченого транспортного податку, підстави, розмір та оплата яких регулюється Податковим кодексом України, не може бути віднесена, ані до реальних збитків, ані до упущеної вигоди. В зв`язку з чим заявлена сума податку, не може вважатися матеріальною шкодою, завданою внаслідок ДТП, а отже не підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд пропорційно задоволеним позовним вимогам стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 8255,81грн.

Згідно ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.4-6 ст.137 ЦПК).

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено про неспівмірність заявлених витрат на правничу допомогу.

З боку адвоката Латки І.В., представника позивача, суду надано детальний опис виконаних робіт під час надання професійної правничої допомоги ТОВ Агрофірма Маяк . Суд вважає, що виконані послуги адвоката в частині представлення інтересів Товариства в судах першої та апеляційної інстанції, під час розгляду адміністративної справи про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, не можна віднести до надання правничої допомоги в межах даної справи. З тих же підстав суд не приймає до уваги обсяг виконаних робіт в частині підготовки та відправки звернень до страхової компанії. Також судом враховується, що дана справа, з урахуванням усталеної практики судів, наявністю правових висновків Верховного Суду, не є складною. Зважаючи на викладене суд вважає, що заявлена сума правничої допомоги в розмірі 25 000,00грн. підлягає зменшенню до 15 000,00грн.

Суд відхиляє аргументи представника відповідача про часткове підтвердження оплати Товариством послуг адвоката, так як ст. 137 ЦПК України не передбачає обов`язковість такого фінансування до розгляду справи по суті. Така оплата може бути передбачена умовами договору між Стороною по справі та адвокатом, як до розгляду справи, під час та/або після розгляду справи по суті.

На підставі ст. 23, 1166, 1188, 1193,1194 ЦК України, керуючись ст. ст.12,13,76,82,141,259, 263-265,268 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Маяк задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Маяк (ЄДРПОУ 03768440, місце знаходження: Одеська область, Березівський район, с. Златоустове, вул. Л. Українки, 2Б) завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в розмірі 479 893,84грн., судовий збір в розмірі 8255,81грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00рн.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду виготовлено 10 липня 2020р.

Суддя