Постанова

від 18.02.2021 по справі 523/8677/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2257/21

Номер справи місцевого суду: 523/8677/19

Головуючий у першій інстанції Малиновський О.М.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 30

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 липня 2020 року в цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Маяк до ОСОБА_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Галицька про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Маяк звернулось до суду з позовними вимогами, в остаточній редакції яких просять стягнути з ОСОБА_1 завдану внаслідок ДТП матеріальну шкоду в розмірі 606 549,84грн. та понесені судові витрати на сплату судового забору та правничої допомоги (т.1, а.с 1-62).

09 липня 2020 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси (головуючий-суддя Малиновський О.М.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Маяк задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Маяк (ЄДРПОУ 03768440, місце знаходження: Одеська область, Березівський район, с. Златоустове, вул. Л. Українки, 2Б) завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в розмірі 479 893,84грн., судовий збір в розмірі 8255,81грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00рн. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено (т.2, а.с 152-154).

06 серпня 2020 року канцелярією Суворовського районного суду м. Одеси зареєстровано апеляційну скаргу на рішення від 09 липня 2020 року. Апелянт не погоджується з вказаним рішенням на тій підставі, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням процесуального права, в силу чого воно є необґрунтованим та не відповідає вимогам закону. Апелянт пояснює, що судовим експертом визначено вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля. Зокрема визначено вартість необхідних для ремонту матеріалів, яка складає 21493,04 грн, та вартість комплектуючих, що підлягають заміні при ремонті, яка складає 818442,03 грн. Також вказує на те, що позивач ставить питання щодо відшкодування матеріального збитку визначеного товарознавчим дослідження, а не відшкодування коштів, фактично втрачених на ремонт транспортного засобу, які перераховані відповідній організації, що виконувала ремонтні роботи. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно визначив суму матеріального збитку рівну 57989384 грн. Крім того, апелянт вказує на те, що суму витрат на правову допомогу стягнуто не вірно, а саме в матеріали справи містять документальне підтвердження витрат на суму 12500 грн, а стягнуто було 15000 грн. Також апелянт зазначає, що з часу ДТП до теперішнього часу проходить медичне лікування, здійснено декілька хірургічних операцій, а на лікування витрачено більше 50000 грн. У зв`язку з лікуванням здійснювати трудову діяльність не має можливості. Апелянт просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 липня 2020 року, ухвалити нове із врахуванням викладених у апеляційній скарзі обґрунтувань та із застосуванням ч.4 ст.1193 ЦК України (т.2 а.с156) .

01 лютого 2021 року засобами поштового зв`язку представник Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Маяк - Латка І.В. направив да апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу у якому зазначив, що ввіходячи зі змісту п.1 ч.1 ст.1188 та ч.1 ст.1166 ЦК України, шкода, завдана відповідачкою позивачеві в результаті ДТП має бути відшкодована нею в повному обсязі, а рішення Верховного Суду, на які посилається відповідачка, в обґрунтування своїх доводів в цій частині стосуються справ, де вирішувалися спори зі страховими компаніями, а не з завдавачами шкоди. Щодо заперечень апелянтки порту розміру судових витрат, які було стягнуто з неї на користь позивача, представник позивача зазначає, що подання заяви про виплату страхового відшкодування здійснювалося аби отримати виплату та вирішити питання на яку суму подавати позов до винуватця ДТП ( ОСОБА_1 ), адвокатські запити стосувалися отримання інформації про виплату страхового відшкодування, виплата або невиплата страхового відшкодування ПрАТ СК Галицька прямо впливала на ціну позову та суму судового збору, яка підлягала сплаті для подання позову до суду. Підготовка та відправка адвокатського запиту до ПрАТ Оболонь здійснювалася в зв`язку з тим, що в своїх письмових поясненнях від 17.12.2018 року ОСОБА_1 зазначала, що на момент ДТП вона працювала торговим представником КАМТОП Оболонь , представником позивача було направлено запит до ПрАТ Оболонь аби встановити, чи дійсно перебувала ОСОБА_1 в трудових відносинах з даною юридичною особою, аби встановити, чи було ДТП вчинене в ході виконання трудових обов`язків та визначитися з необхідністю пред`явлення позову до роботодавця винуватця ДТП. Отримання та відправка повісток відповідачці та третій особі здійснювалася в рамках даної справи, аби пришвидшити її розгляд та забезпечити дотримання процесуальних строків. Крім того, зазначив, що вважає необґрунтованими доводи відповідачки, що дана справа не є складною, а тому розмір витрат на правову допомогу має бути ще зменшений, оскільки Суворовських районний суд вже задовольнив дану вимогу стягнувши лише 15000 грн. витрат на правову допомогу, замість 25000 грн., які просив позивач. Представник позивача також звернув увагу, що з наданих апелянткою копій документів вбачається, що сума коштів на лікування, яку витратила відповідачка є значно нижчою від суми 50000 грн. про яку вона вказує в своїй апеляційній скарзі, доводи відповідачки щодо того, що вона перебуває в скрутному матеріальному становищі не підтверджені належними доказами. На підставі наведеного представник позивача проси апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін та стягнути з апелянтки на користь позивача понесені витрати, пов`язані із розглядом справи.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.02.2021 року представника Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Маяк - Латки Ігора Вікторовича - задоволено. Ухвалено провести судове засідання, призначене на 18 лютого 2021 року о 11.50 годині в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення EasyCon .

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник ТОВ Агрофірма Маяк - Латка І.В. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Інші учасники провадження про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Клопотання про приєднання до судового засідання в режимі відеоконференції до суду не подавали. Оскільки явка до апеляційного суду не є обов`язковою, перешкоди для розгляду справи відсутні (ст. 8, ч. 2 ст. 372 ЦПК України). При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що апелянт, як ініціатор процесу на даній стадії, повинен цікавитися рухом судового розгляду, в тому числі отримувати інформацію, яка міститься у вільному доступі в мережі Інтернет.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні, проведеному у режимі відеоконференції представника позивача, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що порушення Правил дорожнього руху відповідачем ОСОБА_1 знаходяться в безпосередньому причинному зв`язку із заподіянням матеріальної шкоди майну, належного ТОВ Агрофірма Маяк , внаслідок чого повинна відшкодувати завдану матеріальну шкоду. Разом з тим, з урахуванням того, що відповідач застрахувала свою цивільно-правову відповідальність в ПрАТ СК Галицька , то вимоги позивача в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають зменшенню на суму страхового ліміту, встановленого Полісом в розмірі 100 000,00грн. А сума сплаченого транспортного податку, підстави, розмір та оплата яких регулюється Податковим кодексом України, не може бути віднесена, ані до реальних збитків, ані до упущеної вигоди. В зв`язку з чим заявлена сума податку, не може вважатися матеріальною шкодою, завданою внаслідок ДТП, а отже не підлягає стягненню з відповідача. Окрім того, виходячи зі складності справи суд першої інстанції вирішив, що сума правничої допомоги в розмірі 25 000,00грн. підлягає зменшенню до 15 000,00грн.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та відхиляючи доводи апеляційної скарги вказує на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що 04 грудня 2018р. сталася ДТП за участю автомобіля марки Тойота, р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки Фольксваген, р/н НОМЕР_3 , який належить ТОВ Агрофірма Маяк на праві власності. Внаслідок зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження.

Причиною зіткнення автомобілів стало порушення ОСОБА_1 вимог п.2.3 б, п.13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Винною у порушенні ПДР, що призвели до зіткнення та пошкодження транспортних засобів, визнано ОСОБА_1 . Зазначені обставини встановлені постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 12.02.2019 р. у справі про адміністративне порушення (справа №523/477/19), що в силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України, є обов`язковою для суду в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На час скоєння ДТП, транспортний засіб марки Тойота, р/н НОМЕР_2 , був застрахований на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ СК Галицька , поліс №АМ/2430195, з визначенням страхової суми за шкоду завдану майну - 100 000,00 грн., розмір франшизи 0,00 грн. Тобто, на час скоєння ДТП транспортний засіб, під керуванням відповідача, був застрахований.

Розмір матеріальної шкоди заподіяної власнику автомобіля Фольксваген, р/н НОМЕР_3 , з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні склав 579 893,840 грн, що підтверджується висновком судового експерта №СЕ-2511-2-1146.20 від 12 травня 2020 року.

ТОВ Агрофірма Маяк 07 грудня 2018 року повідомило ПрАТ СК Галицька про дорожньо-транспортну пригоду, а 07 травня 2019 року звернулось до страховика із заявою про страхове відшкодування.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з розміром матеріального збитку, визначеного висновком судової автотоварознавчої експертизи № СЕ-2511-2- 1146.20 від 12.05.2020 року та зазначає, що розмір матеріального збитку, встановлений висновком експерта, має бути зменшений на суму ПДВ, посилаючись на п. 36.2 ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Наведені посилання апеляційний суд відхиляє як безпідставні, виходячи з наступного.

По-перше, з відомостей про обрахування вартості необхідних для ремонту матеріалів та комплектуючих, що підлягають заміні, що наведено у ремонтній калькуляції №9599 від 10.05.2020 року, доданих до висновку судової автотоварознавчої експертизи № СЕ-2511-2- 1146.20 від 12.05.2020 року, а саме аркушей 9, 10 (т.2 а.с.58, 59) , на які посилається апелянтка, не вбачається включення до вартості відповідних комплектуючих, що підлягають заміні ПДВ.

По-друге, дійсно, п. 36.2 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Втім, апеляційний суд звертає увагу, що ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на положення якого посилається відповідачка, є спеціальним Законом, який регулює виключно відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та порядок відшкодування шкоди страховими компаніями.

Правовідносини завдавача шкоди та особи, якій завдано шкоду врегульовані главою 82 Цивільного кодексу України.

Так, п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України передбачає, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах винною особою.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Щодо посилань апелянтки на необґрунтоване стягнення судом суми витрат на правову допомогу у розмірі 15 000 грн., апеляційний суд відхиляє їх виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката 'за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача, адвокат Латка І.В., 10.06.2020 року надав до Суворовського районного суду м. Одеси витяг з договору № 01/04/19 про надання правової допомоги юридичній особі ТОВ Агрофірма Маяк від 01.04.2019 року (в якому зазначено порядок та строки оплати гонорару); рахунок-фактуру № 1 від 02.04.2019 року (в якому зазначено розмір гонорару та роботи (послуги), які включаються до даного гонорару; належним чином завірену копію платіжного доручення № 216 про сплату послуг адвоката (яка підтверджує факт оплати 50% гонорару); детальний опис виконаних робіт в ході підготовки до справи та участі в розгляді справи.

Пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України передбачає, що до витрат на правничу допомогу включаються не лише ті витрати, які вже понесені стороною, а й ті, які будуть понесені в майбутньому в зв`язку з розглядом даної справи.

А відтак посилання апелянта на відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу у розмірі, що перевищує 12 500 грн. апеляційним судом не приймаються, виходячи із вищенаведених обставин справи та норм процесуального законодавства.

Стосовно переліку виконаних робіт в ході підготовки до справи та участі в розгляді справи (який також була надано представником позивача з уточненим позовом), апеляційний суд погоджується із твердженнями представника позивача, наведеними у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що роботи, перелічені в відповідному переліку виконаних робіт стосувалися або підготовки до розгляду справи, або безпосередньо участі в розгляді справи.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожному гарантується право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року N 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Витрати на правову допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів тощо), що узгоджується з правовою позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною в ухвалах від 21 вересня 2016 року у справі N 654/2765/15-ц; та від 26 квітня 2017 року у справі N 335/6590/15-ц.

Посилання ж апелянта на незначну складність справи апеляційний суд відхиляє, оскільки відповідним доводам відповідачки вже була надана належна оцінка судом першої інстанції, яку апеляційний суд вважає правильною та обґрунтованою.

Апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Крім того, в свої апеляційні скарзі відповідачка зазначає, що в ході розгляду даної справи вона подавала до Суворовського районного суду м. Одеси клопотання про зменшення розміру матеріального збитку на підставі ч. 4 ст. 1193 ЦК України, яке, на її думку, було залишено без задоволення судом попри, як зазначила апелянтка, надання нею належних, допустимих та достатніх доказів свого скрутного матеріального стану.

Втім апеляційний суд не погоджується з такими доводами, виходячи з наступного.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до чч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За положеннями ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України, слід зробити висновок, що апелянта, наполягаючи на тому, що в результаті ДТП вона отримала тілесні ушкодження, вже витратила на лікування більше 50000 грн. та потребує подальшого лікування, є приватним підприємцем, від підприємницької діяльності не має доходу та не займається іншою оплачуваною діяльністю, а тому перебуває в скрутному матеріальному становищі, виплати повинна була довести відповідні обставини.

На підтвердження отриманих в результаті ДТП тілесних ушкоджень відповідачка надала до суду першої інстанції в виписку № НОМЕР_4 з медичної карти стаціонарного хворого в лікарню за місцем проживання та виписку з історії хвороби № 5049/955, в якості підтвердження розміру витрат на лікування відповідачка надала до суду квитанції та фіскальні чеки, також копії листків непрацездатності. З даних документів вбачається, що в результаті ДТП відповідачка втратила працездатність на строк 3 місяці 23 дні (з 04.12.2018 року по 28.03.2019 року), що підтверджуються листками непрацездатності: АГЮ № 784348, АГЮ № 893194, АДЖ № 267796, АДЖ № 708493, АДЖ № 709007 (т.2 а.с.124-128зворот). Загальних розмір витрат на лікування складає значно менше 50000 грн., про які зазначає відповідачка. Відповідно до:

- квитанції № 70 від 14.12.2018 року на суму 8740 грн. (т.2 .а.с.129);

- квитанції 70/КЗ від 14.12.2018 року на суму 87,40 грн. (т.2 .а.с.129);

- квитанції № 74 від 10.12.2018 року на суму 250 грн. (т.2 .а.с.133);

- квитанції № 74/КЗ від 10.12.2018 року на суму 5 грн. (т.2 .а.с.133);

- квитанції № 75 від 10.12.2018 року на суму 60 грн. (т.2 .а.с.134);

- квитанції № 75/КЗ від 10.12.2018 року на суму 10 грн. (т.2 .а.с134);

- квитанція № 17882-55615-55193 від 12.12.2018 року на суму 70 грн. (т.2 .а.с.135);

- квитанції № 7 від 10.12.2018 року на суму 330 грн. (т.2 .а.с.135);

- фіскального чеку № 732003 від 13.12.2018 рок на суму 75,70 грн. (т.2 .а.с.137);

- фіскального чеку № 40377 від 07.12.2018 року на суму 612,50 грн. (т.2 .а.с.137);

- квитанції № 17872-55615-53242 від 07.12.2018 року на суму 400 грн. (т.2 .а.с.137);

- квитанції № 17879-55615-49548 від 14.12.2018 року на суму 100 грн. (т.2 .а.с.137);

- квитанції № 17872-55615-52828 від 07.12.2018 року на суму 40 грн. (т.2 .а.с.137);

- фіскального чеку № 733044 від 15.12.2018 року на суму 189,90 грн. (т.2 .а.с.138);

- фіскального чеку № 728054 від 10.12.2018 року на суму 373,90 грн. (т.2 .а.с.138);

- квитанції № 17875-55615-60238 від 10.12.2018 року на суму 300 грн. (т.2 .а.с.138);

- квитанції від 19.12.2018 року на суму 484,55 грн. (т.2 .а.с.138);

- фіскального чеку № 725026 від 07.12.2018 року на суму 500,25 грн. (т.2 .а.с.138);

- квитанції № 17872-55615-54187 від 07.12.2018 року на суму 350 грн. (т.2 .а.с.138);

- квитанції № 76 від 10.12.2018 року на суму 150 грн. (т.2 .а.с.139);

- квитанції № 75/КЗ від 10.12.2018 року на суму 10 грн (т.2 .а.с.139);

загальні витрати на лікування відповідачки від наслідків ДТП складають приблизно 13139,2 грн., даний розмір витрат визначений виходячи з копій платіжних документів та є приблизним, оскільки на деяких копіях вищезазначених платіжних документів призначення платежу зазначено, як благодійні внески.

Також, не беруться до уваги копії квитанції на суму 128 грн. (т.2 а.с. 136) та фіскального чеку на суму 350,50 грн. (т.2 а.с. 138), оскільки на копіях даних документів не видно дати та призначення платежу.

Квитанція на суму 1440,27 грн. (т.2 .а.с. 136) та квитанція на суму 327,38 грн . (т.2 а.с. 137) не беруться до уваги, оскільки вони датовані червнем місяцем 2020 року, згідно виписки № 10834 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (т. 2 а.с.122) лікування в цей період здійснювалося від наслідків падіння, яке сталося з причин, зв`язок яких із ДТП протягом розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції підтверджено не було.

Таким чином, виходячи з вищезазначених документів сума коштів на лікування, яку витратила відповідачка є значно нижчою від суми 50000 грн, про яку вона вказує в своїй апеляційній скарзі. В процесі розгляду даної справи Суворовським районним судом м. Одеси в судовому засіданні 09.07.2020 року (в 00:40:30 звукозапису судового засідання 09.07.2020 року) суддя, який розглядав дану справу звертав увагу на невідповідність розміру витрат, які були зазначені в клопотанні з витратами, які підтверджуються вищезазначеними копіями документів, однак, ані відповідачка, ані її представник не змогли надати додаткових доказів на підтвердження розміру витрат на лікування про який вони вказували в своєму клопотанні про зменшення суми шкоди.

Крім того на підтвердження того, що апелянт перебуває в скрутному матеріальному становищі ОСОБА_1 не було надано належних, допустимих та достатніх доказів ані у суді першої інстанції, ані під час розгляду апеляційної скарги, навпаки апелянтка наполягає, що довела обставини на які посилається доказами, наданими до суду першої інстанції.

Зокрема, в якості підтвердження свого скрутного матеріального становища відповідачка надає податкові декларації про те, що в неї, як фізичної особи підприємця був відсутній дохід у 2018-2019 роках.

Як вбачається з матеріалів справи, з наданої відповідачкою копії Довідки про подану декларацію майнового стану і доходу ОСОБА_1 за 2018 рік вбачається, що загальна сума річного доходу складає 345,24 грн., в той час як ДТП сталася лише наприкінці відповідного звітнього періоду, 04.12.2018 року, завдані матеріальні збитки позивачу за наслідком якої стало предметом позову, тож не є можливим стверджувати, що наведений рівень доходу було зумовлено зазначеною ДТП.

Відсутність же доходу від підприємницької діяльності відповідачки зв 2019 рік жодним чином не спростовує факту отримання нею доходів з інших джерел.

Зокрема, з листків непрацездатності вбачається, що відповідачка протягом як мінімум 2018-2019 років працювала торговим представником ТОВ ПКФ Комтоп , а отже отримувала дохід від своєї роботи та виплати на лікування за листками непрацездатності.

Крім того, до клопотання про зменшення розміру матеріальної шкоди відповідачкою було подано до суду копію листка непрацездатності АДЦ № 736839 (т.2 а.с.123) (лікування травми в результаті падіння, не пов`язаного з ДТП), з якого вбачається, що в 2020 році ще до винесення рішення судом першої інстанції вона вже працювала торговим представником в ТОВ ТАІС-ДИСТРИБЬЮШН , що також передбачає отримання доходу.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд критично відноситься до посилань апелянтки на розмір понесених нею витратах, рівень доходів та причини, що це зумовили, а відтак погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для зменшення завданої матеріальної шкоди, передбачених ч.4 ст.1193 ЦК України.

Інших доводів необґрунтованості оскаржуваного судового рішення апеляційна скарга не містить.

Таким чином, враховуючи вище наведене, положення діючого цивільного законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і фактично зводяться до переоцінки доказів, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без змін оскаржуване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький

Повний текст постанови складено 01 березня 2021 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

18.02.2021 року м. Одеса