Рішення
від 24.06.2020 по справі 310/2419/19
БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/2419/19

2/310/164/20

РІШЕННЯ

Іменем України

24 червня 2020 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Морока С.М.,

за участі секретаря судового засідання Олійник Н.М.,

представника позивача ОСОБА_1 Н ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу №310/2419/19 за позовом ТОВ ОПТ Факторинг Україна до ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_4 , про стягнення на заставне майно,

В с т а н о в и в:

ТОВ ОПТ Факторинг Україна звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_4 , про звернення стягнення на заставне майно, зазначивши наступне: 26 липня 2017 року між Закритим акціонерним товариством ОТП Банк , правонаступником якого є ОТП Банк , та ОСОБА_4 укладено Кредитний договір №ML-203/100/2007.

Позивач здійснив видачу кредитних коштів відповідачу в сумі 35500,00 доларів США шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок позичальника.

Додатковим договором №3 до Кредитного договору №МL-203/100/2007 від 26 липня 2007 р. датою остаточного повернення кредиту є 26.07.2022.

26.07.2007 між Банком та ОСОБА_6 (далі Іпотекодавець) було укладено договір Іпотеки №PCL-203/100/2007 (далі Договір іпотеки), за умовами якого Іпотекодатель в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № ML-203/100/2007 від 26 липня 2007 р. передав в іпотеку нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, загальною площею 0,093 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Складова частина об`єкта нерухомого майна: житловий будинок, А. Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 32.6, житлова площа (кв.м): 23.8, матеріали стін: саман личкований цеглою. Складова частина об`єкта нерухомого майна: ганок, до А. Опис складової частини: матеріали стін: оцементований.

Складова частина об`єкта нерухомого майна: козирок, до А. Опис складової частини: матеріали стін: метал.

Складова частина об`єкта нерухомого майна: сарай, В. Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 19.6, матеріали стін: шлакоблок.

Складова частина об`єкта нерухомого майна: літня кухня, Б. Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 17.5, матеріали стін: саман.

Складова частина об`єкта нерухомого майна: літня кухня, Г. Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 4.4, матеріали стін: саман.

Складова частина об`єкта нерухомого майна: навіс, М. Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 3.6

Складова частина об`єкта нерухомого майна: сарай, Ж. Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 7, матеріали стін: дерево

Складова частина об`єкта нерухомого майна: сарай, З. Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 3.1, матеріали стін: дерево

Складова частина об`єкта нерухомого майна: сарай, К. Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 7.1, матеріали стін: дерево

Складова частина об`єкта нерухомого майна: вбиральня, Д. Опис складової частини: матеріали стін: дерево

Складова частина об`єкта нерухомого майна: підвал, під В. Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 8.1, матеріали стін: оштукатур.

Складова частина об`єкта нерухомого майна: басейн, Е. Опис складової частини: матеріали стін: оцементован.

Складова частина об`єкта нерухомого майна: водопровід, О. Опис складової частини: Опис: труби, кран

Складова частина об`єкта нерухомого майна: ворота, 1. Опис складової частини: матеріали стін: метал.

Складова частина об`єкта нерухомого майна: паркан, 2. Опис складової частини: матеріали стін: метал.

Складова частина об`єкта нерухомого майна: хвіртка, 3. Опис складової частини: матеріали стін: дерево

Складова частина об`єкта нерухомого майна: хвіртка, 5. Опис складової частини: матеріали стін: метал.

Складова частина об`єкта нерухомого майна: замощення, І. Опис складової частини: матеріали стін: оцементован.

Складова частина об`єкта нерухомого майна: житловий будинок, двоповерховий, Н. Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 201.8, житлова площа (кв.м): 61.6, матеріали стін: цегл.

Складова частина об`єкта нерухомого майна: ворота, 9. Опис складової частини: матеріали стін: дерев.

Складова частина об`єкта нерухомого майна: хвіртка, 8. Опис складової частини: матеріали стін: дерев.

Складова частина об`єкта нерухомого майна: паркан, 6 Опис складової частини: матеріали стін: цегл, суцільний

Складова частина об`єкта нерухомого майна: паркан, 7. Опис складової частини: матеріали стін: з/бетон.

Складова частина об`єкта нерухомого майна: підп. стіна, 10. Опис складової частини: матеріали стін: цегл.

Складова частина об`єкта нерухомого майна: замощення, II. Опис складової частини: матеріали стін: піщаник.

Відповідно до п. 6.1 Договору іпотеки, за рахунок предметів іпотеки іпотекоутримувач може задовольнити всі боргові зобов`язання, не сплачені Боржником (Позичальником) за кредитним договором.

В порушення ст.ст. 509, 526, 610, 625, 1049-1050 ЦК України, позичальник не виконав умов кредитних договорів щодо повернення кредитних коштів відповідно до умов договору.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору Позичальником, ТОВ ОТП Факторинг Україна звернулося до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за Кредитним Договором №ML-203/100/2007 від 26.07.2007.

17.07.2018 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області по цивільній справі №310/1139/17 ухвалене рішення про задоволення позовних вимог ТОВ ОТП Факторинг Україна та стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість за Кредитним договором №ML-203/100/2007 від 26.07.2007 в розмірі 941142,37 (дев`ятсот сорок одну тисячу сто сорок дві) грн. 37 коп.; судового збору у розмірі 7058,57 (сім тисяч п`ятдесят вісім) грн. 57 коп.

Вказане рішення набрало законної сили 28.08.2018.

17.12.2018 ТОВ ОТП Факторинг Україна отримані виконавчі листи та пред`явлені до Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 12.02.2019 за виконавчим листом винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та рішення суду на даний час не виконане.

23.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (ЄДРПОУ 36789421) та Публічним акціонерним товариством ОТП Банк (ЄДРПОУ 21685166) у відповідності до ст.ст. 512, 514 ЦК України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю.

Згідно з вищевказаним договором Публічне акціонерне товариство ОТП Банк відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна прийняло за кредитним договором №ML-203/100/2007 від 26.07.2007 та договором іпотеки №РСL-203/100/2007 від 26.07.2007 право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором.

Відповідно до ст.512 ЦК України Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) , згідно зі ст.514 вказаного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна перейшли всі права Публічного акціонерного товариства ОТП Банк щодо права вимоги до Боржника за вищевказаними кредитним договором та договорами поруки.

Майновий поручитель ОСОБА_6 07.07.2014 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 . ТОВ ОТП Факторинг Україна 20.02.2017 направлено вимогу кредитора до Бердянської державної нотаріальної контори.

Інформаційним листом від 19.04.2017 Бердянська нотаріальна контора повідомила, що згідно ст. 8 Закону України Про нотаріат , в якій йдеться про додержання таємниці вчинених нотаріальних дій, нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов`язані додержувати таємниці цих дій.

26.03.2019 ТОВ ОТП Факторинг Україна отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з якого стало відомо, що власником заставного майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, загальною площею 0,093 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом, серія та номер; 2-737, виданого 27.11.2015 Бердянською нотаріальною конторою є ОСОБА_5 .

Відповідно до ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає звернення на майно, яке передане спадкоємцям в натурі.

Згідно з частиною 2 ст.590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 7 Закону України Про іпотеку та п.6.1. Договору іпотеки передбачає, що за рахунок предмета іпотеки, іпотеко утримувач має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Статтею 33 вищевказаного Закону визначено підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. А саме, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотеко утримувач вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко утримувача.

Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону Про іпотеку у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотеко утримувачу з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотеко утримувача; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до п. 2 ч.6 Постанови пленуму ВССУ від 30.03.2012 №5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин : вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру, якщо така вимога пред`явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов`язання (стягнення заборгованості тощо).

В підготовче судове засідання відповідач направила заперечення по позову, де зазначено наступне:

Відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі з наступних підстав:

Позивач у своєму позові просить звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,093 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що дане нерухоме майно належить відповідачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 2-737, виданого 27.11.2015 Бердянською нотаріальною конторою.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.11.2015 ОСОБА_5 вступила в спадщину на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Що стосується земельної ділянки, то на земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , відповідачка по справі не вступала у спадщину, оскільки в державному акті на право власності були зроблені виправлення, які є підставою для нотаріуса для відмови у вчиненні нотаріальних дій.

Відповідачем зазначено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, даний доказ був наданий позивачем, зазначено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_6 .

Таким чином не можливо звернути стягнення на майно, яке не належить відповідачу на праві приватної власності.

Нормами статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, прийняття спадщини.

Перехід права користування земельною ділянкою при переході права власності на будівлю або споруду, які розташовані на ній, також визначається на підставі договору (частина друга статті 120 ЗК України).

Разом з тим за відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати наступне:

Частина четверта статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином звернути стягнення можливо лише у тому разі, коли ОСОБА_5 оформить належним чином право власності на земельну ділянку.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позові.

Представник відповідача адвокат Амельченко М.Д. позовні вимоги не визнав повністю з наступних правових підстав:

В позові зазначено, що у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору Позичальником, ТОВ ОТП Факторинг Україна звернулося до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором №МL 203/100/2007 від 26.07.2007.

17.07.2018 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області по цивільній справі № 310/1139/17 ухвалене рішення про задоволення позовних вимог ТОВ ОТП Факторинг Україна та стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість за Кредитним договором № МL-203/100/2007 від 26.07.2007 в розмірі 941142,37 (дев`ятсот сорок одну тисячу сто сорок дві) грн. 37 коп.; судового збору у розмірі 7 058,57 (сім тисяч п`ятдесят вісім) грн. 57 коп. Вказане рішення набрало законної сили 28.08.2018 р.

17.12.2018 ТОВ ОТП Факторинг Україна отримані виконавчі листи та пред`явлені до Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 12.02.2019 р. за виконавчим листом винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та рішення суду на даний час не виконане.

Правонаступництво кредитора: 23.09.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (ЄДРПОУ 36789421) та Публічним акціонерним товариством ОТП Банк (ЄДРПОУ 21685166) у відповідності до ст. ст. 512, 514, Цивільного кодексу України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю.

Згідно з вищевказаним договором Публічне акціонерне товариство ОТП Банк відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна прийняло за кредитним договором № МL-203/100/2007 від 26.07.2007 р. та договором іпотеки № РСL-203/100/2007 від 26.07.2007 року право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором.

Майновий поручитель ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 . ТОВ ОТП Факторинг Україна 20.02.2017 року направлено вимогу кредитора до Бердянської державної нотаріальної контори.

Інформаційним листом від 19.04.2017 Бердянська нотаріальна контора повідомила, що згідно ст.8 Закону України Про нотаріат , в якій йдеться про додержання таємниці вчинених нотаріальних дій, нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов`язані додержувати таємниці цих дій.

26.03.2019 ТОВ ОТП Факторинг Україна отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з якого стало відомо, що власником заставного майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, загальною площею 0,093 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом, серія та номер; 2-737, виданого 27.11.2015 Бердянською нотаріальною конторою є ОСОБА_5 .

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, при зверненні з заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки на позивача покладається обов`язок доведення обставин, які в ній описані.

Відповідно до ч.3 ст.656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу, на підставі якого відбувається відступлення права вимоги, є право майнової (не грошової) вимоги. Предметом договору факторингу згідно із частиною першою ст.1077 ЦК України, є виключно право грошової, а не будь-якої майнової вимоги. Окрім того, згідно із ч. 1 ст.1084 Цивільного Кодексу України, договір факторингу розглядається як різновид купівлі фактором права грошової вимоги у клієнта. Це означає, що право грошової вимоги може бути предметом купівлі, але виключно за договором факторингу, а не загальної купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу оплата майна (товару), за загальним правилом, здійснюється після передання товару продавцем покупцеві (ч.1 ст.655, ч.1 ст.692 Цивільного Кодексу України), тобто покупець сплачує грошову суму після того, як отримає товар. На підставі договору факторингу фінансування завжди відбувається під відступлення права грошової вимоги, тобто спочатку фактор передає грошові кошти, після чого клієнт відступає йому своє право грошової вимоги (ч. 1 ст. 1077 Цивільного Кодексу України). На підставі договору купівлі-продажу до нового кредитора переходить не повний обсяг прав та обов`язків сторони у зобов`язанні, а лише право вимоги боргу майнового (не грошового) характеру (ч. З ст. 656 Цивільного Кодексу України). За договором факторингу фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги (ч. 1 ст. 1084 Цивільного Кодексу України). Параграф 1 глави 54 Цивільного Кодексу України Загальні положення про купівлю-продаж не передбачає надання покупцем права вимоги її продавцю послуг додаткового характеру, пов`язаних із цією вимогою.

За умовами договору про відступлення прав вимоги, фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу. Згідно з умовами договору про відступлення права вимоги за кредитним договором позивач набув право вимоги виключно на всі грошові кошти, які можна одержати у зв`язку з отриманим правом вимоги за кредитним договором, що є також ознакою договору факторингу.

Отже, аналіз істотних умов (змісту) оспорюваних договорів дає підстави стверджувати, що цей договір за своєю правовою природою є договором факторингу.

Відповідно до ст.ст.512,514 Цивільного Кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у ст.49 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-111 Про банки і банківську діяльність , у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У ст.350 Господарського Кодексу України, факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

У ст.1077 Цивільного Кодексу України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231 до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином, у Цивільному Кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 Цивільного Кодексу, України можна зробити висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до ст. 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, із ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 5 Закону України Про банки і банківську діяльність вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (ч.2 ст.1079 Цивільного Кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч. з ст.1079 Цивільного Кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У п.1 ч.1 статті 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків Фінансових послуг , норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення п до державного реєстру фінансових установ.

У разі, якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру Фінансових установ.

Разом з тим, інформація про ТОВ ОТП Факторинг Україна не міститься в державному реєстрі фінансових установ.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний Кодекс У країни передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (ст. 515 Цивільного Кодексу України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги ст. 1078 Цивільного Кодексу України).

Згідно з п.5 ч.1 ст.1 Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом п.11 ч.1 ст.4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається за номінальною вартістю без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. З ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з ч.1 ст.1084 Цивільного Кодексу України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: право чин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (ст.513 Цивільного Кодексу України). Оскільки факторинг визначено п.3 ч.1 ст.49 Закону України Про банки і банківську діяльність кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

Відповідно до умов договорів про відступлення права вимоги, сторони підтвердили, що укладення цих договорів засвідчує те, що до нового кредитора перейшли усі права, пов`язані з кредитним договором.

За таких обставин первісний кредитор уступив грошову вимогу до позичальника (боржника) в обмін на грошові кошти в сумі, визначеній договором які новий кредитор зобов`язався сплатити первісному кредитору, тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу.

Уклавши договори відступлення прав вимоги за кредитним договором, банк отримав фінансування у розмірі, визначеному договором а новий кредитор, в свою чергу, укладаючи вказаний договір набув право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги. Така різниця виразилася в отриманні новим кредитором від первісного кредитора таких прав щодо боржника: а) права вимоги на стягнення (отримання) від боржника будь-яких грошових нарахувань та вимог, у тому числі передбачених кредитним договором заходів відповідальності, які виникли у первісного кредитора до боржника до моменту укладення цього договору; б) права вимоги, які випливають з факту неналежного виконання боржником умов кредитного договору, в тому числі право на дострокове стягнення суми кредиту, процентів та інших пов`язаних з цим сум; в) права будь-яких інших вимог згідно генерального договору та кредитного договору. Підтверджено, що саме новий кредитор отримав прибуток від обміну своїх грошових коштів на дебіторську заборгованість Позичальника перед банком.

Наведене свідчить про те, що укладені між сторонами договори за своєю юридичною природою (незважаючи на їх назву як договір про відступлення права вимоги) є договорами факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваних у даній справі договорів не змінює їх правової природи.

З укладенням договору про відступлення права вимоги відбулася заміна кредитодавця - банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу юридичну особу, - ТОВ ОТП Факторинг Україна , який не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України Про Фінансові послуги та державне регулювання ринків Фінансових послуг , який може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.

За таких обставин та з огляду на те, що за змістом ч, 1 ст. 203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюванні правочини суперечать наведеним вище приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, то вони підлягають визнанню недійсними відповідно до частини першої статті 215 Цивільного Кодексу України.

Все наведене вище повністю узгоджується з судовою практикою, зокрема з позицією Великої палати Верховного суду, яка висвітлена у постанові Великої палати Верховного суду від 11 вересня 2018 року по справі №909/968/16, яка в силу вимог процесуального законодавства, є обов`язковою для застосування судами України.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

В свою чергу, у ході розгляду даної справи заявником, у порядку статті 81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, а також не було обґрунтовано наявність передбачених статтею 82 ЦПК України обставин, які б зумовлювали звільнення від доказування наявності наведених ним обставин.

Відповідно до статті 1231 Цивільного кодексу України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.

За змістом ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Згідно з нормою ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до Інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у ст.1219 ЦК України (ст. ст. 1218,1231 ЦК України).

Згідно роз`яснень, викладених в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року, отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого ст.1297 ЦК України (обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно), зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами ст.625 цього Кодексу.

Окрім того, відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

З позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач звернувся 26.03.2019 року, тобто через 5 років після смерті поручителя.

Окрім того, позивач мав право пред`явити свої вимоги, через нотаріуса, однак в матеріалах нотаріальної справи вказані вимоги відсутні.

Отже, Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги, в тому числі і права вимогу на предмет іпотеки.

Відповідно до правовстановлюючих документів житловий будинок має площу 32,6 м.кв.

Згідно ч.1 ст.572, ч.1 ст.575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель має право в разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами, якщо інше не встановлено законом. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи оплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку", іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим законом.

Таким чином, в разі невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором (повернення кредиту та сплати відсотків за користування цим кредитом). Банк на підставі ст. 33 Закону України Про іпотеку , іпотечного договору має право звернути стягнення на предмет іпотеки, що забезпечує це кредитне зобов`язання.

Згідно ст. 39 Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотеко утримувачу з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотеко утримувача: заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або, передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Суд вправі відмовити у задоволенні позову про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотеко утримувачу і не змінює обсяг його прав.

Крім цього, всупереч вимогам ч.1 ст.35 Закону України Про іпотеку позичальник, відповідач, взагалі не попереджалася зазначеною заявою Банку про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги. До позовної заяви не додано повідомлення про отримання листа Відповідачем. А отже, відповідач даного листа не отримував.

Позивачем не заявлено в суді про наявність збитків, не надано суду належних та переконливих доказів на підтвердження даної обставини, незважаючи на те, що вона є суттєвою при розгляді справи.

Крім цього, початкова ціна предмету іпотеки відноситься до предмету доказування в справі і для її визначення вказаний Закон встановлює певну процедуру та наслідки недотримання, що відображено у ст. 38, де сказано: ціна продажу предмета іпотек встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекоутримувачем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; у разі невиконання цієї умови іпотекоутримувач несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог і перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продаж предмета іпотеки та звичайною ціною на нього. Цих вимог, обов`язкових для судового вирішення спору, позивач не заявляв і в суді, дані обставини не доводив, незважаючи на те, що законодавець детально визначив необхідність.

Виходячи зі змісту поняття ціна як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо у розумінні норми статті 39 цього Закону встановлення початкової ціни предмета іпотеки означає встановлення її в рішенні суду в грошовому вираженні, визначеної за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Доказів того, що поточна сума заборгованості позичальника завдає значних збитків позивачу, суттєво впливає на стан його фінансово-господарської діяльності, або змінює обсяг його прав - позивачем суду не надано.

Відповідно до ЦПК України, особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Позивач за захистом своїх прав звернувся про що було винесено вищевказане рішення суду.

Відповідно до ієрархії нормативно-правових актів в системі законодавства України за критерієм юридичної сили, найвищим актом є Конституція України (далі - Конституція). Відповідно до її ст. 8, Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Зазначене положення означає те, що будь-який інший нормативно-правовий акт має не лише відповідати нормам Конституції, але і не суперечити їй. У Постанові Пленуму В СУ Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя від 01.11.1996 №9 зазначається, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії (п.2). Зокрема, ст. 61 Конституції передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної, відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Позивачем вже була обрана процедура стягнення заборгованості, через Бердянський міскьрайонний суд, шляхом подання позовної заяви про стягнення заборгованості, що в свою чергу підтверджується самим позивачем. Отже, права позивача фактично були захищені в суді.

Позивачу як кредитору належить право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором - або дострокове стягнення кредиту, або звернення стягнення на предмет іпотеки, або ж одночасне заявлення таких вимог у тому разі, якщо позичальник та іпотекодавець є різними особами. Тобто позивач наділений альтернативними способами захисту своїх прав: стягнення боргу за кредитним договором з урахуванням штрафних санкцій або звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки за змістом ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості, тоді як звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за договором кредиту з однієї й тієї ж особи є подвійним стягненням заборгованості на користь кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Верховного Суду України від 07.10.2010 р. Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки).

В обґрунтування такої позиції, суди також посилаються на п. 9 Постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 р. №5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин , згідно якого одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки можливо у випадку, коли іпотекодавцем є інша особа ніж позичальник.

Така позиція відображена у судових рішеннях ВГ СУ від 04.03.2014 р. у справі №922/3658/13, від 23.04.2013 р. у справі №37/20-10, від 16.07.2013 р. у справі №8/181-10, У Постанові Верховного суду України від 04.11.2015 року.

Отже, банк обрав спосіб захисту, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому останній не може звертатися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин Із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 7

п. 42. Резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України Про іпотеку , так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов`язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекоутримувачу з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотеко утримувачу на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Так, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України Про іпотеку , якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового Поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв., метрів для житлового будинку.

Площа будинку лише 32,6 м.кв., що прямо підпадає під дію мораторію, а тому звернення стягнення на предмет іпотеки не може бути.

Інформаційним листом від 19.04.2017 Бердянська нотаріальна контора повідомила, що згідно ст.8 Закону України Про нотаріат , в якій йдеться про додержання таємниці вчинених нотаріальних дій, нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов`язані додержувати таємниці цих дій.

За правилами статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу,- пені).

Позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів.

Отже, з позовом до суду позивач звернувся 26.03.2019 року, тобто через 5 років після смерті поручителя, а тому є всі підстави для застосування строку позовної давності, про що відповідач і просить суд.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 26.07.2007 року між ЗАТ ОТП Банк , правонаступником якого є ПАТ ОТП Банк , та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №ML-203/100/2007, згідно умов якого відповідач ОСОБА_4 отримав кредит в сумі 35500,00 доларів США, зі сплатою процентів - 13,99% річних та FIDR, зі строком дії договору до 26 липня 2017 року. Сторони домовились, що датою платежу є 26 число кожного календарного місяця, сума платежу - 125,00 доларів США + сума нарахованих процентів на дату платежу (п.2). Розмір платежу складається з суми нарахованих процентів на фактичну суму кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом та частини суми кредиту, що підлягають сплаті щомісячно; сума кредиту та нарахованих процентів щомісяця погашається рівними частинами протягом всього строку дії кредитного договору. Щомісячне погашення кредиту відбувається рівними частинами, погашенням процентів - в повному об`ємі нарахованих на залишок заборгованості по кредиту (п. 4).

26.07.2007р. між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки № PCL-203/100/2007 (майнова порука), згідно якого для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником ОСОБА_4 своїх боргових зобов`язань за кредитним договором № МL-203/100/2007 від 26.07.2007р., ОСОБА_6 надає ЗАТ ОТП Банк нерухоме майно - жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за цією ж адресою, загальною площею 0,093га, кадастровий номер 2310400000:11:017:0169.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н від 23 вересня 2011 року, ПАТ ОТП Банк відступило, а ТОВ ОТП Факторинг Україна прийняло вимоги за кредитним договором № МL-203/100/2007 від 26.07.2007р., укладеним між ЗАТ ОТП Банк (правонаступником якого є ПАТ ОТП Банк ) та ОСОБА_4 . Тобто, позивач набув статусу нового кредитора згідно ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України.

18.11.2011 року між ПАТ ОТП Банк та ОСОБА_4 було укладено додатковий договір №3 до Кредитного договору №ML-203/100/2007 від 26.07.2007р, відповідно до якого сторони домовились, що на період з 18.11.2011 року до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 13,99% річних, остаточною датою повернення кредиту є 26 липня 2022 року, графік платежів викладено у новій редакції.

Також судом встановлено, що Банк виконав належним чином умови кредитного договору, надавши відповідачу ОСОБА_4 кошти, однак відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, борг не повернув, останній платіж було здійснено 10.04.2014 року.

Судом встановлено, що на час укладення договору купівлі - продажу кредитного портфелю (23.09.2011 р.) ТОВ ОТП Факторинг Україна мало статус фінансової установи за законодавством України та було внесене до Державного реєстру фінансових установ України (реєстраційне свідоцтво № 241 від 03.12.09 р.).

На час розгляду справи в суді зазначений договір купівлі - продажу кредитного портфелю (23.09.2011 р.) між ПАТ ОТП Банк та ОТП Факторинг Україна дійсний, що свідчить, що позивач по справі є належним правонаступником кредитора по даній справі.

За розрахунком позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором №ML-203/100/2007 від 26.07.2007р. станом на 18.08.2016р. заборгованість складає 1679404,72 грн., з яких: 18756,30 доларів США - сума заборгованості за тілом Кредиту, що за курсом НБУ станом на 18.08.2016 року становить 470569,31 грн., 48182,54 доларів США - сума заборгованості за нарахованими відсотками, що за курсом НБУ станом на 18.08.2016 року становить 1208835,41 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер (свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 від 07.07.2014р.).

Після його смерті ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 2-737 від 27.11.2015 р. успадкувала нерухоме майно житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, даний доказ був наданий позивачем, зазначено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_6 .

Нормами статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема прийняття спадщини.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 умисно не звертається до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку після переходу до неї права власності на будівлю, яка розташовані на ній, з метою уникнення відповідальності по вимозі кредитора.

Відповідно цивільному законодавству України позивач має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, через нотаріуса, в тому числі і права вимоги на предмет іпотеки.

14.04.2017 року представник ТОВ ОПТ Факторинг Україна звернулась до Бердянської державної нотаріальної контори з вимогою кредитора до спадкоємців померлого ОСОБА_6 .

Зазначене, на переконання суду, свідчить що представником ТОВ ОТП Факторинг Україна шляхом подання вимоги до кредитора через Бердянську нотаріальну контору виконані вимоги закону про звернення до спадкоємця з вимогою без пропуску позовної давності.

Інформаційним листом від 19.04.2017 Бердянська нотаріальна контора повідомила ОСОБА_5 , що 14.04.2017 року надійшла претензія кредитора ТОВ ОТП Факторинг Україна до спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , в якій зазначено, що розмір заборгованості боржника станом на 18.08.2016 року складає 1 679 408, 48 грн., та роз`яснено , що згідно ст. 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але не менше вартості майна, одержаного у спадщину.

Інформаційним листом від 19.04.2017 Бердянська нотаріальна контора повідомила, що згідно ст.8 Закону України Про нотаріат , в якій йдеться про додержання таємниці вчинених нотаріальних дій, нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов`язані додержувати таємниці цих дій.

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону Про іпотеку у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотеко утримувачу з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотеко утримувача; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17.07.2018 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , третя особа - ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та з ОСОБА_8 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна суму заборгованості за кредитним договором № ML-203/100/2007 від 26 липня 2007 року у розмірі 941142 (дев`ятсот сорок одну тисячу сто сорок дві) грн. 37 коп., та понесені судові витрати на сплату судового збору по 7058 (сім тисяч п`ятдесят вісім) грн. 57 коп. з кожного. Рішення набрало законної сили 28.08.2018 року.

Враховуючи, що 26.07.2007р. між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки № PCL-203/100/2007 (майнова порука), згідно якого для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником ОСОБА_4 своїх боргових зобов`язань за кредитним договором № МL-203/100/2007 від 26.07.2007р. ОСОБА_6 надає ЗАТ ОТП Банк нерухоме майно - жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за цією ж адресою, загальною площею 0,093га, кадастровий номер 2310400000:11:017:0169; враховуючи також, що ОСОБА_6 помер (свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 від 07.07.2014р.), а після його смерті ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 2-737 від 27.11.2015 р. успадкувала нерухоме майно - вищезазначений житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами (інформаційна довідка № 97923447 від 20.09.2017р.), суд приходить до висновку, що відповідно до вимог ст.1282 ЦК України, саме вона зобов`язана задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті боржника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11, 57-60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 256-288, 512, 514, 572, 575, 590, 1077-1079, 1082, 1084, 1216, 1231, 1281, 1282, 1296 ЦК України, суд -

У х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_4 , про звернення стягнення на заставне майно - задовольнити.

Звернути стягнення на Предмет іпотеки - нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка, загальною площею 0,093 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 :