Рішення

від 07.07.2020 по справі 160/5768/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року Справа № 160/5768/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

27.05.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу фізичної особи ОСОБА_1 періоду її роботи з 16.10.1991 року по 15.12.1991 року у виробничому малому підприємстві Страховик (згідно запису у трудовій книжці НОМЕР_1 за №11), та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу фізичної особи ОСОБА_1 цей період;

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу фізичної особи ОСОБА_1 періоду її роботи з 25.04.1979 року по 15.10.1991 року у державному підприємстві Дніпропетровський домобудівний комбінат (згідно записів у трудовій книжці БТ НОМЕР_2 2869160 за №6, №7, №8, №9, №10) та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу фізичної особи ОСОБА_1 цей період;

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу фізичної особи ОСОБА_1 періоду її роботи з 11.01.1999 року по 27.03.2000 року у Приватному підприємстві "ОЛІВІН" (згідно записів у трудовій книжці БТ НОМЕР_2 2869160 за №22, №23), та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу фізичної особи ОСОБА_1 цей період;

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу фізичної особи ОСОБА_1 періоду її роботи з 15.12.1991 року по 19.01.1996 року у товаристві з обмеженою відповідальністю фірма Сітко ЛТД (згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_3 2869160 за №12, №13), та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу фізичної особи ОСОБА_1 цей період.

В обгрунтування позову зазначено наступне:

- позивач 03.01.2020 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком;

- 10.03.2020 року позивачці надано копію листа від 22.01.2020 року №112/03.7-22 Про відмову в призначенні пенсії , в якому було повідомлено про неврахування 4 періодів її роботи на різних підприємствах;

- така відмова є протиправною, оскільки у відповідача відсутні підставі не зараховувати вказані періоди роботи позивачки та не призначати пенсію, позивачкою надані всі необхідні документи на підтвердження роботи у визначені періоди.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

При цьому відповідно до ч. 2. ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Тобто дана справа повина бути розглянута до 01.07.2020 року включно.

2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року , яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо.

Суд звертає увагу на те, що вказаним законом доповнено розділ VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

03.07.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на те, що позивачкою надано трудову книжку НОМЕР_1 , в яку внесені періоди роботи з порушеннями вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а тому у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відсутні законні підстави зараховувати даний стаж роботи. Інших уточнюючих довідок позивачем не надавалось.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , є громадянкою України.

03.01.2020 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком та надала відповідні документи разом з трудовою книжкою.

22.01.2020 року відділом з питань перерахунків пенсій головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області надано відповідь, оформлену листом №112/03.7-22, в якій зазначено, що для призначення пенсії надано трудова книжка НОМЕР_1 , з якої не враховано наступні періоди роботи:

- з 16.10.1991 по 15.12.1991 (не читається рік в наказі про прийом та звільнення з роботи);

- з 25.04.1979 по 15.10.1991 (прийом на роботу до Дніпропетровського Домобудівного комбінату, відсутній запис про переведення до Виробництва №1, який з 01.01.1991 перейменовано в орендне підприємство Домобудівник №1);

- з 11.01.1999 по 27.03.2000 (відсутня назва підприємства при прийомі на роботу, не чіткий місяць та рік в наказах про прийом та звільнення з роботи);

- 15.12.1991 по 19.01.1996 (запис № 12-13 присутній запис запис вважати не дійсним, запис вважати дійсним не завірено підписом посадової особи та печаткою ). Для підтвердження надано довідку №1 від 12.12.2019, в якій відсутня підстава видачі, на печатці відсутній код ЄДРПОУ.

У відповіді №112/03.7-22 від 22.01.2020 року головним управлінням Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, також, зазначено, що безпосередній загальний страховий стаж складає 07 років 07 місяців 01 день, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачка звернулась з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ).

Частиною 2 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення , основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 від 05.02.1978 року, відомо, що позивач працювала у спірний період, не зарахований відповідачем:

- з 25.04.1979 по 15.10.1991, прийнято на роботу до Дніпропетровського Домобудівного комбінату, відповідачем не зараховано, оскільки відсутній запис стосовно переведення до Виробництва №1, який з 01.01.1991 перейменовано в орендне підприємство Домобудівник №1 (14.01.2020 надано довідку №88 від 04.10.2016 видану ліквідатором В. ОСОБА_2 . Вернигора, термін дії повноважень якого закінчився 27.10.2016);

- з 16.10.1991 по 15.12.1991 у виробничому малому підприємстві Страховик , відповідачем не зараховано, оскільки не читається рік в наказі про прийом та звільнення з роботи;

- з 15.12.1991 по 19.01.1996 у товаристві з обмеженою відповідальністю фірма Сітко ЛТД , відповідачем не зараховано, оскільки присутній запис запис вважати не дійсним, запис вважати дійсним , але не завірено підписом посадової особи та печаткою (надано довідку №1 від 12.12.2019 - без підстави видачі та на печатці відсутній код ЄДРПОУ);

- з 11.01.1999 по 27.03.2000 у Приватному підприємстві "ОЛІВІН", відповідачем не зараховано, оскільки відсутня назва підприємства при прийомі на роботу та не чіткий місяць і рік в наказах про прийом та звільнення з роботи.

Отже, судом встановлено, що підставою для не зарахування вказаних періодів стала наявність виправлення в трудовій книжці та нечіткість печаток підприємств.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення , основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови Про трудові книжки робітників та службовців при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

На момент розгляду справи судом діє порядок ведення трудових книжок, який регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі -Інструкція №58).

Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки на трудовій книжці та на записах про прийняття на роботу та звільнення не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача з момент призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії з моменту призначення пенсії за віком.

Суд зазначає, що відповідачем не зараховано період роботи з 25.04.1979 року по 15.10.1991 року (записи у трудовій книжці №6-10), з причин відсутності запису про переведення до Виробництва №1, який з 01.01.1991 року перейменовано в орендне підприємство Домобудівник 1 . З цього приводу слід зазначити про невірне трактування відповідачем записів у трудовій книжці, адже під час детального аналізу можна встановити, що усі записи у період з 25.04.1979 року по 15.10.1991 року вчинялись в межах одного роботодавця (юридичної особи - державне підприємство Дніпропетровський домобудівний комбінат ЄДРПОУ 01238011), і свідчать не про переривання страхового стажу, а про періодичний перехід до іншого структурного підрозділу роботодавця (іншу посаду). Трудові відносини у період з 25.04.1979 року по 15.10.1991 року не припинялись, і саме це мало б бути вирішальним для відповідача для зарахування цього періоду до страхового стажу.

Вказана обставина підтверджується також довідкою від 04.10.2016 року №88, за якою позивач ОСОБА_3 у період з 25.04.1979 року (наказ про прийом на роботу №154 від 25.04.1979 року) по 15.10.1991 року (наказ про звільнення №81 від 15.10.1991 року) працювала у Державному підприємстві Дніпровський домобудівний комбінат . Зазначена обставина підтверджується також фактом відсутності у період з 25.04.1979 року по 15.10.1991 року записів про звільнення з вказаного підприємства. Крім того, якщо у відповідача існують сумніви щодо страхового стажу лише з 01.01.1991 року (дата зарахування у ВТК контролером 4 розряду) незрозумілим є те, чому відповідачем не зараховується весь період роботи з 25.04.1979 року по 15.10.1991 року, а не лише частина.

Відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 11.01.1999 року по 27.03.2000 року з підстав відсутності найменування підприємства при прийомі на роботу, не чітке зазначення місяця та року в наказах про прийом та звільнення з роботи. Однак і в цьому випадку погодитись з відповідачем не можна, оскільки він виходить виключно з формальних міркувань, які спростовуються матеріалами справи. Так із записів №22-23 вкупі з відбитком печатки вбачається, що 14.01.1999 року позивач згідно наказу №1 від 11.01.1999 року була прийнята на роботу на посаду завідуючої складом до Приватне підприємство "ОЛІВІН" (код ЄДРПОУ 23651409, директор ОСОБА_4 ) відомості щодо якого і станом на сьогодні містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а 27.03.2000 року було звільнено з цього підприємства за власним бажанням (наказ №1 від 27.03.2000 року).

Відповідачем не зараховано до страхового стажу період роботи позивача у товаристві з обмеженою відповідальністю фірма Сітко ЛТД з 15.12.1991 року по 19.01.1996 року (записи у трудовій книжці №12-13) з підстав не завіряння підписом посадової особи та печаткою товариства. При цьому відповідачем проігноровано довідку №1 від 12.12.2019 року видану директором товариства з обмеженою відповідальністю фирма Ситко ЛТД ОСОБА_4 з огляду на не зазначення у довідці підстави її видачі, та відсутності на печатці товариства коду ЄДРПОУ.

Відповідно до ст. 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Частиною 2 ст. 58-1 Господарського кодексу України встановлено, що відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб`єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом.

Згідно з ч. 3 ст. 58-1 Господарського кодексу України наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

З огляду на викладені правові норми, відповідачем було неправомірно не прийнято до уваги довідку №1 від 12.12.2019 року, видану директором товариства з обмеженою відповідальністю фірма Ситко ЛТД ОСОБА_4 з огляду на відсутності на печатці товариства коду ЄДРПОУ, оскільки печатка не є обов`язковим реквізитом документа.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією від 24.05.2020 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В позовній заяві позивачем, також, зазначено, що витрати, пов`язані з розглядом справи, будуть подані позивачем або його представником протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу фізичної особи ОСОБА_1 періоду її роботи з 16.10.1991 року по 15.12.1991 року у виробничому малому підприємстві Страховик (згідно запису у трудовій книжці НОМЕР_1 за №11), та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу фізичної особи ОСОБА_1 цей період.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу фізичної особи ОСОБА_1 періоду її роботи з 25.04.1979 року по 15.10.1991 року у державному підприємстві Дніпропетровський домобудівний комбінат (згідно записів у трудовій книжці БТ НОМЕР_2 №2869160 за №6, №7, №8, №9, №10) та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу фізичної особи ОСОБА_1 цей період.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу фізичної особи ОСОБА_1 періоду її роботи з 11.01.1999 року по 27.03.2000 року у Приватному підприємстві "ОЛІВІН" (згідно записів у трудовій книжці БТ НОМЕР_2 2869160 за №22, №23), та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу фізичної особи ОСОБА_1 цей період.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу фізичної особи ОСОБА_1 періоду її роботи з 15.12.1991 року по 19.01.1996 року у товаристві з обмеженою відповідальністю фірма Сітко ЛТД (згідно записів у трудовій книжці БТ НОМЕР_2 2869160 за №12, №13), та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу фізичної особи ОСОБА_1 цей період.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області судові витрати у розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно