Рішення

від 09.07.2020 по справі 826/16466/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2020 року м. Київ № 826/16466/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 вересня 2014 року №1545/26-59/17-01.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податковим органом зроблено хибні висновки з приводу отримання позивачем інвестиційного доходу в 2011 року та відповідно виникнення обов`язку щодо подання декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року, у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2016 року №К/800/4611/15 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015, а справу №826/16466/14 направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

При цьому, скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанції, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що при ухваленні судових рішень, суди попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не перевірили чи було отримано позивачем позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами в 2011 році з урахуванням понесених витрат на купівлю таких інвестиційних активів у 2010 році.

Крім того, колегією суддів вказано на необхідність дослідження факту дотримання податковим органом вимог законодавства в частині призначення та проведення перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2016 року адміністративну справу 826/16466/14 прийнято до провадження суддею Літвіновою А.В. та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 10 квітня 2017 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що були викладені у позовній заяві. Представник відповідача не з`явився, хоча і був належним чином повідомлений, про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи викладене, зважаючи на згоду представників сторін, достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2020 замінено первісного відповідача Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві його процесуальним правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Так, суд звертає увагу на положення пункту 10 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 № 2147-VIII, відповідно до якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгля

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, на підставі наказу від 28 серпня 2014 року №1029 та на підставі підпункту 78.1.1, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79, статті 83 Податкового кодексу України проведено невиїзну документальну перевірку з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період 2011 року, за результатом якої складено акт перевірки від 05 вересня 2014 року №1082/17-01/2305020431 (Т. 1, арк. 8-15).

Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення податкового законодавства:

- статті 36, пункту 49.18 статті 49, пункту 170.2 статті 170, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1, пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

За результатами перевірки сума оподатковуваного доходу за 2011 рік складає 50000,00 грн. (інвестиційний прибуток (дохід) від проведення платником податку операцій з корпоративними правами.

На підставі складеного акту перевірки податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 24 вересня 2014 року №1345/26-59/17-01, яким збільшено суму грошового зобов`язання в розмірі 9545,00 грн, в тому числі за основним платежем - 7500,00 грн, за штрафними фінансовими санкціями - 2045,00 грн (170,00 грн (за неподання податкової звітності) + 1875,00 грн (7500,00 грн. (ПДФО) х 25% (розмір санкції)) (Т. 1, арк. 21-22).

Вважаючи, що оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір №2 від 08 квітня 2010 року, згідно якого позивач прийняв та оплатив 50% належних продавцю прав Приватного підприємства ДЕПС (Т. 1, арк. 23-24).

Пунктом 4 договору визначено, що сума договору становить 50000,00 грн.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу №4 від 26 липня 2011 року, ОСОБА_1 передано громадянину ОСОБА_3 % належну йому частину прав та обов`язків Приватного підприємств ДЕПС (Т. 1, арк. 25-26).

Пунктом 4 договору визначено, що сума договору становить 50000,00 грн.

Відповідно до змісту акту перевірки саме встановлення продажу позивачем прав ПП ДЕПС на підставі №4 від 26 липня 2011 року слугували підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України.

Відповідно підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (підпункту 163.1.2 статті 163 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктами 179.1 та 179.2 статті179 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу або інших законів України. Обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи: виключно від податкових агентів, крім випадків, прямо передбачених цим розділом; від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу; у вигляді об`єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку.

Підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу;

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначені у пункті 170.2 статті 170 ПК України.

Відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Згідно з підпунктом 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Право платника щодо погашення від`ємного значення загального фінансового результату в наступних роках визначалось і абзацом третім підпункту 9.6.6 пункту 9.6 статті 9 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб .

Відтак, в особи виникає обов`язок щодо подання декларації про майновий стан і доходи в разі отримання позитивного значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками звітного (податкового) року, з урахуванням від`ємного значення фінансового результату операцій з інвестиційними активами попередніх років.

При цьому, обставина отримання особою позитивного значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами має підтверджуватися документально.

Відповідно до наданих доказів, ОСОБА_1 у 2011 році на підставі договору купівлі-продажу частини прав власника приватного підприємства ДЕПС № 4 від 26 липня 2011 року отримано дохід в розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору та копією розписки про отримання коштів від 26 листопада 2011 року.

При цьому, такі інвестиційні активи позивачем отримано на підставі договору купівлі-продажу частини прав власника приватного підприємства ДЕПС № 2 від 08 квітня 2010 року, укладеного з ОСОБА_2 . Вартість яких, згідно з пунктом 4 договору, складала 50000,00 грн.

Зазначені обставини підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору та копією розписки про отримання коштів від 08 квітня 2010 року, та податковим органом не спростовано.

З огляду на викладене позивачем не отримано позитивного значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами у 2011 році за договором купівлі-продажу № 4 від 26 липня 2011 року.

Щодо правомірності призначення та проведення перевірки, за результатом якої складено спірне податкове повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Глава 8 розділу ІІ Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 73.3, підпунктом 1 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з Наказу про проведення документальної перевірки та акту перевірки, підставою для проведення такої податковий орган визначив ненадання позивачем пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу (підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України).

Відповідно до вступної частини акту перевірки, а також заперечень на позов, на адресу позивача направлявся письмовий запит від 24 жовтня 2013 року № 1430/С/26-59-17-03-26 про необхідність надання інформації щодо декларування отриманого в 2011 році доходу.

Разом з цим, відповідачем не надано до суду належним чином засвідчену копію такого запиту, а також доказів направлення такого запиту на адресу позивача.

Враховуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, понесених позивачем судових витрат у розмірі 183,08 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24 вересня 2014 року №1545/26-59/17-01.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 183 (сто вісімдесят три гривні) 08 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.