Рішення

від 09.07.2020 по справі 640/12954/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2020 року м. Київ № 640/12954/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка до Державної аудиторської служби України про визнання протиправною та скасування вимоги в частині,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Державне підприємство Національний центр Олександра Довженка (далі - Центр, позивач) з позовом до Державної аудиторської служби України (далі - Держаудитслужба, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати пункти 5, 7 вимоги Державної аудиторської служби України, викладеної в листі №04-14/473-2019 від 11.06.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач здійснивши перевірку фінансово-господарської діяльності позивача, дійшов помилкового висновку про наявність в діяльності Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка порушень вимог чинного законодавства. За наслідками перевірки на адресу позивача направлено вимогу від 11.06.2019 №04-14/473-2019 щодо усунення виявлених порушень. Вважаючи безпідставними висновки відповідача щодо порушень законодавства, позивач просить визнати протиправною та скасувати вказану вимогу в частині.

Позивач вважає, що відповідно до пункту 5 додатку 3 до договору оренди №2908-96 від 30.08.1996, орендна плата включає всі податки та збори (на майно, землю тощо).

Також позивач стверджує, що нарахування додаткових доплат та надбавок генеральному директору ДП Національний центр Олександра Довженка ОСОБА_5 здійснювалося виключно за рахунок коштів від господарської діяльності та з дотриманням умов колективного договору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вказаною ухвалою відповідачу встановлено строк для надання відзиву на позовну заяву.

Представником Державної аудиторської служби України надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. Відзив обґрунтовано тим, що державний фінансовий аудит діяльності ДП Національний центр Олександра Довженка проведено з дотриманням норм законодавства та з метою покращення ефективності фінансово-господарської діяльності останнього. Держаудитслужба вважає, що встановлені порушення, які зазначені у пунктах 5, 7 вимоги є обґрунтованими та виявлені з дотриманням норм чинного законодавства України.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому ДП Національний центр Олександра Довженка вважає, що доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими та безпідставними.

Представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких зазначив, що твердження викладені у зазначеній відповіді на відзив, жодним чином не спростовують пояснень Держаудитслужби, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 4.58 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на І квартал 2019 року, Порядку проведення Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами державного фінансового аудиту діяльності суб`єктів господарювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2006 №361, Державною аудиторською службою України проведено державний фінансовий аудит діяльності Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка за період з 01.01.2015 по 31.01.2019.

На підставі проведеного державного фінансового аудиту, Державною аудиторською службою України, складено аудиторський звіт від 15.05.2019 №04-24/6.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 6.8. Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІ квартал 2019, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка за період з 01.01.2015 по 31.01.2019, за результатами якої складено Акт №04-20/5 від 08.05.2019 (далі - Акт).

Ревізію розпочато 22.04.2019 та завершено 26.04.2019.

Позивачем на Акт подано заперечення за №216 від 16.05.2019, за результатом розгляду яких відповідачем складений висновок на заперечення до акта ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка за період з 01.01.2015 по 31.01.2019.

Ревізією встановлено порушень фінансової дисципліни ДП Національний центр Олександра Довженка на загальну суму 4 552 186,82 грн, із них таких, що призвели до втрат на суму 4 255 052,78 грн. та до неотримання доходів на суму 297 134,04 грн.

Згідно акту ревізії Державною аудиторською службою України виявлено окремі недоліки у фінансово-господарській діяльності ДП Національний центр Олександра Довженка та направлено вимогу Щодо усунення виявлених ревізією порушень листом №04-14/473-2019 від 11.06.2019.

У зазначеному листі Державною аудиторською службою України викладені наступні вимоги:

1. Опрацювати матеріали ревізії, розглянути питання про притягнення до встановленої законом відповідальності працівників Центру, які допустили зазначені порушення.

2. В межах наданих повноважень вжити заходів щодо внесення змін до договорів оренди, зокрема шляхом надіслання відповідного звернення (вимог) до Міністерства культури України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

3. Вжити заходів щодо відшкодування суб`єктами господарювання (товариством з обмеженою відповідальністю Капітолій ЛВК , товариством з обмеженою відповідальністю ІТА Бізнес ) орендної плати на загальну суму 254 764,67 грн. відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 Господарського кодексу України та статей 611, 629 Цивільного кодексу України. У разі неможливості забезпечення відшкодування орендної плати у згаданому порядку розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України.

4. Вжити заходів щодо відшкодування суб`єктами господарювання (товариством з обмеженою відповідальністю Довженко Букс та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 ) орендної плати на загальну суму 42 369,37 грн. відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 Господарського кодексу України та статей 611, 629 Цивільного кодексу України. У разі неможливості забезпечення відшкодування орендної плати у згаданому порядку розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України.

5. Вжити заходів щодо відшкодування суб`єктами господарювання (приватним підприємством Абсолют-Холдінг , товариством з обмеженою відповідальністю Інтершарм та товариством з обмеженою відповідальністю Недеа Холдінгз Лімітед ) земельного податку на загальну суму 732 642,04 грн. відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 Господарського кодексу України та статей 611, 629 Цивільного кодексу України. У разі неможливості забезпечення відшкодування орендної плати у згаданому порядку розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України.

6. Вжити заходів щодо відшкодування відповідно до норми статті 136 КЗпП України на користь Центру втрачених активів на суму 3 000 614,15 грн. шляхом надіслання відповідного звернення (вимог) до Міністерства культури України щодо подання регресного позову про відшкодування втрат Центру на зазначену суму особами, які не оплатили витрати з проведення експертизи.

7. 3абезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України на користь Центру втрат, заподіяних через нарахування і виплату генеральному директору Центру ОСОБА_5 надбавок, доплат і винагороди на загальну суму 204 979,30 грн., які не передбачені укладеним з ним контрактом, та сплату єдиного соціального внеску на суму 47 147,79 гривні.

8. Вжити заходів щодо відшкодування відповідно до норми статті 136 КЗпП України на користь Центру втрачених активів на суму 211 434,77 грн. внаслідок непроведення претензійно-позовної роботи та пропущення термінів позовної давності і втрати боржників у зобов`язаннях.

9. Вжити заходів щодо відшкодування суб`єктами господарювання (товариством з обмеженою відповідальністю АРЄС ІНЖИНІРИНГ , приватним підприємством Акватерм-люкс , товариством з обмеженою відповідальністю Київська Інноваційна Будівельна Компанія , товариством з обмеженою відповідальністю СПМК-КОНСАЛТІНГ та товариством з обмеженою відповідальністю Славград-Севіс ) зайвої оплати вартості робіт, послуг на загальну суму 54 367,33 грн. відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 Господарського кодексу України та статей 611, 629 Цивільного кодексу України. У разі неможливості забезпечення відшкодування орендної плати у згаданому порядку розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України.

10. Забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України на користь Центру втрат, заподіяних внаслідок виплати вісьмом працівникам надбавок у завищеному розмірі на загальну суму 2 819,01 грн. та сплати єдиного соціального внеску на загальну суму 1 048,39 гривні.

11. Не допускати надалі зазначених порушень законодавства з фінансових питань.

Не погоджуючись із пунктом 5, 7 вимоги Державної аудиторської служби України, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні (далі - Закон №2939-XII).

Відповідно до ст.1 Закону №2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (надалі - Положення), центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, є Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба).

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Пунктом 6 Положення передбачено, що Держаудитслужба має право в установленому порядку, зокрема: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (п.п.16); порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (п.п.20); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (п.п.23).

Статтею 2 Закону №2939-XII передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Пункт перший частини першої статті 8 Закону №2939 регламентує сферу здійснення державного фінансового контролю. У ньому зазначено, що такий контроль здійснюється відповідним органом зокрема за: цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; відповідністю взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень.

Підпунктом 9 пункту 4 Положення визначено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згадані норми узгоджуються з положеннями ст.10 Закону №2939-XII, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, у п.7 цієї статті передбачено право цього органу пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Також слід зазначити, що аналіз норм Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", Положення про Державну фінансову інспекцію України дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і в цій частині вона є обов`язковою до виконання. Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом направлення вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За таких обставин, в органу фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону №2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Зі змісту оскаржуваної вимоги вбачається, що в ній викладено висновки Держаудитслужби про виявлені під час ревізії порушення ДП Національний центр Олександра Довженка вимог чинного законодавства.

Так, згідно пункту 5 оскаржуваної вимоги вимагалось у позивача вжити заходів щодо відшкодування суб`єктами господарювання (приватним підприємством Абсолют-Холдінг , товариством з обмеженою відповідальністю Інтершарм та товариством з обмеженою відповідальністю Недеа Холдінгз Лімітед ) земельного податку на загальну суму 732 642,04 грн. відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 Господарського кодексу України та статей 611, 629 Цивільного кодексу України. У разі неможливості забезпечення відшкодування орендної плати у згаданому порядку розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України.

Відповідач стверджує, що позивач в порушення статей 796, 797 Цивільного кодексу України, статті 286 Податкового кодексу України, пункту 11 Методики №786 (зі змінами) не уклав договорів (не вніс зміни до чинних договорів) на відшкодування податку на землю та не виставляв рахунки на його відшкодування (компенсацію), через що здійснив додаткові витрати на сплату податку на землю, який мав би бути компенсований іншими суб`єктами господарювання (ПП Абсолют-Холдінг , ТОВ Інтершарм та ТОВ Недеа Холдінгз Лімітед ) на загальну суму 732 642,04 грн.

Через допущене порушення Центру завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 732 642,04 грн.

Оцінюючи правомірність вказаного пункту вимоги, суд звертає увагу на наступне.

В спростування висновків відповідача в цій частині позивач зазначає:

Між ПП Фірма Абсолют-Холдінг та Державним підприємством Національний центр Олександра Довженка укладений договір оренди від 30.08.1996 №2908-96, погоджений регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, на оренду будівлі корпусу №2, що перебуває на балансі Державного підприємства Національний Центр Олександра Довженка.

У відповідності до п.5 Додатку №3 до Договору оренди №2908-96 від 30.08.1996 орендна плата включає в себе всі податки та збори (на майно, землю, тощо).

Відповідно до п.10.1 Договору оренди №2908-96 від 30.08.1996 він діє з 30.08.1996 по 30.08.2021.

Відповідно до п.10.2 Договору оренди №2908-96 від 30.08.1996 умови договору зберігають чинність протягом всього строку його дії і у випадках, коли після його укладення, законодавством встановлені правила, що погіршують стан Орендаря.

Внаслідок укладання Договору між сторонами, згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.193 Господарського України, господарське зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Також, як передбачено ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Між ПП Фірма Абсолют-Холдінг та регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву також укладений договір оренди нерухомого майна №41 від 04.07.1999 та додатковий договір №3835 від 21.05.2007 до договору оренди нерухомого майна №41 від 04.07.1999.

В подальшому, позивач у листопаді 2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов`язання відповідача ПП фірма Абсолют-Холдінг укласти договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та інженерних мереж в редакції позивача.

Предметом запропонованого позивачем договору є компенсація за рахунок відповідача земельного податку, а також витрат на утримання орендованого нерухомого майна та витрат на утримання зовнішніх каналізаційних мереж.

У задоволенні позову ДП Національний центр Олександра Довженка рішенням суду від 14.12.2016 по справі 910/21466/16 відмовлено.

Таким чином, дана обставина унеможливлює позивачем виконання пункту 5 оскаржуваної вимоги в частині відшкодування земельного податку ПП Фіра Абсолют-Холдінг .

Стосовно Компанії з обмеженою відповідальністю Недеа Холдінгз Лімітед Державне підприємство Національний центр Олександра Довженка не визнає право власності на зареєстроване за ним майно, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Київською кінокопіювальною фабрикою, правонаступником якої є Державне підприємство Національний центр Олександра Довженка (надалі - Орендодавець) та ПП фірма Абсолют-Холдінг (надалі - Орендар), 30.08.1996 укладено договір №2908-96 (надалі - Договір) погоджений з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, за яким Орендодавцем передано в оренду нежитлові приміщення загальною площею 3 137,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 1, корпус № 2-6.

Згідно п.2.2 вказаного Договору передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Власником Майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п.6.1 Договору Орендар після підписання Договору приступає до капітального ремонту (реставрації) орендованих приміщень згідно проектної документації, погодженої з Орендодавцем.

Пунктом 6.5 Договору передбачено витрати Орендаря на капітальний ремонт (реставрацію) орендованих приміщень є підставою для зниження орендної плати .

Відповідно до п.11.2 Договору Орендар лише зберігає всі права на обладнання та прилади, які він може встановити в орендних приміщень і які він вправі демонтувати після закінчення строку дії Договору.

В подальшому 01.01.2000 Київська кінокопіювальна фабрика реорганізована шляхом приєднання до Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка відповідно до наказу Міністерства культури і мистецтв України №713 від 06.12.1999.

18.05.2006 підписано Акт робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі, споруди, приміщення (форма 4) (надалі - Акт) який затверджений 25.05.2006 директором ПП Фірми Абсолют-Холдінг ОСОБА_3 та погоджений 25.05.2006 колишнім генеральним директором Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка ОСОБА_4 .

Рішенням робочої комісії відповідно до даного Акту від 18.05.2006, пред`явлено до прийняття частину другого поверху корпусу №2-6 по вул. Васильківській, 1 , площею 521 кв.м, виконану на раніше виконаному перекритті.

Згідно п. 2 Акту від 18.05.2006 будівництво виконано на підставі договору оренди № 2908-96 від 30.08.1996.

Згідно п.3 даного Акту генеральний підрядник виконав невідокремлені покращення на об`єкті корпусу № 2-6 по вул. Васильківській, 1.

12.07.2006 Орендодавець звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву з листом №496, в якому просив внести зміни до Договору, а саме збільшення орендованої площі на 521 кв. м. корпусу №2-6 по вул. Васильківській, 1.

За результатом розгляду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву листом № 30-04/6174 від 26.07.2006 повідомило Орендодавця та Орендаря про те, що Орендарю необхідно укладення додаткового договору на вище зазначені приміщення, для чого Орендарю необхідно звернутися до Регіонального відділення Фонду державного майна України з пакетом документів визначеним Законом України Про оренду державного та комунального майна та Наказом Фонду державного майна України №2975 від 14.11.2005.

З урахуванням отриманої відповіді, ПП фірма Абсолют-Холдінг звернулось до суду з позовом про визнання права власності на частини другого поверху нежитлового будинку корпус №2-6, за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 1 (літ. В) загальною площею 550,6 кв. м.

Суд звертає увагу, що у відповідності до статті 23 Закону України Про оренду державного та комунального майна (у редакції від 27.04.2007) передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.

Також відповідно до п.4 статті 23 Закону України Про оренду державного та комунального майна (у редакції від 27.04.2007) якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно п.2 статті 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна (у редакції від 27.04.2007) орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов`язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

У відповідності до п.1 статті 331 Цивільного кодексу України (у редакції від 31.05.2007) право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд дослідивши Договір оренди №2908-96 від 30.08.1996 та Закону України Про оренду державного та комунального майна у Приватного підприємства фірми Абсолют-Холдинг не виникало права власності на орендоване майно, та всі витрати, понесені ним на поліпшення орендованого майна компенсувалися за рахунок зниження орендної плати.

ДП Національний центр Олександра Довженка є балансоутримувачем нежитлового будинку корпус №2-6, адреса: м. Київ, вул. Васильківська, 1 (літ. В).

З метою виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 року та забезпечення вимог Фонду державного майна України, щодо проведення реєстрації права власності на нерухоме майно, Державне підприємство Національний центр Олександра Довженка зареєструвало за Міністерством культури України (код ЄДРПОУ 37535703) все належне йому нерухоме майно.

Як стверджує позивач, 21.11.2016 при внесенні відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме реєстрації права власності за Міністерством культури України (код ЄДРПОУ 37535703), на нежитловий будинок корпус №2-6, адреса: м. Київ, вул. Васильківська, 1 (літ.В), Державному підприємству Національний центр Олександра Довженка стало відомо, що частина другого поверху нежитлового будинку корпус №2-6, адреса: м. Київ, вул. Васильківська, 1 (літ. В) загальною площею 550,6 кв. м., що складає 14/100 частини нежитлового будинку корпусу №2-6, адреса: м. Київ, вул. Васильківська, 1 (літ. В) зареєстрована за Компанією з обмеженою відповідальністю Недеа Холдингз Лімітед , код ЄДРПОУ відсутній, компанія не є резидентом України, адреса: Британські Віргінські Острови, Тортола, Роуд Таун, Крейгмур Чемберес, а/с 71 - на підставі договору купівлі - продажу від 15.08.2014.

В ході дослідження даного твердження позивача судом встановлено наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, 23.03.2017 позивач звернувся до Приватного підприємства фірми Абсолют-Холдинг з листом №118 від 23.03.2017, що при державній реєстрації права власності на нерухоме майно за Міністерством культури України, код ЄДРПОУ 37535703, виявлено, що загальна площа нежилого будинку в літері В, корпус № 2-6, вул. Васильківська , буд . 1, складає 3886,1 кв. м, при цьому 14/100, а саме частина другого поверху корпусу №2-6 загальною площею 550,6 кв. м. зареєстровано як приватна власність. Також позивач просив надати пояснення, на підставі чого державне орендоване майно загальною площею 550,6 кв. м. зареєстровано як приватна власність.

Відповіді на даний лист Державне підприємство Національний центр Олександра Довженка не отримало.

За результатом звернення позивача до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна щодо реєстрації права власності на нерухоме майно загальної площі нежилого будинку в літері В, корпус №2-6, вул. Васильківська, буд. 1, а саме частини другого поверху корпусу №2-6 загальною площею 550,6 кв. м., останній листом від 26.05.2017 повідомив ДП Національний центр Олександра Довженка та направив інформаційну довідку про підтвердження реєстрації 04.12.2008 частини другого поверху нежитлового будинку корпус №2-6, адреса: м. Київ, вул. Васильківська, 1 (літ. В) загальною площею 550,6 кв. м., що складає 14/100 частини нежитлового будинку корпусу №2-6, адреса: м. Київ, вул. Васильківська, 1 (літ. В) за ПП Абсолют-Холдинг , код ЄДРПОУ 14370964, адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1 - на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 10.06.2008 по справі №2-621-1/08 та додаткового рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16.10.2008 по справі №2-3102- 1/08.

Зі змісту рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 10.06.2008 по справі №2-621-1/08 та додаткового рішення від 16.10.2008 по справі №2-3102-1/08 вбачається, що спір розглянуто без залучення позивача.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що вказаний спір розглянутий з порушенням виключної підсудності, а саме Солом`янський районний суд м. Києва вирішив питання щодо нерухомого майна, яке розташоване у Голосіївському районі міста Києва.

Скориставшись правом на оскарження в порядку ст.14, ст.292 ЦПК України позивач подав апеляційну скаргу на рішення від 10.06.2008 по справі №2-621-1/08 та додаткового рішення від 16.10.2008 по справі №2-3102-1/08.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 №12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку , ст.14, ст.292 ЦПК України право на апеляційне оскарження судових рішень мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі. Право на апеляційне оскарження мають також особи, які не брали участі у справі, за умови, що суд вирішив питання про їх права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до положень ч.1 ст.73, ч.3 ст.297 ЦПК України апеляційний суд за заявою особи може поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у разі наявності поважних причин пропуску цього строку.

Відповідно до п.20 Постанови пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

На підставі вищевикладеного відповідно до частини третьої статті 14, статті 292 Цивільного процесуального кодексу України, ДП Національний центр Олександра Довженка ініціювало апеляційне оскарження рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 10.06.2008 по справі №2-621-1/08 та додаткового рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16.10.2008 по справі № 2-3102- 1/08.

За результатом апеляційного оскарження вищевказаних рішень ДП Національний центр Олександра Довженка 16.08.2017 отримало ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04.08.2017 про відмову у прийнятті апеляційної скарги.

В подальшому, ДП Національний центр Олександра Довженка 26.06.2017 звернулось до Міністерства культури України з листом №245 від 26.06.2017, в якому повідомило останнього що 21.11.2016 при внесені відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме реєстрації права власності за Міністерством культури України, на нежитловий будинок корпус №2-6, адреса: м. Київ, вул. Васильківська, 1 (літ. В) загальна площа - 3886,1 кв. м., що перебуває на балансі ДП Національний центр Олександра Довженка , рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 10.06.2008 по справі №2-621-1/08 визнано за ПП Фірмою Абсолют-Холдинг , код ЄДРПОУ 14370964, адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1, право власності, а саме частину другого поверху нежитлового будинку корпус №2-6, адреса: м. Київ, вул. Васильківська, 1 (літ. В) загальною площею 550,6 кв. м. та додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 16.10.2008 року по справі № 2-3102-1/08 встановлено, частина другого поверху нежитлового будинку корпус №2-6, адреса: м. Київ, вул. Васильківська, 1 (літ. В) загальною площею 550,6 кв. м., що складає 14/100 частини нежитлового будинку корпусу № 2-6, адреса: м. Київ, вул. Васильківська, 1 (літ. В), та передало всі наявні документи, що стосується даного питання.

Також, ДП Національний центр Олександра Довженка 21.08.2017 звернулось до Міністерства культури України з листом №333 від 21.08.2017, в якому повідомило, що 16.08.2017 ДП Національний центр Олександра Довженка отримало ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04.08.2017 про відмову у прийнятті апеляційної скарги та звернулось з проханням до Міністерства культури України звернутись з апеляційним оскарженням даного рішення, як власника вище зазначеного майна та органу управління.

В аудиторському звіті від 15.05.2019 №04-24/6, складеному Державною аудиторською службою України на підставі проведеного державного фінансового аудиту діяльності ДП Національний центр Олександра Довженка за період з 01.01.2015 по 31.01.2019 в розділі IV. Рекомендації, на рівні Міністерства культури України, у п 7 зазначено: З метою збереження державного майна, звернутися до суду з позовною заявою щодо скасування рішення суду, яким визнано за приватним суб`єктом господарювання право власності на самовільно добудовані приміщення площею 550.6 кв. м на другому поверсі будівлі корпусу №2-6, як такі, що неможливо відокремити від зазначеної будівлі .

Таким чином, Держаудитслужба визнала незаконним оформлення права власності на нерухоме майно, але водночас вимагає відшкодування сплаченого податку на землю Компанією з обмеженою відповідальністю Недеа Холдінгз Лімітед Державному підприємству Національний центр Олександра Довженка , що суперечить вищевстановленим обставинам.

Щодо ТОВ Інтершарм , відповідно до ст.5 Закону України від 03.07.1992 №2535-XII "Про плату за землю" із змінами та доповненнями (діяв на час укладення договору) об`єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а суб`єктами плати за землю (платниками) власники землі та землекористувачі, тобто безпосередньо ті суб`єкти господарювання, яким земельні ділянки передані у власність або надані в користування, в тому числі на умовах оренди. Те саме вказано й в ст.269 Податкового кодексу України.

Згідно статті 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

При цьому статтею 797 Цивільного кодексу України визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що лише під час укладання договору оренди будівлі, і лише за домовленістю сторін до складу орендної плати може бути віднесено плату за користування земельною ділянкою.

Дослідивши, укладений діючий договір оренди від 30.08.1996 №2908-96, суду дійшов висновку, що його умови не передбачають обов`язку орендаря щодо компенсації земельного податку.

Більш того, суд звертає увагу, що Орендодавцем за договором оренди виступає регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, а тому ініціатива щодо внесення змін до діючого договору оренди повинна виходити від імені Регіонального відділення Фонду державного майна України м. Києву.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуваний пункт 5 вимоги є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Надаючи правову оцінку пункту 7 спірної вимоги, суд зважає на наступне.

Відповідач стверджує, що позивач на порушення частини третьої статті 21 КЗпП України та пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 №203 Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності генеральному директору Центру ОСОБА_5 нарахував та виплатив з 01.02.2015 по 31.10.2015 надбавку за виконання особливо важливої роботи, яка не передбачена контрактом №611 від 11.11.2014 та з 01.04.2016 по 30.06.2018 надбавки за високі досягнення, доплати за інтенсивність праці, винагороду за ефективне управління державним майном, які не передбачені контрактом від 18.03.2016 №649, внаслідок чого позивач здійснив зайві виплат на оплату праці на загальну суму 204 797,30 грн. та сплатив єдиний соціальний внесок на загальну суму 47 147,79 грн., через що зазнав втрат на зазначені суми.

В спростування висновків відповідача в цій частині позивач зазначає, що Генеральному директору ДП Національний центр Олександра Довженка виплачувалися надбавки за високі досягнення, доплата за інтенсивність праці та винагорода за ефективне управління державним майном згідно умов Колективного договору між адміністрацією і трудовим колективом Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка від 28.02.2006 та Колективного договору між адміністрацією і трудовим колективом ДП Національний центр Олександра Довженка від 31.05.2016 (зареєстрований в управлінні праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації 16.06.2016 за №88) (далі - Договір).

Зміст вище зазначених колективних договорів не суперечать умовам контрактів Генерального директора Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка № 611 від 11.11.2014 та №649 від 18.03.2016, укладеними між Міністерством культури України та ОСОБА_5 (далі - Контракт).

Нарахування доплат та надбавок генеральному директору Центру передбачене Колективним договором підприємства, умови якого, згідно зі ст.5 Закону України Про колективні договори і угоди є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали . Відповідно до п.2.1.14. Контракту генеральний директор зобов`язаний дотримуватись умов Договору. Пунктом 1.6. Договору передбачено, що прийняті за цим договором зобов`язання та домовленості є обов`язковими для виконання Сторонами . Статтею 9 Закону України Про колективні договори і угоди передбачено, що Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства . Також п.2.6. Договору передбачено, що Дія Договору поширюється на всіх працівників Центру незалежно від їх профспілкової належності .

Відповідно до ст.10 Кодексу законів про працю України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Згідно ст.7 Закону України Про колективні договори і угоди у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).

Відповідно до ст.13 Кодексу законів про працю України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості;

нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці;

забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;

забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Відповідно до ст.18 Кодексу законів про працю України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Стаття 20 Закону України Про оплату праці (далі - Закон про працю) також передбачає, що оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов`язана з виконанням умов контракту.

Стаття 15 Закону про працю передбачає, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Також відповідно до абзацу 15 ст.13 Кодексу законів про працю України колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Пунктом 5.1.5. Договору передбачено, що оплата праці генерального директора здійснюється відповідно до укладеного трудового контракту з Органом управління майном. Додаткове стимулювання праці генерального директора здійснюється за наявності коштів, отриманих Центром за рахунок господарської діяльності, згідно з додатком №1 до цього Договору. Додаток №1 до Договору в свою чергу передбачає: Встановити генеральному директору Центру винагороду за ефективне управління державним майном в розмірі 50-відсоткової надбавки до посадового окладу, за рахунок коштів, отриманих від господарської діяльності. Водночас, дія Положень Центру про преміювання працівників та про матеріальне заохочення за виконання важливих разових робіт працівників, якими передбачене додаткове стимулювання праці та які є додатками до Договору (№4 та №5 відповідно), поширюється на всіх працівників, які перебувають у обліковому складі Центру. Пункт 3.13. також передбачає, що керівнику надаються всі пільги, передбачені Колективним договором.

Нарахування додаткових доплат і надбавок генеральному директору ОСОБА_5 здійснювалось виключно за рахунок коштів, отриманих від господарської діяльності. Всі роки здійснення нарахувань додаткових доплат і надбавок ОСОБА_5 за умовами Договору за фінансовим результатом Центр був прибутковим, що відповідає п.11 ст.9 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 №203 Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності : Система матеріального заохочення керівника підприємства повинна сприяти досягненню довготермінових результатів виробничо-господарської діяльності підприємства, встановленню прямої залежності між розмірами оплати праці та показниками, що характеризують виконання зобов`язань за контрактом .

Оцінюючи правомірність вказаного пункту вимоги суд звертає увагу на наступне.

Статтею 136 Кодексу законів про працю України встановлено, покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Відповідно до Статуту ДП Національний центр Олександра Довженка - уповноваженим органом управління Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка є Міністерство культури та інформаційної політики України.

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 визначено, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж З робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

З аналізу наведених положень норм вбачається, що вимога контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій Формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі, приписи на адресу підконтрольного суб`єкту (об`єкту контролю його посадових осіб), які є обов`язковими до виконання останнім.

Так, в ухвалі Верховного Суду у складі колегії судців Касаційного адміністративного суду від 03.09.2018 у справі №810/1750/18 (адміністративне провадження №Пз/9901/48/18) зазначено, що Верховний Суд України та Верховний Суд виходили з того, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Верховний Суд, аналізуючи положення Закону №2939, розвинув далі позицію Верховного Суду України, вирішивши, що вимога органу державного фінансового контролю як акт індивідуальної дії породжує правові наслідки для суб`єкта, якому вона скерована, відтак вона є об`єктом судового контролю і повинна відповідати вимогам законодавства, що ставляться до акта індивідуальної дії.

Така позиція Верховного Суду узгоджується з висновками Верховного Суду України щодо того, що шляхом обов`язкових до виконання вимог органів державного фінансового контролю неможливо стягнути збитки, для встановлення розміру і стягнення яких передбачено окремий порядок.

Таким чином, стосовно характеру вимог органу фінансового контролю, обраного позивачами способу захисту, повноважень суду та меж судового розгляду у цій категорії справ існують чіткі і зрозумілі позиції Верховного Суду, які орієнтують суди на послідовне і однакове правозастосування.

Разом з тим, законність (правомірність) письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, наявність підстав для її скерування адресату, а також її відповідність решті критеріїв, що містяться у частині другій статті 2 КАС України.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що для перевірки правомірності вимоги органу фінансового контролю (конкретний зміст якої залежатиме від покладених в її основу висновків контролюючого суб`єкта за результатами відповідних перевірок щодо конкретних порушень певних положень законодавства) суду належить встановити: по-перше, чи прийнята (сформована та скерована підконтрольному суб`єкту) вимога на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; для цього слід встановити, чи узгоджується зміст вимоги з висновками акту відповідної ревізії (перевірки) фінансово-господарської діяльності підконтрольного суб`єкта; чи відповідає предмет ревізії (перевірки) змісту вимоги; чи повноважний орган фінансового контролю проводив ревізію (перевірку) і приймав (формулював, скеровував) відповідну вимогу; чи ревізію (перевірку) проведено щодо належного (підконтрольного) суб`єкта; по-друге, чи відповідає зміст вимоги (який узгоджується з висновками акта ревізії (перевірки) положенням чинного законодавства, тобто чи є законні підстави для пред`явлення вимоги; останнє встановлюється судом шляхом правової оцінки встановлених у кожній конкретній справі обставин, аналізу відповідного законодавства (як застосованого органом державного фінансового контролю, так і того, яке підлягає застосуванню у спірних правовідносинах).

Приписами ч.5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищезазначеними рішеннями Верховного суду викладено алгоритм (послідовність) дій судів з перевірки письмових вимог контролюючого органу, з метою з`ясування їх правомірності, при оскарженні в судовому порядку.

Аналіз викладеної послідовності передбачає: по-перше перевірку письмової вимоги на предмет відповідності критерію (у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України) прийняття рішення владним суб`єктом, та по-друге, у разі встановлення зазначеної відповідності, з`ясування відповідності змісту вимоги положенням чинного законодавства \. Разом з тим, встановлення невідповідності оскаржуваної вимоги критерію - у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, є підставою для висновку щодо протиправності оскаржуваної вимоги.

В даному випадку, оскаржувана вимога, яка є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов`язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає в тому, щоб "усунути виявлені порушення", встановлені контролюючим органом.

Водночас, спірна вимога, як індивідуально-правовий акт, в силу закону обов`язкова до виконання підконтрольною установою, прийнята з порушенням вимог закону щодо її змісту, оскільки є неконкретизованою щодо способу, у який слід усунути порушення.

Зазначивши у вимозі про необхідність усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку, відповідач не вказав, які саме дії та на підставі яких положень закону повинен здійснити позивач для усунення виявлених наслідків використання коштів з порушенням законодавства.

Слід зазначити, що спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених законодавчих актів, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до можливого порушення позивачем чинного законодавства. Зазначене в світлі обов`язкового характеру спірної вимоги в частині коригування роботи підконтрольної установи є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги, як акту індивідуальної дії.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що публічно-владні управлінські функції реалізовані відповідачем при прийнятті спірної вимоги 7 не у спосіб передбачений законом, внаслідок чого пункти вимоги 5, 7 Державної аудиторської служби України, викладеної в листі №04-14/473-2019 від 11.06.2019 про усунення виявлених ревізією порушень підлягають скасуванню як протиправні, оскільки не містять визначення конкретних дій, обов`язкових до виконання для усунення виявлених порушень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Беручи до уваги положення частини першої статті 139 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1, код ЄДРПОУ 22928085) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати пункти 5, 7 вимоги Державної аудиторської служби України, викладеної в листі №04-14/473-2019 від 11.06.2019.

Стягнути на користь Державного підприємства Національний центр Олександра Довженка (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1, код ЄДРПОУ 22928085) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної аудиторської служби України (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 4, код ЄДРПОУ 40165856).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко