Рішення

від 10.07.2020 по справі 640/7025/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2020 року м. Київ № 640/7025/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Стамар-Крокус" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00000601402 та №00000591402, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Стамар-Крокус (далі - позивач та/або ТОВ Стамар-Крокус ) з позовом до Головного управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 18.01.2019 року №00000601402, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 18.01.2019 року №00000591402, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що його взаємовідносини з ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС , ТОВ ЮНІВЕС-ІНВЕСТ , ТОВ ФЕЛОРІС-ПЛЮС мали реальний характер та були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, з огляду на що висновки акту перевірки від 21.12.2018 року №851/26-15-14-02-04/21532356 є хибними, безпідставними та необґрунтованими.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній наполягає на правомірності прийнятих ним рішень та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Стамар-Крокус з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС за період з 01.09.2016 року по 30.09.2016 рік, ТОВ ЮНІВЕС-ІНВЕСТ за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 рік, ТОВ ФЕЛОРІС-ПЛЮС за період з 01.09.2017 року по 31.10.2017 рік, за наслідком якої складено акт перевірки від 21.12.2018 року №851/26-15-14-02-04/21532356 (далі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки вказано про наступні порушення:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44 , підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 73272,00 грн., у тому числі за 2016 рік - 28133,00 грн.; за 2017 рік - 45139,00 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 73695,00 грн., в тому числі: вересень 2016 року - 14375,00 грн., листопад 2016 року - 11674,00 грн., жовтень 2017 року - 47646,00 грн.

Тут і надалі висновки акту перевірки.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки ТОВ Стамар-Крокус подано заперечення, за наслідком розгляду яких контролюючий орган листом від 15.01.21019 року №5897/10/26-15-14-02-04 повідомив позивача про залишення висновків акту перевірки від 21.12.2018 року №851/26-15-14-02-04/21532356 без змін.

В подальшому, на підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 18.01.2019 року №00000591402, у відповідності до якого ТОВ Стамар-Крокус збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями у розмірі 73272,00 грн. та за штрафами (фінансовими) санкціями у розмірі 36636,00 грн . (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1);

- податкове повідомлення-рішення від 18.01.2019 року №00000601402, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 73695, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 36848,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2).

Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.

Не погоджуючись із спірними рішеннями ТОВ Стамар-Крокус подано скаргу, за наслідком розгляду якої рішенням Державної фіскальної служби України від 26.03.2019 року №14063/6/99-11-04-02-25 оскаржувані рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (далі - Закон №996-ХIV).

Бухгалтерські записи (проведення) господарських операцій здійснюються відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291. Складання фінансової звітності здійснюється з дотримання вимог статті 4 Закону №996-XIV та принципів, передбачених Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73.

Відповідно до підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі також ПК України) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно зі статтею 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до вимог пункту 6 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів, зокрема:

- зарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

- повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

- обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

- превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Згідно з пунктом 3 розділу І вказаного Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

Пунктами 6, 7 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи наведені положення суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу №88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід враховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС укладено договір №509 від 05.09.2016 року, предметом якого є виготовлення виконавцем поліграфічної продукції замовленої замовником, на умовах вказаних у відповідному додатку (далі - договір №509).

Згідно із пунктом 2.1 договору №509 сума договору складає 86 250, 00 грн.

Розділом 3 договору №509 встановлено обов`язок замовника надати виконавцю технічне завдання (макет в електронному вигляді), затвердити пробу продукції протягом 1 (одного) робочого дня з моменту її отримання, або відмовитися від затвердження у разі недотримання технічних вимог замовника (Під пробою слід розуміти роздрукований на принтері макет).

В свою чергу, виконавець зобов`язується виготовити чорно-білу пробу продукції, протягом 2-х днів після отримання від замовника технічного завдання.

Після завершення виготовлення продукції виконавець повідомляє про це замовника (п. 4.1 договору №509)

Згідно із пунктами 4.2-4.4 замовник перевіряє якість виготовленої продукції, протягом 2-х днів, після чого здійснює оплату. У випадку виявлення браку, замовник має право вимагати усунення недоліків виконавцем за власні кошти протягом 5-х робочих днів. Виконавець передає продукцію замовнику, одночасно з передачею продукції, виконавець передає замовнику документацію (видаткова накладна, акт виконаних робіт). Замовник приймає продукцію шляхом підписання видаткової накладної (акт виконаних робіт).

До договору №509 сторонами складено та підписано додаток №1, у відповідності до якого виконавець виготовляє каталог (216 стр. 2010х296 1+1, внутрішній блок 90гр/кв.м, обложка 250гр/кв.м., кріплення термобіндер) у кількості 1150 штук на загальну вартість продукції з урахуванням ПДВ - 86250,00 грн.

На виконання договору №509 сторонами складено та підписано видаткову накладну №181 від 30.09.2016 року.

ТОВ Стамар-Крокус на підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС надано також податкову накладну №181/1 від 30.09.2016 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 за 30.09.2016 рік, картку рахунку 201 за 30.09.2016 рік по 31.12.2016 рік, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 30.09.2016 рік по 11.12.21016 рік, картка рахунку №631 за 30.09.2016 рік по 11.12.21016 рік, подорожній лист №142 легкового автомобіля від 30.09.2016 року, виписку з рахунку, податкову декларацію та квитанцію про її реєстрацію.

Між тим, як зазначено в акті перевірки, висновок контролюючого органу в частині нереальності здійснення господарської операції ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС базується на наявному вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 12.04.2017 року по справі № 755/4734/17.

Так, у наведеному рішенні вказано про наступні обставини: на початку травня 2016 року ОСОБА_1 , в денний час доби, біля закладу швидкого харчування McDonald's (МакДональдз), що розташований за адресою Броварський проспект, буд.27 у м.Києві, зустрілася з невстановленою досудовим розслідуванням особою з приводу внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, за грошову винагороду.

Усвідомлюючи противоправний характер дій, запропонованих їй невстановленою слідством особою, ОСОБА_1 , з корисливих спонукань, погодилась на таку пропозицію.

В свою чергу, ОСОБА_1 , реалізовуючи злочинний намір, направлений на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, надала копії паспорту серії НОМЕР_1 , виданий Києво-Святошинським РВ УДМС України в Київській області, від 31.10.2013 та реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 невстановленій досудовим розслідуванням особі, яка на підставі цих документів виготовила Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04.05.2016 в якому ОСОБА_1 зазначена як покупець частки у розмірі 50% у статутному капіталі, Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04.05.2016 в якому ОСОБА_1 зазначена як покупець частки у розмірі 50% у статутному капіталі, Протокол №2 Загальних зборів учасників (засновників) ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04.05.2016 в якому ОСОБА_1 зазначена як учасник та директор ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641) та Довіреність від 05.05.2016 в якій ОСОБА_1 зазначена як директор ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641).

В подальшому, 04.05.2016, за попередньою домовленістю з невстановленою слідством особою ОСОБА_1 зустрілася біля метро Дарниця міста Києва, а саме: біля закладу швидкого харчування McDonald's (МакДональдз), за адресою Броварський проспект, буд.27 у м. Києві, де в присутності невстановленої слідством особи підписала надані останнім Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04.05.2016, згідно до якого ОСОБА_1 придбала 50% частки у статутному капіталі та ввійшла до складу учасників Товариства, Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04.05.2016, згідно до якого ОСОБА_1 придбала 50% частки у статутному капіталі та ввійшла до складу учасників Товариства, Протокол №2 Загальних зборів учасників (засновників) ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04.05.2016, згідно до якого ОСОБА_1 набула 100% належної частки у статутному капіталі Товариства, прийнята до складу Учасників Товариства і призначена на посаду директора ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641) та Довіреність від 05.05.2016, згідно до якої ОСОБА_1 довіряє невстановленій слідство особі підготовити усі необхідні документи та здійснити усі необхідні дії для зміни, корегування та підтвердження даних, що містять у ЄДР, отримання витягів, виписок; реєстрації у органах ДПІ (ДФС), управління статистики, управління юстиції, Пенсійного фонду діючи в інтересах товариства, від її імені та з її відома.

На час підписання ОСОБА_1 . Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04.05.2016, Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04.05.2016, Протоколу №2 Загальних зборів учасників (засновників) ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641) від 04.05.2016 та Довіреності від 05.05.2016, остання розуміла, що вона вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації (реєстраційної дії) ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641), оскільки ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа, домовились, про те, що директором та учасником товариства буде призначено ОСОБА_1 і вона в подальшому до діяльності ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641) не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641) будуть займатись інші особи.

За свої злочинні дії, що виразились у внесенні в документи, які відповідно до закону подавались для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641), ОСОБА_1 отримала від невстановленої слідством особи грошову винагороду, в розмірі 2500 гривень.

10.05.2016 на підставі підписаних ОСОБА_1 документів, ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641) перереєстровано в реєстраційній службі Обухівського міськрайонного управління юстиції Київській області, згідно до реєстраційної справи 1_069_034905_23.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинила внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.205-1 КК України. .

Звідси слідує, що даним рішенням встановлено обставини вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Суд звертає увагу, що вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 12.04.2017 року у справі № 755/4734/17 безумовно не свідчить про те, що спірна господарська операція між позивачем та ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС мала нереальний характер. Дослідженню в даному випадку підлягають надані ТОВ Стамар-Крокус первинні документи.

В свою чергу, проаналізувавши надані позивачем документи по взаємовідносинам з ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи технічного завдання, актів виконаних робіт, проб продукції та й відповідної продукції.

Варто вказати, що ТОВ Стамар-Крокус не надано до суду жодних пояснень щодо обставин транспортування відповідної продукції, належних та достатніх доказів на підтвердження факту оплати продукції (платіжних доручень). В свою чергу, наданий позивачем подорожній лист не дає суду можливість ідентифікувати, що саме перевозив легковий автомобіль.

Поряд з цим, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС є: Код КВЕД 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; Код КВЕД 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; Код КВЕД 46.16 Діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами; Код КВЕД 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широко асортименту; Код КВЕД 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; Код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; Код КВЕД 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; Код КВЕД 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; Код КВЕД 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; Код КВЕД 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; Код КВЕД 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробаами; Код КВЕД 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; Код КВЕД 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям; Код КВЕД 46.45 Оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; Код КВЕД 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; Код КВЕД 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; Код КВЕД 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у. (основний); Код КВЕД 66.22 Діяльність страхових агентів і брокерів; Код КВЕД 66.29 Інша допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення; Код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права; Код КВЕД 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; Код КВЕД 73.11 Рекламні агентства; Код КВЕД 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; Код КВЕД 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; Код КВЕД 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів.

В той же час предметом договору №509 було виготовлення поліграфічної продукції.

Згідно КВЕД поліграфічна діяльність і надання пов`язаних із нею послуг відноситься до групи 18, яка включає друкування такої продукції як газети, книги, періодичні видання, бланки, вітальні листівки та інша друкована продукція, а також пов`язані із ним допоміжні види діяльності, такі як палітурна справа, виготовлення друкарських форм та оброблення зображень. Друкування виконують із застосуванням різних технологій та на різних матеріалах.

Суд акцентує увагу, що серед видів діяльності ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС відсутній КВЕД 18, який дає останньому можливість здійснювати поліграфічну діяльність і надання пов`язаних із нею послуг.

Окрім цього, слід вказати, що матеріали адміністративної справи не містять в собі належних та достатніх доказів щодо подальшої реалізації позивачем замовленої продукції та/або використання останньої у власній господарській діяльності.

Підсумовуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність обставин реального виконання ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС умов договору №509.

Оцінюючи взаємовідносини позивача із ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ суд вкаже наступне.

Так, судом встановлено, що між ТОВ Стамар-Крокус та ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ окремий договір поставки не укладався. На підтвердження реальності господарської операції по взаємовідносинам з ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ позивачем надано до суду рахунок на оплату по замовленню №807 від 30.11.2016 року, у відповідності до якого позивачем замовлено DEX-31 Детектор на пари спирту ізопропилового у кількості 5 штук, ціна 11 6474, 07 грн. на загальну суму 58 370, 35 грн., з них ПДВ - 11 674,07 грн. Окрім цього, ТОВ Стамар-Крокус надано до суду видаткову накладну №ОУ0000097 від 30.11.2016 року, податкову накладну, подорожній лист №178 від 30.11.2018 року, відомості по рахунку 281, податкову декларацію.

Між тим, в акті перевірки вказано, що на даний час має місце кредиторська заборгованість, а висновок про нереальність господарської операції базується наявності допиту директора ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ ОСОБА_2 , яка повідомила про не вчинення від її імені жодних господарських операцій.

Також, в акті перевірки вказано про те, що ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ не мало можливості поставити позивачу DEX-31 Детектор на пари спирту ізопропилового, оскільки номенклатура товарів, які товариство придбавало у своїх контрагентів не відповідає товару, що був проданий ТОВ Стамар-Крокус .

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи суд акцентує увагу на тому, що ТОВ Стамар-Крокус не надано до суду доказів прийняття товару на облік в ТОВ Стамар-Крокус , передачі на склад чи фактичного використання у господарській діяльності та списання товарно-матеріальних цінностей.

Окрім цього, в матеріалах справи відсутнє замовлення №807 від 30.11.2016 року на підставі якого сформовано рахунок на оплату.

Таким чином, за підсумком наведеного суд приходить до висновку, що факт придбання, транспортування, зберігання та подальше використання у власній господарській діяльності позивача товару придбаного у ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.

При цьому, суд зазначає, що наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Формальна наявність податкових накладних та видаткових накладних не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з придбання товарів (послуг) за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої операції суб`єктами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.06.2020 року у справі №826/14035/17.

За таких обставин, суд вважає, що надані ТОВ Стамар-Крокус документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами того, що керівник ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ , контрагента позивача, заперечує свою причетність до створення і діяльності товариства, свідчить про безтоварність останніх, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

Що ж стосується взаємовідносин позивач із ТОВ Фелоріс Плюс слід вказати наступне.

Зі змісту акту перевірки слідує, що висновок контролюючого органу щодо нереальності господарської операції позивача із ТОВ Фелоріс Плюс базується на наявності інформації від директора останнього про не здійснення від її імені будь-яких господарських операцій.

Натомість, судом встановлено, що між ТОВ Стамар-Крокус та ТОВ Фелоріс Плюс укладено договір №143 від 04.09.2017 року про надання робіт, послуг з комплектації та підготовки до метрологічної провірки газосигналізаторів, у відповідності до якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з комплектації та підготовки до метрологічної провірки газосигналізаторів (GAZEX), а замовник зобов`язується прийняти та оплати ти зазначені послуги на умовах цього договору (далі - договір №143).

Згідно із пунктом 3.1 наведеного договору по закінченню роботи виконавець подає замовнику акт здачі приймання робіт, послуг.

На виконання договору №143 сторонами складено та підписано акт надання послуг №143 від 29.09.2017 року, податкову накладну, відомість про рахунку №631. Розрахунок за договором №143 здійснено шляхом укладення сторонами та ТОВ ТОРГЛЕЙС договору №2/143 про заміну сторони у зобов`язанні за договором про надання робіт, послуг з комплектації та підготовки до метрологічної провірки газосигналізаторів №143 від 04.09.2017 року.

Проаналізувавши надані позивачем документи по взаємовідносинам із ТОВ Фелоріс Плюс по договору №143 суд звертає увагу на ті обставини, що в матеріалах адміністративної справи відсутні докази перебування на обліку у ТОВ Стамар-Крокус газосигналізаторів (GAZEX), пояснень, яким чином здійснювалась передача (постачання) відповідних комплектів приладів кріплення (хомути, скоби, дюбеля, вінти, саморізи).

З урахуванням наведеного не можливо дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій за договором №143.

Разом з цим, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Фелоріс Плюс укладено договір купівлі-продажу від 29.09.2017 року №144, у відповідності до якого продавець зобов`язується передати у власність продавця товари згідно рахунків-фактури (Специфікації) до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму в обумовлені цим договором (далі - договір №144).

Відповідно до пункту 1.2 договору №144 продавець поставляє товар відповідно до заяв покупця, що встановлюють кількість, номенклатуру, асортимент та ціну товару, що постачається. Товар передається по видатковим накладним, що виписуються продавцем.

Згідно із підпунктами 2.1.2-2.1.4 договору №144 продавець зобов`язується передати покупцю одночасно із передачею товару видаткову накладну та сертифікати якості на товари, що постачаються, якщо такі документи не були передані продавцем покупцю. Поставити продукцію в кількості, що зазначається в рахунку-фактурі покупцю та закріплюється у видатковій накладній продавця. Факт наявності або відсутності продукції на складі продавця встановлюється повідомленням продавця та не можу бути спростований іншим доказом. Доставити товари з власного складу до покупця в м. Київ. Доставка до м. Київ здійснюється за рахунок продавця. Отримані товари покупець доставляє по м. Київ до свого складу власними транспортом. Товари передаються уповноваженому представнику покупця при передачі останнім представнику продавця бухгалтерської довіреності (форм М-2) на отримання відповідних товарів.

Відповідно до пункту 4.1 договору №144 ціна на продукцію встановлюється в рахунку-фактурі покупця і вважається узгодженою в разі передачі покупцем продавцю при прийнятті продукції бухгалтерської довіреності на отримання товару (форма М-2) та/або підписаною уповноваженим представником покупця видаткової накладної продавця.

На підтвердження реальності господарської операції за договором №144 позивачем надано до суду замовлення покупця №144 від 29.09.2017 року, видаткову накладну №144 від 29.09.2017 року, подорожній лист №145 від 29.09.2017 року, витяг із журналу довіреностей, податкову накладну відомості по рахункам, податкові декларації, договір №1/44 від 14.02.2018 року про заміну сторони у зобов`язанні за договором купівлі-продажу №144 29.09.2017 року, документи, щодо подальшої реалізації товару, а саме: видаткову накладну №1662 від 19.10.2017 року, довіреність №893 від 19.10.2017 року, видаткову накладну №1657 від 19.10.2017 року, довіреність №1406 від 18.10.2017 року, видаткову накладну №1740 від 21.11.2018 року, довіреність №346 від 21.11.2018 року.

Проаналізувавши надані ТОВ Стамар-Крокус первинні документи за договором №144 суд звертає увагу, що позивачем не надано рахунків-фактури (специфікацій), довіреностей на отримання товару. Слід вказати, що наданий витяг не дає суду можливості ідентифікувати дату та номер довіреності.

Водночас, наданий позивачем подорожній лист не дає суду можливості ідентифікувати, який саме товар перевозився легковим автомобілем.

Таким чином, за підсумком наведеного суд приходить до висновку, що факт придбання, транспортування, зберігання та подальше використання у власній господарській діяльності позивача товару придбаного ТОВ Фелоріс Плюс не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.

Також судом встановлено, що між ТОВ Стамар-Крокус та ТОВ Фелоріс Плюс укладено договір №196 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 02.10.2017 року, у відповідності до якого виконавець зобов`язується надати замовнику наступні інформаційно-консультаційні послуги: вивчення процесу управління компанією, надання усних або письмових рекомендацій по вдосконаленню цього процесу, контроль за результатами впровадження рекомендацій по вдосконаленню, консультація з питань комерційної діяльності, надає консультації та поради, як в письмовій так і в усній формі (за бажанням замовника) з питань тактики та стратегії розвитку підприємства замовника та розвитку мережі оптового збуту продукції.

Вартість послуг за даним договором становить 195000,00 грн. По виконанню робіт сторони підписують акт здачі-приймання послуг.

27.10.2017 року сторонами складено та підписано акт-приймання послуг №196 до договору №196 від 02.10.2017 року.

Окрім цього, позивачем надано до суду звіт про виконану роботу згідно з актом виконаних робіт 27.10.2017 року відповідно до договору №196 від 02.10.2017 року між ТОВ Стамар-Крокус та ТОВ Фелоріс Плюс , податкові накладні, договір №196 про зміну сторони у зобов`язанні за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг №196 від 02.10.2017 року.

Разом з цим, матеріли адміністративної справи не містять в собі доказів, у тому числі пояснень, щодо отримання реального економічного ефекту по взаємовідносинам із ТОВ Фелоріс Плюс за договором №196.

Крім цього, наданий ТОВ Стамар-Крокус звіт складений його контрагентом щодо управлінням проектами, що в свою чергу не відповідає предмету договору №196.

За таких обставин, суд вважає, що надані ТОВ Стамар-Крокус документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами того, що керівник ТОВ Фелоріс Плюс , контрагента позивача, заперечує свою причетність до створення і діяльності товариства, свідчить про безтоварність останніх, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

Підсумовуючи вищевикладене суд погоджується з висновком контролюючого органу про порушення позивачем пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44 , підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 73272,00 грн., у тому числі за 2016 рік - 28133,00 грн.; за 2017 рік - 45139,00 грн. та пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 73695,00 грн., в тому числі: вересень 2016 року - 14375,00 грн., листопад 2016 року - 11674,00 грн., жовтень 2017 року - 47646,00 грн.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Стамар-Крокус (04071, м. Київ, вул. Лук`янівська, б. 63, нежитлове приміщення №168/В ЛІТ. А/, код ЄДРПОУ 21532356) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева