Постанова

від 08.07.2020 по справі 569/19829/19

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/19829/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2020 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Тимощука О.Я.,

при секретарі - Рибачик О.А.,

за участю представника позивача - адвоката Троянчука Д.М.,

представника відповідача - Пастушенко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з адміністративним позовом до Рівненської митниці ДФС, правонаступником якої є Поліська митниця Держмитслужби, про скасування постанови №0467/20400/19 від 10 жовтня 2019 року в справі про порушення митних правил, відповідальність за яке передбачено ст. 485 Митного кодексу України.

Вважає, що оскаржувана постанова в справі про порушення митних правил підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України, а висновки фіскального органу не відповідають дійсності та фактичному характеру правовідносин.

Представник позивача - адвокат Троянчук Д.М. в судовому засіданні позовні вимоги Губенко С.О. підтримав повністю з підстав викладених в позові, просить їх задовольнити та скасувати постанову Рівненської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 0467/20400/19 від 10 жовтня 2019 року.

Представник відповідача - Пастушенко Н.А. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов, просить відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши думку представника позивача - адвоката Троянчука Д.М. та представника відповідача - Пастушенко Н.А., дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Рівненської митниці ДФС від 10 жовтня 2019 року у справі про порушення митних правил № 0467/20400/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, відповідальність за яке передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів в розмірі 179 096,31 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що 12.04.2019 року до Рівненської митниці ДФС листом Головного управління ДФС у Волинській області від 12.04.2019 року № 1816/7/03-20-14-08-07 направлено матеріали про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ "АВТО СЕЙЛ" (код ЄДРПОУ 41570492) дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи в частині перевірки повноти нарахування та сплати митних платежів при здійсненні митного оформлення за митною декларацією № UA04010/2018/205794 від 25.04.2018 року (Акт №3720/14-08/41570492 від 01.03.2019 року).

В ході проведення перевірки ТзОВ "АВТО СЕЙЛ" встановлено наступне:

25.04.2018 року декларантом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО СЕЙЛ" ОСОБА_1 у Рівненську митницю ДФС подано митну декларацію типу 1М40ДЕ 204010/2018/205794 від 25.04.2018 року з метою проведення митного оформлення та випуск у вільний обіг на митній території України (митний режим імпорт) товару: автомобіля вантажного марки "OPEL", модель "VIVARO", номер (кузова) - НОМЕР_1 .

В якості підтвердження відомостей про дату виготовлення та дату першої реєстрації автомобіля вантажного марки "OPEL", модель "VIVARO", ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_2 декларантом надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21.05.2013 року, в якому зазначена дата першої реєстрації транспортного засобу - 21.05.2013 року.

При митному оформленні транспортного засобу сплачені наступні митні платежі: ввізне мито (вид платежу - 021) -7992,57 грн., акцизний податок (вид платежу - 085) - 1 275,61 грн., податок на додану вартість (далі - ПДВ, вид платежу - 028) - 17 838,78 грн.

При здійсненні митного оформлення товару "автомобіль вантажний марки "OPEL", модель "VІVARO", номер (кузова) - НОМЕР_3 , загальна кількість місць включаючи місце водія - 3, призначений для використання по дорогах загального користування, номер двигуна (маркування) - M9R, двигун дизельний, робочий об`єм циліндрів 1995 см, бувший у використанні, календарний рік виготовлення 2013, модельний рік виготовлення 2013, дата першої реєстрації - 21.05.2013" за МД від 25.04.2018 року № UА204010/2018/205794, ТзОВ "АВТО СЕЙЛ" подано до митного оформлення копію свідоцтва про реєстрацію ТЗ №CF0075852 від 21.05.2013 року з датою першої реєстрації 21.05.2013 року, декларантом самостійно заявлено та застосовано ставку акцизного податку 0.02 EUR за 1 см, код УКТ ЗЕЛ 8704219900.

У процесі перевірки встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області отримано лист офіційного дилера автомобілів OPEL в Україні ТОВ "Дженерал Авто Груп" про дату виготовлення та першої реєстрації автомобіля вантажного марки "OPEL", модель "VIVARO", ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_3 бувшого у використанні, імпортованого ТзОВ "АВТО СЕЙЛ" (код за ЄДРПОУ 41570492) за митною декларацією № UА204010/2018/205794 від 25.04.2018 року, код УКТ ЗЕД 8704 21 99 00.

Під час опрацювання даного листа було встановлено, що на дату митного оформлення транспортного засобу ТзОВ "АВТО СЕЙЛ" було задекларовано недостовірну інформацію про дату виготовлення та дату його першої реєстрації. Згідно відповіді офіційного дилера OPEL в Україні ТОВ "Дженерал Авто Груп" від 20.12.2018 року № 145 дата виготовлення автомобіля OPEL, модель VIVARO, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_3 - 18.01.2013 року, дата першої реєстрації - 01.03.2013 року.

Таким чином, як вважає відповідач, громадянин України ОСОБА_2 , який станом на 12.04.2019 року виступав декларантом під час митного оформлення вказаного транспортного засобу за митною декларацією ІМ40ДЕ №204010/2018/205794 вчинив дії, спрямовані на звільнення від сплати митних платежів в сумі 59 698,77 грн, тобто заявив у митній декларації неправдиві відомості щодо дати першої реєстрації автомобіля, який підлягав до митного оформлення та надав з цією метою органу доходів та зборів документи, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, що містить такі відомості.

Постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суд вважає такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Статтею 352 Митного кодексу України визначено перелік матеріалів, які можуть бути використані посадовими особами органів доходів і зборів для підготовки висновків за результатами перевірок, зокрема: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

З метою здійснення митного контролю органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати інформацію, щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України. Для підготовки висновків можуть бути використані матеріали, отримані від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності на запит органу доходів і зборів в порядку ст. 334 МК України.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Відповідно до положень ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено судом, декларантом при заявлені митної вартості транспортного засобу було надано митному органу до митної декларації, зокрема, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а саме: № CF0075852 від 21.05.2013 року, в якому зазначена дата першої реєстрації транспортного засобу - 21.05.2013 року.

Порядок переміщення транспортного засобу через митний контроль врегульовано Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженими Наказом Державної митної служби України 17.11.2005 року № 1118 (у редакції наказу Держмитслужби від 17.03.2008 року № 229).

Так, відповідно до п. 7 Правил, власник транспортного засобу або вповноважена особа, який переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає серед інших документів оригінали та ксерокопії паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо.

Згідно п. 8 Правил №1118, визначення року виготовлення ТЗ здійснюється на основі даних його виробника, що містяться в ідентифікаційному номері ТЗ. Міжнародною організацією стандартизації (ISO) запроваджено з 1976 року міжнародний стандарт ідентифікаційних позначень автомобіля - ISO 3779-1983, гармонізований з державним стандартом України ДСТУ 3525-97 обов`язкового застосування в Україні, які складаються з міжнародного коду виробника ТЗ (перші три символи), описової частини (подальші шість символів) і розпізнавальної частини (останні вісім символів), за яким визначається ідентифікаційний номер ТЗ. Ідентифікаційний номер індивідуальний для кожного ТЗ.

У разі визначення року виготовлення ТЗ необхідно враховувати те, що за міжнародним стандартом ISO 3779-1983 виробники ТЗ зазначають в ідентифікаційному номері або календарний, або модельний рік виготовлення ТЗ, тобто наступний модельний рік починається після 1 липня поточного календарного року.

Стандартом ISO 3779-1983 для кодування модельних років виготовлення ТЗ рекомендовано використання 10-го символу в 17-значному ідентифікаційному номері та символів, наведених у табл. 4.4 додатка 4 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за №1074/8395.

Календарний і модельний роки виготовлення можуть також визначатися за розпізнавальною частиною ідентифікаційного номера (останні 8 знаків).

Більшість виробників ТЗ зазначають рік виготовлення 10-м символом у 17-значному ідентифікаційному номері. Разом з тим існують виробники ТЗ, що зазначають рік виготовлення знаком, розміщеним в іншому місці ідентифікаційного номера ТЗ. Деякі виробники формують ідентифікаційний номер ТЗ, у якому рік виготовлення взагалі не зазначається.

За рік виготовлення ТЗ приймається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік).

Якщо в ідентифікаційному номері нового ТЗ не міститься повна інформація про календарну дату його виготовлення, то такою датою вважається дата виготовлення, зазначена в технічних документах виробника ТЗ.

Якщо календарну дату виготовлення ТЗ, який перебував у користуванні, визначити за його ідентифікаційним номером неможливо, то за основу береться рік виготовлення, визначений за його ідентифікаційним номером, з урахуванням календарної дати першої реєстрації ТЗ.

Датою першої реєстрації ТЗ, який перебував у користуванні, є дата, зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), наприклад, паспорта німецького зразка, або дата видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію).

У разі відсутності даних про дату першої реєстрації, коли модельний чи календарний рік виготовлення ТЗ, зазначений в ідентифікаційному номері, збігається з роком початку його експлуатації, датою виготовлення вважати 1 січня року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ.

Якщо встановлений за ідентифікаційним номером модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначено в реєстраційному документі, й перевищує його, датою виготовлення вважати 1 липня зазначеного в реєстраційних документах року.

Якщо встановлений за ідентифікаційним номером календарний або модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначено в реєстраційному документі, і є меншим за нього, датою виготовлення вважати 1 січня календарного року, зазначеного в ідентифікаційному номері.

У разі неможливості визначення року виготовлення ТЗ за ідентифікаційним номером роком виготовлення вважати рік, що значиться в реєстраційних і технічних документах на ТЗ.

Датою початку користування ТЗ, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата першої реєстрації ТЗ, визначена в реєстраційних документах, які видані уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці ТЗ на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації ТЗ датою початку користування вважати перший день першого місяця року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ, а за відсутності в ідентифікаційному номері року виготовлення - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Судом встановлено, що документи, які було додано декларантом до митної декларації, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, підтверджують рік випуску транспортного засобу - 2013, а дата першої реєстрації - 21.05.2013 року. У декларанта на момент подання митної декларації інших документів стосовно дати випуску транспортного засобу не було.

Суд зазначає, що жодними нормативними актами не передбачено обов`язок декларанта перевіряти дані, що зазначені в товарно-супровідних документах при заповненні митної декларації.

Щодо посилання на акт перевірки №3720/14-08/41570492 від 01.03.2019 року, згідно якого встановлено, що різниця між сплаченими митними платежами за митними деклараціями та розрахованими митними платежами становить 59 698,77 грн., то суд зазначає, що такі відомості є інформативними і не можуть бути повністю достовірними, оскільки митна вартість транспортних засобів, рік виготовлення, а також об`єми і типи двигунів, технічні характеристики, інші відомості про транспортні засоби, можуть бути визначені при наявності технічних паспортів транспортних засобів, документів, що містять відомості про вартість, а також шляхом проведення огляду транспортного засобу із визначенням технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів.

Відповідно до ч. 1 ст. 486 Митного кодексу України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 486 Митного кодексу України щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил згідно ст. 489 Митного кодексу України зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За змістом ст. ст. 458, 487 Митного кодексу України, ст. ст. 9-11 КУпАП, підставою для визнання особи винною в порушенні митних правил, як різновиду адміністративного правопорушення, є встановлення у вчиненому нею діянні всіх ознак складу такого правопорушення, в тому числі ознак суб`єктивної та об`єктивної сторони складу правопорушення.

Статтею 485 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Зі змісту даної норми випливає, що склад порушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, обумовлює наявність в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу.

Правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП), а вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).

Із аналізу поданих до митної декларації документів вбачається, що під час оформлення транспортного засобу декларант, визначаючи рік випуску транспортного засобу, діяв добросовісно, без жодного умислу щодо заявлення неправдивих відомостей щодо імпортованих транспортних засобів та заниження митної вартості, адже пред`явив до митного оформлення виключно ті документи, які були йому передані продавцем автомобіля, що ніким не скасовані чи визнані недійсними, що безумовно свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

З постанови не вбачається, що фіскальний орган зібрав докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, і доказів того, що ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів та зменшення їх розміру, шляхом заявлення в митних деклараціях неправдивих відомостей про рік випуску автомобіля.

Таким чином, ОСОБА_1 не вчиняв жодної протиправної умисної дії та не заявляв в митних деклараціях неправдиві відомості, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, оскільки зазначив в митних деклараціях достовірні дані щодо дати першої реєстрації спірного транспортного засобу, а саме дату, яка зазначена в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.

Крім того, посилання в акті перевірки на лист ТОВ "Дженерал Авто Груп" від 20.12.2018 №145 суд визнає необґрунтованим, оскільки вказане товариство в Україні є лише офіційним представником іноземної компанії, яке не є органом, що здійснює реєстрацію транспортних засобів. Крім того, у вказаному листі вказана лише дата першої реєстрації ТЗ без зазначення того, на підставі яких саме реєстраційних документів до баз даних виробника були внесені відомості щодо першої реєстрації.

Суд зауважує, що відповідно до п. 8 ч.1 ст. 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом, зокрема, направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

Разом з тим, відповідач не навів в постанові доказів направлення запитів та отримання від уповноважених органів іноземних держав інформації, яка б спростувала автентичність поданих позивачем до митного оформлення документів. Крім того, під час державної реєстрації транспортних засобів на території України, після їх ввезення на митну території України, фактів недостовірності чи підробки реєстраційних документів виявлено не було.

Відповідно до частин 1, 2, статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, а тому постанова в справі про порушення митних правил № 0467/20400/19 від 10 жовтня 2018 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 179 096,31 гривень підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Також суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині визнання оскаржуваної постанови протиправною, оскільки повноваження суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності визначено ч. 3 ст. 286 КАС України, відповідно до якої, такі повноваження в суду відсутні. Виходити за межі позовних вимог в цій частині суд не вбачає необхідності, оскільки прийшов до переконання, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

На підставі вище наведеного, керуючись ст. ст. 29, 269, 489, 491, 498, 530, 531 МК України, ст. ст. 9, 90, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил - задовольнити частково.

Скасувати постанову по справі про порушення митних правил № 0467/20400/19 від 10 жовтня 2019 року, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушень митних правил, передбачених ст. 485 Митного Кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 179 096,31 гривень, та справу про адміністративне правопорушення - закрити.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Рівненського

міського суду Тимощук О.Я.