Постанова

від 01.07.2020 по справі 280/4746/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2020 року м. Дніпросправа № 280/4746/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року (суддя Конишева О.В., м. Запоріжжя) у справі № 280/4746/19

за позовом Фермерського господарства Счасливий І.О.

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановив:

У вересні 2019 року ФГ Счасливий ОСОБА_1 звернулося до суду із позовом, у якому просило:

- визнати протиправною та скасувати Постанову першого заступника начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області Дановського В.В. про накладення на ФГ ОСОБА_2 штрафу у розмірі 500 760,00 грн. № ЗП 1532/574/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 07.05.2019;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Вільнянського районного відділу ДВС ГТУЮ в Запорізькій області про відкриття виконавчого провадження №59984588 від 06.09.2019.

Ухвалою суду першої інстанції від 23.10.2019 роз`єднано в окремі провадження позовні вимоги:

- ФГ ОСОБА_2 до ГУ Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови першого заступника начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області Дановського В.В. про накладення на ФГ ОСОБА_2 штрафу у розмірі 500 760,00 грн.

№ ЗП 1532/574/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 07.05.2019.

- ФГ Счастливий І ОСОБА_3 до Вільнянського районного відділу ДВС ГУТЮ у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Вільнянського районного відділу ДВС ГТУЮ в Запорізькій області про відкриття виконавчого провадження №59984588 від 06.09.2019.

Також, вказаною ухвалою суд першої інстанції прийняв позовну заяву ФГ Счастливий ОСОБА_1 до ГУ Держпраці у Запорізькій області до розгляду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2020 позовні вимоги задоволено.

Вказане рішення мотивоване протиправністю висновків, що викладені у акті інспекційного відвідування, зокрема, щодо підміни позивачем трудових відносин цивільно-правовими з чотирма особами: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , оскільки, на думку суду першої інстанції, укладені між позивачем та вказаними особами договори мали саме цивільно-правовий характер. Також, спірне рішення суду першої інстанції обґрунтовано порушенням ГУ Держпраці у Запорізькій області встановленої законодавством України процедури розгляду справи про накладення штрафу, зокрема, в частині неналежного інформування позивача про час та дату розгляду справи щодо накладення штрафу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ Держпраці у Запорізькій області оскаржило його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник підтвердив відсутність у нього компетенції на визнання нечинними спірних договорів або їх тлумачення. Разом із цим, зазначив, що висновки акту інспекційного відвідування обґрунтовані результатами аналізу відносин, що склалися між позивачем та фізичними особами: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які мали саме трудовий характер. Зокрема, це підтверджено тим, що відпрацьовані години були враховані позивачем в табелі обліку робочого часу, робітники регулярно отримували плату, дотримувалися вказівок позивача щодо виконання робіт у час їх проведення. Також, робота, що була виконана вказаними особами, не була визначена у вигляді конкретних фізичних величин. Особи, які виконували роботи за спірними договорами, використовували сировину, посівний матеріал, техніку позивача. Крім того, скаржник вказав, що статутом позивача укладення цивільно-правових договорів не передбачено. Проте, на думку скаржника, вказані обставини не були враховані судом першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення спору. Що стосується порушення процедури розгляду справи про накладення штрафу, скаржник вказав на здійснення ним усіх дій щодо своєчасного повідомлення позивача про час та дату розгляду справи щодо накладення штрафу. Зокрема, зазначив, що адресоване позивачу повідомлення про розгляд справи надійшло до відділення поштового зв`язку 27.04.2019, проте вручення відбулося тільки 14.05.2019 з незалежних від нього підстав. З огляду на це, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У відзиві позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на правомірність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Зазначив, що умови договору мають цивільно-правовий характер, зокрема, щодо оплати праці та виконання робіт з використання матеріалів замовника. А можливість вчинення правочинів від імені господарства належить його голові згідно п. 1.8 статуту. Також, позивач звернув увагу, що цивільно-правовий характер спірних взаємовідносин було підтверджено свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 під час судового розгляду справи у суді першої інстанції. Крім того, позивач спростував твердження скаржника щодо ухилення від отримання повідомлення про час та дату розгляду справи щодо накладення штрафу, посилаючись на те, що вказане повідомлення все ж таки було ним отримано, а сам факт ухилення нічим не підтверджено.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що враховуючи інформацію, викладену у листі ГУ ПФУ у Запорізькій області від 26.03.2019 №5245/04, який надійшов на адресу скаржника 29.03.2019, заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ на проведення інспекційного відвідування №658 від 03.04.2019 ФГ ОСОБА_2 з питань додержання законодавства про зайнятість населення, а також видано направлення на проведення інспекційного відвідування № 476 від 10.04.2019, в якому вказаний перелік питань, що перевірялися під час заходу державного нагляду у вигляді інспекційного відвідування, а саме: додержання законодавства про зайнятість населення в частині надання послуг з посередництва у працевлаштуванні (а.с. 67-70).

Так, головним держаним інспектором було проведено інспекційне відвідування ФГ Счасливий І.О. з 11.04.2019 по 15.04.2019, за результатами якого 15.04.2019 складено акт інспекційного відвідування №ЗП532/574/АВ, в якому зазначено, що під час проведення інспекційного відвідування було встановлено підміну трудових відносин цивільно-правовими з чотирма особами: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Також, актом інспекційного відвідування зафіксовано факт масового набору працівників на виконання ідентичної роботи на одній і тій самій території. При цьому, не вказується кінцевий результат наданих послуг із зазначенням кількісних та якісних показників, не визначено чіткого обсягу робіт, які мають бути виконані. З цього вбачається, що дані роботи не мають на меті кінцевого результату, а навпаки, вищезазначені особи, на протязі тривалого часу, систематично займалися однією і тією самою роботою.

Згідно акту інспекційного відвідування, укладеними цивільно-правовими договорами між ФГ ОСОБА_2 та зазначеними особами виконувались роботи протягом семи місяців. Дані види робіт відповідають посаді тракториста-машиніста , що передбачено Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327 (зі змінами) - код професії 8331/19205 та характерні трудовим відносинам, а така посада внесена до штатного розпису ФГ ОСОБА_2 . Також табелями обліку робочого часу ФГ ОСОБА_2 відбувалось табелювання зазначених осіб щомісячно.

Враховуючи вказані обставини, актом інспекційного відвідування від 15.04.2019 №ЗП532/574/АВ зафіксовано порушення позивачем ч.4 ст.79 КЗпП України, ч. 1 ст.24 КЗпП, ч. 3 ст. 21 КЗпП, ст. 27 Закону України Про фермерське господарство (а.с. 95-97).

На підставі вказаного акту, скаржником була складена постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07.05.2019 №ЗП 1532/574/АВ/П/ПТ/ТД-ФС у розмірі 500760, 00 грн., яка була направлена позивачу 08.05.2019 (трек-номер поштового відправлення 6909500402598), та отримана ним 14.05.2019.

Правомірність винесення скаржником вказаної постанови є предметом спору у межах цієї адміністративної справи.

При вирішенні спору колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ч. 1 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що допущення до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, заборонено.

Аналогічно, п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України Про зайнятість населення роботодавцям заборонено застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Водночас, законодавством України передбачено інша форма оформлення відносин у сфері використання праці найманих осіб, зокрема - укладення договору цивільно-правового характеру.

У ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) надано визначення загального поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).

З правового аналізу позиції Верховного Суду, що викладена у постановах від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18 вбачається, що ознаками трудового договору є те, що праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульоване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.04.2018 укладено цивільно-правовий договір підряду між ФГ ОСОБА_2 в особі голови ОСОБА_2 як замовника та громадянином ОСОБА_4 як підрядника. Відповідно до п. 16 договору встановлено строк дії договору з 01.04.2018 по 31.10.2018.

З 01.04.2018 укладено цивільно-правовий договір підряду з громадянином ОСОБА_5 як підрядником. Відповідно до п. 16 договору встановлено строк дії договору з 01.04.2018 по 31.10.2018.

З 01.04.2018 укладено цивільно-правовий договір підряду з громадянином ОСОБА_6 як підрядником. Відповідно до п. 16 договору встановлено строк дії договору з 01.04.2018 по 31.10.2018.

З 18.05.2018 укладено цивільно-правовий договір підряду з громадянином ОСОБА_7 як підрядчиком. Відповідно до п. 16 встановлено строк дії договору з 18.05.2018 по 30.11.2018.

Всі договори як і акти виконаних робіт, які були долучені до матеріалів справи, підписані особисто ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , акти виконаних робіт складені останнім днем дії договору підряду, а сума яка була виплачена за актами виконаних робіт відповідає п.9 договору оплата виконаних робіт .

Відповідно до другого абзацу вказаних договорів підрядники зобов`язуються виконати однакову роботу: культивація ґрунту, посів насіння соняшника, кукурудзи, внесення добрив в ґрунт, автотракторні роботи, прополка посівів соняшника, очистка лісосмуг, які прилягають до земельних ділянок, орендованих господарством, виконання підсобних робіт при посіві зернових.

Вказані вище цивільно-правові договори підряду є ідентичними, у тому числі відповідно до пунктів 9, 10 одноразова виплата проводиться останній день дії договору, відповідно до актів виконаних робіт.

Разом із цим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності цивільно-правових відносин між ФГ ОСОБА_2 та фізичними особами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Так, зі змісту спірних договорів не вбачається результату, який має бути отримано замовником.

Пунктом 2 договорів передбачено, що результатом виконаних робіт за договором є культивація ґрунту, посів насіння соняшника, кукурудзи, внесення добрив в ґрунт, автотракторні роботи, прополка посівів соняшника, очистка лісосмуг, які прилягають до земельних ділянок, орендованих господарством, виконання підсобних робіт при посіві зернових.

Водночас, жодним із спірних договорів не конкретизовано обсяг роботи, яку має виконати окремий робітник, а також часу, за який вказаний обсяг має бути ним виконано. Відповідно, як спірні договори, так і акти виконаних робіт не містять конкретизації, за який обсяг виконаної роботи та у який термін робітникам було сплачено грошові кошти.

З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку, що предметом спірних договорів є не конкретний кінцевий результат, який у цьому випадку мав бути визначений договором у числовому виразі (площа земельних ділянок, що підлягають обробці, тощо), а процес, який передбачав виконання робіт, передбачених п. 2 спірних договорів протягом семи місяців.

Також, матеріалами справи підтверджено та позивачем не спростовано, що робочій час працівників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обліковувався згідно табелів обліку використання робочого часу за відповідні місяці (а.с. 83, 84, 85, 87, 88, 89, 90 - зворотний бік, а.с. 86).

Крім того, позивачем не заперечується факт виконання вказаними особами його вказівок, що є логічним за відсутності чіткого переліку робіт, їх обсягу та строку виконання у спірних договорах.

При цьому, колегія суддів зазначає, що встановлення судом першої інстанції факту виконання сторонами умов зазначених договорів, що підтверджується частковою оплатою виконаної роботи та актами виконаних робіт, не спростовує наявність трудових відносин між позивачем та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та відсутність в діях позивача порушень норм трудового законодавства в частині допущення до роботи без укладання трудового договору, оскільки зі змісту спірних договорів, як було зазначено раніше, вбачається, що предметом останніх є фактично процес праці, а не кінцевий результат.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 06.02.2020 у справі № 0840/3690/18.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності висновків, викладених у акті інспекційного відвідування щодо підміни позивачем трудових відносин цивільно-правовими та вважає, що у цьому випадку має місце неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Що стосується порушення скаржником процедури розгляду справи про накладення штрафу колегія суддів зазначає наступне.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 259 КЗпП України та ч.ч. 2-7 ст. 53 Закону України Про зайнятість населення , визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою КМУ №509 від 17.07.2013 (далі - Порядок №509).

Так, штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади (абз. 4 п. 2 Порядку №509).

Відповідно до п.п. 3-8 Порядку №509 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до п. 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24.04.2019 скаржником прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЗП 1532/574/АВ/П/ПТ/ТД 07.05.2019 о 15 год 00 хв. (а.с. 103).

Також, 24.04.2019 скаржником складено повідомлення №08/03.4-06/3966 про розгляд справи 07.05.2019 о 15 год. 00 хв., яке згідно чеку ПАТ Укрпошта , було направлено на адресу позивача 25.04.2019 (трек-номер поштового відправлення 6909505365470) (а.с. 105).

Докази отримання позивачем вказаного повідомлення сторонами до суду не надано, а згідно інформації офіційного сайту ПАТ Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), дані про відправлення за номером 6909505365470 відсутні.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилання скаржника на те, що позивач був повідомлений про розгляд справи про накладення штрафу належним чином.

При цьому, колегією суддів також враховано позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 12.06.2019 у справі № 813/3415/18, з якої вбачається необхідність завчасного повідомлення особи, до якої застосовуються санкції, про час, дату та місце розгляду справи про накладення штрафу. При цьому, п. 6 Порядку № 509 цей обов`язок завчасного інформування покладено на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже, робить це право недієвим. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду.

Повідомлення має на меті забезпечити участь особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неналежне інформування позивача про час та дату розгляду справи щодо накладення штрафу, внаслідок чого справу розглянуто без урахування прав позивача на участь у процесі прийняття рішення, а тому спірна постанова про накладення штрафу підлягає скасуванню.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, зокрема, є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на це, керуючись статтями 317, 321, 322, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області - задовольнити частково.

Змінити рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 280/4746/19, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до статей 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 06.07.2020р.

Головуючий суддя О.М. Панченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко