Постанова

від 02.07.2020 по справі 320/5251/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5251/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача: Максимов М.В.,

від відповідача (апелянта): Борисов І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Молочна Компанія" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Молочна Компанія" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Українська молочна компанія", ТОВ "УМК") з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0019101412 від 19.06.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу викладених в акті перевірки, а саме про те, що ТОВ "УМК" було реалізовано зернові культури за цінами нижче звичайних цін, внаслідок чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 960092,00 грн., а також про те, що задекларований ТОВ "УМК" податковий кредит за рахунок проведення господарської операції з ТОВ "АТЛАНТ ТРЕНД КОМПАНІ" з вартості товару був сформований неправомірно, оскільки перевіркою встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності. На переконання позивача вказані висновки податкового органу не відповідають дійсним обставинам, суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються наявною первинною документацією.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у Київській області подано апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої, апелянт посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує доводи аналогічні викладеним в акті перевірки та відзиві на позовну заяву. Наголошує, що за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 ТОВ "УМК" задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 167664780 грн. по операціям з реалізації зернових культур. Проте, перевіркою встановлено, що вказаний товар був реалізований позивачем за цінами нижче звичайних, у той час як згідно з приписами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін. З огляду на зазначене, апелянт стверджує, що перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 було правомірно встановлено встановлено їх заниження позивачем на суму 960092,00 грн. Також, апелянт вказує, що на підставі проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності контрагента позивача ТОВ "АТЛАНТ ТРЕНД КОМПАНІ" перевіркою встановлено, що останній має ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності. З огляду на зазначене, задекларований ТОВ "УМК" податковий кредит за рахунок проведення господарської операції з ТОВ "АТЛАНТ ТРЕНД КОМПАНІ" з вартості товару в порушення п.198,1, п.198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України під 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) сформований неправомірно.

З урахуванням викладеного, відповідач наголошує, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а прийняте на підставі проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого зазначає, що заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну правову оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та вимоги викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу відповідно.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи у період з 25 березня 2019 року по 08 травня 2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Українська молочна компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, відповідно до затвердженого плану документальної планової перевірки.

За результатами проведення вказаної перевірки перевірки складено Акт від 22.05.2019 № 415/10-36-14-12/34099131 (т. 1 а.с.79-113, далі - Акт перевірки).

Як вбачається зі змісту вказаного Акта, перевіркою встановлено, що "…за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 ТОВ "УМК" задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 167664780,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 встановлено їх заниження на суму 960092,00 грн.

В ході проведення перевірки управлінням аудиту ГУ ДФС у Київській області до Головного управління статистики у Київській області направлено запит від 25.04.2019 № 14877/10-36-14 "Щодо надання показників рівня мінімальних цін окремих зернових культур Згурівського району Київської області протягом 2016-2018 р.". Враховуючи інформацію отриману на вказаний запит перевіркою встановлено, що ТОВ "УМК" протягом перевіряємого періоду: реалізовувало за цінами нижче звичайних цін наступні зернові культури: кукурудзу на Спільне Українсько-Великобританське ТОВ "НИВА ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ"; сою на ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ" "АСПО", на Спільне Українсько-Великобританське ТОВ "НИВА ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ", на ТОВ "ШИБЕНСЬКИЙ МАСЛОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД", на ТОВ "БИТРЕЙД", на ТОВ "Мейд Оіл" та соняшник на ПАТ "Ніжинський жиркомбінат".

Враховуючи викладене, посадові особи контролюючого органу дійшли висновку, що у порушення п.185.1 ст.185, п.198.5 ст. 198 ПК України, ТОВ "УМК" занижено податкові зобов`язання податку на додану вартість на суму 960092 грн. в т.ч. по періодах: березень 2017 року на суму 16145 грн.; квітень 2017 року на суму 53799 грн.; травень 2017 року на суму 278976 грн.; жовтень 2017 року на суму 94067 грн.; вересень 2018 року на суму 51112,70 грн.; жовтень 2018 року на суму 118664 грн.; листопад 2018 року на суму 43510 грн.; грудень 2018 року на суму 554918 грн.

Також, перевіркою було встановлено, що протягом 2016 року ТОВ "УМК" придбавало у ТОВ "Маслозавод "Єва-Олеум" (нова назва ТОВ "АТЛАНТ ТРЕНД KОМПАНІ" (код ЄДРОУ 38965144) жмих соєвий у кількості 1209.308 т.

Перевіркою було встановлено наступні відомості про суб`єкта господарювання ТОВ Маслозавод Єва-Олеум .

Згідно ЄРПН ТОВ "Маслозавод "Єва-Олеум" протягом всього періоду діяльності (з 05.11.2013) відсутня реєстрація податкових накладних з придбання макухи соєвої як на митній території України так і Імпорту. Згідно ITC "Податковнй блок" у ТОВ "АТЛАНТ ТРЕНД КОМНАНІ" відсутні основні засоби, відомості про об`єкти оподаткування, достатня кількість трудових ресурсів, згідно Єдиного реєстру податкових накладних, відсутнє придбання послуг з переробки/виготовлення сої або її продуктів, що унеможливлює дослідити та підтвердити, виготовлення жмиха соєвого та подальшої реалізації його на ТОВ "УМК".

Виходячи з наведеного, посадові особи податкового органу дійшли висновку, що постачальник має ознаки нереальності реалізації товару, у зв`язку з відсутністю основних засобів, матеріальних, трудових ресурсів, управлінського персоналу.

Здійснений аналіз походження, відпрацювання усіх ймовірних ланцюгів придбання (введення) в обіг відповідного товару (послуг) на митну територію України або придбання відповідного товару (послуг) у постачальників - резидентів України - невідомий (відсутній, непідтверджений).

Отже, встановлені факти, на переконання контролюючого органу, свідчать про невідповідність даних та відсутність реального джерела (походження) товару (послуг), у зв`язку з чим, рух по ланцюгу всіх платників податків є неможливим.

Податковим органом в Акті перевірки зазначено, що всі наведені ознаки, як кожний окремо, так і сукупності, дають обґрунтовані підстави вважати, що у ТОВ "АТЛАНТ ТРЕНД КОМПАНІ" наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

За висновком посадових осіб контролюючого органу, яким проводилась перевірка, діяльність з ТОВ "АТЛАНТ ТРЕНД КОМПАНІ" має наступні ознаки нереальності здійснення операцій: відсутність реального джерела походження; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського та технічного персоналу; облік для цілей оподаткування тільки тих операцій які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій: відсутність придбання товару по ланцюгу постачання; відсутні основні засоби, відомості про об`єкти оподаткування, відсутнє придбання послуг з переробки/виготовлення сої або її продуктів, що унеможливлює дослідити та підтвердити, виготовлення жмиха соєвого.

Враховуючи викладене, посадовими особами в Акті перевірки зазначено про те, що задекларований ТОВ "УМК" податковий кредит за рахунок проведення господарської операції з ТОВ "АТЛАНТ ТРЕНД КОМПАНІ" з вартості товару в порушення п.198,1, п.198.3 ст. 198 ПК України сформований неправомірно та проведеною документальною плановою виїзною перевіркою не підтверджений на суму ПДВ 2218178 грн. в т.ч. по періодах: січень 2016 р. на суму 253932 гри.; лютий 2016 р. на суму 274635 грн.; березень 2016 р. на суму 370061 грн.; квітень 2016 р. на суму 300658 грн.: травень 2016 р. на суму 346280 грн.; червень 2016 р. на суму 126256 грн.; липень 2016 р. на суму 223911 грн.; серпень 2016 р. на суму 62798,77 грн.; вересень 2016 р. на суму 259645 грн.

Відповідно до висновків викладених ГУ ДФС у Київській області в Акті перевіркою встановлено порушення ТОВ "УМК", зокрема:

1. п. 185.1 ст.185, п.198.5 ст. 198 ПК України, ТОВ "УМК" занижено податкові зобов`язання податку на додану вартість на суму 960092 грн. в т.ч. по періодах: березень 2017 року на суму 16145 грн.; квітень 2017 року на суму 53799 грн.; травень 2017 року на суму 278976 грн.; жовтень 2017 року на суму 94067 грн.; вересень 2018 року на суму 51112,70 грн.; жовтень 2018 року на суму 118664 грн.; листопад 2018 року на суму 43510 грн.; грудень 2018 року на суму 554918 грн.

2. п.198,1, п.198.3 ст. 198 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість (скорочена декларація) на суму ПДВ 2218178 грн., в т.ч. по періодах: січень 2016 р. на суму 253932 гри.; лютий 2016 р. на суму 274635 грн.; березень 2016 р. на суму 370061 грн.; квітень 2016 р. на суму 300658 грн.; травень 2016 р. на суму 346280 грн.; червень 2016 р. на суму 126256 грн.; липень 2016 р. на суму 223911 грн.; серпень 2016 р. на суму 62798,77 грн.; вересень 2016 р. на суму 259645 грн.

На підставі вказаних висновків Акта перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.06.2019 № 0019101412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 2 978 473,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на суму 1978982,50 грн. та за штрафними санкціями 989491,20 грн.(т.1, а.с.114).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення - рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до п. 200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Положеннями п. 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до п.п. "а" п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.

Згідно із п.п.14.1.71 п.14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Приписами п.п.14.1.219 п.14.1 ст. 14 ПК України обумовлено, що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 цієї статті ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Положеннями п.198.3 ст.198 ПК України закріплено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку

Також, відповідно до п. 198.5 ст.198 ПК України з метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з п. 189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до п. 198.5 ст.198 цього Кодексу база оподаткування визначається за товарами/послугами виходячи виходячи з вартості їх придбання.

Тобто, до складу податкового кредиту можуть відноситись суми податку на додану вартість за товари (роботи, послуги), призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Надаючи правову оцінку висновкам контролюючого органу про порушення позивачем п. 185.1 ст.185, п.198.5 ст. 198 ПК України, ТОВ "Українська молочна компанія" внаслідок чого занижено податкові зобов`язання податку на додану вартість на суму 960092 грн., колегією суддів виходить з наступного.

Положеннями п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач, у період який перевірявся займався зокрема такими видами господарської діяльності: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановоено, що позивачем у перевіряємий період було вирощено зернові культури, які у подальшому реалізовані за господарськими операціями Спільному Українську-Великобританському ТОВ "Нива Переяславщини", ТОВ "Торговий Дім" ТОВ "Шибенський маслопереробний завод", ТОВ "Битрейд", ТОВ "Мейд Оіл", ПАТ "Ніжинський жиркомбінат".

На підтвердження вказаних господарських операцій позивачем долучено до матреіалів справи договори поставки зі специфікаціями, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та відомості про вантаж, довіреності на отримання ТМЦ від ТОВ УМК , договори купівлі-продажу, додаткові угоди до договорів поставки (том 1 а.с. 150-233, том 2 а.с. 1-42, 115-237, том 3 а.с. 1-89).

При цьому, судова колегія звертає увагу, що контролюючим органом не ставиться підсумнів реальність здійснення вказаних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також відповідність первинної документації вимогам чинного законодавства.

Натомість, апелянт стверджує, що з аналізу статистичних даних середньої ціни реалізації окремих зернових культур у сільськогосподарських підприємствах Згурівського району Київської області у 2106-2018 роках, зазначених у листі Головного управління статистики у Київській області № 07/49 наданого на запит ГУ ДФС у Київській області, перевіркою було встановлено, що позивачем реалізовувся відповідний товар за цінами нижче звичайних цін.

Отже, надаючи правову оцінку зазначеному висновку контролюючого органу, колегія суддів зазначає про таке.

Як вже зазначалось, відповідно до приписів приписами п.188.1 ст. 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, протее, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, які і підлягають застосуванню.

У свою чергу, пп. 14.1.71 п. 14.1 ПК України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

У пп.14.1.219 п. 14.1 ПК України визначено, що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території (пп14.1.218 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка у свою чергу повинна відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг).

Статтею 83 Податкового кодексу України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Водночас, як вбачається з наявної у матералах справи відповіді на запит Головного управління статистики у Київській області, на який посилається податковий органв Акті перевірки, наведені у цій відповіді середні ціни призначені для статистичних цілей і не можуть викоритовуватись для інших цілей. Разом з цим, у вказаному листі зазначене, що середня ціна реалізації - це середня вартість одиниці (тони, центнера, штуки) реалізованої за перірод сільськогоспрдарської продукції з урахуванням її якості, але без врахування ПДВ, накладних витрат по закупівлях, транспортних та експедиціних витрат, жотацій і космпенсацій для підтримки тваринництва за рахунок коштів ПДВ.

При цьому, як правильно було встановлено судом першої інстанції та не спростовано апеллянтом, відповідно до вимог чинного законодавства, проведення податкової перевірки, у тому числі, документальної планової виїзної перевірки, суб`єкта господарювання передбачає дослідження посадовими особами контролюючого органу саме первинних документів, які стосуються його господарської діяльності.

Згідно з п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі-Положення № 88) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі,які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, з наведених положень чинного законодавства вбачається, що до переліку первинних документів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб`єктами господарювання, належать договори, видаткові і податкові накладні, рахунки та ін.

На підставі наявних у матеріалах справи первих документів, судом встановлено, що ТОВ "Українська молочна компанія" при здійсненні операцій з постачання власно виробленої сільськогосподарської продукції визначила податкові зобов`язання з ПДВ виходячи з договірної вартості такої сільськогосподарської продукції, та складала за такою операцією податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН, що підтверджується також відомостями Акта перевірки.

Натомість, як вже зазначалось, відповідачем не ставиться під сумнів достовірність зазначених у вказаних первинних документах даних.

Разом з цим, судова колегія зауважує, що відповідачем не надано доказів того, що ним було проведено дослідження чи співставлення умов договорів поставки зернових та купівлі продажу, зокрема - момент його підписання, кількість товару, строки поставки, строки оплати товару, якість товару (в даному випадку зернових) та умови чи наявність у позивача ресурсів для їх зберігання, які безпосередньо вплинули на формування цін договорів, укладених позивачем з контрагентами.

Крім того, судова колегія звертаж увагу, що у всіх договорах визначено місце з якого здійснюватиметься поставка товару - Чернігівська область, Борзнянський район, с. Ховми, відтак інформація надана ГУ статистики у Київській області не може бути належним фактом встановлення порушення нарахування податкового зобов`язання позивача з поставки зернових культур, які вирощені у Чернігівській області.

Разом з цим, суд зазначає, що середній показник ціни реалізації зернових культур формується з урахуванням як найвищих, так і найнижчих показників інших підприємств по району, тобто до складу формули входять і показники нижче середнього, тому використання саме лише середнього показника не може вказувати на рівень ціни, який на думку перевіряючих, мало б отримати ТОВ "Українська молочна компанія".

Отже, з огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини справи у сукупності з наведеними нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що контролюючий орган зробив розрахунок середньоринкової ціни на реалізовану продукцію позивачем шляхом її співставлення із середніми показниками такої ціни відповідно до відомостей ГУ статистики у Київській області та визначив базу нарахування ПДВ, виходячи із середніх показників ринкової ціни по Київській області, а не з фактичної ціни реалізації, зазначених ТОВ "Українська молочна компанія " в укладених договорах.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано зроблено висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 960092,00 грн., а позивачем правомірно визначалась ціна товарів з контрагентами, а відповідно і податкові зобов`язання при проведенні господарських операцій з реалізації зернових культур.

Щодо висновків податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Маслозавод "Єва-Олеум" судова колегія зазначає про таке..

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем і ТОВ "Маслозавод "Єва-Олеум ЛТД" укладено договори поставки відповідно до змісту яких ТОВ "Маслозавод "Єва-Олеум ЛТД" продало, а ТОВ УМК придбав товар -соєвий жмих.

Судом встановлено, що на час вчинення правочинів та складання податкових накладних зазначені контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та знаходились за основним місцем обліку.

Реальне здійснення спірних господарських операцій, обумовлених вказаними правочинами, та фактичне отримання придбаної позивачем продукції у ТОВ "Маслозавод "Єва-Олеум ЛТД" підтверджується відповідними документами (копії договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних) (т.2 а.с. 43-114).

Отриманий товар (соєвий жмих) був використаний позивачем у власній господарській діяльності, про що, зокрема, свідчать копії відомостей витрат кормів за квітень-жовтень 2016 (т.І, а.с.135-149).

Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд вважає, що вони є достатніми та містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити, відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами спору, по всім операціям, вчиненим позивачем з зазначеним контрагентом, було складено та зареєстровано податкові накладні, а також наявні документи первинного бухгалтерського обліку, передбачені пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Разом з цим, колегія суддів не приймвє до уваги викладені контролюючим органом в Акті перевірки доводи про те, що дослідження ланцюгів постачання не дає можливості підтвердити придбання товару контрагентом позивача, оскільки відсутнє реальне джерело його походження (введення в обіг при первинному продажу), оскільки вказані висновки посадових осіб податкового органу не підтверджуються жодними доказами, а господарська діяльність контрагента позивача не булла предметом даної перевірки.

Разом з цим, судова колегія зауважує, що у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 2а-102/09/0770 Верховним Судом зазначено, норми права не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншим платником податку - постачальником товару по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована.

Окрім цього, Верховний Суд в ухвалі від 05 червня 2018 року у справі № 815/57/14 висловився щодо недостатності зведення доводів податкового органу, якими доводиться нереальність господарських операцій, виключно до аналізу податкової інформації щодо контрагентів платника податків.

Натомість, колегія суддів акцентує увагу, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується ланцюг придбання (утворення) товарів, придбаних ТОВ "Українська молочна компанія" у контрагента.

Також, колегія суддів доцільним зауваження суду першої інстанції про те, що жодна норма податкового законодавства не ставить у залежність право на податковий кредит від можливості простеження продажу товару до виробника.

Під час судового та апляційного розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з`ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентами позивача господарських операцій.

Отже, з огляду на встановлені у ході апеляційного розгляду обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції правильно вказав, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами та доаводами позивпача.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням чинних норм матеріального та процесуального права.

У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи контролюючого органу не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 310, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович