Постанова

від 09.07.2020 по справі 580/3668/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3668/19 Суддя першої інстанції: Кульчицький С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Файдюка В.В. та Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Фермерського господарства Калінчук на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року, яке проголошене о 10 год. 24 хв. та складене у повному обсязі 10 лютого 2020 року, у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства Калінчук до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2019 року ФГ Калінчук звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати незаконною та скасувати постанову Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу від 05 листопада 2019 року № ЧК-513/367/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-235.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, а також надав неналежну оцінку дослідженим доказам. Скаржник вказує на те, що в Управління Держпраці у Черкаській області були відсутні правові підстави для призначення позапланової перевірки ФГ Калінчук . Також позивач вважає, що відповідач повинен був обмежитися перевіркою факту оформлення трудових відносин із працівниками та не мав права здійснювати перевірку договорів цивільно-правового характеру. Представник ФГ Калінчук також зазначає, що особи, які зазначені в акті перевірки, виконували роботи за цивільно-правовими договорами та не були працівниками господарства у розумінні трудового законодавства. Додатково скаржник зазначає, що інтереси Управління Держпраці у Черкаській області в суді першої інстанції представляла особа, як не має повноважень на ведення справи.

Управління Держпраці у Черкаській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що перевірку ФГ Калінчук було призначено з підстави, передбаченої абз. 14 пп. 6 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823. Також відповідач зазначає, що інспектор, у разі виникнення сумнівів у оформленні трудових відносин з працівниками, пропонує об`єкту контролю надати документи, які б спростовували такі сумніви. Відповідач вважає, що суд першої інстанції вірно визначив характер відносин ФГ Калінчук з фізичними особами, зазначеними в акті перевірки, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач використовував найману працю без оформлення трудових відносин.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, призначеного на 09 липня 2020 року, проте у судове засідання не з`явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ФГ Калінчук задовольнити, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову, виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом встановлено та сторонами справи не заперечується, що Управління Держпраці у Черкаській області провело інспекційне відвідування ФГ Калінчук , результати якого оформлені актом від 07 жовтня 2019 року № ЧК-513/367/АВ. Під час перевірки було встановлено що позивач допустив працівників до роботи без укладення з ними трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За підсумками перевірки контролюючий орган прийняв постанову від 05 листопада 2019 року № ЧК-513/367/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-235 про накладення на ФГ Калінчук штрафу в розмірі 13270140 грн 00 коп.

Не погоджуючись із вказаною постановою, ФГ Калінчук звернулося до суду із адміністративним позовом про визнання її протиправною та скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ФГ Калінчук , суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були законні підстави здійснити інспекційне відвідування позивача. Також суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що укладені між ФГ Калінчук та фізичними особами угоди не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій. Зазначене спростовує доводи позивача про безпідставне визначення цивільних відносин між ним та вказаними особами як трудових.

Колегія суддів не у повному обсязі погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Перевіряючи наявність підстав для інспекційного відвідування ФГ Калінчук , колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правовідносини щодо призначення та проведення перевірок з питань дотримання вимог трудового законодавства регулюються також Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (далі - Порядок № 823). Зазначені нормативно-правові акти застосовуються судом у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин - 01 жовтня 2019 року (дата видачі наказу про проведення інспекційного відвідування ФГ Калінчук ).

Положеннями ч. 1 ст. 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності передбачено, що його дія поширюється на відносини, пов`язані із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 2 вказаного Закону заходи контролю здійснюються органами, зокрема, державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Підстави для проведення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) визначені у ч. 1 ст. 6 вказаного Закону.

Відтак, Управління Держпраці у Черкаській області не зобов`язане здійснювати позапланові заходи державного контролю за дотриманням законодавства про працю виключно з підстав, визначених у ч. 1 ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , що прямо передбачено ч.ч. 4, 5 ст. 2 цього Закону.

Натомість інспекційні відвідування як заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю проводяться з підстав, визначених у п. 5 Порядку № 823.

Згідно з наказом від 01 жовтня 2019 року № 1065-Н проведення інспекційного відвідування було призначене у зв`язку з розглядом листа Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 30 серпня 2019 року № 76576/05-02, а згідно з направленням на проведення інспекційного відвідування від 01 жовтня 2019 року № 1009 підставою для здійснення заходу є абз. 14 пп. 6 п. 5 Порядку № 823.

У відповідності до абз. 14 пп. 6 п. 5 Порядку № 823 інспекційні відвідування проводяться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів.

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 30 серпня 2019 року № 76576/05-02 направило до Управління Держпраці у Черкаській області перелік страхувальників, у яких, зокрема, за даними поданих звітів кількість застрахованих осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, значно більше ніж чисельність штатних працівників. До такого переліку включене також ФГ Калінчук .

Колегія суддів враховує, що позивач не заперечує тієї обставини, що 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють у фермерському господарстві на умовах цивільно-правових договорів.

Так, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що кількість працівників господарства становить дві особи, у той час як згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 30 серпня 2019 року № 76576/05-02 кількість громадян, які працювали за цивільно-правовими угодами, складала 71 особу.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що інспекційне відвідування ФГ Калінчук було призначене у повній відповідності до вимог абз. 14 пп. 6 п. 5 Порядку № 823.

Положення п. 5 Порядку № 823 також передбачають, що інспекційні відвідування з підстав, визначених абзацами четвертим, п`ятим, одинадцятим, чотирнадцятим підпункту 6 цього пункту, проводяться виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин.

Позивач вважає, що Управління Держпраці у Черкаській області вийшло за межі предмета інспекційного відвідування, адже здійснило аналіз угод цивільно-правового характеру, що укладалися ФГ Калінчук з фізичними особами. Перевірка таких угод, за висновком позивача, не призведе до виявлення неоформлених трудових відносин.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, колегія суддів враховує, що відповідно до пп. 2 п. 11 Порядку № 823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно без попереднього повідомлення мають право ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги.

Згідно з п. 12 Порядку № 823 вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Як раніше зазначалося, підставою для здійснення інспекційного відвідування ФГ Калінчук став лист Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 30 серпня 2019 року № 76576/05-02, яким повідомлялося про те, що у позивача понад 30 відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів. Зазначена обставина надає Управлінню Держпраці у Черкаській області проводити інспекційні відвідування виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин.

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що інспекційне відвідування було спрямоване на виявлення неоформлених трудових відносин за рахунок перевірки, у першу чергу, правомірності залучення фізичних осіб до виконання робіт на умовах цивільно-правових договорів.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області зазначило, що перевіривши документи, які стосуються трудових відносин, інспектор припустив, що суб`єкт господарювання використовує найману працю без оформлення трудових відносин, у зв`язку з чим запропонував надати докази, які б спростували таке твердження. ФГ Калінчук добровільно надало цивільно-правові угоди для спростування наявності трудових відносин із особами, які виконували роботи.

Відтак дії Управління Держпраці у Черкаській області щодо перевірки укладених ФГ Калінчук із фізичними особами договорів цивільно-правового характеру, відповідає предмету інспекційного відвідування. Встановивши факт відсутності оформленого трудового договору із 109 фізичними особами, які виконували визначені позивачем роботи, відповідач правомірно запропонував ФГ Калінчук надати докази, які б підтверджували, що між позивачем та відповідними особами існували інші правовідносини ніж трудові.

Згідно з актом інспекційного відвідування від 07 жовтня 2019 року № ЧК-513/367/АВ у ФГ Калінчук в червні-липні 2019 року проводилися видова прополка гібридної кукурудзи та обрив волоті на гібридній кукурудзі, до яких залучалися працівники за цивільно-правовими договорами. У договорах відсутні якісні та кількісні показники наданих послуг, в актах прийому наданих послуг не міститься обсяг робіт, за який склала винагорода. Зокрема звернута увага на те, що згідно зі списками працівників, зазначених у нарядах за червень 2019 року № 1-7, № 10, № 16, № 17, за липень 2019 року № 1-2, № 15 облік робіт проводився погодинно, що є ознаками трудових відносин.

Відповідно до наряду № 2 від 05 липня 2019 року на виконання робіт по пропольці від бур`яну з 05 по 07 липня 2019 року, розцінку визначено на рівні 34,85 грн/год., що вказує на ознаки строкового трудового договору з погодинними умовами оплати праці.

Згідно з нарядом № 2 від 05 липня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пропрацювали 48 годин, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 пропрацювали 16 годин, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інші 98 працівників згідно з списком працювали 24 год. з 05 по 07 липня 2019 року.

З огляду на вказані обставини інспектори прийшли до висновку про те, що голова господарства Чуганська Л.Г. в червні-липні 2019 року фактично допустила фізичних осіб до роботи з укладенням договорів, за якими працівники зобов`язуються виконувати її з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а ФГ Калінчук зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Характер відносин між позивачем та виконавцями робіт відповідач визначив як трудові, а не цивільно-правові.

Суд першої інстанції погодився із такою оцінкою характеру правовідносин, які виникли між ФГ Калінчук та фізичними особами.

Перевіряючи обґрунтованість такого висновку, колегія суддів встановила, що суд першої інстанції вірно визначив нормативно правові-акти, які визначають особливості трудових та цивільно-правових відносин. Під час визначення основних ознак, які відрізняють цивільно-правові відносини від трудових, суд першої інстанції врахував правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних відносинах.

Водночас суд першої інстанції не врахував особливостей робіт, які виконували фізичні особи на замовлення ФГ Калінчук , що призвело до помилкового віднесення відносин, що склалися між ними, до трудових правовідносин.

Так, у відповідності до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Положеннями ч. 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з ч. 1 ст. 21 зазначеного Кодексу трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

У свою чергу цивільним законодавством, згідно з ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України, регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Поняття договору визначене у ст. 626 Цивільного кодексу України, згідно з якою договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одним із видів цивільно-правових договорів є договір про надання послуг. Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Питання щодо розмежування трудових відносин та цивільно-правових відносин щодо надання послуг неодноразово вирішувалося Верховним Судом.

Так, у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 806/2064/18 Верховний Суд зазначив, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. У свою чергу угоди цивільно-правового характеру застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, за висновками Верховного Суду, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Висновок суду першої інстанції про те, що між ФГ Калінчук існували саме трудові відносини ґрунтується на тому, що відповідно до наявних у матеріалах справи копій цивільно-правових договорів, виконавці зобов`язуються виконати роботу (по обриву волоті на гібридній кукурудзі, сортова та видова прополка гібридної кукурудзи) замовнику в обсязі і на умовах передбачених цими договорами, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботу. Вартість послуг (робіт) умовами вказаних договорів не визначена. Узгоджена сторонами винагорода виконавців визначена актами прийому наданих послуг.

Також суд першої інстанції врахував, що у нарядах на виконання робіт була встановлена така розцінка - 34,85 грн / год.; навпроти прізвищ осіб у графах Фактично виконано: кількість робіт відсутні відомості, однак у графах Фактично виконано: кількість людино-годин зазначено кількість годин та заповнені графи Сума заробітної плати .

Суд першої інстанції зауважив, що фізичні особи виконували не індивідуально визначену роботу, передбачену угодою. Функції, які виконували такі особи, не є самостійними, а здійснювались в межах робіт по прополці з систематичним виконанням цих функцій та з централізованою доставкою людей до поля автотранспортом, що виключає можливість роботи в будь-який зручний час.

Крім того суд першої інстанції встановив, що у цивільно-правових угодах не зазначено, який саме результат робіт виконавець повинен був передати замовнику, а сам процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, що вказує на наявність трудових відносини. У зв`язку з цим суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідні угоди не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

Разом з тим суд першої інстанції не врахував пояснень позивача щодо особливостей робіт, до яких були залучені фізичні особи на умовах цивільно-правового договору.

Так, згідно з поясненнями ФГ Калінчук предметом цивільно-правових договорів було виконання робіт з обриву волоті на гібридній кукурудзі та видовій прополці гібридної кукурудзи. В Україні виробництво гібридного насіння кукурудзи ведеться за двома методами: з використанням цитоплазматичної чоловічої стерильності та на фертильній основі з обриванням волоті в рядках материнської форми. За укладеними договорами виконавці надавали послуги по обриву волоті гібридної кукурудзи, яка вирощувалась на фертильній основі, де необхідно видалити волоть впродовж цвітіння материнської форми, не допускаючи викидання пилку. Видалення волоті проводиться із застосуванням спеціальних машин або в ручну коли на час цвітіння впливають погодні чинники. В окремих біотипів можуть з`являтися волоть на пасинках, тому їх перевіряють ще декілька разів через кожні два-три дні. Всього період цвітіння триває 6-8 днів.

Видова прополка гібридної кукурудзи виконується під час сходів кукурудзи і являє собою проходження по рядкам посівів кукурудзи та видалення нетипових для цього виду гібриду рослин, за їх наявності, сапкою.

Позивач стверджує, що вказані види робіт не потребують кваліфікації і спеціальних знань та є разовими, тобто не мають і не можуть мати ознак системності. За специфікою такого виду робіт не можливо встановити наперед кількість видалених волотей чи видалених нетипових рослин. Встановлювати розцінки за певний обсяг - вагу, штуки, розмір тощо також було визнано невиправданим. У зв`язку з цим сторони цивільно-правового договору домовилися щодо такого виду робіт застосувати оплату погодинно, що не заборонено цивільним законодавством і не є ознакою трудових відносин.

Колегія суддів вважає, що саме собою встановлення оплати за виконані роботи з урахуванням витраченого часу на її виконання не є достатньою ознакою наявності між сторонами саме трудових відносин.

Положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, при укладенні цивільно-правого договору сторони можуть самостійно визначати його умови, у тому числі способи обліку виконаних робіт, встановлення оплати праці, порядок визначення розміру винагороди.

Управлінням Держпраці у Черкаській області не зазначено, а судом не встановлено наявності у національному законодавстві обмежень щодо встановлення погодинного обліку робіт, які виконуються в рамках договору про надання послуг, а також щодо визнання винагороди виконавця у залежності від витраченого часу.

Натомість надані позивачем пояснення щодо причин встановлення саме такого способу визначення винагороди за виконану роботу є переконливими.

Відповідно, заповнення у нарядах на виконання робіт граф Фактично виконано: кількість людино-годин із зазначенням кількість годин, відповідає досягнутим між замовником та виконавцем домовленостям, не суперечить цивільному законодавству та не є ознакою трудових відносин між ФГ Калінчук та фізичними особами.

Заповнення графи Сума заробітної плати також не є беззаперечним доказом існування між сторонами цивільно-правових договорів саме трудових відносин.

Визначальним для вирішення справи є те, що між фермерським господарством та фізичними особами були укладені договори, які визначали умови виконання робіт та їх оплату. ФГ Калінчук подавало до Головного управління ДФС у Черкаській області податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1-ДФ) за ІІ та ІІІ квартали 2019 року, у яких відображало суми нарахованого і виплаченого доходу фізичним особам, які виконували роботи за договорами цивільно-правового характеру, а також суми утриманого податку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що використання у нарядах невдалого формулювання назви графи - Сума заробітної плати , не змінює дійсного характеру правовідносин між сторонами договорів.

Також колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у цивільно-правових угодах не зазначено, який саме результат роботи виконавець повинен передати замовнику, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату.

Верховний Суд у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 160/5315/19 сформулював висновок, відповідно до якого особливістю договорів про надання послуг є насамперед нематеріальний характер об`єкта договору, при цьому продається не сам результат, а дії, які до нього привели.

Водночас колегія суддів враховує, що за змістом цивільно-правових договорів, типові примірники яких приєднані до матеріалів справи, кінцевий результат робіт полягає у очищенні гібридної кукурудзи від волоті та нетипових для цього виду гібриду рослин (бур`янів).

Посилання суду першої інстанції на те, що фізичні особи виконували не індивідуально визначену роботу, колегія суддів також вважає помилковими.

Дійсно цивільно-правові договори визначали для виконавців типові обов`язки - виконання робіт по обриву волоті на гібридній кукурудзі та прополка від буряну. Водночас відповідно до розділу 3 цивільно-правових договорів замовник зобов`язаний надавати виконавцю всі необхідні документи та інформацію, а також сформулювати виконавцю чітке завдання.

Отже, за умовами цивільно-правових договорів для кожного із виконавців передбачалося формулювання чіткого завдання. Вимог щодо викладення такого завдання у письмовій формі відповідні договори не містять. Враховуючи характер робіт, які виконувалися на замовлення ФГ Калінчук , відсутність у договорі індивідуального завдання та можливість його формулювання в ході виконання робіт, є виправданим.

Необґрунтованими є також посилання суду першої інстанції на здійснення позивачем централізованої доставки людей до поля автотранспортом, як на ознаку підпорядкування фізичних осіб внутрішньому розпорядку господарства та неможливість роботи в будь-який зручний час.

Згідно з п. 1.2 цивільно-правових договорів виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес виконання робіт, у тому числі використовує власні матеріали та засоби.

Відповідно до наданих ФГ Калінчук пояснень, організація доставки виконавців до поля власним автотранспортом була обумовлена інтересами господарства, які полягали у своєчасному виконанню робіт, адже період цвітіння, протягом якого необхідно забезпечити очищення гібриду кукурудзи від волоті, триває 6-8 днів, а також відсутністю транспортного сполучення із місцем виконання робіт.

Колегія суддів погоджується із доводами ФГ Калінчук про те, що забезпечення виконавцям можливості скористатися автотранспортом замовника робіт до місця їх виконання не є достатньою ознакою того, що на фізичних осіб поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку господарства.

З акту інспекційного відвідування не вбачається, що Управління Держпраці у Черкаській області перевіряло графік руху автотранспорту та співставляло його з правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що між ФГ Калінчук та фізичними особами існували саме цивільно-правові, а не трудові відносини.

Під час розгляду і вирішення апеляційної скарги колегія суддів враховує також правовий висновок Верховного Суду, що викладений у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 160/5315/19 та від 23 жовтня 2019 року у справі № 806/2064/18. Суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Додатково колегія суддів враховує, що Управління Держпраці у Черкаській області під час проведення інспекційного відвідування не проводила бесід з фізичними особами - виконавцями робіт з метою перевірки їх волевиявлення щодо укладання із ФГ Калінчук саме договорів цивільно-правового характеру.

Водночас відповідні повноваження надані інспекторам праці положеннями пп. 3 п. 11 Порядку № 823, який передбачає, що за наявності службового посвідчення вони маю право безперешкодно без попереднього повідомлення наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Відомості про визнання відповідних цивільно-правових договорів недійсними у встановленому законом порядку в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що факт допуску ФГ Калінчук працівників до роботи без укладення з ними трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу - не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що адміністративний позов ФГ Калінчук є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Позивач просив суд визнати незаконною та скасувати постанову Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу від 05 листопада 2019 року № ЧК-513/367/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-235.

Разом з тим, за правилами п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивача є саме визнання протиправним і скасування оскаржуваного індивідуального акта.

В апеляційній скарзі містилося також посилання на те, що представник відповідача, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не надав належні документи на підтвердження своїх повноважень.

Так, з матеріалів справи вбачається, що інтереси Управління Держпраці у Черкаській області в суді представляла Гадіон А.І. , яка діяла на підставі довіреності від 30 липня 2019 року. Зазначена особа є працівником Управління Держпраці у Черкаській області та не має статусу адвоката.

Надаючи оцінку вказаним доводам скаржника, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до пп. 19 п. 1 розділу VII Перехідні положення КАС України положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням пп. 11 п. 16 1 розділу XV Перехідні положення Конституції України.

Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30 вересня 2016 року, Конституцію України доповнено ст. 131 2 . Положеннями ч. 3 ст. 131 2 Конституції України передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Однак ч. 4 ст. 131 2 Конституції України передбачає, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

У відповідності до ч. 2 ст. 57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

За правилами ч.ч. 2, 3 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на листопад 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, згідно зі ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік , становив 2007 грн 00 коп.

Відтак граничний розмір майнових вимог, що встановлений п. 4 ч. 4 ст. 12 КАС України, дорівнює 1002000 грн 00 коп.

Враховуючи, що предметом позову є постанова від 05 листопада 2019 року № ЧК-513/367/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-235 про накладення штрафу в розмірі 13270140 грн 00 коп., справа за адміністративний позовом ФГ Калінчук не може вважатися справою незначної складності, а представником учасників справи може бути виключно адвокат.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів погоджується із доводами скаржника про те, що представник відповідача Гадіон А.І. не мала права представляти інтереси Управління Держпраці у Черкаській області на підставі довіреності, яку надано до суду.

У відповідності до пп.пп. б , в п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом ФГ Калінчук сплатило судовий збір у розмірі 199052 грн 10 коп. згідно з платіжним доручення № 58 від 21 листопада 2019 року та при зверненні з апеляційною скаргою - у розмірі 28815 грн 00 коп. згідно з платіжним дорученням № 75 від 04 лютого 2020 року.

Судовий збір за подачу адміністративного позову в розмірі 179842 грн 10 коп. був повернутий ФГ Калінчук ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року як надмірно сплачений.

Отже, кошти у розмірі 19210 грн 00 коп., сплачені при подачі позовної заяви та у розмірі 28815 грн 00 коп., сплачені при подачі апеляційної скарги, згідно з правилами розподілу судових витрат, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, надав неналежну оцінку дослідженим доказав та ухвалив судове рішення без додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ФГ Калінчук задовольнити, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Калінчук - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року - скасувати.

Адміністративний позов Фермерського господарства Калінчук - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу від 05 листопада 2019 року № ЧК-513/367/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-235.

Стягнути на користь Фермерського господарства Калінчук (місцезнаходження: вул. Свято-Троїцька, 117, с. Вергуни, Черкаський район, Черкаська область, 19641; ідентифікаційний код: 42132555) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Черкаській області (місцезнаходження: вул. вул. Шевченка, 205, м. Черкаси, 18000; ідентифікаційний код: 39881228) судові витрати за подачу адміністративного позову в розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн 00 коп. та за подачу апеляційної скарги у розмірі 28815 (двадцять вісім тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді В.В. Файдюк

Є.В. Чаку