Постанова

від 06.07.2020 по справі 240/9093/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/9093/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева М.С.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

06 липня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними та скасування пунктів припису,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт" звернулось до суду з позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просило визнати протиправними та скасувати пункти 1-5, 7, 8 та 10 припису від 22.03.2019 № 516-14/06 Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України (правонаступником якого є Державна служба геології та надр України).

Підставою звернення з даним позовом до суду слугував факт винесення відповідачем припису від 22.03.2019 № 516-14/06, в якому пункти 1-5, 7, 8 та 10, на переконання скаржника, є протиправними та такими, що порушують права підприємства.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано пункти 1-5, 7, 8 та 10 припису від 22.03.2019 № 516-14/06 Державної служби геології та надр України.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом фактично продубльовано доводи, наведені ним у відзиві на позовну заяву.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки відповідачем, окрім доводів, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції, процитовано лише ряд нормативних актів, яким регламентується процедура передачі родовищ корисних копалин для промислового освоєння, але не наведено доказів, які б заперечували висновки суду першої інстанції про відсутність самих порушень як на момент перевірки, так і на час прийняття оскаржуваного припису.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, предметом оскарження в межах даного провадження є пункти 1-5, 7, 8 та 10 припису Державної служби геології та надр України від 22.03.2019 №516-14/06, що був складений за результатами проведеної перевірки, про усунення ТОВ "Граніт" виявлених порушень.

Зокрема, відповідачем були зафіксовані наступні порушення:

- відсутній Акт про передачу розвіданого Миропільського родовища для промислового освоєння (Протокол ДКЗ України від 26.12.2017 № 4236);

- не виконано припис (від 23.11.2015 № 842-14/06) органів державного геологічного контролю щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування. Робочий проект (Коригування технологічної частини Робочого проекту розробки Миропільського родовища граніто-гнейсів на щебінь у Романівському районі Житомирської області (Доповнення-1)), розроблений у 2013 році, не погоджений з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, в частині додержання вимог законодавства про надра;

- відсутній план розвитку гірничих робіт на поточний 2019 рік, погоджений в установленому порядку;

- не виконується підпункт 5.3 пункту 5 (проводити та фінансувати роботи у терміни та в межах, зазначених у Програмі робіт) Угоди про умови користування надрами № 3638 від 15.12.2015, пункт 2 (подальше видобування граніто-гнейсів від 100,0 до 300,0 тис. мЗ/рік (термін виконання з 1 кв. 2016 року)) Програми робіт з видобування корисних копалин. Фактично відповідно до маркшейдерської документації та форми-5 гр видобуток за 2018 рік склав 56,32 тис.м ;

- кількість запасів затверджених протоколом ДКЗ України від 26.12.2017 № 4236 не відповідає кількості запасів, наданих у користування за спеціальним дозволом на користування надрами № 3638 від 31.12.2004;

- не виконується підпункт 5.3 пункту 5 Угоди про умови користування надрами №3638 від 15.12.2015, в частині дотримання вимог, передбачених Дозволом та цією Угодою, а саме: Надрокористувач не зупинив проведення на наданій йому в користування ділянці роботи, передбачені Дозволом, після зупинення дії Дозволу (дія спеціального дозволу на користування надрами зупинена з 01.11.2017 року, відповідно до наказів Держгеонадр України від 19.12.2016 № 489, від 01.02.2017 № 49). Відповідно до маркшейдерської документації та довідки ТОВ "Граніт" № 58 від 13.03.2019 у період з 01.11.2017 по 13.03.2019 видобуток корисних копалин з Миропільського родовища склав 56376 м3;

- робочий проект розробки Миропільського родовища не відповідає фактичним показникам гірничо-геологічних та техніко-економічних показників, у зв`язку з повною переоцінкою запасів (гранітів, мігматитів, гнейсів) Миропільського родовища, згідно з Протоколом ДКЗ України від 26.12.2017 № 4236. Не відкориговано робочий проект;

- не представлено документи, що посвідчують право на земельну ділянку для потреб, пов`язаних з користуванням надрами. Відсутні відомості про державну реєстрацію та набрання чинності Додаткової угоди від 02.04.2015 про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1821455600:15:000:0221 (державна реєстрація від 27 березня 2013 року) та внесення змій до нього.

Вважаючи, що вказані порушення інкриміновані товариству без врахування відповідачем усіх обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, що мають місце за результатами розгляду даного спору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 1 ст. 4 Кодексу України про надра визначено, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Кодексу України про надра державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування та діє відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 року № 1174 (далі - Положення № 1174).

За приписами пп. 9, 10 п. 4 Положення № 1174 Держгеонадра України, відповідно до покладених на неї завдань, видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення.

Відповідно до пп. 12 п. 4 Положення № 1174 Держгеонадра України, відповідно до покладених завдань, здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним їх використанням.

Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (ч. 1 ст. 18 Кодексу України про надра).

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначення процедури продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін визначає Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року № 615 (далі - Порядок № 615).

Положеннями ч. 7 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарювання" передбачено, що дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру, зокрема, в разі здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Відповідно до п. 22 Порядку № 615 дія дозволу зупиняється органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням Мінприроди, центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів ДФС у разі: 1) порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр; 2) виникнення внаслідок проведення робіт, пов`язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров`ю працівників або населення; 3) підпункт 3 пункту 22 виключено; 4) невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища; 5) наявності підстав, передбачених Законом України "Про санкції"; 6) наявності підстав, передбачених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля"; 7) неотримання висновку з оцінки впливу на довкілля у випадках отримання дозволу на геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ).

Згідно з ч. 8 ст. 16 Кодексу України про надра переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.

За приписами ст. 25 даного Кодексу права користувачів надр охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України. Збитки, завдані порушенням прав користувачів надр, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Кодексу України про надра у разі порушення вимог статті 56 та інших статей цього Кодексу користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або іншим державним органом, уповноваженим на застосування таких заходів реагування, в порядку, встановленому законодавством.

Положеннями п. 22 Порядку № 615 визначено, що дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби. Після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов`язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр роботи, передбачені дозволом. Зупинення дії дозволу не звільняє надрокористувача від обов`язку проводити на ділянці надр роботи, пов`язані із запобіганням виникненню аварійної ситуації або усуненням її наслідків.

Дія дозволу поновлюється органом з питань надання дозволу після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії.

У разі визнання судом незаконним зупинення дозволу, строк дії дозволу вважається таким, що автоматично продовжений на строк незаконного зупинення.

Відповідно до п. 25 Порядку № 615 накази органу з питань надання дозволу про зупинення, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. 5 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Системний аналіз норм свідчить, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Це право вони реалізують шляхом надання відповідних дозволів на користування землею, її надрами, атмосферним повітрям, водними та природними ресурсами.

В свою чергу, користувачі, що отримали відповідний дозвіл повинні використовувати їх у порядку, спосіб та межах, визначених чинним законодавством. У випадку ж недотримання користувачами встановлених правил, орган державної влади, що видав дозвіл на використання природного ресурсу має право зупинити його дію або ж й зовсім анулювати дозвіл на використання. Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку.

Зазначена норма спрямована на захист інтересів надрокористувачів шляхом надання їм права вимагати (шляхом надання/висловлення письмової незгоди) від уповноваженого органу судової, а не адміністративної процедури припинення права користування надрами. При цьому, законом презюмується, що саме судовий порядок є додатковою гарантією ефективного захисту прав надрокористувача, що і було забезпечено позивачем у цій справі шляхом звернення до суду.

Слід зазначити, що п. 4 Положення № 1174 передбачено виключний перелік завдань покладених на Державну службу геології та надр України. Згідно вказаного переліку останній зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами.

Вирішуючи питання про зупинення права користування надрами орган державної влади, що видав дозвіл, повинен переконатися у дійсності наявних порушень у користуванні надрами та підстав для такого зупинення. В іншому випадку, за відсутності підстав для зупинення права користування надрами буде незаконним та порушуватиме права користувачів.

Даючи правову оцінку доводам апеляційної скарги відповідача стосовно правомірності винесення оскаржуваного припису, а саме його пунктів 1-5, 7, 8 та 10, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

З матеріалів справи слідує, що в ході проведення перевірки відповідачем зафіксовано допущення позивачем 8 порушень.

Так, відносно відсутності у позивача Акту про передачу розвіданого Миропільського родовища для промислового освоєння (Протокол ДКЗ України від 26.12.2017 № 4236) слід звернути увагу на те, що відповідно до ст. 40 Кодексу України про надра розвідані родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, або їх ділянки, запаси корисних копалин яких оцінено, включаються до Державного фонду родовищ корисних копалин і передаються для промислового освоєння в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Умови передачі для промислового освоєння розвіданих родовищ корисних копалин, у тому числі техногенних, або їх ділянок, запаси корисних копалин, яких оцінені та визнані підготовленими до промислового освоєння Державною комісією по запасах корисних копалин і які включені до державного фонду родовищ корисних копалин, визначені Порядком передачі розвіданих родовищ корисних копалин для промислового освоєння, затвердженим Кабінетом Міністрів України № 114 від 14.02.1995.

Так, пунктами 2, 6, 7, 8 Порядку № 114 встановлено, що користувачі надр до передачі їм родовищ корисних копалин для промислового освоєння повинні отримати в установленому порядку ліцензію на користування надрами, якщо інше не передбачено Кодексом України про надра. Передача родовищ корисних копалин, у тому числі техногенних, або їх ділянок оформлюється актом, який підписується головою та всіма членами міжвідомчої комісії. До акта додаються довідки, протоколи, описи та інші документи, зазначені в пункті 3 цього Порядку. Наявність суперечностей між членами міжвідомчої комісії фіксується актом. Акт міжвідомчої комісії є підставою для віднесення запасів корисних копалин розвіданого родовища у державному фонді родовищ корисних копалин на баланс підприємства, яке прийняло родовище для промислового освоєння. Контроль за дотриманням вимог цього Порядку, правильністю та своєчасністю передачі розвіданих родовищ корисних копалин для промислового освоєння здійснюють у межах своєї компетенції Держнаглядохоронпраці, Держкомгеології та їхні органи на місцях.

Колегія суддів звертає увагу, що наявність вказаного документа перевіряється саме відповідачем при наданні спеціального дозволу на користування надрами, який був наданий позивачу у 2004 році.

Тож суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні обгрунтовано зазначив про безпідставність посилань відповідача у приписі на відсутність такого акту, оскільки такий акт складається виключно до передачі родовищ корисних копалин для промислового освоєння, та у разі його відсутності родовища не були б передані відповідачем для освоєння.

Вказане свідчить про дотримання позивачем вимог Порядку № 114 при здійсненні передачі Миропільського родовища у промислове освоєння та підтверджує неналежне ставлення відповідача до виконання своїх службових обов`язків.

Наступне порушення, яке відповідач визначив в ході проведення перевірки щодо не погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, робочого проекту (Коригування технологічної частини Робочого проекту розробки Миропільського родовища граніто-гнейсів на щебінь у Романівському районі Житомирської області (Доповнення-1)), розробленого у 2013 році, в частині додержання вимог законодавства про надра, судова колегія відзначає наступне.

Як встановлено зі змісту апеляційної скарги, відповідач обгрунтовуючи помилковість висновків суду першої інстанції з даного питання, висловлює лише власні припущення про ймовірну згоду суду з виявленим порушенням.

Згідно статті 51 Кодексу України про надра правила технічної експлуатації, проекти і плани розробки родовищ корисних копалин та переробки мінеральної сировини погоджуються користувачами надр з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, в частині додержання вимог законодавства про надра.

В даному випадку з матеріалів справи встановлено, що листом Управління Держпраці в Житомирській області від 19.04.2019 №1989, який є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, засвідчено факт погодження Коригування технологічної частини Робочого проекту розробки Миропільського родовища граніто-гнейсів на щебінь у Романівському районі Житомирської області та повідомлення позивача, що таке погодження не відноситься до компетенції Держгеонадра України.

Щодо відсутності плану розвитку гірничих робіт на поточний 2019 рік, то вказане порушення судом першої інстанції визнано, оскільки товариство дійсно станом на лютий-березень 2019 року не погодило план розвитку гірничих робіт на поточний 2019 рік, з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться достатні докази того, що позивачем дана обставина була виправлена вже у квітні 2019 року, що підтверджується проектом вказаного плану, наявним у матеріалах справи. Тобто позивачем було вчинено активні дії щодо усунення вказаного порушення.

Окрім того, як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами, відсутність плану розвитку гірничих робіт на поточний 2019 рік пояснюється фактом нездійснення товариством впродовж лютого-березня 2019 року видобутку корисних копалин.

Що ж стосується п.4 припису щодо невиконання підпункту 5.3 пункту 5 (проводити та фінансувати роботи у терміни та в межах, зазначених у Програмі робіт) Угоди про умови користування надрами № 3638 від 15.12.2015, пункт 2 (подальше видобування граніто-гнейсів від 100,0 до 300,0 тис. мЗ/рік (термін виконання з 1 кв. 2016 року)) Програми робіт з видобування корисних копалин. Фактично відповідно до маркшейдерської документації та форми-5 гр видобуток за 2018 рік склав 56,32 тис.м.

Дійсно, стаття 24 Кодексу України про надра зобов`язує користувачів надр, серед іншого, виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Однак вимоги контролюючого органу в цій частині безпосередньо порушують зазначений вище принцип розсудливості. Вказаною Угодою передбачено збільшення об`ємів видобування корисних копалин.

Матеріалами справи засвідчується наявність необхідних технічних можливостей у позивача. Проте у зв`язку з відсутністю попиту на щебінь, що безпосередньо обумовлено відсутністю коштів у покупців (дорожнє будівництво здійснюється , як правило, за бюджетні кошти), судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Граніт" не збільшувало об`єм видобування необхідних корисних копалин, оскільки це в дійсності могло призвести до заборгованості по заробітній платі, сплаті податків і до фактичного припинення діяльності суб`єкта господарювання.

Що стосується п. 5 припису, де зафіксовано факт невідповідності кількості запасів, затверджених протоколом ДКЗ України від 26.12.2017 р. №4236, та наданих у користування спеціальним дозволом, та п.8 припису щодо невідповідності робочого проекту розробки Миропільського родовища фактичним показникам гірничо-геологічних та техніко-економічних показників, у зв`язку з повною переоцінкою запасів (гранітів, мігматитів, гнейсів) Миропільського родовища, згідно з Протоколом ДКЗ України від 26.12.2017 № 4236, судова колегія погоджується з висновоком суду першої інстанції в цій частини та відзначає наступне.

Пунктом 17 Порядку падання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 615, передбачено, що внесення змін до дозволу здійснюється па підставі заяви та поданих надрокористувачем документів або інформації Мінприроди за результатами оцінки впливу на довкілля у разі: зміни особливих умов та інших умов, визначених у дозволі; зменшення площі ділянки надр за ініціативою надрокористувача або відповідних контролюючих органів; виявлення під час користування надрами даних про нові властивості, якість або кількість корисних копалин після проведення державної експертизи відповідних геологічних матеріалів відповідно до Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 р. № 865 При цьому у разі, коли було виявлено і затверджено запаси корисної копалини загальнодержавного значення, внесення змін до дозволу здійснюється після отримання погодження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської ради у зв`язку передбачено збільшення об`ємів видобування корисних копалини).

У зв`язку з проведенням повторної геолого-економічної оцінки Миропільського родовища граніто-гнейсів в період 2017-2018 р.р. ТОВ "Граніт" надало відповідний пакет документів до Державної служби геології та надр України для внесення відповідних змін до проекту розробки Миропільського родовища ще 22.02.2019 (том 1, а.с. 61).

Погодження проекту розробки родовища, включаючи коригування, належить до компетенції Державної служби геології та надр України, в той час як обов`язком позивача є лише звернення із відповідною заявою. В даному випадку, матеріалами справи засвідчується факт вчинення позивачем активних дії для коригування проекту проекту розробки родовища, внаслідок чого, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність бездіяльності з цього питання саме з боку відповідача.

Щодо продовження надрокористувачем проведення робіт на наданій йому в користування ділянці, після зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, то судова колегія відзначає, що відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів повідомлення позивача про зміну його правового статусу як надрокористувача шляхом зупинення дії дозволу на користування надрами. При цьому, посилання на факт опублікування вищевказаних наказів від 19.12.2016 № 489, від 01.02.2017 № 49 та від 30.05.2019 року №179 на офіційному веб-сайті Державної служби геології на надр України, судовою колегією відхиляються, оскільки жодним чином не доводять обізнаність позивача з фактом існування вказаних наказів. До того ж, на переконання судової колегії, посилаючись на офіційну веб-сторінку, як джерело обов`язкової інформації для надрокористувачів, відповідач не довів факт доведення вказаного до відома позивача та зобов`язання останнього здійснювати постійний моніторинг інформації на сайті відповідача.

Згідно пункту 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів ДФС у разі:

1) порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр;

2) виникнення внаслідок проведення робіт, пов`язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров`ю працівників або населення;

4) невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища.

Після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов`язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом.

Зупинення дії дозволу не звільняє надрокористувача від обов`язку проводити на ділянці надр роботи, пов`язані із запобіганням виникненню аварійної ситуації або усуненням її наслідків.

Зупинення дії дозволу не є підставою для переривання строку його дії.

Дія дозволу поновлюється органом з питань надання дозволу після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії.

У разі визнання судом незаконним зупинення дозволу строк дії дозволу вважається таким, що автоматично продовжений на строк незаконного зупинення.

Відповідно до частини п`ятої статті 4 Закону України від 5 квітня 2007 року № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Отже, вказаний Закон прямо передбачає необхідність підтвердження судом обґрунтованості вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів у виді зупинення виконання робіт.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №802/4846/13-а.

Зокрема, у своїх правових висновках Верховний Суд зазначав, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або в судовому порядку. Тому, відповідач під час прийняття оскаржуваного наказу про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, повинен був звернутись до адміністративного суду для підтвердження обґрунтованості його застосування.

На момент розгляду справи судом першої інстанції не надано доказів на підтвердження того, що Державна служба геології та надр України зверталася до суду з позовом про вжиття заходів реагування - зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.

Що стосується п. 10 припису щодо того, що позивачем не представлено документи, які посвідчують право на земельну ділянку для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, то судова колегія доводи відповідача з даного питання відхиляє, оскільки останні в повному обсязі спростовуються наявними в матеріалах справи копією додаткової угоди, укладеної між ТОВ "Граніт" та Романівською районною державною адміністрацією, про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1821455600:15:000:0221 та інформацією з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де визначено, що договір оренди землі, укладений 27.03.2013 року, був зареєстрований цього ж дня 27.03.2013 о 12.15.41 год. з цільовим призначенням орендованої землі - для розміщення та експлуатації споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують обставини дослідженні судом першої інстанції та висновки про задоволення позову на основі цих обставин.

Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови в задоволенні позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.