Постанова

від 06.07.2020 по справі 824/1190/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/1190/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

06 липня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Оазис Плюс" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Малого приватного підприємства "Оазис Плюс" до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2019 року Мале приватне підприємство "Оазис Плюс" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 28.05.2019 року №30.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач відзначив про пропуск відповідачем строків позовної давності, який у відповідності до норм Цивільного Кодексу України не може перевищувати одного року, при цьому, заперечивши період за який йому було нараховано пеню, вважаючи, що остання мала бути обрахована починаючи з 2013 року, а не з 2005 року.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги, позивач фактично продублював доводи, наведені ним у позовній заяві, виклавши їх лише в призмі висновків суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив доводи позивача та просив залишити без задоволення подану апеляційну скаргу. При цьому, обгрунтовуючи власну позицію, відповідач зазначив, що рішення органів пенсійного фонду, які оскаржувались позивачем раніше та визнані неправомірними, у розрахунок даної фінансової санкції та пені не включені, а тому документи долучені до позовної заяви не містять інформацію щодо предмета оскарження та є неналежними доказами у розумінні ст. 73 КАС України.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.03.2013 у справі № 2а/2470/1945/11, залишеною без змін за наслідками апеляційного та касаційного оскарження, встановлена заборгованість позивача зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 2006 - 2010 роки в сумі 38176,45 грн.

Вказана заборгованість була погашена позивачем в повному обсязі 19.04.2019 року.

28.05.2019 року Головним управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області винесено рішення № 30, яким вирішено застосувати до позивача фінансові санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 20.07.2005 року до 19.04.2019 рік на загальну суму 117296,55 грн., у тому числі штраф в розмірі 3817,67 грн. (10%) та пеня в розмірі 113478,88 грн. (а.с. 8).

12 червня 2019 року позивачем подано скаргу до Пенсійного фонду України на рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 30 від 28.05.2019 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 28.05.2019 року.

Листом № 19323/0640 від 25.06.2019 Пенсійний фонд України повідомив позивача про відмову у задоволенні вищевказаної заяви та скасуванні рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 30 від 28.05.2019 року (а.с.20-22).

Позивач, не погоджуючись з висновками відповідача щодо необхідності застосування до Товариства фінансових санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 2003 по 2019 рік, звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що за допущене порушення строків нарахування та сплати страхових внесків, відповідачем правомірно винесене спірне рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Предметом розгляду даної справи є правомірність застосування фінансових санкцій та пені до позивача, підставою для чого слугувала наявна заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 38176,45 грн. станом на 20.01.2011 року, яка підтверджується обставинами встановленими постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.03.2013 року у справі №2а/2470/1945/11, залишеною без змін за наслідками апеляційного та касаційного оскарження.

При цьому розрахунок фінансової санкції, застосованої до позивача в межах даних правовідносин здійснювався на підставі даних картки особового рахунку платника, та становить 10% своєчасно несплачених сум, тобто 3817,67 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058), загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058 визначено, що страхувальник зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно із ч. 3 ст. 20 Закону № 1058 обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідальність за несвоєчасність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник - роботодавець.

Згідно із ч. 2 ст. 106 Закону № 1058 (в редакції до 01.01.2011) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 ч. 9 ст. 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-ІV) у редакції, що діяла до 01 січня 2011 року, було передбачено застосування органами ПФУ до страхувальників фінансових санкцій, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Із набранням чинності з 01 січня 2011 року Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464-VІ) наведена вище норма матеріального права із Закону № 1058-ІV була виключена.

Відповідно до положень абзацу 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ, на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Отже, після набрання чинності Законом № 2464-VІ за органами Пенсійного фонду України збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 1 січня 2011 року.

В даному випадку підставою для застосування фінансових санкцій та пені до позивача слугувала наявна заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 38176,45 грн. станом на 20.01.2011 року (нараховані зобов`язання на підставі, поданих страхувальником Розрахунків сум страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1-5%, 33,2%).

Крім того, вказана заборгованість в повному обсязі підтверджується постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.03.2013 року справі №2а/2470/1945/11, залишеною без змін за наслідками апеляційного та касаційного оскарження, та є такою, що розрахована на підставі даних картки особового рахунку платника, та становить 10% своєчасно несплачених сум.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем строків давності, то судова колегія останні відхиляє та зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 9.1 розділу 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1) до страхувальників, за порушення норм законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків, а відтак у даному випадку штрафні санкції і пеня за весь період з 2005 року, має бути стягнута і після 1 січня 2011 року, оскільки недоїмка зі сплати страхових внесків, а також підстави для подання звітності виникли до 01 січня 2011 року (з 2005 року).

Згідно абз. 4 п.п. 9.3.2. п. 9.3. розділу 9 Інструкції № 21-1 при застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Відтак, штраф до позивача може бути застосований відповідачем тільки після погашення заборгованості по сплаті страхових внесків у повному обсязі, тобто після 19.04.2019.

Порядок нарахування та погашення пені визначений розділом 10 зазначеної вище Інструкції.

Так, відповідно до абз. 3 п. 10.1 розділу 10 Інструкції № 21-1 нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно.

Таким чином, оскільки днем настання строку сплати відповідного платежу є 20.07.2005 року, а днем фактичної сплати 19.04.2019 рок., судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відхилення доводів позивача про необхідність нарахування пені починаючи з 2013 року, а не з 2005 року, оскільки такі аргументи суперечать вимогам Закону № 1058 та Інструкції - 21-1.

Отже, за допущене порушення строків нарахування та сплати страхових внесків, відповідачем правомірно винесені рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на норми статей 258 та 551 Цивільного Кодексу України є безпідставними, оскільки останні відмінні від норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та регулюють по своїй суті інший склад правовідносин.

Проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують обставин, досліджених судом першої інстанції та висновку про відмову в задоволенні позову на основі цих обставин.

В даному випадку, судова колегія вбачає наявність ознак довільного та помилкового тлумачення позивачем норм чинного законодавства, які застосовуються до правовідносин щодо сплати загальнообов`язкових внесків, а також порядку їх застосування.

Крім того судова колегія враховує рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, де Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови в задоволенні позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Оазис Плюс" залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.