Постанова

від 06.07.2020 по справі 175/3632/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 липня 2020 року

м. Київ

справа № 175/3632/17

провадження № 61-39468св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі : Слобожанська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області, Дніпровська міська рада,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - Дніпропетровська місцева прокуратура № 3 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником (засновник) приватного підприємства Камелія (далі - ПП Камелія ) та директором і співвласником приватного підприємства Слот (далі - ПП Слот ). Основною діяльністю цих підприємств є облаштування земельних ділянок під автостоянки.

Рішенням Ювілейної селищної ради від 11 березня 1997 року № 26 йому була надана у користування земельна ділянка по АДРЕСА_1 за рахунок земель загального користування у тимчасове використання для проектування та будівництва автостоянки. Він неодноразово звертався до Слобожанської (Ювілейної) селищної ради з заявою про укладення договору оренди зазначеної земельної ділянки, однак жодної відповіді не отримав.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 25 лютого 1999 року № 270 йому було надано земельну ділянку площею 0,584 га по АДРЕСА_2 за рахунок земель загального користування у тимчасове використання строком на один рік на період проектування та будівництва автостоянки, автосалону та станції технічного обслуговування. У подальшому з ним було укладено договір на право тимчасового користування землею від 24 березня 1999 року № 1029, за яким зазначена земельна ділянка строком на один рік знову передавалася йому в оренду. Комунальним підприємством Земград були узгоджені та встановлені межі орендованої земельної ділянки. Під час дії вказаного договору ним було зведено автостоянку на 100 місць автомобілів. Будівництво автостоянки проводилось у відповідності до проекту та архітектурно-планувального завдання, з дотриманням будівельних норм та правил, а також за дозволом усіх організацій, з якими узгоджувалися будівельні роботи.

24 січня 2000 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради видано акт державної технічної комісії про готовність закінченої будівництвом тимчасової автостоянки. У відповідності до рішення державної технічної комісії об`єкт автостоянка на сто автомашин готова до введення в експлуатацію, однак це рішення не було затверджено рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 13 липня 2005 року № 467/29 затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,5135 га по АДРЕСА_2 за рахунок земель, раніше переданих ПП Камелія .

30 вересня 2005 року між ним та Дніпропетровською міською радою було укладено новий договір оренди строком на 1 (один) рік з встановленою орендною платнею за використання земельної ділянки.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2008 року у справі № 28/223-08 поновлено дію договору оренди земельної ділянки від 30 вересня 2005 року шляхом продовження строку його дії на шість років і внесення до нього відповідних змін.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12 липня 2012 року у справі №33/5005/5274/2012 поновлено дію договору оренди землі від 30 вересня 2005 року зі змінами до 30 вересня 2017 року.

Крім того, відповідно до договору оренди землі від 25 січня 2006 року ПП Слот отримало строком на 10 років, до 25 січня 2016 року, у користування земельну ділянку загальною площею 0,1892 га з цільовим призначенням - інша комерційна діяльність , яка розташована по АДРЕСА_3 .

Вказував, що ПП Камелія і ПП Слот продовжують користуватися вказаними земельними ділянками та належно виконують свої обов`язки за цими договорами.

До закінчення строку дії зазначених договорів оренди ним було в інтересах ПП Камелія і ПП Слот направлено до Дніпровської міської ради клопотання про поновлення дії цих договорів. Дніпровська міська рада не заперечувала проти продовження орендних правовідносин, однак його клопотання до цього часу не розглянуто.

Вважав, що після закінчення дії договорів оренди є підстави для поновлення їх дії, адже він належно виконував їх умови, а Слобожанська селищна рада і Дніпровська міська рада безпідставно ухиляються від поновлення з ним договорів оренди земельних ділянок.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд вважати укладеною між Слобожанською селищною радою і ОСОБА_1 додаткову угоду № 2 до договору оренди землі від 11 березня 1997 року; вважати укладеною між Дніпровською міською радою і ПП Камелія додаткову угоду № 2 до договору оренди землі від 30 вересня 2005 року; вважати укладеною між Дніпровською міською радою і ПП Слот додаткову угоду № 2 до договору оренди землі від 25 січня 2006 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року у складі судді Шабанова А. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково та вирішено: вважати укладеною між Дніпровською міською радою і ПП Камелія додаткову угоду № 2 до договору оренди землі від 30 вересня 2005 року з моменту набрання чинності судового рішення на умовах, визначених угодою:

Додаткова угода № 2 до договору оренди землі від 30 вересня 2005 року.

Орендодавець, Дніпровська міська рада, яка діє па підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , з одного боку, та Орендар ПП Камелія , що діє на підставі статуту, яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Братів Трофімових (Велика Діївська), 56 М, з другого боку, уклали дійсну додаткову угоду до договору оренди землі від 30 вересня 2005 року про нижченаведене:

1. Сторони на підставі статті 33 Закону України Про оренду землі дійшли взаємної згоди поновити дію договору оренди землі від 30 вересня 2005 року терміном на дванадцять років, а саме до 30 вересня 2029 року.

2. Цільове використання земельної ділянки за цим договором : землі, зайняті поточним та відведені під майбутнє будівництво.

3. Ця додаткова угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплюється печатками сторін.

4. З інших питань, які не передбачені положеннями дійсної додаткової угоди, Сторони керуються положеннями договору.

5. Ця додаткова угода складена при повному розумінні сторонами її умов та термінології українською мовою у 2-х автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін.

6. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі від 30 вересня 2005 року. ;

вважати укладеною між Дніпровською міською радою і ПП Слот додаткову угоду № 2 до договору оренди землі від 25 січня 2006 року з моменту набрання чинності судового рішення на умовах, визначених угодою:

Додаткова угода № 2 до договору оренди землі від 25 січня 2006 року.

Орендодавець, Дніпровська міська рада, яка діє па підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , з одного боку, та Орендар ПП Слот , що діє на підставі статуту, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , з другого боку, уклали дійсну додаткову угоду до договору оренди землі від 25 січня 2006 року про нижченаведене:

1. Сторони на підставі статті 33 Закону України Про оренду землі дійшли взаємної згоди поновити дію договору оренди землі від 25 січня 2006 року терміном ще на десять років, а саме до 25 січня 2026 року.

2. Цільове використання земельної ділянки за цим договором: інша комерційна діяльність (УКЦВЗ 1.11.6).

3. Ця додаткова угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплюється печатками сторін.

4. З інших питань, які не передбачені положеннями дійсної додаткової угоди, Сторони керуються положеннями договору.

5. Ця додаткова угода складена при повному розумінні сторонами її умов та термінології українською мовою у 2-х автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін.

6. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі від 26 січня 2006 року.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що орендар продовжує користуватися спірними земельними ділянками, протягом одного місяця до спливу строку дії договорів оренди направив орендодавцям заяву про поновлення їх дії та останні не заперечують проти поновлення цих договорів, що є підставою для частково задоволення позову ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради задоволено частково.

Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Слобожанської селищної ради, Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії.

У іншій частині рішення суду залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 960,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду із цим позовом, просив суд вважати укладеними: додаткову угоду №2 до договору оренди земельної ділянки між ПП Камелія і Дніпровською міською радою та додаткову угоду №2 до договору оренди земельної ділянки між ПП Слот і Дніпровською міською радою від 25 січня 2006 року. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів на підтвердження порушення його прав неукладенням вказаних угод, стороною яких він не є. Крім того, суд першої інстанції, вирішуючи питання про права та обов`язки ПП Камелія і ПП Слот , не вирішив питання про залучення останніх до участі у справі. Також вказував, що місцевим судом справу було розглянуто з порушенням вимог статті 30 ЦПК України - правил виключної підсудності, оскільки даний позов пред`явлено з приводу земельних ділянок, які розташовані в Новокадацькому районі та Соборному районі м. Дніпро відповідно, а не на території Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та закрити провадження у справі за апеляційною скаргою Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради закрити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу та зупинено дію постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року.

У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року № 1093/0/226-20 і протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, не врахував, що прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів держави в суді, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва. Разом з тим, при ухваленні оскаржуваного судового рішення апеляційний суд неправильно застосував положення статті 23 Закону України Про прокуратуру та дійшов помилкового висновку, що прокурор належним чином мотивував підстави для подання апеляційної скарги, оскільки Дніпропетровська міська рада, в інтересах якої було подано апеляційну скаргу, не заперечувала проти задоволення позову та зверталась до суду із клопотанням про відмову від апеляційної скарги. Крім того, апеляційну скаргу було подано із пропуском строку на апеляційне оскарження.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2018 року Дніпропетровська місцева прокуратура № 3 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником (засновник) ПП Камелія та власником 33 % корпоративних прав ПП Слот .

Рішенням Ювілейної селищної ради Дніпропетровської області від 11 березня 1997 року № 26 за рахунок земель загального користування ОСОБА_1 була надана у тимчасове користування земельна ділянка по АДРЕСА_1 .

24 березня 1999 року між ПП Камелія і Дніпропетровською міською радою було укладено договір на право тимчасового користування землею № 1029, що знаходиться по АДРЕСА_2 , загальною площею 5 840,00 кв. м, за яким зазначена земельна ділянка строком на один рік передавалася в оренду.

30 вересня 2005 року між ПП Камелія та Дніпропетровською міською радою було укладено новий договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 1 рік з встановленою орендною платою за використання земельної ділянки.

25 січня 2006 року між ПП Слот і Дніпропетровської міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_3 строком на 10 років, до 25 січня 2016 року.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2008 року у справі № 28/223-08 поновлено дію договору оренди земельної ділянки від 30 вересня 2005 року шляхом продовження строку його дії на шість років і внесення до нього відповідних змін.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12 липня 2012 року у справі №33/5005/5274/2012 поновлено дію договору оренди землі від 30 вересня 2005 року зі змінами до 30 вересня 2017 року.

До закінчення строку дії зазначених договорів оренди ОСОБА_1 було направлено від імені та в інтересах ПП Камелія і ПП Слот до орендодавців клопотання про поновлення цих договорів, які своїх заперечень щодо цього не висловили.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням вимог процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо оскарження прокурором рішення суду першої інстанції

У частині другій статті 4 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з частиною четвертою статті 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18.

У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом .

Згідно зі статтею 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України Про прокуратуру ).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоб представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження , а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва . Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України).

У частині третій зазначеної статті передбачено, що прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Системне тлумачення статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах .

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру , застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Пунктом 3 частини шостої статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.

Судом, установлено, що, обґрунтовуючи підстави перегляду заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року, прокурор вказував на те, що визнання у судовому порядку поновленими договорів оренди землі порушує встановлений законодавством порядок набуття та пролонгації права оренди земельних ділянок, обмежує права Дніпропетровської міської ради, як сторони цих договорів, реалізувати надані їй повноваження. Разом з тим, Дніпропетровською міською радою вказане рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржено, що свідчить про неналежний захист інтересів держави органом, що уповноважений на здійснення функцій у спірних правовідносинах.

Частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З урахуванням вказаного, встановивши, що прокурор попередньо, до звернення до суду повідомив Дніпропетровську міську раду про представництво її інтересів у суді, остання наявності підстав для представництва її інтересів не оскаржила, апеляційний суд, належним чином перевіривши доводи прокурора, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для перегляду судового рішення за його апеляційною скаргою, оскільки у цьому випадку допуск прокурора до суду є виправданим, вступ у справу здійснений у межах дискреційних повноважень, визначених законодавством.

Таким чином, доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом положень статті 23 Закону України Про прокуратуру є безпідставним.

Твердження заявника, що апеляційну скаргу прокурором було подано із пропуском строку на апеляційне оскарження на правильність висновків суду не впливають, оскільки подаючи у лютому 2018 року апеляційну скаргу, Дніпропетровська місцева прокуратура № 3 просила поновити строк на апеляційне оскарження, пропущений з поважних причин, оскільки остання участі у розгляді справи не приймала, про існування оскаржуваного судового рішення дізналася лише 29 січня 2018 року при ознайомленні із матеріалами цієї справи, що підтверджується відповідною відміткою. Апеляційний суд дав належну оцінку цим доводам, відкривши ухвалою від 16 лютого 2018 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року.

Також безпідставним є посилання заявника на те, що Дніпропетровська міська рада зверталась до суду із клопотанням про відмову від апеляційної скарги, оскільки відповідно до частини четвертої статті 364 ЦПК України від апеляційної скарги має право відмовитися лише особа, яка її подала. Крім того, реалізуючи свої повноваження, прокурор подав апеляційну скаргу в інтересах Дніпропетровської міської ради, посилаючись на неналежний захист інтересів держави останньою. За таких обставин, відмова міської ради від поданої прокурором апеляційної скарги не може мати наслідком безумовне закриття апеляційного провадження, оскільки суд апеляційної інстанції має право не приймати відмову від скарги, якщо така відмова суперечить інтересам держави (частина п`ята статті 206 і частина шоста статті 364 ЦПК України).

Щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Так, згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У статті 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі встановлено порядок поновлення договору оренди землі.

Встановивши, що ОСОБА_1 фактично звернувся до суду із вимогами про поновлення дії договорів оренди землі, сторонами яких є Дніпровська міська рада, ПП Камелія і ПП Слот , суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаних вимог, оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження порушення його прав неукладенням додаткових угод до цих договорів, стороною яких він не є.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain , серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян