Окрема думка

від 23.06.2020 по справі 920/418/19

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М.

на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 920/418/19 (провадження № 12-38гс20)

за позовом Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області (далі - сільрада) до Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Девелопмент (далі - ТОВ Рітейл Девелопмент , товариство), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Сумській області), про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку

за касаційною скаргою ТОВ Рітейл Девелопмент на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2020 року (судді Яковлєв М. Л., Коробенко Г. П., Шаптала Є. Ю.).

У квітні 2019 року сільрада звернулася до господарського суду з указаним позовом, в якому просила розірвати договір оренди землі від 19 січня 2018 року, укладений між ГУ Держгеокадастру у Сумській області та ТОВ Рітейл Девелопмент , а також зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на статті 31 - 33 Закону України Про оренду землі та пункт 36 зазначеного договору оренди, згідно з якими перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для розірвання договору, та на рішення сільради від 14 березня 2019 року про звернення до суду щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з відповідачем.

Зокрема, позивач зазначав, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 06 грудня 2018 року у сільради виникло право власності на спірну земельну ділянку, яка є предметом договору оренди. У березні 2019 року сільрада повідомила товариство про зміну власника земельної ділянки та запропонувала звернутися до неї з метою внесення змін до договору оренди землі шляхом зміни інформації про власника та орендодавця земельної ділянки. Однак жодної відповіді від відповідача позивач не отримав. Посилаючись на те, що заходи досудового врегулювання спору проводилися, але відповідач не відреагував на них, позивач просив задовольнити позов.

27 серпня 2019 року рішенням Господарського суду Сумської області у задоволенні позову сільради відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що позивач не довів обґрунтованості підстав, на які він посилався на підтвердження своїх вимог, які суд вважав безпідставними. При цьому суд зауважив, що зміна власника спірної земельної ділянки, що орендується відповідачем під господарськими будівлями та дворами, не може бути самостійною та достатньою підставою для розірвання договору оренди землі від 19 січня 2018 року та зобов`язання відповідача повернути вказану земельну ділянку, оскільки отримання її відповідачем у користування обумовлене набуттям права власності на нерухоме майно, що розташоване на ній, без якої існування будівель та їх використання є неможливим.

Суд першої інстанції зробив висновок, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для обов`язкового внесення змін до договору оренди.

14 січня 2020 року постановою Північного апеляційного господарського суду скасовано рішення Господарського суду Сумської області від 27 серпня 2019 року, прийнято нове рішення, яким позов сільради задоволено, розірвано договір оренди землі від 19 січня 2018 року, укладений ГУ Держгеокадастру у Сумській області та ТОВ Рітейл Девелопмент , зобов`язано товариство повернути сільраді спірну земельну ділянку.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що сторони договору оренди погодили відповідну підставу для його розірвання. У справі відсутні докази внесення змін до спірного договору оренди, а його умови, передбачені, зокрема у пункті 36, обов'язкові для виконання сторонами. Оскільки сільрада набула право власності на земельну ділянку, що є підставою для розірвання договору оренди відповідно до пункту 36, а згоди щодо зміни умов цього договору сторони не досягли, то наявні правові підстави для задоволення позову. Суд відхилив посилання ТОВ Рітейл Девелопмент на положення статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зазначивши, що розірвання оспорюваного договору не порушує права власності товариства на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, та не позбавляє його права укласти з новим власником договір оренди, а у разі недосягнення згоди - звернутися до суду з відповідним позовом.

У січні 2020 року ТОВ Рітейл Девелопмент звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2020 року і залишити в силі рішення Господарського суду Сумської області від 27 серпня 2019 року.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов сільради про розірвання договору оренди земельної ділянки, неправильно застосував положення статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України та статті 32 Закону України Про оренду землі .

28 лютого 2020 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою ТОВ Рітейл Девелопмент .

26 травня 2020 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою справу № 920/418/19 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з якою суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Так, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважав, що є підстави відступити від висновку, викладеного в постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 626/601/19.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду з посиланням, зокрема на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17, зазначив, що невикористання стороною спору процедури його позасудового врегулювання не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішення існуючого конфлікту у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 ЦК України .

Разом з тим у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 626/601/19 про розірвання договору оренди землі у зв`язку зі зміною власника земельної ділянки, з посиланням на встановлені обставини, що сторони у договорі оренди землі врегулювали спірні відносини відповідно до диспозитивних приписів частини четвертої статті 32 Закону України Про оренду землі , колегія суддів указала, що перехід права власності на предмет оренди (орендовану земельну ділянку) є підставою для розірвання договору в силу пункту 14.5 цього договору, разом з цим перехід права власності на предмет оренди (орендовану земельну ділянку) не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, в якій кожна зі сторін договору має право вимагати його розірвання, адресуючи цю вимогу іншій стороні. Іншими словами, відповідне положення договору закріплює відкладальну (суспензивну), а не скасувальну (резолютивну) умову у сенсі статті 212 ЦК України, а сам факт зміни власника предмета оренди (орендованої земельної ділянки) є правозмінюючим, а не правоприпиняючим юридичним фактом.

Водночас колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що зміна спірних правовідносин у вигляді виникнення на боці кожної зі сторін договору оренди землі права вимагати його розірвання внаслідок зміни власника орендованої земельної ділянки сама по собі не свідчить, що будь-яке суб`єктивне цивільне право та/або законний інтерес сторони цього договору (у тому числі і позивача у справі) якимось чином порушені, не визнаються чи оспорюються.

Із наведеного, за висновком Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, випливає, що підстава для захисту права позивача виникла тоді, коли відповідач своєю відмовою розірвати спірний договір оренди землі створив перешкоди реалізації позивачем належного йому права вимагати такого розірвання. Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги ТОВ Рітейл Девелопмент .

Отже, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 626/601/19, щодо застосування частини другої статті 651 ЦК України в частині моменту виникнення підстав для захисту права.

23 червня 2020 року Велика Палата Верховного Суду ухвалою прийняла справу та призначила до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду вважала обґрунтованими мотиви Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про передачу справи на її розгляд.

З таким висновком Великої Палати Верховного Суду не погоджуюся та відповідно до статті 34 ГПК України висловлюю окрему думку.

Вважаю, що у Великої Палати Верховного Суду не було підстав приймати справу № 920/418/19 до розгляду з огляду на наступне.

Зі справи № 920/418/19 вбачається, що суди попередніх інстанцій установили такі обставини.

19 січня 2018 року ТОВ Рітейл Девелопмент (орендар) та ГУ Держгеокадастру у Сумській області (орендодавець) уклали договір, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка розташована за межами населених пунктів на території сільради.

За змістом пункту 33 договору його дія припиняється шляхом розірвання за взаємною згодою сторін або рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором, та внаслідок випадкового зношення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 36 договору визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для розірвання договору.

Згідно з відомостями з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності земельна ділянка 02 січня 2019 року передана у комунальну власність територіальної громади сільради наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 06 грудня 2018 року № 18-9638/16-18-СГ.

Відповідно до листа від 04 березня 2019 року № 02-34/324 сільрада повідомила товариство про передачу земельної ділянки з державної власності у комунальну, кадастровий номер, місце розташування та площу земельної ділянки, найменування та місцезнаходження нового власника, платіжні реквізити, а також, що перехід права власності на земельну ділянку зумовлює перехід прав та обов`язків попереднього власника земельної ділянки за чинним договором оренди; за згодою сторін до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки. Тобто сільрада виконала вимоги статті 148-1 ЗК України.

Сільрада не зверталася до товариства з пропозицією внести зміни до договору щодо орендодавця.

Листом від 03 травня 2019 року № 5-01 товариство звернулося до сільради з пропозицією внести зміни до договору оренди землі у зв`язку з переходом до сільради права розпорядження земельною ділянкою. До листа додано проект додаткової угоди.

Суди попередніх інстанцій, на яких лежить право і зобов`язання встановлювати обставини справи, не встановлювали обставин звернення сільради до товариства з пропозицією розірвати договір, не робили висновки щодо результатів розгляду справи з урахуванням такої обставини.

Так, з матеріалів справи № 920/418/19 вбачається, що саме позивач звертався до відповідача з повідомленням про перехід права власності на земельну ділянку до територіальної громади, повідомив усі реквізити сільради.

Разом з тим у справі № 626/601/19, від висновків Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в якій бажає відступити Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, суди встановили такі обставини, що 01 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та ПАОП Промінь укладено договір оренди земельної ділянки, що розташована на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

Пунктом 14.5 договору оренди земельної ділянки передбачено, що підставою для зміни або розірвання договору є перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 померла. По Ѕ частці її майна успадкували її син ОСОБА_2 , який 02 серпня 2010 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, та чоловік ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно своє право власності на земельну ділянку позивач зареєстрував 23 жовтня 2015 року.

У поданій до суду у березні 2019 року позовній заяві ОСОБА_2 просив розірвати у зв`язку зі зміною власника договір оренди землі від 01 листопада 2006 року № 555, який укладений між ОСОБА_1 та ПАОП Промінь і зареєстрований 23 березня 2007 року за № 040769800196, строком на 25 років, на земельну ділянку загальною площею 5,19 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0079, яка належала ОСОБА_1 відповідно до державного акта ІІ-ХР № 059892, виданого 22 серпня 2001 року.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 як новий власник має намір самостійно використовувати земельну ділянку і отримувати дохід, оскільки сума орендної плати є недостатньою і не відповідає його потребам. Договором оренди передбачено підстави розірвання договору у зв`язку з переходом права власності на цю земельну ділянку до іншої особи. Тобто, подальше використання земельної ділянки на умовах, запропонованих ПАОП Промінь , є невигідним для позивача.

Разом з тим протягом дев`яти років ОСОБА_2 отримував від орендаря належну орендну плату.

Мотиви прийняття судових рішень у господарській та цивільній справах є різними, встановлені судами обставини також є різними, оскільки у цивільній справі не встановлено тієї обставини, що будь-яка зі сторін зверталася до іншої чи то з повідомленням про перехід права власності на земельну ділянку до нового власника, чи повідомляла про те, хто є новим власником земельної ділянки та на який рахунок перераховувати орендну плату.

Крім того, у цивільній справі предметом оренди були сільськогосподарські угіддя, тоді як у господарській справі предметом були несільськогосподарські угіддя, а саме землі під господарськими будівлями, набутими орендарем за договором купівлі-продажу у 2017 році.

Отже, обставини в зазначених справах не є тотожними.

Слід зазначити, що в обох випадках судами не встановлено досудовий порядок врегулювання спору, як і те, що такий висновок не зроблено Касаційним цивільним судом у складі колегії суддів Другої судової палати.

Згідно з частиною шостою статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

З огляду на вказане, вважаю, що справа № 920/418/19 не підлягала прийняттю до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, а підлягала поверненню відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Суддя О. М. Ситнік