Рішення

від 08.07.2020 по справі 624/100/19

САХНОВЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 624/100/19

Провадження № 2/634/193/20

Категорія 31

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2020 року

Сахновщинський районний суд Харківської області в складі

головуючого судді Єрьоміної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лісняк С.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовом ПП Торгівельні ряди до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором найму,-

встановив:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив, з урахуванням уточнень, стягнути із відповідача неустойку, нараховану на підставі пункту 5.1.6 Договору найму (оренди) № 29 (типовий) від 15.06.2015 року за прострочення повернення об`єкту найму у розмірі 40 000 грн 00 коп., а також суму сплаченого судового збору.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 15.06.2015 року між позивачем, як наймодавцем, та ОСОБА_1 , як наймачем, було укладено Договір найму (оренди) торгівельного місця на Кегичівському ринку ПП Торгівельні ряди № 29 про найм торгівельного місця АДРЕСА_1 .

За умовами Договору позивачем передавалося у тимчасове платне користування відповідачу торгівельне місце у вигляді ділянки із твердим покриттям, яке розташоване на ринку ПП Торгівельні ряди за адресою: АДРЕСА_2 . Розмір плати за користування об`єктом найму у межах строку дії договору становив 500 грн. щомісячно.

Відповідач із лютого 2016 року не проводить розрахунки по орендній платі і після закінчення строку дії договору оренди та неодноразових звернень позивача не повернув взятий в оренду об`єкт найму за актом приймання-передачі.

Позивачем неодноразово направлялися на адресу відповідача листи-претензії щодо відмови про поновлення строку дії Договору оренди торгівельного місця у зв`язку із припиненням його дії 15.06.2016 року, вимагаючи повернути торгівельне місце. Не виконання зобов`язання тягне за собою покладення на боржника нових обов`язків, які становлять заходи цивільно-правової відповідальності. У зв`язку із чим, посилаючись на положення ст. 785 ЦК України, позивач просив стягнути неустойку за прострочення повернення об`єкту найму.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити із підстав, викладених у ньому.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, у встановлений законом строк, надав відзив, з якого вбачається, що дійсно між сторонами укладено Договір найму (оренди) торгівельного місця на Кегичівському ринку ПП Торгівельні ряди (типовий) № 29 15.06.2015 року, відповідно до умов якого Договір діє з 15.06.2015 року по 05.01.2016 року (але не більше одного року). Положеннями Договору передбачено, що наймачу було передано у тимчасове платне користування торгівельне місце, яке розташоване на ринку за адресою: АДРЕСА_2 . Загальна площа об`єкту найму становить 7 кв. метрів ділянки з твердим покриттям. Позивач розпоряджається земельною ділянкою, на якій розташований ринок, площею 4949 кв. метрів, відповідно до Договору оренди землі від 01.09.1998 року, яким не передбачено право орендаря передавати землю в суборенду. Крім того, відсутні будь-які відомості про виділення ПП Торгівельні ряди в натурі вищевказаної земельної ділянки, відсутні відомості щодо встановлення її меж, кадастровий номер не присвоєно, технічна документація не виготовлена. Отже, архітектурна форма, яка використовувалася ОСОБА_1 , належить позивачу, не є предметом договору. Жоден акт прийому-передачі торгового місця між сторонами не складався. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначено, що за адресою АДРЕСА_3 право власності на нерухоме майно не зареєстровано. Відповідач не має права передавати в оренду як майно, яким не володіє (торгівельні місця), так і земельну ділянку за відсутності належним чином оформлених за ним прав. У зв`язку із вищевикладеним, вважає, що спірний договір найму є недійсним з підстав його нікчемності з моменту його вчинення.

Суд, заслухавши думки сторін, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне задовольнити позов, виходячи з наступного.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 15.06.2015 року між ПП Торгівельні ряди та ОСОБА_1 було укладено Договір найму (оренди) торговельного місця площею 7 кв. м. на Кегичівському ринку ПП Торгівельні ряди (типовий) № 29 з твердим покриттям, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже у даному випадку сторонами не був укладений договір суборенди земельної ділянки, предметом догвору є найм (оренда) індивідуально визначеної неспоживчої речі.

Договором передбачено, зокрема, такі умови:

п. 1.1 Наймодавець передає, а Наймач приймає у тимчасове платне користування торговельне місце, яке яке розташоване на ринку ПП Торгівельні ряди за адресою: АДРЕСА_2 .

п.1.2 Загальна площа об`єкту найму становить 7 кв. м. ділянки з твердим покриттям.

п.3.1. Розмір плати за користування об`єктом найму становить 500 грн. щомісячно.

п. 5.1 За невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно з Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодовством України, зокрема при затримці повернення з вини Наймача торговельного місця після припинення дії цього договору Наймач сплачує плату за користування об`єктом найму у подвійному розмірі до дня фактичної передачі об`єкта найму за актом приймання -передачі (п. 5. 1.6)

п. 6.1. Цей договір діє з 15.06.2015 року по 05.01.2016 року (але не більше одного року). (а.с. 24-29).

ПП Торгівельні ряди на адресу ОСОБА_1 неодноразово направлялися листи-претензії щодо припинення Договору найму від 15.06.2015 року з вимогою про повернення майна зі складанням акту приймання- передачі. (а.с.54-66).

Так, ст.ст. 6 , 627 Цивільного кодексу України встановлено один із загальних принципів цивільного законодавства - свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов`язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Виходячи із системного аналізу Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/84/105 договори, укладені між адміністрацією ринку і суб`єктами підприємницької діяльності, які займаються торгівельною діяльністю, є за своєю правовою природою договорами оренди (найму) торгових площ (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 3-113гс11).

За змістом статей 525 , 526 , 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналіз частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України .

Зазначений особливий статус вказаної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача з повернення орендованого майна виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання свого зобов`язання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі визначеному статтею 785 Цивільного кодексу України .

Тому важливим при здійсненні оцінки правомірності заявленої вимоги про стягнення неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України є урахування обставин невиконання зобов`язання орендарем щодо неповернення майна в контексті добросовісності поведінки останнього як контрагента за договором, її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

За змістом статей 610 , 611 , 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України . Законодавцем у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України , необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України .

При укладенні Договору найму торгівельного місця від 15.06.2015 року, беручи на себе певні зобов`язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати та врахувати всі ризики майнової відповідальності у разі порушення його умов.

Даних про те, що відповідач вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання, суду не надано.

Разом з цим, відповідач в судовому засіданні, не заперечуючи факт укладання спірного договору, а отже будучи обізнаною з умовами цього договору, вважала, що не отримувала від позивача торгівельне місце.

Таким чином, вважаю, що відповідач будучи зобов`язаним виконувати договір найму у відповідності до його умов та законодавства, не виконав зобов`язання щодо обов`язку повернення торгівельного місця, покладені на нього, що призвело до порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України договором.

Так, яз зазначає позивач, дата припинення договору - 15. 06. 2016 року, заявлена позивачем кінцева дата -02. 12.2019 року, що, складає 40 повних періодов (місячних сплат), а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача неустойку за прострочення повернення об`єкту найму у розмірі 40000 грн. ( 500 грн. х 2х 40 мес.).

Посилання відповідача на несформованість земельної ділянки, некоректність та невизначеність умов Договору найму від 15.06.2015року, судом не береться до уваги, виходячи з наступного.

Згідно положень ст.ст. 6 , 627 Цивільного кодексу України встановлено один із загальних принципів цивільного законодавства - свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, керуючись принципом свободи договору, укладаючи договір найму (оренди) № 29 (типовий) від 15.06.2015 року, сторони окреслили характерні та індивідуальні ознаки предмета договору, погодили особливості передання об`єкта оренди після спливу строку дії цього Договору, правові наслідки прострочення цього зобов`язання. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до ст.617 ЦК України. Посилання відповідача на сумніви щодо наявності у позивача права на передання майна у найм, а також інші чинники, які, на його думку, можуть свідчити про незаконність укладення договору щодо торгівельних місць на ринку, суд відхиляє, оскільки ці обставини не є предметом доказування у даній справі. Умови договору найму відповідачем до суду не оскаржувалися, вимог про визнання договору недійсним не заявлялося.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами в силу вимог ст.76 ЦПК України докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за Договором найму та вважає за необхідне стягнути з неї неустойку, нараховану на підставі пункту 5.1.6 Договору найму (оренди) № 29 (типовий) від 15.06.2015 року за прострочення повернення об`єкту найму у розмірі 40 000 грн 00 коп.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь ПР Торгівельні ряди судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 7 , 13 , 141 , 263-265 , 352-354 ЦПК України , суд -

ухвалив:

Позовну заяву ПП Торгівельні ряди - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ПП Торгівельні ряди (код ЄДРПОУ 30193473, юридична адреса: 64003, Харківська область, смт. Кегичівка, вул. Миру, 57) неустойку, нараховану на підставі пункту 5.1.6 Договору найму (оренди) № 29 (типовий) від 15.06.2015 року за прострочення повернення об`єкту найму у розмірі 40 000 грн 00 коп., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 1921 грн.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Сахновщинський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 10.07.2020 року.

Суддя: