Ухвала

від 07.07.2020 по справі 524/1682/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/1682/20 Номер провадження 11-сс/814/580/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

представника ПАТ „Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні матеріалипровадження заапеляційною скаргоюпрокурора Кременчуцькоїмісцевої прокуратури Полтавської області на ухвалу слідчого судді Автозаводського районного суду м.Кременчук Полтавської області від 15 червня 2020 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області про арешт майна, а саме: земельних ділянок з кадастровими номерами: 5310 4361 00:01:001:0082; 5310 4361 00:01:001:0085; 5310 4361 00:01:002:0164, що перебувають у постійному користуванні ПАТ „Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта, та врожаю сільськогосподарських культур, що знаходиться на їх площах.

Як вбачається зі змісту клопотання, слідчим відділом Кременчуцького ВПГУНП вПолтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42020171090000021 від 07.02.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.367, ч.1 ст.197-1 КК України.

В клопотанні слідчого зазначено, що посадові особи Кременчуцької міської ради передали у користування земельні ділянки з кадастровими номерами 5310 4361 00:01:001:0082; 5310 4361 00:01:001:0083, 5310 4361 00:01:001:0084, 5310 4361 00:01:001:0085 та 5310 4361 00:01:002:0164 з порушенням вимог земельного законодавства.

Під час проведення огляду відкритих частин земельних ділянок встановлено, що земельні ділянки із кадастровими номерами 5310 4361 00:01:001:0082; 5310 4361 00:01:001:0085; 5310 4361 00:01:002:0164 та земельні ділянки за межами земельної ділянки з кадастровим номером 5310 4361 00:01:001:0085, вздовж автомобільної дороги в напрямку с.Омельник, самовільно використовуються невідомими особами не за цільовим призначенням.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, слідчий суддя послався на відсутність правових підстав для накладення арешту на вказане в клопотанні майно, оскільки земельні ділянки перебувають у комунальній власності, але у встановленому законом порядку передані у постійне користування ПАТ „Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта, яке фактично являється третьою особою у даному кримінальному провадженні.

При цьому, у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, не встановлено та не визначено переліку майна, ознак, його вартості, не встановлено розміру шкоди чи неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, не заявлено цивільного позову.

Крім того, санкціями ст.ст. 197-1 та 367 КК України не передбачено застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати у зв`язку із невідповідністю висновків фактичним обставинам провадження, та ухвалити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на майно. Вказує, що земельні ділянки та розміщений на них врожай відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, є матеріальними об`єктами, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже потребують вжиття заходів щодо їх збереження.

Невстановлення органом досудового розслідування особи, яка самовільно зайняла вказані земельні ділянки та засіяла їх насінням сільськогосподарських культур, не перешкоджає накладенню арешту на майно.

Зазначив про безпідставне посилання слідчого судді на невизначеність кількості і вартості майна, оскільки в клопотанні зазначено, що орієнтовна площа земельних ділянок складає 140,5829 га., а їх вартість 216652307, 19 грн. Крім того, для встановлення розміру шкоди, завданої вчиненими кримінальними правопорушеннями, необхідно вирішити питання про призначення відповідної експертизи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, думку представника володільця майна ОСОБА_7 , який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170, 173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч.2 ст.170 КПК України);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Розглядаючи клопотання слідчого, слідчий суддя перевірив вказані обставини та дійшов правильного висновку про те, що законних підстав для накладення арешту немає.

Диспозицією ч.1 ст.197-1 КК України передбачено відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди власнику або законному володільцю. Враховуючи це, доказове значення урожаю кукурудзи для доведення факту вчинення зазначених у диспозиції статті дій, є сумнівним. При цьому слідчим належним чином не мотивовано мету їх зберігання в якості речових доказів. Більше того, жодних пояснень про те, яким саме чином буде збережено сільгосппродукцію, яка є такою, що швидко псується та безпосередньо знаходиться на полях, прокурор під час апеляційного розгляду не навів, матеріали клопотання такої інформації не містять.

Положеннями ч.1ст.367КК Українипередбачено відповідальністьза службовунедбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

При цьому, з об`єктивної сторони самовільне зайняття земельної ділянки відноситься до злочинів з матеріальним складом. Тому, крім діяння (самовільного зайняття земельної ділянки), його обов`язковими ознаками є матеріальна шкода, спричинена власнику чи законному володільцю майна, яка визначається його вартістю, а також причинний зв`язок між цією шкодою і самовільним зайняттям.

Не дивлячись на те, що досудове розслідування триває з 07.02.2020 року, до цього часу, матеріали кримінального провадження не містять жодних даних щодо визначення переліку майна, що входить до майнового комплексу, ознак, його вартості, не встановлено потерпілу сторону, якій було б спричинено значну матеріальну шкоду. Разом з тим, відомості про наявність цивільного позову у даному провадженні відсутні, про підозру нікому не повідомлялось.

Крім того, земельні ділянки перебувають у комунальній власності, а в період з 1999 року перебувають у постійному користуванні ПАТ „Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта, яке фактично являється третьою особою у даному кримінальному провадженні. Обставин, які б підтверджували, що тривале володіння майновим комплексом призвело до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення чи передачі, матеріали провадження не містять.

Клопотання про накладення арешту на майно слідчий мотивував необхідністю забезпечення збереження речових доказів. Разом з тим, з огляду на матеріали провадження, розміщені на вказаних земельних ділянках посіви зернових культур не визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. При цьому, вказаний урожай не являється безпосереднім об`єктом кримінальних правопорушень та не відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України.

Таким чином слідчий, в порушення вимог ст.ст. 171, 173 КПК України, не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власників майна та третіх осіб.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового розслідування не доведено законних підстав для накладення арешту, а тому ухвала слідчого судді є законною і підстав для її скасування немає.

Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Автозаводського районного суду м.Кременчук Полтавської області від 15 червня 2020 року про відмову в накладенні арешту на майно у кримінальномупровадженні за№42020171090000021 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4