Ухвала

від 06.07.2020 по справі 635/1612/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 11сс/818/1204/20 Головуючий 1ї інстанції ОСОБА_1

Справа № 635/1612/20 Доповідач ОСОБА_2

Категорія : у порядку КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 липня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря - ОСОБА_5

прокурора - ОСОБА_6

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Харкові матеріализа апеляційноюскаргою прокурораХарківської місцевоїпрокуратури №6 ОСОБА_6 на ухвалуслідчого судді Харківськогорайонного судуХарківської областівід 29травня 2020року,якою відмовленоу задоволенніклопотання прокурораХарківської місцевоїпрокуратури №6 ОСОБА_6 про арештмайна у кримінальному провадженні №42020221430000076 від 28.02.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.1 ст.358 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 29 травня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №42020221430000076 від 28.02.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.1 ст.358 КК України.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, прокурор ОСОБА_6 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про арешт майна та накласти арешт на земельні ділянки за вказаними в апеляційній скарзі номерами. В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначила, що відповідно рішення Первомайської РДА Харківської області №618 та №619 від 18.12.2012 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у кількості 13 штук загальною площею 543, 9311 га та надано ОСОБА_7 в користування на умовах оренди на строк 49 років. У подальшому ОСОБА_7 створено Фермерське господарство «Найкращі врожаї». 17.08.2017 на підставі актів приймання-передачі, укладених ОСОБА_7 та ФГ «Найкращі врожаї», вказані земельні ділянки були передані ФГ «Найкращі врожаї», про що внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В подальшому протоколом загальних зборів засновників даного ФГ від 05.09.2017, затверджено вихід ОСОБА_7 зі складу засновників господарства шляхом відступлення своєї частки в кладеному капіталі на користь ОСОБА_8 . Єдиним засновником визначено ОСОБА_8 . 18.05.2020 від ОСОБА_7 надійшла заява про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, зазначивши, що ОСОБА_8 , та інші особи шляхом обману заволоділи належним йому господарством, виключивши його зі складу засновників шляхом відступлення належної заявнику частки на користь ОСОБА_8 у розмірі 100% , проте він не підписував документ, в тому числі у присутності нотаріуса. Тому він фактично позбавлений права користування земельними ділянками, які становлять статутний фонд фермерського господарства. Посилаючись на показання ОСОБА_7 , який зазначав про вибування земельних ділянок з його володіння без його волі та його заперечення щодо відступлення своєї частки фермерського господарства на користь ОСОБА_8 , прокурор зазначив, що земельні ділянки вибули з розпорядження ОСОБА_7 усупереч вимог діючого законодавства через шахрайські дії з боку інших осіб. На даний час фактичним користувачем вказаних земельних ділянок є ФГ «Найкращі врожаї». Відповідно до даних, які містяться в рапорті, ОСОБА_9 намагається здійснити відчуження корпоративних прав фермерського господарства, до статутного капіталу якого входять вказані земельні ділянки, на користь третіх осіб. Таким чином, існують ризики вважати, що зазначені в клопотанні земельні ділянки, можуть бути незаконно відчуженні на користь третіх осіб. З метою збереження речових доказів, захисту інтересів суспільства та держави від кримінального правопорушення, забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування у кримінальному провадженні, досягнення дієвості кримінального провадження, недопущення передачі земель іншим особам, виникла необхідність у накладенні арешту на земельні ділянки, які виступають предметом даного кримінального правопорушення. А тому, прокурор вважає, що наявні достатні підстави для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження та накладення арешту на земельні ділянки, враховуючи, що дані земельні ділянки постановою слідчого від 20.05.2020 визнані речовими доказами і є предметом кримінального правопорушення і містять відомості, які можуть бути використані як доказ в даному кримінальному провадженні.

Інші сторони в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, будь-яких клопотань чи заяв від них не надходило.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 422 та ч. 4 ст. 405 КПК України, думки апелянтів, колегія суддів постановила рішення щодо проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 29 травня 2020 року за відсутності прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, перевіривши представлені матеріали судового провадження, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що відділом розслідування СВ Харківського ВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42020221430000076 від 28.02.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.1 ст.358 КК України.

21.05.2020 процесуальний керівник у кримінальному провадженні прокурор ОСОБА_6 звернуласьдо слідчогосудді зклопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження №42020221430000076 від 28.02.2020, в якому просила накласти арешт на земельні ділянки, кадастрові номера яких зазначені в клопотанні, з метою збереження речових доказів, захисту інтересів суспільства та держави від кримінального правопорушення, забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування у кримінальному провадженні, досягнення дієвості кримінального провадження, недопущення передачі земель іншим особам, оскільки вважала, що земельні ділянки є предметом даного кримінального правопорушення, а тому, є достатні підстави для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження та накладення арешту на них.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні вимог клопотання про накладення арешту на земельні ділянки, суд першої інстанції мотивував таку необхідність тим, що прокурор не довів необхідність такого арешту земельних ділянок, як речового доказу у кримінальному провадженні за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.1 ст.358 КК України, оскільки самі по собі земельні ділянки, як об`єкт нерухомості, не мають ознак речового доказу в розумінні положень ч.1 ст. 98 КПК України, при цьому перебувають у власності держави і не є предметом кримінального провадження, оскільки потерпілий вказує, що мало місце заволодіння належним йому Фермерським господарством «Найкращі врожаї».

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Як зазначено в ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, як матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що СВ Харківського ВП ГУНП в Харківської області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42020221430000076 від 28.02.2020, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.1 ст.358 КК України.

Органом досудового розслідування правова кваліфікація в межах вказаного кримінального провадження визначена за ч. 2 ст. 190, згідно якої передбачена відповідальність за шахрайство, (заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою) вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому та за ч.1 ст. 358 КК України, згідно якої передбачена відповідальність за підроблення посвідчення або іншого документа, який видається чи посвічується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, а так само інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут.

Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань у вказаному кримінальному провадженні внесені за заявою ОСОБА_7 від 18.05.2020 про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за фактом заволодіння невстановленими особами шляхом обману, майном заявника, а саме Фермерським господарством «Найкращі врожаї», засновником якого є ОСОБА_7 , з посиланням заявника на те, що документи про відступлення належної заявнику частки на користь ОСОБА_8 у розмірі 100 %, ним не підписувалися, в тому числі, у присутності нотаріуса і зміст їх йому не доводився.

Отже, виходячи з наведеного, предметом шахрайства є те, що ним може бути чуже майно і право на таке майно, яке може бути закріплене у різних документах, наприклад цінних паперах, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов`язаннях, заповітах тощо, а предметом злочину передбаченого ч.1 ст. 358 КК України є: 1) посвідчення або інший документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією незалежно від форми власності, громадянином-підприємцем, приватним: нотаріусом, аудитором чи .іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків; 2) печатки, штампи, бланки підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, інші офіційні печатки, штампи, бланки.

Разом зцим,ані вклопотанні прокурораані вдоданих доклопотання документахне міститьсявідомостей,які бвказували нате,яким чиномвказані вклопотанні прокурораземельні ділянки відповідають критеріям, зазначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, як матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення або його предметом і як вони можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та яким чином вони можуть бути предметом або об`єктом кримінально-протиправних дій, набутими кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичної особою внаслідок вчинення вказаних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 та ч. 1 ст. 358 КК України, враховуючи те, що самі земельні ділянки перебувають у власності держави і не є предметом вказаного кримінального провадження.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, щодо відсутності підстав для задоволення клопотання прокурора і накладення арешту на майно, оскільки прокурором не доведені правові підстави для арешту, можливість використання земельних ділянок як доказу у кримінальному провадженні та для забезпечення даного кримінального провадження.

За наведених вище обставин судова колегія вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора, оскільки вони не спростовують висновки ухвали слідчого судді і не підтвердженні належними доказами.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для скасування або зміни ухвали слідчого судді, за доводами апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст. 98, 170, 376, 392, 393, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Харківської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 29 травня 2020 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді