Рішення

від 09.07.2020 по справі 387/324/20

ДОБРОВЕЛИЧКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 387/324/20

Номер провадження по справі 2/387/293/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2020 року смт. Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстера І.П.

за участю секретаря судового засідання Придатченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Добровеличківка справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Липнязької сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області про визнання права власності на земельну частку (пай) та виділення земельної частки (паю) в натурі,-

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява, в якій ОСОБА_2 просить визнати право власності на земельну частку (пай) та виділити земельну частку (паю) в натурі.

Свій позов позивач мотивує тим, що з листопада 1995 року по грудень 1998 року ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_2 ) працювала та була членом КСП "Нива", що на території Липнязької сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Вказаному підприємству 16.06.1997 було видано державний акт на право колективної власності на землю. З грудня 1998 року ОСОБА_2 у зв`язку з вагітністю та пологами не працювала, однак трудових відносин з КСП "Нива" та членства у вказаному підприємстві вона не припиняла. За таких обставин позивач вважає, що згідно з пунктом 2 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 року №720/95, вона має право на земельну частку (пай). Однак у зв`язку з тим, щоОСОБА_2 безпідставно не було включено до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, вона не має можливості реалізувати своє право на земельну частку (пай) в позасудовому порядку, а тому вимушена звернутися до суду з відповідним позовом. Крім того, у зв`язку із юридичною необізнаністю не звернулася до суду про захист порушеного права, оскільки вважала, що на право на земельну частку (пай), термін позовної давності не поширюється, тому просить поновити їй строк для звернення до суду.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 12.05.2020 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04.06.2020 закрито підготовче провадження у цивільній справі та справу призначено до судового розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Сторона позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про день час та місце судового розгляду повідомлена вчасно, належним чином. Надав до суду заяву, згідно з якою підтримує позовну заяву та просить проводити розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

Представник відповідача у встановлений судом строк, відзив до суду на позов не надав, надав заяву згідно з якою просить справу слухати за їх відсутності стосовно позову не заперечують.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дійшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

З архівної довідки № Ш-114/05-02 від 11.03.2015, виданої Добровеличківською районною державною адміністрацією, встановлено, що в документах архівного фонду Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива" Липнязької сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області у книгах обліку розрахунків по оплаті праці за 1995-1998 роки є відомості про кількість відпрацьованих вихододнів ОСОБА_2 , а саме : 1995 рік - робоча теплиці, відпрацьовано 2 людино-дні за рік ; 1996 рік - різноробоча, відпрацьовано 134 людино-дні за рік; 1997 рік - різноробоча, відпрацьовано 157 людино-дні за рік ; 1998 рік посада не вказана, кількість відпрацьованих людино - днів не вказано ( а.с. 27 ).

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 26.11.2013, виданого Тишківською сільською радою Добровеличківського району Кіровоградської області встановлено, що до реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 , що мало місце 26.11.2013, позивач носила прізвище ОСОБА_2 ( а.с.8).

Згідно з довідкою № 02-37-02 від 02.03.2017, виданої Липнязькою сільською радою Добровеличківського району Кіровоградської області, встановлено, що державний акт на право колективної власності на землю КСП " Нива " отримало 16.06.1997 року . Інформацією про те, чи була позивач членом КСП " Нива " сільська рада не володіє . Списки осіб, які мають право на одержання земельної частки в сільській раді відсутні . В списках осіб, які мають право майновий пай по КСП " Нива " позивач не значиться ( а.с. 28 ).

З листа архівного відділу Добровеличківської РДА від 13.06.2017 та архівної довідки від 13.06.2017 з яких з`ясовано, що ОСОБА_2 була прийнята в члени КСП Нива з 14.05.1996 згідно з протоколом засідання правління КСП від 04.07.1996 №7 та протоколом загальних зборів членів КСП від 09.01.1997 року №1. Відомості про звільнення ОСОБА_2 відсутні.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

До даних спірних правовідносин мають застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельний пай мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами цього підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Таким чином, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є.

Член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку (пай).

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів.

Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Приписами п.а ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Таким чином, оскільки позивачка на час одержання КСП "Нива" Державного акта на право колективної власності на землю, станом на 16.06.1997 була членом даного КСП та включена до списку осіб на отримання земельної частки (паю), однак з незалежних від неї причин не отримала сертифікат про право на земельну частку (пай) КСП "Нива", то остання набула право на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишнього КСП "Нива".

Що стосується виділення земельної частки (паю) в натурі, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Статтею 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Отже, враховуючи що повноваженнями щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок (паїв) наділені сільські ради, перебирати на себе дискреційні повноваження органів місцевого самоврядування суд не вправі, оскільки такі дії виходять за межі повноважень наданих суду. Тобто ставити питання про зобов`язання виділення в натурі земельних ділянок (паїв) не звернувшись до органу владних повноважень, є передчасним, а томуне вірно обраний спосіб захисту прав позивача. За таких обставин враховуючи зазначене, в задоволенні даної вимоги необхідно відмовити.

Крім того, відповідно до вимог ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу Української РСР, закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Згідно з ст. 83 Цивільного кодексу Української РСР, позовна давність не поширюється: на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом; на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян; на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у державні трудові ощадні каси і в Державний банк СРСР; у випадках, встановлюваних законодавством Союзу РСР, і на інші вимоги.

При вирішенні питання про поновлення пропущеного строку позовної давності суд виходить крім іншого з того, що ключовими принципами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Правова справедливість є безумовним першочерговим, моральним обов`язком влади, який повинен бути вищим від будь-яких прогресистських намірів та устремлінь. Наявність справедливості насамперед має існувати як принцип адекватності суспільних зусиль, спрямованих на відновлення священної рівноваги права, порушеної внаслідок діяльності чи бездіяльності суспільства чи конкретної особи.

Суд вважає, що при поновлені позивачу строку позовної давності буде відновлена справедливість на отримання нею того, на що вона мала право, однак з об`єктивних причин не змогла це право своєчасно та належним чином захистити та набути.

Отже, суд дійшов до висновку, що матеріалами справи доведена поважність пропуску строку для звернення до суду, а тому позовна давніть підлягає поновленню. Саме таке рішення буде ґрунтуватися на засадах верховенства права, законним та, крім іншого, справедливим, оскільки пропуск даного строку стався не з вини позивача, а право особи на земельну частку (пай) є непорушним і підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Підстав для звернення рішення суду до негайного виконання немає.

На підставі п.2 Указу Президента України " Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям " від 08.08.1995 року № 720/95, п.24 ППВСУ "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ "від 16.04.2004 року № 7, Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , 22, 23, 152 ЗК України, керуючись ст.ст. 2, 13, 81, 263-265, 280-284, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду з позовом про визнання права власності на земельну частку (пай) та виділення земельної частки (паю) в натурі.

Позов представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Липнязької сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області про визнання права власності на земельну частку (пай) та виділення земельної частки (паю) в натурі - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) КСП "Нива", площею 4,71 га в умовних кадастрових гектара, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), в землях колективної власності КСП "Нива" села Липняжка Добровеличківського району Кіровоградської області, що розташована на території Липнязької сільської ради Кіровоградської області.

В решті позовних вимог відмовити.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села Висоцьке Новоукраїнського району Кіровоградської області, жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

відповідач - Липнязька сільська рада Добровеличківського району Кіровоградської області ( село Липняжка Добровеличківського району Кіровоградської області, вулиця Сергія Дядечка, 23, код ЄДРПОУ 04365968).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 3 розділу XII Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.