Рішення

від 13.07.2020 по справі 420/3781/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3781/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Тарасишиної О.М.,

Секретаря судового засідання Сидорівського С.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративною позовною заявою Приватного підприємства - Фірма Шайдт і Бахманн - Паркомат Сервис (місцезнаходження: 65089, м. Одеса, вул. Корольова, буд. 92-А; код ЄДРПОУ 32521413) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування рішення від 02.03.2020 року № 0033635005,-

ВСТАНОВИВ:

04.05.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства - Фірма Шайдт і Бахманн - Паркомат Сервис до Головного управління ДПС в Одеській області, у якій представник позивача просив суд визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0033635005 від 02.02.2020 року на загальну суму 23079,40 грн., в т.ч. штраф 18715,46 грн. та пеня 4363,94 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

02.06.2020 року за вх.№20992/20 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

02.06.2020 року за вх.№21109/20 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зокрема, у відповіді на відзив представник позивача визначився, що під час складання тексту позовної заяви у мотивувальній та прохальній її частині було допущено описку в частині дати оскаржуваного рішення (а саме помилково визначеного місяця лютий замість вірного березень ), у зв`язку із чим у відзиві на позовну заяву позивач просив суд визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0033635005 від 02.03.2020 року на загальну суму 23079,40 грн., в т.ч. штраф 18715,46 грн. та пеня 4363,94 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що на виконання приписів Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Підприємством було перераховано суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування при виплаті заробітної плати у періоді з 03.10.2019 року по 27.12.2019 року на помилковий небюджетний рахунок. При цьому, при самостійному виявленні допущеної помилки 21.01.2020 року Підприємство звернулось до податкового органу із заявою про перезарахування внесених коштів на вірний рахунок. Натомість, 02.03.2020 року Головним управлінням було винесено оскаржуване рішення з підстав пропуску позивачем строків сплати єдиного внеску, а також нараховано пеню. Позивач категорично не погоджується із оскаржуваним рішенням та на підтвердження власної правової позиції зазначає, що:

по-перше, Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлює момент сплати платником єдиного внеску відповідних платежів - день списання банком суми платежу з рахунку платника. Згідно наданих платіжних доручень відповідні виплати були проведені вчасно, а тому підстави для застосування штрафних санкцій та нарахування пені відсутні;

по-друге, позивачем не заперечується той факт, що при проведенні платежів було допущено помилку в частині визначення небюджетного рахунку 3719, однак така помилка не є рівнозначною несплаті внеску або порушенню строків його сплати. При цьому, при самостійному виявленні допущеної помилки 21.01.2020 року Підприємство звернулось до податкового органу із заявою про перезарахування внесений коштів на вірний рахунок. Тобто, в діях платника єдиного внеску не міститься умислу щодо несплати обов`язкових платежів. В даному контексті позивач також посилався на правові висновки Верховного Суду у постановах у справі №821/844/17 від 10.04.2020 року, у справі №822/3323/17 від 11.04.2019 року та №120/764/19-а від 04.11.2019 року.

02.06.2020 року за вх.№20992/20 від представника Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву із викладенням заперечень щодо заявлених позовних вимог. В обґрунтування заявленої позиції представником відповідача вказано, що за даними облікової картки платника єдиного внеску Приватним підприємством - Фірмою Шайдт і Бахманн - Паркомат Сервис у періоді жовтень-грудень 2019 року не було сплачено на відповідний рахунок необхідної суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. До моменту подання заяви від 21.01.2020 року про перерахунок сплачених коштів на вірний рахунок за позивачем фактично наявна недоїмка та нарахована на цю недоїмку пеня, у зв`язку із чим оскаржуване Рішення і прийнято. При цьому, представник відповідача наголосив, що Рішення №0033635005 від 02.02.2020 року податковим органом не приймалось - натомість було прийнято Рішення №0033635005 від 02.03.2020 року.

У відповіді на відзив (вх.№21109/20 від 02.06.2020 року) позивач повторно наголосив, що в частині своєчасності проведення сплати єдиного внеску Підприємство повністю виконало зобов`язання. Також у відповіді на відзив надано уточнення позовних вимог в частині дати оскаржуваного акту.

Згідно ч.3 ст.9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Дана засада адміністративного судочинства додатково розкривається у ч.1 ст.47 КАС України, згідно якої крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи та факту самостійного виявлення та усунення допущеної при складанні тексту позовної заяви помилки в частині дати оскаржуваного Рішення суд вважає за можливе проводити розгляд позовних вимог у редакції від 02.06.2020 року.

Дослідивши у письмовому провадженні матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем у періоді з 03.10.2019 року по 27.12.2019 року проводилась сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с.5-11). При цьому, оплата проводилась на рахунок НОМЕР_3, отримувач - Головне управління ДПС в Одеській області, банк отримувача - Казначейство України.

21.01.2020 року у зв`язку із виявлення помилки при сплаті сум єдиного внеску позивач звернувся із заявою, у якій просив кошти у сумі 94478,95 грн. зарахувати з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 (змінений з 03.01.2020 року) (а.с.13). До заяви було додано платіжні доручення за період з 03.10.2019 року по 27.12.2019 року.

02.03.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області було прийнято оскаржуване рішення №0033635005, яким застосовано фінансові санкції до позивача у сумі 23079,40 грн., в т.ч. штраф 18715,46 грн. та пеня 4363,94 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску (а.с.12).

За результатом адміністративного оскарження вказаного рішення 13.04.2020 року за вх.№13058/6199-00-08-06-01-06 Державною податковою службою України прийнято рішення про відмову у задоволенні скарги позивача, а рішення №0033635005 від 02.03.2020 року залишено без змін (а.с.14-16).

Вважаючи вказане рішення №0033635005 від 02.03.2020 року протиправним, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно п.2 ч.1 ст.1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.4 Закону платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.6 Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною 4, 5 ст.8 Закону визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно ч.5, 7, 8 ст.9 Закону сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Пунктом 1 ч.10 ст.9 Закону визначено, що днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до ч.11 ст.9 Закону У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в період жовтень-грудень 2019 року сплачувались суми єдиного внеску згідно з платіжними дорученнями, проведеними банком, а саме:

№ 5888 від 03.10.2019 року (а.с.8) - за жовтень 2019 року;

№ 5912 від 11.10.2019 року (а.с.8) - за жовтень 2019 року;

№ 5930 від 18.10.2019 року (а.с.7) - за жовтень 2019 року;

№ 5946 від 24.10.2019 року (а.с.7) - за жовтень 2019 року;

№ 5969 від 31.10.2019 року (а.с.6) - за жовтень 2019 року;

№ 5989 від 04.11.2019 року (а.с.6) - за листопад 2019 року;

№ 6004 від 07.11.2019 року (а.с.5) - за листопад 2019 року;

№ 6016 від 12.11.2019 року (а.с.5) - за листопад 2019 року;

№ 6045 від 20.11.2019 року (а.с.9) - за листопад 2019 року;

№ 6083 від 29.11.2019 року (а.с.9) - за листопад 2019 року;

№ 6128 від 12.12.2019 року (а.с.10) - за грудень 2019 року;

№ 6151 від 20.12.2019 року (а.с.10) - за грудень 2019 року;

№ 6176 від 26.12.2019 року (а.с.11) - за грудень 2019 року;

№ 6194 від 27.12.2019 року (а.с.11) - за грудень 2019 року.

Як вбачається із зазначеного, сплата єдиного внеску за відповідний місяць здійснювалась у відповідному місяці. Тобто, вимога законодавства щодо сплати єдиного внеску до 20 числа наступного місяця позивачем була дотримана.

Разом з тим, оплата за вказаними платіжними дорученнями помилково здійснювалась на рахунок НОМЕР_3, що не є належним.

Суд не може погодитись з позицію контролюючого органу стосовно того, що сплата сум єдиного внеску на помилковий рахунок в даному випадку є рівнозначною його несплаті або несвоєчасній сплаті.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 12 лютого 2016 року №54 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 березня 2016 року за №330/28460) (далі - Положення), у відповідності до пункту 1 розділу II якого Державна податкова служба України та її територіальні органи в областях, місті Києві, Офіс великих платників податків Державної податкової служби (далі - головні управління ДПС) (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу страхових коштів.

За змістом пунктів 1-3 розділу III Положення страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719 у розрізі відокремлених підрозділів ДПС.

Страхові кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру сплачених сум та/або безпідставно стягнутих сум єдиного внеску) на рахунки 3719 у розрізі відокремлених підрозділів ДПС, наприкінці операційного дня у регламентований час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються Казначейством на відповідні рахунки 3719 головних управлінь ДПС з подальшим перерахуванням на відповідні рахунки 3719 ДПС на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених органами Казначейства з власниками рахунків.

Страхові кошти, акумульовані на рахунках 3719 ДПС, об 11 год. 00 хв. наступного операційного дня засобами програмного забезпечення розподіляються автоматично за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до визначених Законом пропорцій (у відсотках) та перераховуються за призначенням - на рахунки, відкриті в Казначействі за балансовим рахунком 3717 "Рахунки державних позабюджетних фондів" (далі - рахунок 3717) на ім`я фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування відповідно до договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених Казначейством з власниками рахунків.

Допущена позивачем помилка не свідчить про несплату належних сум ЄСВ у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому (на кінець операційного дня) у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім`я ДПС в Казначействі. До того ж, згодом така помилка самостійно виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.

Суд переконаний, що помилка під час перерахування платником суми грошового зобов`язання з ЄСВ у строк, встановлений Законом №2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату ЄСВ.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постанові від 24.10.2018 року у справі №760/6067/16-а, у справі №821/844/17 від 10.04.2020 року, у справі №822/3323/17 від 11.04.2019 року та №120/764/19-а від 04.11.2019 року, які суд застосовує в силу дії норми ч.5 ст.242 КАС України.

При цьому, посилання позивача у заяві від 21.01.2020 року на необхідність зарахування коштів на рахунок НОМЕР_4 (не 3719 згідно Наказу №54) зумовлено відкриттям нових казначейських рахунків з 03.01.2020 року, що не впливає на висновки суду та можливість застосування до спірних правовідносин вищевказаних висновків Верховного Суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем при сплаті сум єдиного внеску на помилковий рахунок не було допущено порушення ч.11 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що виключає підстави застосування до Приватного підприємства - Фірма Шайдт і Бахманн - Паркомат Сервис штрафної санкції та нарахування пені.

За таких обставин суд вважає оскаржуване рішення №0033635005 від 02.02.2020 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позов таким, що підлягає задоволенню, адже позивачем не було порушено норми законодавства щодо строків сплати ЄСВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У п. 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберга таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" визначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податного управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасовувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами для призначення податкових штрафів (санкцій), має саме податкове управління.

Відповідачем не доведена обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення, а відзив на позовну заяву відтворює законодавчі норми та зміст рішення, при цьому не містить будь-яких змістовних аргументів на противагу доводам позивача.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. (а.с.4).

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства - Фірма Шайдт і Бахманн - Паркомат Сервис (код ЄДРПОУ 32521413) судових витрат зі сплати судового збору у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260-262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства - Фірма Шайдт і Бахманн - Паркомат Сервис (місцезнаходження: 65089, м. Одеса, вул. Корольова, буд. 92-А; код ЄДРПОУ 32521413) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування рішення від 02.03.2020 року № 0033635005 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0033635005 від 02.03.2020 року на загальну суму 23079,40 грн., в т.ч. штраф 18715,46 грн. та пеня 4363,94 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства - Фірма Шайдт і Бахманн - Паркомат Сервис (код ЄДРПОУ 32521413) судові витрат зі сплати судового збору у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 13.07.2020 року.

Суддя О.М. Тарасишина

.