Ухвала

від 13.07.2020 по справі 640/3426/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про заміну сторони виконавчого провадження

13 липня 2020 року м. Київ № 640/3426/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічним засобом заяву Головного управління ДПС у м. Києві про заміну сторони у виконавчому провадженні,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у м. Києві (далі також - заявник) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просить замінити сторону виконавчого провадження з примусового виконання вимог від 06.02.2018 №Ю-11853-23У, від 03.04.2018 №Ю-11853-23У, від 05.06.2019 №Ю-11853-23У, від 03.07.2019 №Ю-11853-23У про стягнення з Акціонерного товариства "Перший Київський машинобудівний завод" заборгованості зі сплати єдиного внеску на користь стягувача з Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2020 року заяву залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2020 року повернуто заяву заявнику.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2020 року - скасовано та направлено справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Частиною першою статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Відповідно до частини другої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2020 року призначено до розгляду в судовому засіданні заяву Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про заміну сторони у виконавчому провадженні на 06.07.2020 року.

У судове засідання 06.07.2020 року прибув представник заявника.

Судом повідомлено, через канцелярію суду 06.07.2020 року представником АТ Перший Київський машинобудівний завод подано заяву про розгляд справи без його участі.

В обґрунтування заяви представником позивача зазначено, що у провадженні Драбівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебуває зведене виконавче провадження, стягувачем у яких є Головне управління ДФС у м. Києві, а боржником - АТ Перший Київській машинобудівний завод .

З огляду на реорганізацію податкових органів, заявник просить замінити стягувача на правонаступника у зведеному виконавчому провадженні, посилаючись на положення статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено можливість заміни сторони виконавчого провадження та судову практику з цього питання.

Судом заслухано представника заявника та відкладено розгляд заяви на 13.07.2020 року.

У судове засідання 13.07.2020 року прибув представник заявника.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 13.07.2020 року до 14 год .00 хв.

У судове засідання на 14:00 годину 13.07.2020 року сторони не прибули.

Відповідно до частини другої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов наступних висновків.

У провадженні Драбівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебуває зведене виконавче провадження №59445526 з виконання вимог про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 року №Ю-11853-23У (ВП №59663059), від 03.04.2018 року №Ю-11853-23У (ВП №59662821), від 05.06.2019 року №Ю-11853-23У (ВП №59662942), від 03.07.2019 року №Ю-11853-23У (ВП №59662942), стягувачем у яких є Головне управління ДФС у м. Києві, а боржником - АТ Перший Київській машинобудівний завод .

Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державна фіскальна служба України (код ЄДРПОУ 39292197) з 17.05.2019 року перебуває у стані припинення.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" зареєстровано юридичну особу 17.05.2019 року, номер запису: 1 074 135 0000 085321, Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393).

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" Державна податкова служба України та Державна митна служби України є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) з 17.05.2019 року перебуває у стані припинення.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 зареєстровано юридичну особу 30.07.2019 року, номер запису: 1 074 102 0000 086626, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

З огляду на викладене, заявник просить замінити стягувача у зведеному виконавчому провадженні №59445526 з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15.12.2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Таким чином, станом на час розгляду даної заяви Окружний адміністративний суд міста Києва не наділено компетенцією розглядати заяву про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки не здійснював розгляд справи як суд першої інстанції.

У той же час, з 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, зокрема, відповідно до статті 334 вказаного Кодексу у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Обґрунтовуючи підсудність адміністративним судам розгляд питання про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання вимог про стягнення боргу (недоїмок), заявник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №826/7941/17.

Відповідно до змісту пунктів 36-38 цієї постанови: .

15.12.2017 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції (далі по тексту - КАС України в чинній редакції), визначеній Законом України від 03.10.2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Згідно з пунктом 10 частиною першою Розділу VII Перехідних положень, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд звертає увагу, що редакція частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діяла до 15.12.2017 року, дійсно передбачала, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (у чинній редакції) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Заявником подано заяву про заміну сторони у зведеному виконавчому провадженні №59445526 13.02.2020 року, тобто, в порядку статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, з огляду на що, на переконання суду, посилання заявника в обґрунтування компетенції адміністративного суду розглядати подану заяву на підставі постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №826/7941/17 є помилковим, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли до 15.12.2017 року.

Разом з тим, дослідивши правові висновки, викладені у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року у справі №640/6873/20, від 02.06.2020 року у справі №640/11818/19 та від 12.05.2020 року у справі №640/5961/20, судом встановлено, що у аналогічних правовідносинах, посилаючись на зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №826/7941/17, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у разі оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів, такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України Про виконавче провадження та статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Здійснивши аналіз правових позицій Шостого апеляційного адміністративного суду в межах вирішення питання заміни сторони виконавчого провадження про примусове виконання вимоги про стягнення боргу (недоїмки), суд дійшов наступних висновків.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. вирішена справа ), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ( що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності ). Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

Європейським судом з прав людини зазначено, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та, що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21.10.2010 року у справі Дія-97 проти України ( Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, пункт 47).

Венеціанською комісією у своїй доповіді від 04.04.2011 року Верховенство права вказано, що правова визначеність є елементом верховенства права та є істотно важливою для питання довіри до судової системи. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону легко доступним, закон має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

Як вказано Європейським судом з прав людини у рішенні по справі Ольссон проти Швеції , норма національного закону не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду поняття якість закону означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах Олександр Волков проти України , C.G. та інші проти Болгарії та ін).

Окрім того, Європейський суд зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах Вєренцов проти України , Кантоні проти Франції ).

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Європейським судом з прав людини в ряді рішень зазначено: якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata (рішення у справах Устименко проти України , Пономарьов проти України , Рябих проти Росії та ін.). На важливості дотримання принципу стабільності судових рішень наголошує і Верховний Суд, зокрема, в постанові Касаційного цивільного суду від 29.08.2018 року №552/137/15-ц, в ухвалах від 01.10.2018 року у справі № 757/21408/17-ц, від 19.11.2018 року у справі № 753/23587/16-ц, від 14.01.2019 року у справі № 1805/4363/2012 та ін.

З урахуванням всього вищезазначеного, правова визначеність являє собою сукупність вимог до діяльності органів державної влади, змісту правових актів, здійснення судочинства та правозастосовної діяльності в цілому. Реальне існування правової визначеності зумовлює довіру суспільства до діяльності держави, до судової системи, належне ставлення до права та закону. Відсутність правової визначеності, навпаки, спричиняє порушення прав, свобод та законних інтересів осіб, руйнує основи правової системи.

Враховуючи викладене, з метою дотримання права заявника на доступ до правосуддя, суд дійшов висновку про заміну сторони у зведеному виконавчому провадженні №59445526, а саме стягувача - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Керуючись статтями 241-243, 248, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про заміну сторони у зведеному виконавчому провадженні №59445526 задовольнити.

2. Замінити стягувача у зведеному виконавчому провадження №59445526 - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

Відповідно до частини третьої статі 379 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу суду за результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 295 та частиною першою статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.

Повну ухвалу складено 13.07.2020 року.

Суддя Маруліна Л.О.